"09" квітня 2009 р.
Справа № 3/391/08
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого : Михайлова М.В.
Суддів: Ліпчанської Н.В.,
Журавльова О.О.
(на підставі Розпорядження голови суду від 08.04.2009 року № 52 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)
При секретарі Павленко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Головченко А.В., за довіреністю;
від відповідача: Гетун А.В., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славич"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 15 січня 2009 року
у справі № 3/391/08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славич", м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/4
до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Миколаїв, вул. Г. Петрової, 2-А
про: стягнення нарахованої пені в сумі 343 785,77 грн.,-
19.11.08 року позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом стягнути з відповідача неустойку (пеню) в розмірі 294 641,32 грн. за неналежне виконання останнім умов договору № 4-06/03-16 від 04.01.2006 року.
Зважаючи на недобросовісне ставлення відповідача до повернення визнаного судом боргу позивачу, відсутність за останні 2 місяці будь-яких платежів від відповідача в рахунок погашення заборгованості, небажання керівництва відповідача пояснювати ситуацію, яка склалася та вирішувати дане питання шляхом переговорів - що свідчить про свідоме ставлення боржника до порушення ним своїх зобов'язань за договором та продовження їх порушення навіть після вступу в силу постанови суду апеляційної інстанції, зважаючи на необхідність розвитку власного бізнесу в умовах ускладненого для цього фінансового становища в країні, керуючись правом наданим позивачу ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позивач прийняв рішення донарахувати пеню відповідачеві на суму боргу (з урахуванням оплат) з 04.07.08 року по 29.12.08 року (включно), тобто в цілому пеня за порушення умов п.5.2 договору нарахована за один календарний рік.
25.11.08 року позивач заявою збільшив розмір позовних вимог до 353 369,63 грн., оскільки під час здійснення розрахунків позивачем була допущена помилка.
23.12.08 року позивач в зв'язку з тим, що в заяві про збільшення позову було допущено механічну помилку, заявою уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 353 569,63 грн.
15.01.09 року позивач заявою зменшив позовні вимоги, остаточно просив стягнути з відповідача неустойку (пеню) в розмірі 343 785,77 грн.
Відповідач у відзиві просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки на день подачі позовної заяви сплив строк спеціальної позовної давності обумовленої п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.
Крім того, відповідач клопотав про продовження строку розгляду справи до 20 березня 2009 року.
Суд першої інстанції відмовив позивачу в задоволенні заявленого клопотання.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15 січня 2009 року у справі №3/391/08 (суддя Смородінова О.Г.) в позові відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Славич" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 15 січня 2009 року у справі №3/391/08 скасувати повністю, прийняти рішення про стягнення з ДП "Миколаївський облавтодор "ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги Україн" на користь ТОВ "Славич" пеню в розмірі 343 785,77 (триста сорок три гривні сімсот вісімдесят п'ять гривень 77 коп.) грн. на розрахунковий рахунок 26000101302 в МОД "Райффайзен Банк Аваль", стягнути з ДП "Миколаївський облавтодор "ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "Славич" державне мито за подання позовної заяви в розмірі 3 535,7 (три тисячі п'ятсот тридцять п'ять грн. 70 коп.) грн. на розрахунковий рахунок 26000101302 в МОД "Райффайзен Банк Аваль", стягнути з ДП "Миколаївський облавтодор "ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "Славич" державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 1 718,93 (одна тисячв сімсот вісімнадцять гривень 93 коп.) грн. на розрахунковий рахунок 26000101302 в МОД "Райффайзен Банк Аваль", зобов'язати господарський суд Миколаївської області вирішити питання щодо часткового повернення ТОВ "Славич" сплаченого державного мита в розмірі 97,84 грн. на розрахунковий рахунок 26000101302 в МОД "Райффайзен Банк Аваль".
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права.
27.02.2009 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення господарського суду Миколаївської області від 15 січня 2009 року у справі №3/391/08 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, в зв'язку з тим що рішення господарського суду є законним, обґрунтованим, винесеним на підставі всебічного дослідження усіх доказів.
11.03.2009 року від позивача надійшло пояснення до апеляційної скарги, в якому зазначалися причини неявки його представника у судове засідання апеляційної інстанції 05.03.2009 року.
