Кіровоградської області
"19" травня 2009 р.
Справа № 14/297
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б.розглянув справу № 14/297
за позовом: Заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Міністерство аграрної політики
та державне підприємство "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу", м. Київ
до відповідача: дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1, м. Кіровоград
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державної акціонерної компанії "Хліб України", м. Київ
про стягнення 157279,83 грн.
від прокуратури - Коваль О.М., посвідчення № 615;
від позивача - Чижов В.А., довіреність № 331 від 26.12.2008р.;
від відповідача - Сьора О.М. , довіреність № 369 від 19.05.2008р.;
від третьої особи - участі не брав.
Подано позов про стягнення з дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1 на користь державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” 157 279,83 грн., з яких 154 022,16 грн. сума основного боргу, 3 080,44 грн. штраф, 177,23 грн. 3% річних.
Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 21.04.1998 р. №77, прокурор стверджує, що відповідно до договору купівлі-продажу №560 від 01.06.1998 р. ДАК “Хліб України” забезпечила постачання для відповідача паливно-мастильних матеріалів на суму 878 261,97 грн. Згідно видаткової накладної №390 від 18.06.1998 р. відповідач через уповноважену особу, що діяла на підставі довіреності серії ЕАМ №060250 від 16.06.1998 р., отримав паливно-мастильні матеріали в кількості 1 247,419 т дизпалива на суму 567 575,64 грн., в тому числі ПДВ та 554,797 т бензину марки А-80 на суму 310 686,33 грн., в тому числі ПДВ.
Прокурор зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 р. №690, між позивачем та ДАК “Хліб України” підписано розподільчий баланс станом на 31.07.2003 р., акт приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.2003 р., які погоджені протоколом від 02.09.2003 р. №5 Урядової комісії з реструктуризації ДАК “Хліб України”, відповідно до яких ДАК “Хліб України” передала, а державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” прийняло дебіторську заборгованість, що виникла у зв'язку з виконанням постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.1998 р. №77. Отже, згідно з розподільчим балансом, постановою Кабінету Міністрів України №690 від 15.05.2003 р. позивачу передано право вимоги з відповідача на суму заборгованості за отримані матеріальні цінності на суму 154 022,16 грн.
Керуючись статтями 526,530 Цивільного кодексу України, 220 Господарського кодексу України, 625 Цивільного кодексу України прокурор зазначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, боржник повинен виконувати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, а в разі прострочення зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В зв'язку з чим, крім основного боргу в розмірі 154 022,16 грн., прокурор просить стягнути на користь позивача 3 080,44 грн. штрафу та 177,23 грн. 3 % річних, а всього 157 279,83 грн.
Державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” позовні вимоги підтримало повністю.
У відзиві на позов відповідач заперечує позов, посилаючись на наступне.
Звертаючи увагу на пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України №77 від 24.01.1998 р., згідно якого розрахунки за поставлені нафтопродукти здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками коштами або зерном та іншою сільськогосподарською продукцією за коефіцієнтами, визначеними виходячи з цін на паливно-мастильні матеріали на франко-складі господарства з податком на додану вартість та цін на зерно або іншу сільськогосподарську продукцію, які складуються на біржових торгах за оптовими контрактами на момент проведення розрахунків, з вирахуванням виробничих накладних витрат, пов'язаних з реалізацією цієї продукції, відповідач наполягає, що саме сільськогосподарські товаровиробники повинні розраховуватися за отримані паливно-мастильні матеріали.
Відповідач заперечує, що договір №560 від 01.06.1998 р. має будь-яке відношення до постанови КМУ №77 від 24.01.1998 р., оскільки в тексті договору не міститься будь-якого посилання на дану Постанову.
Крім того, посилаючись на статтю 71 Цивільного кодексу України та пункти 5.2, 9.1 договору №560 від 01.06.1998 р. відповідач зазначає про закінчення строку позовної давності щодо звернення стягнення за договором №560 від 01.06.1998 р., а також помилкове застосування прокурором норм Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 р.
