Справа: № 2а/759/25/13 Головуючий у 1-й інстанції: Лопатюк Н.Г. Суддя-доповідач: Гром Л.М.
Іменем України
05 березня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді - Гром Л.М.;
суддів - Бєлової Л.В.,
Міщука М.С.,
при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі міста Києва на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі міста Києва про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 неправомірними; зобов'язано УПФУ в Святошинському районі м. Києва призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію, згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що в квітні 2011 року позивач звернувся до УПФ України в Святошинському районі м. Києва з заявою про оформлення йому пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
УПФУ неодноразово приймало рішення щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.
Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) передбачено, що особам, які проживали або працювали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для отримання державних пенсій. Зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менш, ніж 5 календарних днів, передбачено зменшення віку на 10 років.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно зі статтею 10 цього Закону учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986 - 1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
У відповідності до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудового ї книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, для підтвердження спеціального трудового стажу (пільгового стажу або за вислугою років) приймаються лише уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за N 1566/11846 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи - посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.88 N 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого Держадміністрацією м. Києва 28 лютого 1993 року (а.с.5).
В матеріалах даної справи міститься копія трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 в якій зазначено, що 07 вересня 1981 року він був прийнятий водієм третього класу до Київського автотранспортного підприємства №09121 згідно з Наказом № 177/1к від 04 вересня 1981 року. 01 липня 1982 року позивач був переведений водієм другого класу на лінійний автобус, а 15 березня 1985 року йому присвоєно кваліфікацію водія першого класу згідно Наказу №63к від 15 березня 1985 року (а.с.18-20). В подальшому, АТП №09121 було перейменовано на АТП №33028.
З копії наказу №253 від 26 квітня 1986 року та списку працівників АТП-09121, які містяться в матеріалах справи вбачається, що позивач, будучи працівником АПТ-09121 був направлений для виконання особливого завдання у відрядження в м. Прип'ять 27 квітня 1986 року з визначеним часом перебування у зоні відчуження (а.с.6-7, 8-10).
Також, в матеріалах справи міститься копія витягу з Наказу №253 від 26 квітня 1986 року щодо виконання особливого завдання Міністрества автомобільного транспорту УССР, у виконанні якого приймав участь позивач, виданого КП «Київпастранс» Автобусний парк №1 (а.с. 11).
З довідки №88-03 від 13 травня 2011 року, виданої ОСОБА_1 вбачається, що він був безпосередньо зайнятий на роботах, що передбачені постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 29 грудня 1987 року №14970378 і постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 06 червня 1986 року №665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173. Час вказаної праці до 01 січня 1988 року зараховується до стажу при нарахуванні пенсії у трикратному, а у 1988-1990 роках у полуторному розмірі (а.с.13).
Наказом №198к від 14 серпня 1996 року, у зв'язку з відповідністю до вимог, передбачених листом Міністерства соціального захисту населення від 27 лютого 1996 року за №0-3/244-013-2 і звернення учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, для уточнення почасового руху автоколони, яка була відправлена в м. Прип'ять згідно Наказу по підприємству №253 від 26 квітня 1986 року, було передбачено створення комісії, яка мала представити через два дні акт маршруту (а.с.21).
В матеріалах справи міститься маршрутний лист почасового маршруту руху автоколони, виданого на ім'я ОСОБА_1 , в якому чітко розписаний почасовий маршрут руху автоколони, складений згідно Наказу по АТП-13028 від 14 серпня 1996 року за №199-к (а.с. 23).
Також, в матеріалах справи міститься копія довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, яка виготовлена та видана КП «Київпастранс» Автобусний парк №1 на ім'я позивача. Дана довідка видана на підставі особових рахунків за 1985-1989 роки (а.с.24).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами, в яких просив розглянути його питання з приводу нарахування та виплати йому пільгової пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також є копія розписки-повідомлення про отримання відповідачем документів, перелік яких міститься в даній розписці-повідомленні (а.с.25).
Враховуючи наведене, судова колегія визнає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі міста Києва - залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Ухвала складена у повному обсязі 07.03.2014р.
Головуючий суддя Гром Л.М.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.