31.03.2009 року від позивача надійшло клопотання про надання уточнень та пояснень до апеляційної скарги, згідно з яким скаржник просить рішення господарського суду Миколаївської області від 15 січня 2009 року у справі №3/391/08 скасувати повністю, прийняти рішення про стягнення з ДП "Миколаївський облавтодор "ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги Україн" на користь ТОВ "Славич" пеню в розмірі 329 532,13 грн. на розрахунковий рахунок 26000101302 в МОД "Райффайзен Банк Аваль", стягнути з ДП "Миколаївський облавтодор "ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "Славич" державне мито за подання позовної заяви в розмірі 3 535,7 грн. на розрахунковий рахунок 26000101302 в МОД "Райффайзен Банк Аваль", стягнути з ДП "Миколаївський облавтодор "ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "Славич" державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 1 718,93 грн. на розрахунковий рахунок 26000101302 в МОД "Райффайзен Банк Аваль", зобов'язати господарський суд Миколаївської області вирішити питання щодо часткового повернення ТОВ "Славич" сплаченого державного мита в розмірі 97,84 грн.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки.
У судовому засіданні відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, пояснень до неї та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 19.11.08 року позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору № 4-06/03-16 від 04.01.06 року. Таке звернення до суду за захистом порушених прав було пов'язано з тим, що відповідач не виконав ані рішення господарського суду Миколаївської області по справі № 3/55/08 від 17.07.08 року про стягнення боргу та пені за тим самим Договором, ані постанови Одеського апеляційного господарського суду по справі № 3/55/08 від 30.09.08 року після набрання ними законної сили.
В своєму рішенні суд першої інстанції, посилаючись на п.п.3.4., З.7., 5.1., 5.2., 6.1., 6.3. Договору поставки № 4-06/03-16 від 04.01.06 року, а також на мотивувальну частину постанови Одеського апеляційного господарського суду по справі № 3/55/08 від 30.09.08 року, ст.ст. 549, 611 ЦК України, встановив, що за правилами ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік; відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Виходячи з матеріалів справи, суд першої інстанції встановив, що позивач знав про порушення відповідачем свого суб'єктивного права (враховуючи часткову сплату боргу) протягом поставленої, але вчасно несплаченої партії товару починаючи з лютого 2007 року до листопада 2007 року, а з позовною заявою звернувся до суду 11.11.08 року, що суперечить вимогам ст. 258 ЦК України.
Однак, такий висновок суду першої інстанції судова колегія вважає необґрунтованим і таким, що не відповідає нормам діючого законодавства України та обставинам справи.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до умов п.6.3. Договору "за прострочення терміну оплати, вказаного в п. 5.2. Договору на поставку для кожної партії Товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення, діючої у період прострочення платежу".
Пунктом 5.2. Договору сторони обумовили, що "...термін оплати за поставлений за Договором товар складає 30 днів з моменту постачання товару".
Постачання товару за Договором здійснювалося партіями, але відповідач, в свою чергу, здійснював оплати не за кожну партією товару окремо, а в цілому за Договором, про це свідчать його часткові та несистематичні оплати за товар, що відображено в актах звірки взаєморозрахунків та було встановлено постановою Одеського апеляційного господарського суду по справі № 3/55/08. Крім того, постановою було встановлено, що "відповідач повністю визнав свою заборгованість перед позивачем в сумі 7 801 071,21 грн.".
В ч.2 ст.35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до п.1-2 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Таким чином судова колегія доходить до висновку, що періодичні оплати відповідача, які здійснювалися ним в період з 01.06.07 року по 01.12.08 року в рахунок погашення боргу за Договором є підставою для переривання кожною такою оплатою перебігу позовної давності для нарахування пені, оскільки свідчать про визнання відповідачем боргу перед позивачем.
Дані оплати підтверджуються Актом звірки станом на 31.12.07 року, реєстром оплат в період з 01.01.08 року по 23.12.08 року, а також матеріалами справи. Крім того судова колегія вважає, що позовна давність була перервана пред'явленням позивачем позову до відповідача (боржника) 17.04.08 року про стягнення боргу та нарахованої пені за Договором. Згідно норм діючого законодавства України, позивач має право на нарахування пені доки зобов'язання не буде виконано, а предметом позову у справі № 3/55/08 була лише частина вимоги, право на яку має позивач, оскільки зобов'язання відповідачем було виконано лише 23.12.08 року, а пеня була нарахована станом на 03.07.08 року (включно).
Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Також слід зауважити, що позивач просив суд першої інстанції стягнути з ДП "Миколаївський облавтодор "ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "Славич" пеню в розмірі 343 785,77 грн., але разом із клопотанням про надання уточнень та пояснень до апеляційної скарги 31.03.2009 року позивач надав уточнений розрахунок пені за договором поставки № 4-06/03-16 від 04.01.2006 року за період з 04.07.2008 року по 23.12.2008 року, який приймається судовою колегією як вірний та обґрунтований, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню саме в розмірі 329 532,13 грн.
