12.2
Іменем України
26 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/9299/13-а
приміщення суду за адресою: 91055, м. Луганськ, вул. Поштова, 1
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді: Агевича К.В.
при секретарі судового засідання Ліпко Т.М.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність 03.12.2013)
представника третьої особи: Дементьєвій С.Ю.(довіреність від 25.12.2013 №
25/26605)
представник відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного Управління міністерства внутрішніх справ України в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Свердловський міський відділ ГУМВС України у Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
07 листопада 2013 в провадження Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного Управління міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 23 грудня 2013 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Свердловський міський відділ ГУМВС України у Луганській області.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що у період з 01.12.1987 по 28.02.1988 та з 01.02.1989 по 04.05.1989 він працював у Чорнобильському РВВС УВС виконкому Київської обласної Ради народних депутатів й брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У зв'язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, позивачу була встановлена третя група інвалідності.
Позивач зазначив, що до листопада 2011 року одержував пенсію в розмірі 6-ті мінімальних пенсій за віком і додаткову пенсію в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком у відповідності до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак в подальшому розмір пенсії було значно знижено .
У червні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до Управління пенсійного фонду України в м. Свердловську, де йому було роз'яснено, що для одержання підвищеної пенсії необхідно надати довідку про розрахунок заробітної плати за період роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
10.06.2013 позивач звернувся із заявою до Головного Управління МВС України в Київський області. 08.08.2013 з відділу зони Чорнобильські АЕС Головного Управління М8С України в Київській області ним була отримана довідка від 11.07.2013 № 224 про заробіток для обчислення пенсії за лютий, березень, квітень та травень 1989 року, а також копія розрахункового листа за 1989 рік.
Не погодившись з такою відповіддю, позивач 09.09.2013 повторно звернувся до Головного Управління МВС України в Київській області та відділу зони Чорнобильські АЕС Головного Управління МВС України в Київській області із вимогою надати документи, зазначені у першому звернені, на що 16.10.2013 отримав відповідь ГУМВС України в Київській області, в якій зазначено, що ОСОБА_3 дійсно залучався до зазначених заходів на території зони відчуження із зазначенням періодів. Крім того, була надана довідка від 01.10.2013 №310 про заробіток для обчислення пенсії за грудень 1987 року, січень та лютий 1988 року, а також розрахунковий лист за 1987-1988 році. При цьому довідка про заробітну палату за період роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС встановленого зразка надана не була.
З даними розрахунками позивач не згоден, посилаючись не те, що після аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року уряд колишнього СРСР і Української PCP прийняв багато рішень з грифом "таємно" щодо оплати праці осіб ліквідаторів аварії, тому багато хто з них залишалися невідомими до сьогоднішнього дня численній кількості підприємств, установ і організацій, а також й тим, хто безпосередньо виконував роботи в зоні відчуження, незважаючи на те, що гриф "таємно" зняли ще в середині 90-х років, що у свою чергу заважає правильно оформляти документи про оплату роботи в зоні відчуження, на підставі яких у цей час призначають пенсії особам, визнаним інвалідами в результаті ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Тому позивач вважає, що розрахунок заробітної плати за час роботи з ліквідації наслідків на ЧАЕС було проведено невірно, оскільки не були використані нормативні документи із грифом "Таємно" і для "Службового користування", що передбачають застосовувати до працівників безпосередньо зайнятим на роботах з усунення наслідків аварії на ЧАЕС оплату праці підвищувати на 100% і застосовувати максимальний розмір премії 60% від тарифної довідки, збільшеної виходячи з підвищених тарифних ставок.
На підставі викладеного позивач просить суд визнати дії Головного Управління МВС України в Київській області про перерахунок заробітної плати й видачу довідки № 310 від 01.10.2013 за період роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС незаконними; зобов'язати відповідача провести перерахунок заробітної плати та видати довідку про заробітну плату за період роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 01.12.1987 по 28.02.1988 з урахуванням 100% тарифної ставки, кратності, оплати вихідних й святкових днів, премії в розмірі 60% та оплати збереженої заробітної плати по основному місцю праці.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач, не визнавши позов, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин нарахування основного грошового забезпечення у 1987 - 1988 роках здійснювалось згідно з Положенням про грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженим наказом МВС СРСР від 19.03.1984 №090, якими керувались органи внутрішніх справ при нарахуванні грошового утримання особам рядового та начальницького складу за роботу під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Даним Положенням не передбачена оплата за несення служби в понадурочний та нічний час, у вихідні та святкові дні та преміювання.
