Справа № 524/11574/13-а
Провадження №
06.03.2014 рокуАвтозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:
головуючого - судді - Нестеренка С.Г.
при секретарі - Бельченко Н.Л.
з участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Кобеляцької роти ДПС УДАІ УМВС України в Полтавській області в м. Кобеляки Шевели Володимира Олексійовича про визнання неправомірною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
У грудні 2013 року до суду звернулася ОСОБА_1 із вказаним адміністративним позовом.
Зазначила, що 14 грудня 2013 року близько 07.42 год., керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись в с. Підгорівка Козельщинського району рухалась зі швидкістю 50 км/год., та була зупинена відповідачем, котрий склав відносно неї протокол, в якому було зазначено, що вона ( позивач ) нібито рухалася зі швидкістю 86 км/год., швидкість вимірювалась приладом Візир, чим порушила п. 12.9 ПДР України, внаслідок чого її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. згідно постанови від 14 грудня 2013 року.
Вважає постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності незаконною, оскільки швидкість вимріювалась приладом "Візир", який не має підтверджень того, що це була швидкість саме її автомобіля. Також, відповідачем не було надано документів на підтвердження своєчасного проходження перевірки та державної метрологічної атестації вимірювального приладу.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просила суд визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АА2 № 822818 від 14 грудня 2013 року.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені в позовній заяві.
Відповідач - інспектор ДПС Кобеляцької роти ДПС УДАІ УМВС України в Полтавській області в м. Кобеляки Шевела В.О. у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, надав письмову заяву в якій заперечував проти задоволення позову та просив провести судове засідання без його участі.
За даних обставин суд не вбачає підстав для відкладення справи і вважає можливим розглянути її на підставі наявних доказів
Суд, вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, оцінюючи зібрані і надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 14-1 КпАП України передбачено, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Згідно з ч. 6 ст. 258 КпАП України у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних: технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
Відповідно зі ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 2 ст. 71 КАС України визначає особу , на яку покладається тягар доказування-в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Заявлені відповідачі не з'явились в судове засідання , ігнорували вимогу суду про необхідність надання матеріалів адміністративного провадження, письмових заперечень , доказів, доводів і спростувань позовних вимог не надали, тому суд вирішив спір на підставі доказів, що були надані позивачем.
Судом достовірно встановлено, що позивач 14 грудня 2013 року близько 07.42 год., керуючи автомобілем НОМЕР_2 у с. Підгорівка Козельщинського району Полтавської області рухалась зі швидкістю 50 км/год., та була зупинена відповідачем, котрий склав відносно неї протокол, в якому було зазначено, що вона ( позивач ) нібито рухалася зі швидкістю 86 км/год., а швидкість вимірювалась приладом "Візир", чим порушила п. 12.9 ПДР України, внаслідок чого її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. згідно постанови серії АА2 № 822818 від 14 грудня 2013 року.
Копії протоколу та постанови були вручені позивачеві на місці їх складання та ухвалення під розпис. Права та обов'язки відповідачем були роз'яснені позивачеві.
У протоколі вказано, що швидкість вимірювалась приладом "Візир", однак, не встановлено, що ця швидкість належить саме транспортному засобу позивача, а також не вбачається, яким чином зафіксовано порушення, чи працював технічний засіб в автоматичному режимі, місце встановлення цього технічного засобу, локалізація місця руху зафіксованого на ньому автомобіля на ньому не відображено.
За таких обставин, фіксування приладом "Візир" швидкості руху автомобіля позивача не може бути відповідно до ст.ст.14-1, 251, 256 КпАП України достатнім доказом вчинення правопорушення позивачем.
Враховуючи, що інших доказів вчинення правопорушення позивачем суб'єктом владних повноважень суду не надано, а також не було відповідачем надано витребувані судом документи та документи на підтвердження повноважень щодо патрулювання руху транспортних засобів у вказаному населеному пункті патрульним автомобілем ДПС Кобеляцької роти ДПС УДАІ УМВС України в Полтавській області, то суд вважає, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути здійснене на підставі неналежних доказів його вини.
При винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відповідач не виконав вимог закону, а саме ст.ст. 14-1, 34, 35, 251, 256, 283 КпАП України, у зв'язку з чим постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є такою, що не відповідає закону, порушує права позивача і підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 9, 11, 17, 86, 158-163, 167, 171-2 КАС України, ст. ст. 14 - 1, 251, 256, 283, 288, 293 КпАП України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати неправомірною та скасувати постанову серії АА2 № 822818, ухвалену 14 грудня 2013 року інспектором ДПС Кобеляцької роти ДПС УДАІ УМВС України в Полтавській області в м. Кобеляки Шевелою Володимиром Олексійовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Повний текст постанови виготовлено 11 березня 2014 року.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: