Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 801/7628/13-а
25.02.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Мунтян О.І. ,
Дадінської Т.В.
секретар судового засідання Щербінін О.О.
за участю сторін:
позивач - ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму ,
представник позивача - ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посвідчення № 28, видано 01.07.2013,
представник відповідача - Феодосійської об'єднаної державної фінансової інспекції- Крилова Людмила Миколаївна, довіреність № 26-13/879 від 23.05.13,
представник третьої особи - Сімферопольської міської ради АР Крим- Ковтонюк Яна Миколаївна, довіреність № 24/01-55/1383 від 19.07.13,
представник третьої особи - Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради- Козлова Лариса Василівна посвідчення №183 від 31.12.2012,
представник третьої особи - Головного управління Служби Безпеки України в АР Крим- не з'явився,
представник третьої особи - Сімферопольського міського клінічного пологового будинку № 1- не з'явився,
представник третьої особи - Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського - не з'явився,
розглянувши матеріали справи № 801/7628/13-а за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р. ) від 15.10.13
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Феодосійської об'єднаної державної фінансової інспекції (вул. Земська, буд.9,м.Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)
треті особи:
Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського (бульвар Леніна, буд.5/7,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95006)
Сімферопольський міський клінічний пологовий будинок № 1 (вул. Воровського, буд.8,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)
Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради (вул. Тролейбусна, буд.23/34,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)
Сімферопольська міська рада АР Крим (вул. Толстого, 15,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)
Головне управління Служби Безпеки України в АР Крим (вул. Франко,13,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)
про визнання протиправним та скасування висновку,
Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу та просили постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2013 року по справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.13 - без змін.
Треті особи - Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради, Сімферопольська міська рада в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.13 залишити без змін.
Треті особи - Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського, Сімферопольський міський клінічний пологовий будинок № 1, Головне Управління Служби безпеки України в АР Крим у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За викладених обставин, враховуючи те, що треті особи - Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського, Сімферопольський міський клінічний пологовий будинок № 1, Головне Управління Служби безпеки України в АР Крим належним чином викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неповно досліджені обставини справи, неправильно застосовані норми процесуального й матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, не розглянуті та залишені без оцінки докази, що перебувають у матеріалах справи, доводи й надані в їх обґрунтування документи, внаслідок чого суд не повно з'ясував обставини справи, та визнав встановленими факти, які не вивчалися судом, що і призвело до неправильного вирішення даного спору.
Так, апелянт вказує, що позивач, працюючи головним лікарем Сімферопольського міського пологового будинку №1 в період з 2011 по 2013 роки, мав право працювати за сумісництвом, здійснюючи викладацьку діяльність на посаді професора кафедри акушерства, гінекології ФПО Кримського медичного університету навіть у робочий час, за умов, передбачених п.11 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України № 43 від 28.06.1993, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 за № 76, згідно якого висококваліфікованим спеціалістам народного господарства дозволяється за погодженням з власником або уповноваженим ним органом здійснювати педагогічну діяльність у вищих навчальних закладах та навчальних закладах (підрозділах) підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів за сумісництвом у робочий час до 4-х годин на тиждень із збереженням за ними заробітної плати за місцем основної роботи.
Заявник скарги спростовує висновки суду, який зазначив, що вказана норма стосується виключно висококваліфікованих спеціалістів, які не займають керівних посад, та не може розповсюджуватися на керівників державних установ, яким є позивач, та для яких спеціальні обмеження встановлені п. 4 Постанови КМУ "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій", норми якої є спеціальними та такими, що мають вищу юридичну силу порівняно з п. 11 Положення. Отже, позивач, оспорюючи судове рішення, зазначає, що суд прийшов до невірного висновку, що ОСОБА_2, як керівник державної установи - головний лікар пологового будинку № 1, мав право здійснювати за сумісництвом регулярну оплачувану викладацьку діяльність в КДМУ ім. С.І. Георгієвського виключно у вільний від основної роботи час.
