01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
01.06.2009 № 22/126
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача: Крамченко О.А., представник, довіреність б/н від 22.01.2009;
від відповідача: Єсакова Ж.В., директор; Охріменко В.В., представник, довіреність б/н від 23.03.2009;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Настоянка”
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.02.2009
у справі № 22/126 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Настоянка”;
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Схід-Захід”;
про стягнення боргу, пені та штрафних санкцій
постанова прийнята 01.06.2009, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладався з 13.04.2009 до 13.05.2009 та в засіданні суду 25.03.05.2009 оголошувалась перерва до 13.04.2009 та з 13.05.2009 оголошувалась перерва до 01.06.2009.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Настоянка” (далі - ТОВ „Настоянка”) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Схід-Захід” (далі - ТОВ „Схід-Захід”) про стягнення заборгованості в сумі 54 950,00 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 12 764,54 грн., пені в сумі 5 382,74 грн., 3% річних у розмірі 1 933,26 грн.
До прийняття рішення по суті спору ТОВ „Настоянка” в порядку ст. 22 ГПК України зверталось до суду із заявами про уточнення позовних вимог та просило суд стягнути з ТОВ „Схід-Захід” заборгованість в сумі 42 550, 00 грн., інфляційних втрат у розмірі 21 472,93 грн., пені в сумі 5 119,84 грн., 3% річних в розмірі 3 093,44 грн. та 20 840,37 грн. судових витрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2009 у справі № 22/126 позов ТОВ „Настоянка” до ТОВ „Схід-Захід” про стягнення боргу, пені та штрафних санкцій задоволено частково. Суд стягнув з ТОВ„Схід-Захід” на користь ТОВ „Настоянка” 4 100,00 грн. основного боргу, в іншій частині в позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2009 ТОВ „Настоянка” подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник посилався на те, що судом не взято до уваги доказів направлення перевізних документів відповідачу - витяг вихідної кореспонденції разом з відповідними квитанціями про направлення відповідачу рекомендованих листів; судом необґрунтовано зроблено висновок, що строк виплати за договором не настав, оскільки позивачем не було надіслано відповідачу оригінали перевізних документів; судом відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про витребування додаткових доказів; висновки суду про відмову в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу є безпідставними.
ТОВ „Схід-Захід” у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Настоянка” проти її доводів заперечувало та просило суд апеляційну скаргу товариства залишити без задоволення.
Від ТОВ „Настоянка” через канцелярію суду 25.05.2009 та 01.06.2009 надійшли заяви про забезпечення позову та клопотання про витребування додаткових документів, які колегія суддів відхилила з огляду на те, що позивачем в клопотанні про забезпечення позову не наведено достатніх обставин щодо наявності та обґрунтованості підстав застосування заходів до забезпечення позову, які є обов'язковою умовою їх застосування відповідно до вимог ст. 66 ГПК України.
Що стосується клопотання позивача про витребування від відповідача додаткових доказів, то воно задоволенню не підлягає, оскільки, на думку судової колегії, матеріали справи містять достатньо документів і матеріалів, які необхідні для правильного вирішення спору.
До того ж, обґрунтування позивача про не заявлення клопотання про витребування додаткових доказів від ЗАТ „ВО „Конті” в суді першої інстанції (клопотання від 01.06.2009 про витребування додаткових доказів), колегією суддів до уваги не приймається, оскільки нормативний акт - наказ Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.1995 № 488/346, на який йде посилання в клопотанні позивача від 01.06.2009 є чинним, а, отже є обов'язковим до виконання суб'єктами господарської діяльності, а тому спірні товарно-транспортні накладні не можуть вважатись неналежними доказами в розмінні ст. ст. 32, 33 ГПК України, а посилання позивача, що йому тільки 25.05.2009 стало відомо про не зареєстрування зазначеного наказу в Мінюсті України є не доведеним, оскільки даний наказ публікувався в періодиці - Бухгалтер, 2002, 02, № 6, Бухгалтер, 2005, 02, № 8, Бізнес - Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації. Збірник систематизованого законодавства, 2009, 04, № 4.
