20 лютого 2014 року Житомир справа № 806/441/14
категорія 10.1
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Панкеєва В.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1288,80 грн.,
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області звернулося до суду з позовом. Просило стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка виникла за липень-грудень 2010 року в сумі 1288,80 грн. В обґрунтування позову посилалося на те, що вказана сума заборгованості виникла у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку як страхувальника (фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності, яка обрала особливий спосіб оподаткування) в установлені строки та в повному обсязі сплачувати страхові внески згідно з вимогами підпункту 4 пункту 8 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідач заперечення проти позову суду не надав. Про розгляд справи у скороченому провадженні, відповідно до частини 4 статті 33, частини 11 статті 35 КАС України, вважається повідомленим належним чином.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (у редакції, яка діяла на момент виникнення недоїмки).
Відповідно до статей 14 та 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі Закон), відповідач є страхувальником і, відповідно, платником страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно із ч.6 ст.20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Частиною другою статті 106 Закону встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі-недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Заборгованість у сумі 1288,80 грн. вважається узгодженою, оскільки відповідачка докази оскарження вимоги № Ф 2-134 від 05 травня 2011 року про сплату недоїмки суду не надала. Не надала також і докази погашення боргу у сумі 1288, 80 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Судові витрати, відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, не стягуються.
Керуючись ст. ст. 183-2, 256 КАС України, суд ,
постановив:
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області заборгованості в сумі 1288,80 грн.
Постанова суду, прийнята в порядку скороченого провадження, виконується негайно, та крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.А. Панкеєва