Відповідач звертає увагу суду, що станом на 01.01.2009 р. в обліку підприємства не рахується бюджетна заборгованість в сумі 154 022,16 грн., що підтверджується неодноразовими перевірками фінансово-господарської діяльності підприємства працівниками КРУ та податкової інспекції.
Державна акціонерна компанія “Хліб України”, як третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача надала суду пояснення від 17.02.2009 р., в яких підтвердила позицію відповідача, що договір купівлі-продажу №560 від 01.06.1998 р. не має відношення до постанови КМУ №77 від 24.01.1998 р., що випливає зі змісту договору, а також зазначила про закінчення строку позовної давності для звернення про стягнення за даним договором.
В додаткових поясненнях від 12.03.2009 р. третя особа повідомила суд, що передача дебіторської заборгованості в сумі 154 022,16 грн. ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” відбулася на підставі пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №690 від 15.05.2003 р. “Про утворення державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” як передача не погашених за бюджетними позичками зобов'язань, що виникли внаслідок проведення розрахунків з оптовими постачальниками сільськогосподарським виробникам матеріально-технічних ресурсів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.1998 р. №77, про що йдеться в акті передачі-приймання дебіторської заборгованості до розподільчого балансу між ДАК “Хліб України” та ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” , що був складений на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 р. №690 та відповідно до якого ДАК “Хліб України” передав, а позивач прийняв зазначену дебіторську заборгованість.
В той же час, третя особа вважає, що прокурор в контексті змісту пункту 2 статті 121 Конституції України, пункту 3 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, рішення Конституційного суду України за №3-рп\99 зі справи №1-1\99 від 08.04.1999 р., подає до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ та організацій. Оскільки прокурором не визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах та не визначено, які функції держави в спірних господарських відносинах, господарський суд повинен відмовити у задоволенні позову.
В додаткових поясненнях від 18.05.2009 р. третя особа звертає увагу суду на норми статті 202 Цивільного кодексу УРСР, згідно яких переведення боргу та уступка вимоги вчиняються у письмовій формі шляхом укладання відповідної угоди (правочину), яка між позивачем та ДАК “Хліб України” не укладалась, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної в позові заборгованості.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
01.06.1998 року між ДАК “Хліб України” та ДП ДАК “Хліб України” Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1 укладено договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів №560 (а.с.20-23).
Відповідно до договору купівлі-продажу №560 від 01.06.1998 р. ДАК “Хліб України” забезпечила постачання для відповідача паливно-мастильних матеріалів на суму 878 261,97 грн. Згідно видаткової накладної №390 від 18.06.1998 р. відповідач через уповноважену особу, що діяла на підставі довіреності серії ЕАМ №060250 від 16.06.1998 р., отримав паливно-мастильні матеріали в кількості 1 247,419 т дизпалива на суму 567 575,64 грн., в тому числі ПДВ та 554,797 т бензину марки А-80 на суму 310 686,33 грн., в тому числі ПДВ (а.с.24,25).
Внаслідок реорганізації шляхом виділення із складу ДАК “Хліб України” філії “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”, відповідно до Постанови КМУ від 15.05.2003 р. №690 створено ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”, яке віднесено до сфери управління Міністерства аграрної політики. Створеному підприємству передано права вимоги до дебіторів ДАК “Хліб України” за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до постанови КМУ від 24.01.1998 р. №77 (а.с.10).
Згідно пункту 1.2 Статуту ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” (нова редакція), затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 30.11.2007 р. №843 підприємство є правонаступником майнових прав та обов'язків реорганізованої ДАК “Хліб України” у відповідності з розподільчим актом (балансом) (а.с.11).
Відповідно до акту передачі-приймання дебіторської заборгованості від 31.07.2003 р., погодженого Урядовою комісією з реструктуризації ДАК “Хліб України”, Компанія передала, а підприємство прийняло дебіторську заборгованість, що виникла у зв'язку з виконанням постанови КМУ №77 від 24.01.1998 р. на загальну суму 64 226,8 тис. грн. згідно з реєстрами (додаток №3,4) (а.с.15-16).