Представником відповідача 13.05.2009 через канцелярію суду подано клопотання про з відповідними додатковими документами про часткове відновлення товариством документів з перевізниками та замовниками в термін з 01.04.2009 по 12.05.2009 на суму 5 000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Між ТОВ „Схід-Захід” (Експедитор) та ТОВ „Настоянка” (Замовник) 05.02.2007 укладено договір № 7-1360 на надання транспортно-експедиційних послуг, за умовами якого, Експедитор здійснює перевезення вантажу Замовника за дорученням та за рахунок останнього від свого імені (п. 1.2 договору).
Експедитор, зокрема, для забезпечення процесу експедування вантажів, має право наймати транспорт інших організацій (п. 2.1 договору); забезпечує подачу транспортного засобу під загрузку в узгоджені сторонами строки та у стані, у всіх відношеннях належному для перевезення такого вантажу (п. 2.2 договору).
Розділом 3 договору передбачено, що зобов'язання Замовника в повному обсязі розподіляється на зазначених в замовленні Відправника та Отримувача. Відповідальність за виконання Отримувачем та Відправником умов даного договору повністю лягає на Замовника (п. 3.1 договору); Замовник надає Експедитору замовлення на перевезення. Замовленням на перевезення є також товаротранспортна накладна (п. 3.2 договору).
Замовник сплачує експедитору протягом трьох банківських днів після надання Експедитором оригіналів документів (п. 4.1 договору).
Розмір плати за перевезення вантажу визначається за згодою сторін до подачі заявки на перевезення. Погоджені розміри плати за перевезення фіксуються в заявці замовника, яка є невід'ємною частиною договору. Оплата проводиться в нац.валюті України (п. 4.2 договору), а вартість транспортно-експедиційних послуг включає в себе вартість перевезення та суму винагороди експедитора (п. 4.3 договору).
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останнім складались заявки на транспортно-експедиційні послуги та подавались позивачу для виконання, а позивачем, в свою чергу, здійснювались перевезення вантажів за маршрутами, зазначеними у заявках, для чого були використані послуги інших перевізників, що не забороняється договором № 7-1360.
Актом звірки розрахунків від 04.09.2007 № 85, який скріплений печатками та підписами представників сторін підтверджується надання послуг з перевезення вантажу на загальну суму 310 575,24 грн., з яких відповідачем позивачу сплачено 256 899,24 грн., а кошти в сумі 19 400,00 грн. сплачено безпосереднім перевізникам. Залишок на користь позивача станом на 04.09.2007 склав 53 676,00 грн.
Із наданих до суду пояснень ТОВ „Настоянка” вбачається, що доказом, який підтверджує наявність заборгованості відповідача, на думку позивача, є саме акт від 04.09.2007 № 85, але до нього не включені заявка від 29.06.2007 № 0000001468, від 14.07.2007 № 0000001577, від 14.08.2007 № 0000001840, акт приймання виконаних робіт № 0823, товарно-транспортна накладна від 15.08.2007, банківські виписки БВ-0002395, БВ-0002428, БВ-0002450, БВ-0002485.
Також, позивач погоджується врахувати здійснені відповідачем сім проплат підрядникам ТОВ „Настоянка” напряму і на суму проплат за ці перевезення, яка становить 19 400,00 грн., а тому зменшує суму позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача кошти в розмірі 26 050,00 грн. (акт звірки від 31.01.2008 № 133).
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Із наданих до матеріалів справи документів вбачається, що відповідач погоджується із наявною у нього перед позивачем сумою заборгованості в розмірі 4 100,00 грн., яка складається із послуг, наданих за заявками від 29.06.2007 № 0000001468 на суму 2 500,00 грн. та від 15.08.2007 № 0000001863 на суму 1 600,00 грн.
В підтвердження надання послуг за зазначеними вище заявками є товарно-транспортні накладні від 30.06.2007 серії 01 АААН № 478006, серії 01 АААН № 478005, серії 01 АААН № 478004, товарно-транспортні накладні від 16.08.2007, оригінали яких наявні в матеріалах справи (містять відмітки одержувача про отримання вантажів), натомість доказів надання позивачем відповідачу цих накладних, що підтверджують виконання заявок від 29.06.2007 № 0000001468 на суму 2 500,00 грн. та від 15.08.2007 № 0000001863 на суму 1 600,00 грн. суду не надано, а тому місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що за відсутності доказів направлення цих документів відповідачу, відповідно до умов п. 4.1 договору, строк виконання зобов'язання для оплати для відповідача не настав.
