Справа: № 810/6957/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В. Р. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
Іменем України
27 лютого 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Грибан І. О., Губської О. А.
при секретарі: Тур В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 р. у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимог, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Київського окружного адміністративного суду до Білоцерківської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування вимоги про сплату недоїмки №Ф-996 від 21.11.2013р.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також є пенсіонером та отримує пенсію за віком згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, виданого 27.01.2011 року (а. с. 9).
Також, позивач, згідно свідоцтва серії НОМЕР_2 (а. с. 12) здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування.
Крім того, позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії (а. с. 10).
Так відповідач зазначає, що позивач знаходиться на пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку в порядку ст. 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон № 2464).
Відповідно до статті 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно статті 4 Закону № 2464 є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
З огляду на викладені вище норми Закону № 2464 позивач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та зареєстрований як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно статті 4 Закону № 2464 є зокрема: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями тощо.
Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" № 3609-VI від 07.07.2011 року ст. 4 Закону №2464-VI доповнено ч. 4, згідно з якою особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Системний аналіз положень ст. ст. 12-18 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року свідчить, що законодавець розрізнив пенсії за віком в залежності від умов їх призначення, визначивши загальні умови призначення пенсії за віком (ст. 12), пільгові умови призначення пенсії за віком (ст.13), а також особливі умови призначення цього виду пенсії окремим категоріям громадян (працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства тощо (ст. ст. 14-18).
Апелянтом в апеляційній скарзі вказано, що відповідач є пенсіонером за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, а тому не має право на звільнення від сплати єдиного внеску.
Однак, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що змінена ст. 4 Закону № 2464 не містить застереження щодо її незастосування до осіб, яким пенсію призначено на пільгових умовах на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності визнання протиправними та скасування вимоги відповідача про сплату недоїмки.
Тобто, відповідач правомірність своїх дій при винесенні оспорюваної вимоги в суді першої інстанції не довів.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.
Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 р. у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимог залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя О. О. Беспалов
Суддя І. О. Грибан
Суддя О. А. Губська
(Повний текст ухвали виготовлено 04.03.2014 року)
.
Головуючий суддя Беспалов О.О.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.