Судова колегія зазначає, що позивач при нарахуванні пені відповідачеві за Договором у даній справі виходив зі змісту попередньої справи № 3/55/08 та суми боргу, яка була визнана судом, зважаючи на подальші оплати відповідача. Слід зазначити, що донарахування пені у справі №3/391/08 витікає з основної суми боргу за Договором (зі зменшенням її на суму кожної оплати відповідача), яка була визначена Актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.08 року в розмірі 7 801 071,21 грн. Таким чином, керуючись ст.ст. 256, 253, 258 ЦК України, строк позовної давності про стягнення пені за Договором ще не закінчився, так як Акт звірки із зазначенням основної суми боргу, яка також була предметом позову по справі № 3/55/08, був підписаний лише 31.12.08 року, а строк для нарахування пені за Договором та позовом у справі № 3/391/08 закінчився лише 23.12.08 року, коли були зараховані грошові кошти від відповідача в рахунок погашення боргу Державною виконавчою службою на банківський рахунок позивача, тобто пеня була донарахована доки зобов'язання за Договором та рішенням суду не було виконано в повному обсязі. При цьому останні поставки за Договором були здійснені 30.10.08 року, згідно видаткової накладної №СЛ 0000339, а сплата за нею настала лише 30.11.08 року - через 30 днів згідно умов Договору.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Керуючись ч.3 ст. 549 ЦК України, п.6.3. Договору, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік (ч.2 ст. 258 ЦК України).
За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність, згідно ст. 261 ЦК України, обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч.3 ст.264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Таким чином судова колегія вважає, висновок суду першої інстанції про те, що позивач знав про порушення відповідачем свого суб'єктивного права (враховуючи часткову сплату боргу) протягом поставленої, але вчасно несплаченої партії товару починаючи з лютого 2007 року до листопада 2007 року, в обґрунтування рішення є безпідставним і таким, що не відповідає нормам діючого законодавства України та є необґрунтованим.
Що стосується вимоги скаржника зобов'язати господарський суд Миколаївської області вирішити питання щодо часткового повернення ТОВ "Славич" сплаченого державного мита в розмірі 97,84 грн. на розрахунковий рахунок 26000101302 в МОД "Райффайзен Банк Аваль", в зв'язку із тим, що не зважаючи на зменшення позивачем позовних вимог, зміст заяви №06-08 від 14.01.09 року, суд першої інстанції не вирішив питання щодо повернення позивачеві надлишку в сплачені державного мита, яке повинно бути повернено в розмірі 97,84 грн., то судова колегія вважає за необхідне зазначити, що с силу вимог ст.ст.116-117 ГПК України видачу наказів здійснює місцевий господарський суд, а тому Товариству з обмеженою відповідальністю "Славич" необхідно звернутися до господарського суду Одеської області із заявою про видачу наказу на повернення надлишку сплаченого державного мита.
Водночас колегія суддів зазначає, що положеннями чинного Господарського процесуального кодексу не передбачено надання апеляційним господарським судом вказівок місцевому господарському суду щодо видачі наказів.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 104 ГПК України, підставою для скасування рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду - скасуванню, а позов частковому задоволенню.
На підставі ст.ст.44-46, ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славич", м. Миколаїв, на рішення господарського суду Миколаївської області від 15 січня 2009 року у справі №3/391/08 задовольнити частково.
Рішення господарського суду скасувати.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ДП "Миколаївський облавтодор "ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги Україн" (54029, м. Миколаїв, вул. Г. Петрової, 2-А, код ЄДРПОУ 31159920) на користь ТОВ "Славич" (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/4, код ЄДРПОУ 33730066, р/р 26000101302 в МОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 326182 ) пеню в розмірі 329 532 (триста двадцять дев'ять тисяч п'ятсот тридцять дві) грн. 13 (тринадцять) коп.
Стягнути з ДП "Миколаївський облавтодор "ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги Україн" (54029, м. Миколаїв, вул. Г. Петрової, 2-А, код ЄДРПОУ 31159920) на користь ТОВ "Славич" (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/4, код ЄДРПОУ 33730066, р/р 26000101302 в МОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 326182 ) державне мито за подання позовної заяви в розмірі 3295 (три тисячі двісті дев'яносто п'ять) грн. 32 коп., державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 1 647 (одна тисяча шістсот сорок сім) грн. 66 коп.
Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: Н.В. Ліпчанська
Суддя: О.О. Журавльов