Що стосується наданих до матеріалів справи актів приймання робіт № 0823, № 0235, № 0301, № 0327, № 0721, № 0801, № 0806 та № 0817, то вони оплачені відповідачем, що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку відповідача, а за актом № 0710 послуги не надавались, оскільки дана заявка була відмінена.
Крім того, матеріали справи свідчать, що не заперечується і відповідачем про надання послуг за актами приймання виконаних робіт № 0634, № 0639, № 0640, № 0719, № 0720, № 0723, № 0729, № 0818, № 0822, № 0824 та № 0825, але у зв'язку із відсутністю первинних документів та не надання їх позивачем в порядку ст. 33 ГПК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що строк оплати послуг за вказаними актами у відповідача не настав, а надані позивачем на вимогу суду поштові квитанції не є доказами направлення відповідачу безпосередньо оригіналів документів по зазначених вище актах виконаних робіт № 0635, № 0639, № 0640, № 0719, № 0720, № 0723, № 0723, № 0729, № 0818, № 0822, № 0824 та № 0825.
Представниками відповідача в судових засіданнях визнано в повному обсязі взяті на себе за договором № 7-1360 зобов'язання з оплати послуг за перевезення, але несплата коштів за зазначеними вище актами пов'язана із відсутністю первинних документів на підтвердження надання таких послуг.
Натомість, під час перегляду рішення місцевого господарського суду в суді апеляційної інстанції, ТОВ „Схід-Захід” 13.05.2009 через канцелярію суду подано клопотання з відповідними додатковими документами про часткове відновлення товариством документів з перевізниками та замовниками в термін з 01.04.2009 по 12.05.2009 на суму 5 000,00 грн. за актом № 0822 (заявка від 14.08.2007 № 0000001836 на суму 1 900,00 грн.), актом № 0720 (заявка від 23.07.2007 № 0000001646 на суму 1 300,00 грн.), актом № 0824 (заявка від 14.08.2007 № 0000001841 на суму 1 800,00 грн.).
Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання та додані до нього документи дійшла висновку про його обґрунтованість та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 5 000,00 грн. за актом № 0822 (заявка від 14.08.2007 № 0000001836 на суму 1 900,00 грн.), актом № 0720 (заявка від 23.07.2007 № 0000001646 на суму 1 300,00 грн.), актом № 0824 (заявка від 14.08.2007 № 0000001841 на суму 1 800,00 грн.).
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Оскільки момент виконання зобов'язань за договором визначений п. 4.1 договору і відповідач не заперечує про наявність у нього зобов'язань щодо оплати послуг за перевезення, але несплата коштів пов'язана із відсутністю первинних документів на підтвердження надання таких послуг, а позивачем в силу вимог ст. 33 ГПК України не надано документів, які б свідчили про настання строку виконання зобов'язань щодо оплати послуг на суму 42 550,00 грн. (уточнений розрахунок позовних вимог), то колегія суддів вважає, що місцевий господарський обґрунтовано та з врахуванням всіх обставин справи задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі лише 4 100,00 грн. за заявками від 29.06.2007 №0000001468 на суму 2 500,00 грн. та від 15.08.2007 №0000001863 на суму 1 600,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 101 ГПК України та клопотання ТОВ „Схід-Захід” від 13.05.2009, окрім задоволених судом першої інстанції вимог позивача на суму 4 100,00 грн. за заявками від 29.06.2007 №0000001468 на суму 2 500,00 грн. та від 15.08.2007 №0000001863 на суму 1 600,00 грн., задоволенню також підлягають вимоги позивача за актом № 0822 (заявка від 14.08.2007 № 0000001836 на суму 1 900,00 грн.), актом № 0720 (заявка від 23.07.2007 № 0000001646 на суму 1 300,00 грн.), актом № 0824 (заявка від 14.08.2007 № 0000001841 на суму 1 800,00 грн.) на суму 5 000,00 грн. та відповідному стягненню зазначеної суми з відповідача.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мотивовано відмовив позивачу в стягненні з відповідача сум штрафних санкцій, оскільки відповідно до положень ст. 611 ЦК України правові наслідки, встановлені договором або законом настають в разі порушення зобов'язання, а позивачем, як вже зазначалось вище, не доведено настання моменту порушення відповідачем зобов'язань за договором.
