Справа: № 755/11760/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П. Суддя-доповідач: Гром Л.М.
Іменем України
05 березня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді - Гром Л.М.;
суддів - Бєлової Л.В.,
Міщука М.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Управління Пенсійного фонду в Дніпровському районі м. Києва на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду в Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2013 року позов задоволено частково, скасовано розпорядження від 01 квітня 2013 року Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про відмову ОСОБА_3 в переході на пенсію по втраті годувальника у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу у годувальника; зобов'язано Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва прийняти рішення про переведення ОСОБА_3 з одного виду пенсії на пенсію по втраті годувальника при неповному стажі роботи в розмірі, пропорційному наявному стажу роботи годувальника, у відповідності до вимог ст. 45, 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01 квітня 2013 року.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач та відповідач звернулися до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами. Позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та постановити нову, якою позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 (а.с.22).
16 лютого 2013 року та 06 березня 2013 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва м. Києві із зверненням щодо роз'яснення можливості переходу на пенсію по втраті годувальника та із заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника.
Відповідно до листа Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва м. Києві від 03 квітня 2013 року, позивачу було повідомлено, що їй розпорядженням від 01 квітня 2013 року Управлінням пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва було відмолено в переході на пенсію по втраті годувальника в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу у годувальника.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до довідки, виданої Ярославським моторним заводом «Автодизель» від 01 листопада 2012 року № 698, ОСОБА_4, працював у цеху дванадцятциліндрових двигунів з 21 грудня 1967 року по 21 вересня 1970 року (а.с.27).
Згідно довідки, виданої ВАТ «Фритекс» від 02 листопада 2011 року № 100, ОСОБА_4 працював в ВАТ «Фрітекс» з 13 червня 1978 року по 21 червня 1988 року. Був звільнений 21 червня 1988 року у зв'язку з виходом на пенсію.
Відповідно до висновку про час настання інвалідності від 19 вересня 2012 року № 138, ОСОБА_3 визнана інвалідом третьої групи з дитинства (а.с.16).
Відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по третій групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 36 цього Закону до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до довідок про періоди роботи ОСОБА_4 з 21 грудня 1967 року по 21 вересня 1970 року та з 13 червня 1978 року по 21 червня 1988 року, загальний трудовий стаж батька позивача - ОСОБА_4 складає 12 років і 9 місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним згідно з статтею 37 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - довічно.
Згідно ч. 1, 2, 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.
Як вже було зазначено, батько позивача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
На момент втрати годувальника позивачем діяла редакція Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року.
Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києві відмовляючи позивачу у переході на пенсію по втраті годувальника посилається на норми ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності - 15 років.
В той же час, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» був прийнятий 09 липня 2003 року та відповідно є таким, що не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Статтею 45 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 передбачано випадки призначення пенсії в разі втраті годувальника при неповному стажі роботи. Членам сім'ї, що втратила годувальника, який помер внаслідок загального захворювання і не мав стажу, достатнього для призначення повної пенсії по інвалідності (стаття. 25), призначається пенсія при неповному стажі в розмірі, пропорційному наявному стажу роботи годувальника.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що батько позивача дійсно не мав необхідного стажу роботи, але відповідно до норм закону, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, позивачу має бути призначена пенсія по втраті годувальника пропорційно до стажу роботи її батька.
Обґрунтованість іншої частини позовних вимог позивачем документально не підтверджено, а тому правових підстав для їх задоволення, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обґрунтованих та законних підстав для часткового задоволення даного позову.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційних скарг судова колегія не вбачає.
Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195, 197, 200, 205, 206 КАС України, суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_3, Управління Пенсійного фонду в Дніпровському районі м. Києва - залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Гром Л.М.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.