При цьому позивач вказує, що оскільки у п. 11 Положення не зазначено, що воно застосовується виключно до висококваліфікованих спеціалістів, які не займають керівних посад, то й висновок суду побудований на невірному тлумаченні та застосуванні норм матеріального права. Позивач звертає увагу суду на те, що на нього розповсюджувалася дія п.11 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, згідно якого позивач мав право здійснювати педагогічну діяльність у вищих навчальних закладах та навчальних закладах (підрозділах) підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів за сумісництвом у робочий час до 4-х годин на тиждень із збереженням за ним заробітної плати за місцем основної роботи.
Також заявник апеляційної скарги зазначає, що не погоджується із правовою оцінкою судом першої інстанції отримання позивачем погодження здійснювати педагогічну діяльність у вищих навчальних закладах за сумісництвом, що надало б можливість здійснювати викладацьку діяльність у робочий час до 4-х годин на тиждень із збереженням за ним заробітної плати за місцем основної роботи.
При цьому позивач вказує, що згідно Посадової інструкції Головного лікаря Вищої кваліфікаційної категорії з "Організації та управління охороною здоров'я" і з "Акушерства та гінекології" ОСОБА_2 передбачено, що головний лікар підкорюється начальнику управління охорони здоров'я, призначається на посаду та звільняється міським головою за поданням начальника управління охорони здоров'я, а отже, будучи призначеним на посаду головного лікаря пологового будинку № 1 м.Сімферополя розпорядженням Сімферопольського міського голови від 01.09.2006 року переводом з Сімферопольської міської, 01.09.2006 року позивач правомірно отримав згоду Міністра охорони здоров'я АРК Доніча С.Г., Сімферопольського міського голови Бабенка Г.О. на здійснення викладацької діяльності на посаді професора кафедри акушерства, гінекології ФПО Кримського медичного університету в робочий час за основним місцем роботи.
Позивач оспорює й висновки суду першої інстанції про те, що позивач узгодив роботу за сумісництвом виключно на 2006 рік, але протягом 2010-2013 років позивач такого узгодження не отримував, виходячи з того, що Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій передбачає лише необхідність отримання погодження з власником або уповноваженим ним органом на здійснення педагогічної діяльності, однак не зазначає, у якій формі повинно отримуватися таке погодження та на те, що воно повинно бути отримано на певний період часу або його дія обмежена у часі. Тому апелянт вважає правомірним та достатнім отримання погодження 01.09.2006 року - з того самого моменту, коли у 2006 році позивач й був прийнятий на посаду головного лікаря Сімферопольського міського клінічного пологового будинку № 1 та почав здійснення викладацької діяльності на посаді професора кафедри акушерства, гінекології ФПО Кримського медичного університету в робочий час за основним місцем роботи, при тому, що з 2006 року трудові відносини на посаді головного лікаря пологового будинку не змінювалися та позивач здійснював викладацьку діяльність з 2006 року, що на думку позивача свідчить про те, що погодження, отримане ним в 2006 році, не має обмежень у часі. Також апелянт звертає увагу суду на те, що погодження на здійснення педагогічної діяльності отримується позивачем за основним місцем роботи - у пологовому будинку, яке позивач не змінював з 01.09.2006 року, а отже той факт, що трудові відносини в університеті припинялися в травні кожного року, а в вересні з початком учбового процесу поновлювалися - не потребує додаткового погодження на викладацьку діяльність за основним місцем роботи.
Отже, позивач з урахуванням викладеного та враховуючи, що ним отримано погодження з органом управління, вважає, що мав право на підставі п.11 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій здійснювати педагогічну діяльність у вищих навчальних закладах за сумісництвом у робочий час до 4-х годин на тиждень із збереженням за ним заробітної плати за місцем основної роботи.
Заперечуючи проти прийнятого судом першої інстанції рішення позивач зазначає, що згідно графіку роботи часи роботи ОСОБА_2 в Кримському державному медичному університеті ім.С.І.Георгієвського на 2012-2013 роки становили: 12.00-13.00 та 18.00-18.48, а отже якщо порівняти графіки роботи позивача в пологовому будинку та університеті то вийде, що позивач лише одну годину на день займався викладацькою діяльністю в робочий час - з 12 до 13 год., однак суд посилається у рішенні, що звіркою часу проведення лекцій, семінарських та практичних занять за вересень-грудень 2012 року, січень-березень 2013 року, які відображені в журналах та засвідчені підписами позивача по справі, з графіком роботи адміністративно-управлінського персоналу пологового будинку встановлено, що позивач щодня здійснював викладацьку діяльність в робочий час.