Також відповідач зазначив, що відповідно до п. 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Враховуючи вимоги п. 17 Порядку позивачу була надана довідка на підставі даних розрахункового листа за 1987-1988 рік, який є первинним документом для нарахування грошового забезпечення за період роботи в зоні ЧАЕС.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус інваліда 3 групи осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено посвідченням, довідкою МСЕК (а.с.14,17).
Згідно з довідкою Головного управління МВС України в Київській області від 09.07.2013 № 3/К-344 (а.с.21) молодший сержант міліції ОСОБА_3 брав участь у заходах ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 01.12.1987 по 28.02.1988 та з 01.02.1989 по 04.05.1989.
Головним управлінням МВС України в Київській області позивачу були видані довідки за №224 від 11.07.2013 та №310 від 01.10.2013 про заробіток для обчислення пенсії за 1987-1989 роки та копії розрахункових листів за цей період(а.с.18,19,23,24) про те, що за роботу в населених пунктах відчуження зона особливого контролю (ЗОК) з 01.12.1987 по 01.03.1988 по місцю роботи УВС в Київського області, посадовий оклад (тарифна ставка) 165 крб. виплачена заробітна плата в сумі 1317 крб. 32 коп., та з 01.02.1989 по 04.05.1989 - 1429,79 грн. відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10 червня 1986 р. № 207-7.
При вирішенні спору по суті суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначений Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідно до ст. 70 Закону громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах, зокрема, свої законні інтереси.
Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195) провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986р. № 665-195 "Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986р. № 207-7) оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (надалі - підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна провадитись з дня аварії в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 № 964 - у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.
Пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. № 524-156 "Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС" передбачено підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств і організацій, безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 100 %. Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195, постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 було дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі. Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60 % тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7). Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 жовтня 1986 року № 153/10-43 встановлено, що працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, заохочення й винагороди нараховувати відповідно до діючих положень на збільшені згідно пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 524-156 тарифні ставки (відрядні розцінки) і посадові оклади.
Станом на 1987 рік діяв пункт 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 23 жовтня 1973 р. № 778, про встановлення ненормованого робочого часу для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Першим нормативним актом, який встановлює оплату за несення служби в надурочний час, у вихідні та святкові дні, є Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ та постанова КМ України від 14 вересня 1991 № 197. Одноразові грошові заохочення та добові не включаються до розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження. За розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 червня 1986 року № 964 оплата праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, проводиться відповідно в 4, 3, 2-кратному розмірах, виходячи з посадового окладу й окладу за спеціальним званням, за місцем проходження служби.
Як зазначив відповідач у письмових запереченнях, нарахування позивачу основного грошового забезпечення у 1987 - 1989 роках здійснювалось згідно із Положенням про грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженим наказом МВС СРСР від 19.03.1984 №090, нормами якого не передбачалася оплата праці співробітникам міліції за несення служби в надурочний час, вихідні, святкові дні та преміювання. Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60 % тарифної ставки (окладу) на місяць.
Враховуючи посилання відповідача на порядок преміювання в системі органів внутрішніх справ в 1987-1989 роках та встановлення постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 саме права, а не обов'язку підприємства на встановлення розмірів премій до 60 %, суд приходить до висновку, що грошове утримання позивача за час несення служби в зоні особливого контролю нараховано та виплачено згідно законодавства, яке діяло на той момент.
Як встановлено судом, довідки відповідача № 224 від 11 липня 2013 року та №310 від 01 жовтня 2013 року відображають фактичний розмір сплачених у 1987 - 1989 роках сум грошового забезпечення позивача під час несення служби в зоні відчуження при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Отже, виплати за нормативними актами, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, у 1987 - 1989 роках позивачу не нараховувалися, тому не підлягають включенню в довідку для подальшого перерахунку пенсії.
Щодо посилання позивача на те, що відповідачем не була видана довідка встановленого зразка, суд виходить з наступного.
За частиною 4 статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно з пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Згідно з пунктом 17 Порядку відповідач має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період.
Судом під час судового засідання було встановлено, що довідки про розмір заробітної плати були видані позивачу саме на підставі розрахункових листів, тому посилання позивача про видачу відповідачем довідок не встановленого зразка є хибним.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено правомірність дій відповідача на підставі відповідних доказів та норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ч.5 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 15, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного Управління міністерства внутрішніх справ України в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Свердловський міський відділ ГУМВС України у Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд у порядок і строки, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 03 березня 2014 року.
Суддя К.В. Агевич