Однак, колегія суддів не може погодитись з Господарським судом міста Києва в частині відмови позивачу в задоволенні його позовних вимог про стягнення з відповідача суми адвокатських послуг, виходячи з наступного.
Відповідно до п.10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
В матеріалах справи міститься договір про надання юридичних послуг від 19.05.2008, укладений між ТОВ „Настоянка” та Адвокатським об'єднанням „Адвокатська фірма „Цікало, Домашовець, Оприско” та додатковий договір № 1 від 25.09.2008 до договору від 19.05.2008, згідно з якими, адвокатська фірма взяла на себе зобов'язання щодо надання товариству юридичної допомоги по справі ТОВ „Настоянка” до ТОВ „Схід-Захід”, а ТОВ „Настоянка” зобов'язалось оплатити ці послуги шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок фірми в розмірі 20 000,00 грн.
В підтвердження виконання Адвокатським об'єднанням зобов'язань за договором, останнім видано ордер від 19.05.2008 № 014 адвокату Адвокатського об'єднання „Адвокатська фірма „Цікало, Домашовець, Оприско” на ведення справи в Господарському суді міста Києва за позовом ТОВ „Настоянка” до ТОВ „Схід-Захід” і ТОВ „Настоянка” також було виконано свої зобов'язання в частині перерахування грошових коштів в сумі 20 000,00 грн. на рахунок Адвокатського об'єднання за надання адвокатських послуг згідно договору від 19.05.2008 (платіжне доручення від 28.10.2008 № 150).
Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, оскільки матеріали справи документально підтверджують витрати позивача, пов'язані з оплатою ним послуг адвокатського об'єднання (договір від 19.05.2008, додатковий договір від 25.09.2008, ордер від 19.05.2008 № 014 та платіжне доручення від 28.10.2008 № 150), то колегія суддів вважає, що витрати в сумі 20 000,00 грн. є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України і підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам позивача.
Посилання скаржника, що судом не взято до уваги доказів направлення перевізних документів відповідачу - витяг вихідної кореспонденції разом з відповідними квитанціями про на правлення відповідачу рекомендованих листів є помилковими, оскільки судом першої інстанції відповідно до ст. 43 ГПК України досліджено в повному обсязі докази, надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог.
Також, колегію суддів не приймається до уваги твердження скаржника, що судом необґрунтовано зроблено висновок про ненастання строку виплати за договором, виходячи з мотивів, зазначених у даній постанові суду.
Крім того, посилання ТОВ „Настоянка” в апеляційній скарзі, що судом всупереч вимогам ст. 38 ГПК України не витребувано у відповідача додаткових доказів є безпідставними, оскільки матеріали справи містять достатньо документів і матеріалів, які необхідні для правильного вирішення спору.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2009 у справі № 22/126 підлягає зміні.
Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на ТОВ „Схід-Захід” пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Настоянка” на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2009 у справі № 22/126 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2009 у справі № 22/126 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
„Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Схід-Захід” (02225, м. Київ, вул. Ніколаєва, 7, код ЄДРПОУ 31980480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Настоянка” (79049, м. Львів, пр. Червоної Калини, 117/17, код ЄДРПОУ 34711070) 9 100 (дев'ять тисяч сто) грн. 00 коп. основного боргу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.”
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Схід-Захід” (02225, м. Київ, вул. Ніколаєва, 7, код ЄДРПОУ 31980480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Настоянка” (79049, м. Львів, пр. Червоної Калини, 117/17, код ЄДРПОУ 34711070) 1 955 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 38 коп. адвокатських послуг, 91 (дев'яносто одна) грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з відшкодуванням державного мита та 14 (чотирнадцять) грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Схід-Захід” (02225, м. Київ, вул. Ніколаєва, 7, код ЄДРПОУ 31980480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Настоянка” (79049, м. Львів, пр. Червоної Калини, 117/17, код ЄДРПОУ 34711070) 45 сорок п'ять) грн. 50 коп. витрат, пов'язаних з відшкодуванням державного мита за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання п.п. 2, 3, 4 зазначеної постанови суду.
6. Справу № 22/126 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
03.06.09 (відправлено)