04 березня 2014 р. Справа № 13414/13/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів: Попка Я.С., Яворського І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова на постанову Залізничного районного суду м.Львова від 02.09.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова про зобов»язання виплатити підвищення до пенсії,-
Позивач звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова, в якому просила зобов»язати відповідача нарахувати і виплатити на її користь підвищення до пенсії відповідно до ст.77 п. "г" Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.01.2012 року.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 26.11.2012 року позовні вимоги за період з 01.01.2012 року по 20.05.2012 року залишено без розгляду.
Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 02.09.2013 року позов задоволено частково. Зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 21.05.2012 року з урахуванням виплачених сум підвищення.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, її в апеляційному порядку оскаржив відповідач - управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Суд першої інстанції мотивув своє рішення тим, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не постанова Кабінету Міністрів України.
У поданій апеляційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішення суду першої інстанції, як такого, що постановлено із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У доводах апеляційної скарги, відповідач зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» з 01.09.2008 року збільшується підвищення до пенсії, яке було встановлено ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», для громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані. Враховуючи те, що позивачу пенсія виплачується у розмірі не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом особам, які втратили працездатність, то підстави для перерахунку пенсії відсутні.
Судом першої інстанції встановлено те, що позивач згідно довідки про реабілітацію №4/4-257 від 03.03.1992 року реабілітована на підставі ст. 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон) призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Позивач отримував підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн., відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», як примусово переселений член сім'ї реабілітованих.
Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік» прожитковий мінімум в розрахунку на місяць на одну особу, яка втратила працездатність встановлено у наступних розмірах: з 1 січня - 894 гривні, з 1 грудня - 949 гривень.
Хоча у вищевказаний період дія положень ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не зупинялась, розрахунок зазначеного підвищення до пенсії відповідачем здійснено не згідно ст. 77 Закону, а згідно постанови КМ України.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання заявника на зазначену постанову КМ України, яка обмежує право на отримання вищезазначеного підвищення до пенсії порівняно з правами, встановленими ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому застосуванню підлягає саме остання.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що у вищезазначений період позивач мав право на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
На переконання колегії суддів, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.160, ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м.Львова від 02.09.2012 року у справі №1309/9901/12 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуюча суддя Р.Б. Хобор
Судді Я.С. Попко
І.О. Яворський