83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
27.05.09 р. Справа № 10/315
Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді - Приходько І. В.;
при секретарі судового засідання - Ярош В.В.;
за участю представники сторін:
від позивача - Дейнека Т.І. - довіреність;
від відповідача - Сьомкіна Н.Л.- довіреність;
розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» в особі Харцизьких електричних мереж м.Харцизьк,
до Управління служби безпеки України в Донецькій області м.Донецьк,
про стягнення 803,40 грн., -
в судовому засіданні оголошувалась перерва:
з 13.04.2009 р. до 29.04.2009 р.;
До господарського суду звернувся позивач, Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго» в особі Харцизьких електричних мереж м.Харцизьк, з позовом до відповідача, Служби безпеки України Управління в Донецькій області м.Донецьк, про стягнення заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 803,40 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір поставки електричної енергії № 259 від 22.05.1991 р., Акт прийому-передачі товарної продукції, копію рахунку № 259, розрахунок позовних вимог.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву № 56/20-273пн та в судових засіданнях позовні вимоги не визнав у повному обсязі, при цьому посилався на відсутність заборгованості за спожиту електричну енергію за період грудень 2005 р. - травень 2006 р., надав акт звірки взаємних розрахунків, складений між сторонами станом на 01.01.2009 р., з якого убачається, що будь-яка заборгованість організації перед підприємством позивача відсутня.
Крім того, повідомив суд про ліквідацію Комітету державної безпеки України на підставі постанови Верховної Ради України № 1581-ХІІ від 20.09.1991 р. з передачею його матеріально-технічного потенціалу створеній Службі безпеки України.
Посилаючись на довідку Головного управління статистики у Донецькій області № 101-3829, позивач уточнив найменування відповідача як Управління Служби безпеки України в Донецькій області.
Згідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін.
Розглянув матеріали справи, додатково представлені документи, заслухав пояснення сторін, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи 22.05.1991 р. між позивачем (постачальником) та ГО УКГБ (споживачем) був укладений договір № 259 про користування електричною енергією.
Термін дії договору сторони встановили до 31.12.1995 р. та передбачили (п.2.14), що договір може бути продовжений на наступний термін, якщо не буде надано однією із сторін заяви про його перегляд або відмову.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на оплату відповідачем спожитої електричної енергії в неповному обсязі, в наслідок чого за період грудень 2005 р. - травень 2006 р. утворилась заборгованість у розмірі 803,40 грн.
У підтвердження наявності заборгованості позивач посилався на Акт прийому -передачі товарної продукції складений за період з грудня 2005 р. по травень 2006 р., який підписаний посадовими особами сторін та скріплений печатками установ, а також лист-вимогу № 6912 від 29.05.2008 р. про направлення на адресу відповідача копій рахунків за заявлений період.
Крім того, позивач надав до суду виписку з банку від 15.05.2008 р., в якій зазначено про часткову сплату відповідачем заборгованості за період червень, серпень 2005 р.
Приймаючи рішення, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, підставами виникнення господарських зобов'язань є зокрема господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі , які йому не суперечать.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Відповідно до пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕУ № 28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованими тарифами, що здійснює свою діяльність за закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
За умовами договору № 259, сторона визначили порядок розрахунків за спожиту електричну енергію.
Так у пунктах 2.3., 2.4. договору сторони встановили, що розрахунок за електричну енергію здійснюється за показниками приладів обліку,які встановлені на межі балансової приналежності електричної мережі або за узгодженням сторін (електролічильникам або системам обліку встановленим у споживача Додаток № 2).
У випадку розрахунків по показникам приладів обліку. Встановленим у споживача, кількість врахованої електричної енергії збільшується або зменшується на величину втрат, яка встановлюється розрахунковим шляхом у % .
Відповідно до пункту 6.1. Правил користування електричною енергією № 28 (у редакції за заявлений період) розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.
Як зазначено у пункті 6.3. Правил оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
Як зазначено у пункті 6.6. Правил оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.
Підприємства житлово-комунального господарства та підприємства, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення, в межах наданих населенню послуг, установи та організації, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання або купівлю-продаж електричної енергії.
Як визначили сторони у пункті 2.11 договорі № 259, споживач плату за електричну енергію здійснює один раз на місяць не пізніше 25 числа поточного (розрахункового місяця).
Дослідив представлені позивачем докази в обгрунтування позовних вимог, суд приходить до висновку, що з наданих документів не можливо встановити, який обсяг фактично спожитої електричної енергії був отриманий споживачем за період грудень 2005- травень 2006 р., а відтак не можливо визначити вартість спожитих послуг.
Не надав до суду позивач Додатку № 2, як це визначено у пункті 2.3. договору № 259, не визначився з порядком, який тримав між сторонами у заявлений період щодо способу обліку споживання електричної енергії.
Що стосується Акту прийому-передачі товарної продукції, то як убачається з пояснень відповідача, проти чого не заперечував позивач, вказаний акт є зведенним (загальним) актом, я був підписаний посадовою особою споживача Николенко на листопаді-грудні 2008 р. і не є первинним документом, який би підтвердив фактичний обсяг спожитої електричної енергії у заявлений період.
Представник відповідача у судових засіданнях також звертав увагу суду на той факт, що вказаний Акт містить припис посадової особи споживача «без подтверджения получения счетов и кредиторської задолженности».
Також відповідач посилався, що часткова оплата спожитої електричної енергії, яка відбулась установою 15.05.2008 р., була здійснена не на підставі Акту прийому-передачі, а на підставі рахунків № 259 від 19.05.2005 р., 17.06.2005 р., 20.07.2005 р., 19.08.2005 р., про що вказано у призначені платежу.
Також суд перевірив показники вартості спожитої електричної енергії, викладені в Акті прийому-передачі товарної продукції та в рахунку № 259, та встановив розбіжності, що містяться за період лютий 2006 р., травень 2006р.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законодавством порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.
Положеннями статті 36 цього ж кодексу передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за період грудень 2005 р.- травень 2006 р. не обґрунтовані, не доведені належним чином, а тому не підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають віднесенню у порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України на позивача.
На підставі статей 174, 193 Господарського кодексу України, статті 26 Закону України „Про електроенергетику”, Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28, керуючись статтями 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити в задоволені позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» в особі Харцизьких електричних мереж м.Харцизьк, заявлених до Управління Служби безпеки України в Донецькій області м.Донецьк, про стягнення заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 803,40 грн.
Суддя Приходько І.В.
Пом. с.: Давидовська Т.В.
Надруковано 3 прим.:
1 прим. - позивачу;
1 прим. - відповідачу;
1 прим. - у справу.