Згідно додатку №3 до акту передачі-приймання по розподільчому балансу до ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” перейшло право вимоги заборгованості з відповідача на суму 154 022,16 грн. за договором купівлі-продажу №50 від 01.06.1998 р., що підтверджує акт №126 (а.с.18,74).
Посилання третьої особи на відсутність угоди (правочину) про уступку вимоги між ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” та ДАК “Хліб України”, як однієї з підстави для відмови в задоволенні позовних вимог, господарський суд вважає недоречним, оскільки за нормою пункту 4 статті 59 Господарського кодексу України у разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.
Відповідно до пункту 5.2 договору остаточний термін оплати товару 01.12.1998 р.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач в повному обсязі не виконав зобов'язання за договором, що стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики, ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” з позовом до суду про стягнення заборгованості.
Згідно статті 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено статтею 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, згідно якої представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до пункту 6 статті 20 Закону України “Про прокуратуру”, при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Частиною 1 статі 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права про особу яка його порушила.
Згідно довідки прокуратури Дніпровського району м. Києва від 15.05.2009 р. прокуратурою проведено перевірку за зверненням директора ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” від 21.11.2008 р. №1797 щодо законності дій службових осіб ДП ДАК “Хліб України” Кіровоградський КХП №1 (а.с. 28, 110-112) та встановлено факт наявності заборгованості відповідача за договором №560 від 01.06.1998 р.
Враховуючи приписи статей 121 Конституції України, статей 20, 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України та встановлені судом обставини, господарський суд вважає правомірним подачу даного позову прокурором та безпідставним твердження відповідача та третьої особи про порушення прокурором на момент звернення до суду строку позовної давності за договором №560 від 01.06.1998 р.
Згідно частини 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За нормою статті 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи за договором №560 від 01.06.1998 р. здійснена поставка дизпального та бензину на загальну суму 878 261,97 грн.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказів оплати за товар в сумі 154 022,16 грн. відповідачем суду не подано.
Отже, позовні вимоги про стягнення 154 022,16 грн. боргу за отриманий товар по договору №560 від 01.06.1998 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Крім основного боргу, прокурор просить стягнути з відповідача у відповідності до пункту 10.2 договору штраф у розмірі 2% від невчасно сплаченої суми в розмірі 3 088,44 грн. та 3% річних в розмірі 177,23 грн. за період з 07.11.2008 р. по 21.11.2008 р.
Статтею 223 Господарського кодексу України визначено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Пункт 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу визначає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Враховуючи умови договору та неповну оплату за отриманий товар та той факт, що прокурору, який діє в інтересах держави в особі позивачів про порушення відповідачем зобов'язання стало відомо лише під час перевірки в листопаді 2008 року, господарський суд задовольняє вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2% від невчасно сплаченої суми в розмірі 3 088,44 грн. та 3% річних в розмірі 177,23 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з державного підприємства ДП ДАК "Хліб України" Кіровоградський КХП № 1 (25005, м. Кіровоград, вул. Варшавська, 90, ідентифікаційний код 00951907) на користь державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, р/р 26003031262531 в Старокиївському відділенні Київської міської філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012, ідентифікаційний код 32491316) 154 022,16 грн. основного боргу, 3080,44 грн. штрафу та 177,23 грн. 3% річних.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з державного підприємства ДП ДАК "Хліб України" Кіровоградський КХП № 1 (25005, м. Кіровоград, вул. Варшавська, 90, ідентифікаційний код 00951907) в доход державного бюджету (отримувач коштів - УДК у м. Кіровограді, банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, р/р 31115095700002, код 24145329) - державне мито в сумі 1572,80 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з державного підприємства ДП ДАК "Хліб України" Кіровоградський КХП № 1 (25005, м. Кіровоград, вул. Варшавська, 90, ідентифікаційний код 00951907) в доход Державного бюджету (отримувач коштів - УДК у м. Кіровограді, банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, р/р 31218259700002, код 24145329) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Копії рішення направити учасникам судового процесу, заступнику прокурора Дніпровського району м. Києва та в прокуратуру Кіровоградської області.
Суддя С.Б. Колодій
Дата підписання рішення - 25.05.2009р.