10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"19" травня 2009 р. Справа № 16/2883
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Філіпової Т.Л.
суддів: Горшкової Н.Ф.
Майора Г.І.
при секретарі Щепанській Т.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Башхатов В.М., довіреність від 23.07.2008р.,
від відповідача: Новосад Л.П., посвідчення №65,
від Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України:
Садовська-Мариніна В.Б., довіреність №25-22/9 від 10.01.2009р.
розглянувши апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ
на ухвалу господарського суду Житомирської області
від "29" січня 2009 р. у справі № 16/2883 (суддя Гансецький В.П.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку №3 Житомирської філії ВАТ "Укртелеком",м.Бердичів Житомирської області
до Прокуратури Житомирської області, м.Житомир
про стягнення 6912,88грн.
(скарга на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України)
з перервою у судовому засіданні з 05.05.2009р. по 19.05.2009р.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.01.2009р. усправі №16/2883 скаргу прокуратури Житомирської області на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено в повному обсязі.
Визнано незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що виразилися у направленні вимоги державного виконавця №15/1 від 01.12.08р., порушенні термінів виконання судового рішення, не направленні до прокуратури Житомирської області постанови про відкриття виконавчого провадження та здійснення виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Житомирської області №16/2883 від 14.02.05р. з порушенням вимог стст.21,24,30 Закону України "Про виконавче провадження".
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу та винести новий судовий акт про відмову в задоволенні скарги.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначає, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, наведено висновки, які не відповідають обставинам справи, а також порушено норми процесуального права.
Скаржник вказує, що сумнівне відношення суду щодо направлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2006р. до прокуратури Житомирської області у відповідності до норм чинного законодавства у зв'язку з тим, що й на адресу господарського суду Житомирської області не надійшли відповідні документи, пов'язані з відкриттям виконавчого провадження, не може бути оціночним фактором, що свідчить про неналежне виконання державним виконавцем своїх повноважень, з огляду на чинники, пов'язані з перебігом поштової кореспонденції.
Стверджує, що в судовому засіданні не задоволено клопотання представника Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про оголошення перерви для надання додаткових доказів в підтвердження своєї позиції, зокрема, для огляду в судовому засіданні журналу реєстрації вихідної кореспонденції, з якого вбачається факт направлення державним виконавцем копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2006р. №141/1 по примусовому виконанню наказу по справі №16/2883, виданого 14.02.2005р. господарським судом Житомирської області. Зазначена обставина перешкодила представнику Департаменту державної виконавчої служби довести свою позицію, пов'язану із спростуванням доводів скарги прокуратури Житомирської області.
На думку скаржника, господарським судом Житомирської області безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо заміни неналежного учасника судового процесу - відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на належного - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, оскільки Закон України "Про державну виконавчу службу" не надає відділам (структурним підрозділам) Департаменту державної виконавчої служби статусу юридичної особи.
Зазначає, що судом не взято до уваги тієї обставини, що боржником пропущено процесуальний строк для звернення до господарського суду з приводу оскарження дій органу державної виконавчої служби.
Представник Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає, що господарський суд Житомирської області прийняв ухвалу від 29 січня 2009 року з порушенням норм чинного законодавства. Представник просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду першої інстанції з підстав, викладених в апеляційній скарзі та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні заявлених вимог. Вважає, що є підтвердження того, що документи були направлені вчасно.
Представник боржника заперечила проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважає ухвалу господарського суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу - безпідставною, просить оскаржуваний судовий акт залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник стягувача підтримав апеляційну скаргу, вважає ухвалу місцевого господарського суду незаконною, просить її скасувати з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Вважає, що виконавча служба діяла законно.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.01.2005р. у справі №16/2883 стягнуто з прокуратури Житомирської області на користь Центру електрозв'язку №3 Житомирської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" 31,31 грн. державного мита, 53,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видано наказ №16/2883 від 14.02.2005р.
Заяву про примусове виконання рішення господарського суду Житомирської області у даній справі з доданим до неї наказом №16/2883 від 14.02.2005р. було подано стягувачем до відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 19.06.2006р. (а.с.80-83).
Постановою №141/1від 03.07.2006р. (а.с.85) старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Борейком В.С. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу №16/2883 та встановлено строк для добровільного виконання судового рішення.
Зазначена постанова направлена 03.07.2006р. за вих. №25/10-14/1 (а.с.86) із супровідним листом на адресу боржника і стягувача та господарського суду Житомирської області, про що свідчить витяг з книги реєстрації простої кореспонденції.
28.11.2008р. державний виконавець відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби звернувся до стягувача із запитом №15/1 (а.с.88) стосовно надання інформації про виконання боржником даного рішення суду.
28.11.2008р. державний виконавець звернувся до боржника із вимогою №15/1 (а.с.87) щодо виконання вищевказаного виконавчого документа.
Вважаючи, що такі дії відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби суперечать вимогам ст.ст.21,24,30 Закону України "Про виконавче провадження", боржник - прокуратура Житомирської області звернувся до господарського суду Житомирської області із скаргою від 12.12.2008р. №05/3-152вих-08 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по виконанню рішення господарського суду Житомирської області від 27.01.2005р. у справі №16/2883 (а.с.62-63).
Скарга мотивована тим, що в порушення ст.ст. 24,27 Закону України "Про виконавче провадження" відділ ДВС не направляв прокуратурі Житомирської області копії постанови про відкриття виконавчого провадження та не встановлював строк для добровільного виконання рішення суду., у зв'язку з чим боржник вважає незаконним направлення на її адресу вимоги державного виконавця №15/1 від 01.12.2008р. про надання документів стосовно підтвердження виконання рішення суду. Крім цього, відділом ДВС порушено вимоги ст.25 вказаного Закону щодо проведення виконавчих дій протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою від 29.01.2009р. господарський суд Житомирської області скаргу задовольнив.
