25 лютого 2014 року Житомир справа № 2н-7245/08
час прийняття: 11 год. 23 хв. категорія 12.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Літвин О. Т.,
суддів: Панкеєвої В.А.
Попової О.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Державної судової адміністрації України про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Апеляційного суду Вінницької області, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерства фінансів України, Міністерства фінансів України про стягнення заборгованості по заробітній платі,
встановив:
Державна судова адміністрація України звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Апеляційного суду Вінницької області, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерства фінансів України, Міністерства фінансів України про стягнення заборгованості по заробітній платі.
В обґрунтування заяви, ДСА України посилається на те, що постанова Печерського райсуду м. Києва від 19 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_3, яка стала підставою для прийняття постанови, що належить переглянути, скасована. В зв'язку з цим ДСА України просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином. Їх неприбуття не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.
Судом проведено заміну відповідача Державного казначейства України на правонаступника Державну казначейську службу України.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, дійшов до висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року позов ОСОБА_2 до Апеляційного суду Вінницької області, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерства фінансів України, Міністерства фінансів України про стягнення заборгованості по заробітній плати задоволено частково. Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2 за період з червня 2005 року по червень 2008 року 124198,98 грн. як суми недоотриманої заробітної плати. Зобов'язано Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судій на користь суддів". Відшкодовано ОСОБА_2 понесені судові витрати в сумі 80,00 грн. з Державного бюджету України через Державне казначейство України. В задоволенні позову до Апеляційного суду Вінницької області та Міністерства фінансів України відмовлено. Вказана постанова набрала законної сили.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд посилався на те, що постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_3 до Держави Україна, Кабінету Міністрів України, третіх осіб - Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2005 року №1310 та визнано протиправним і скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці суддів".
Однак постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2011 року у адміністративній справі №2а-7271/11/2670 задоволено заяву Державної судової адміністрації України про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та скасовано постанову Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці суддів" і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в цій частині відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2011 року залишено без змін.
Відповідно до ч. 1 ст.245 КАС України, постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, однією з підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановляння ухвали, що належить переглянути.
За таких обставин, суд вважає, що оскільки постанова Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 №865 "Про оплату праці суддів" скасована і в позові ОСОБА_3 в цій частині відмовлено, то підлягає частковому скасуванню і постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, а саме, в частині стягнення недоотриманої заробітної плати за період з 01 січня 2006 року по червень 2008 року слід відмовити в позові, оскільки судове рішення, що стало підставою для задоволення позову в цій частині скасоване.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення недоотриманої заробітної плати за період з 01 червня 2005 року по 01 січня 2006 року, то суд, при постановлені рішення в цій частині, не посилався на постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року, а підставою для прийняття рішення в цій частині була постанова Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2007 року за позовом ОСОБА_4 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, якою визнано п.5 Постанови Кабінету Міністрів від 03 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці суддів" незаконним. Цією ж постановою суду допущено поворот виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці суддів", визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з Постановами Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року №513 та №514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 01 червня 2005 року. Вказана постанова Вищого адміністративного суду України на момент розгляду справи є чинною.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 20.07.1986 року обраний суддею Ленінського районного суду м. Вінниці, а з 11.07.2002 року - суддею апеляційного суду Вінницької області, і, відповідно до Конституції України та Закону України "Про статус суддів", мав право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Тобто, відповідно до норм вказаного Закону, гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого ст. 44 цього Закону в співвідношенні до окладу Голови Верховного Суду України. Недодержання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної Законом, та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.
Кабінетом Міністрів України, в межах своїх повноважень, 30 червня 2005 року було прийнято постанову №513 "Про оплату праці Голови та заступника Голови Конституційного Суду України" та постанову №514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України", якими підвищив оклади, зокрема, Голови Конституційного Суду України та Голови Верховного Суду України.
Що ж стосується суддів загальних судів, то лише 03 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №865 "Про оплату праці суддів", якою підвищено їм посадові оклади пропорційно до окладів Голови та заступників Голови Верховного Суду України. Однак набрання чинності цієї постанови було визначено на майбутнє - з 1січня 2006 року (п. 5 постанови Кабінету Міністрів України).
В той же час постановою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2007 року за позовом ОСОБА_4 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, визнано п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці суддів" незаконним, та допущено поворот виконання Постанови Кабінету Міністрів України №865, визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з Постановами Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 року №513 та №514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 01 червня 2005 року.
Позивачу в червні-грудні 2005 року заробітна плата виплачувалась без врахування підвищення посадових окладів, передбаченого постановою Кабінету Міністрів №865 від 03 вересня 2005 року, і в подальшому, після прийняття постанови суду по справі ОСОБА_4, відповідачами не виділялись кошти для погашення заборгованості по заробітній платі суддів.
Розмір заборгованості перед позивачем підтверджений висновком судово-економічної експертизи (а.с. 65-219), зокрема, за період з червня по грудень 2005 року включно позивач недоотримав заробітну плату в розмірі 53787,88 грн. (а.с. 77), яку слід стягнути на користь позивача.
Відповідачі своїх розрахунків спірної суми не надали, в судове засідання не прибули, висновок судово-економічної експертизи не оспорювали, тому він приймається судом як доказ часткової обґрунтованості позовних вимог.
Зазначена сума фактично є державним боргом, оскільки заборгованість утворилась в результаті неефективної фінансової політики держави в особі Кабінету Міністрів України, який не лише прийняв незаконну постанову, але й не вжив заходів до усунення негативних наслідків її застосування. Відповідно до ст.116 Конституції України, КМ України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого бюджету. Проте з 2007 року, незважаючи на визнання судом незаконним пункту 5 постанови КМ України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці суддів" та поворот виконання цієї постанови, КМ України не вжив заходів до погашення заборгованості перед суддями по заробітній платі у позасудовому порядку.
Суму боргу суд стягує з Міністерства фінансів України, яке, відповідно до затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 446/2011 Положення про Міністерство фінансів України, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової політики, казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює управління державним боргом, в т.ч. здійснює його погашення (підпункт 30 пункту 4 Положення).
Керуючись ст. 44 Закону України "Про статус суддів" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ст.ст. 159-163, 245-253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Заяву Державної судової адміністрації України задовольнити частково.
Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року, прийнявши нову постанову.
Стягнути з Міністерства фінансів України на користь ОСОБА_2 53787,88 грн. як суми недоотриманої заробітної плати за період з 01 червня 2005 року по 01 січня 2006 року.
У решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя О.Т. Літвин
Судді В.А. Панкеєва
О.Г. Попова