Судова колегія апеляційного господарського суду, переглядаючи справу, зазначає наступне.
Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Згідно з п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” (далі - Закон) державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом, які є виконавчими документами. Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення (ч. 1 ст. 24 Закону).
Відповідно до положень ст. 21 Закону виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.
Таким чином, наказ суду підлягає виконанню у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", якщо він відповідає вимогам, встановленим зазначеним Законом, не закінчився строк його пред'явлення та цей наказ пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання.
Частиною першою ст.24 Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Відповідно до ст. 5 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження, зокрема, має право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію; проводити перевірку виконання рішень юридичними особами всіх форм власності, а також громадянами, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що є боржниками за виконавчими документами.
Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії або з дня, коли зазначеним особам стало про відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Стосовно посилання боржника на положення ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" обумовлює, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а при виконанні рішення немайнового характеру- у двомісячний строк.
З метою правильного застосування наведених положень слід взяти до уваги також зміст ч.1 цієї статті Закону, відповідно до якої державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:
-закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону;
-повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону;
-повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону.
Відтак, п. 6 ст. 37 Закону не може бути застосований за обставин, коли виконавчий документ прийнятий органом ДВС до виконання з додержанням строків, встановлених ст. 21 цього Закону, але виконавчі дії не проводились протягом тривалого часу, зокрема більш як шість місяців, внаслідок чого рішення не було виконано.
Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Так ст. 115 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
В даному випадку судом було видано наказ, який відповідно ст. 118 Кодексу може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох років з дня прийняття рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання. У цей строк не зараховується час, на який виконання судового рішення було зупинено.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що строк виконання рішення (в розумінні п.6 ст.37 Закону) не пов'язаний з моментом закінчення строку, встановленого для здійснення виконавчих дій, а непроведення державним виконавцем виконавчих дій по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не порушує права боржника та не звільняє його від обов'язку виконати рішення господарського суду, яке набрало законної сили.
Щодо доводів апелянта про те, що до прокуратури Житомирської області взагалі не надходила постанова про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу №16/2883 від 14.02.2006р., колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
За правилами ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією. За умови авансування стягувачем в порядку, передбаченому цим законом, витрат на проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися учасникам виконавчого провадження рекомендованими листами.
З матеріалів справи вбачається, що відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на адресу боржника був направлений примірник постанови, що підтверджується копією витягу з книги реєстрації простої кореспонденції.
Отже, державний виконавець при відкритті виконавчого провадження здійснив процедуру, передбачену Законом.
Однак, господарським судом Житомирської області не надано належної оцінки даним обставинам. Оцінка судом обставин направлення даної постанови до прокуратури Житомирської області у відповідності до норм чинного законодавства як сумнівних з посиланням на те, що й на адресу господарського суду Житомирської області не надійшли відповідні документи, пов'язані з відкриттям виконавчого провадження, є необгрунтованим припущенням, яке, крім іншого, спростовується поясненнями стягувача ВАТ"Укртелеком", до якого надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2006р. з супровідним листом.
Помилковим є також висновок суду щодо порушення державним виконавцем ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" при направленні боржнику вимоги № 15/1 про термінове виконання рішення суду.
Так, відповідно до ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Як вбачається з матеріалів справи, будь-які заходи, передбачені чинним законодавством, щодо виконання рішення суду з часу винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2006р. й на час розгляду скарги на дії ДВС, відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не здійснювались. Підтвердженням цьому є запит від 28.11.2008р. на ім'я стягувача щодо отримання інформації про виконання боржником рішення суду.
Вимога державного виконавця №15/1 від 28.11.2008р. про термінове виконання рішення суду та надання інформації і відповідних документів, що підтверджують фактичне виконання рішення суду не є заходом примусового виконання рішень в розумінні ст. 4 Закон України "Про виконавче провадження".
Слід зазначити, що у даному Законі не встановлено заборони органу ДВС звертатися до боржника із вимогою щодо виконання рішення суду, а навпаки - дано право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію (ст. 5 Закону).
Всупереч вимогам ст.33 Господарського кодексу України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, боржник не надав суду належних доказів, які могли б слугувати підставою для задоволення скарги першого заступника прокурора Житомирської області на дії органу ДВС.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення скарги.
Крім цього, слід зазначити, що Департаментом ДВС було подано письмове клопотання від 26.01.2009р. про заміну неналежного суб'єкта оскарження - відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на належного - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (а.с.89-91).
Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання у зв'язку з відсутністю підстав для такої заміни, з посиланням на те, що відповідно до ст.121-2 ГПК України, скарги подаються саме на дії органів Державної виконавчої служби, яким і є відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Однак, такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" органом державної виконавчої служби є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Відповідно до Примірного положення про відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.06.2007р №384/5 до складу Відділу входить підрозділ примусового виконання рішень, який є структурним підрозділом, у зв'язку з чим не може бути належним суб'єктом оскарження.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залучити в якості суб'єкта оскарження Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Житомирської області від 29 січня 2009 року у справі №16/2883 скасуванню.
Керуючись ст.ст.101,103-105,106 Господарського процесуального кодексуУкраїни, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Залучити в якості суб'єкта оскарження Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
2. Апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ задовольнити.
3. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 29 січня 2009 року у справі №16/2883 скасувати.
4. У задоволенні скарги першого заступника прокурора Житомирської області на дії Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовити.
5. Справу №16/2883 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий - суддя: Філіпова Т.Л.
судді:
Горшкова Н.Ф.
Майор Г.І.
віддрук.
1 - до справи,
2,3 - сторонам,
4 - Департаменту ДВС
5 - в наряд