При цьому позивач зазначає, що наявні у матеріалах справи календарно-тематичні плани семінарських і практичних занять для лікарів-інтернів, де дійсно зазначені дати та запланований час проведення семінарських і практичних занять не підтверджують проведення таких занять саме у визначений в цих планах час, оскільки журнали семінарських і практичних занять для лікарів-інтернів, не містять часу проведення семінарських і практичних занять, а отже висновки суду про те, що позивач здійснював викладацьку діяльність у робочий час побудовані на припущеннях.
Також позивач звертає увагу суду на те, що він здійснював викладацьку діяльність не для студентів в аудиторії університету, а проводив семінарські та практичні заняття у лікарів - інтернів: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які приходили до позивача на кафедру, яка знаходиться у приміщенні Сімферопольського міського клінічного пологового будинку № 1, де позивач і проводив заняття в обідню перерву та після закінчення робочого дня. Зауважує, що кафедра акушерства, гінекології і перінатології ФПО розміщена саме в будівлі Сімферопольського міського клінічного пологового будинку № 1 і всі заняття з лікарями-інтернами, як практичні так і семінарські проходять у будівлі пологового будинку.
Серед доводів апеляційної скарги позивачем зазначено, що за приписами статті 11 Закону України № 2939-ХІІ передбачено, що позапланова виїзна ревізія, яка й була проведена відповідачем, може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду та приступити до проведення ревізії посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби вправі за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання посадовим особам підконтрольних установ, інших суб'єктів господарської діяльності під розписку:
1) направлення на ревізію,
2) копії рішення суду про дозвіл на проведення позапланової виїзної ревізії.
Втім обставини справи, яким суд першої інстанції надав неправильну юридичну оцінку, свідчать про те, що 30.05.2013 року Головне управління СБУ в АРК звернулось з листом № 76/36/5408-1 на адресу начальника Державної фінансової інспекції в АР Крим саме щодо проведення перевірки, в той час як відповідач має право проводити лише ревізії, що прямо передбачено законом №2939.
Таким чином, позивач вважає, що Феодосійською об'єднаною держфінінспекцією було проведено перевірку, а не ревізію і при проведенні цієї позапланової перевірки порушено порядок проведення ревізії: відсутнє рішення суду про дозвіл на проведення позапланової виїзної ревізії, також не було представлено направлення на ревізію, що є порушенням ст.11 Закону України № 2939-ХІІ.
Не погоджується апелянт і з висновком суду про те, що крім функцій, визначених Законом України № 2939, органи державної фінансової інспекції також приймають участь у перевірках, які проводяться правоохоронними органами, оскільки судом до спірних правовідносин застосовано Порядок взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, затверджений наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, СБУ України КРУ України від 19.10.2006 року №346/1025/685/53, який не передбачає повноважень органу державного фінансового контролю, а стосується лише органів державної контрольно-ревізійної служби, в той час як відповідачем по справі є територіальний орган державної фінансової інспекції, а отже суд мав застосувати лише Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-ХІІ, та Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року.
Судовою колегією під час апеляційного розгляду справи встановлено, що ОСОБА_14, ОСОБА_2 звернулись до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання протиправними та скасування висновків Феодосійської об'єднаної державної фінансової інспекції, викладених у Довідці №26-17/1120 від 21.06.2013 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.10.2013 р. справу №801/7628/13-а роз'єднано в два самостійні провадження:
- справу за позовом ОСОБА_2 до Феодосійської об'єднаної державної фінансової інспекції, треті особи Кримський держаний медичний університет ім. С.І. Георгієвського; Сімферопольський міський клінічний пологовий будинок № 1; Управляння охорони здоров'я Сімферопольської міської ради; Сімферопольська міська рада про визнання протиправними та скасування висновків;
- справу за позовом ОСОБА_14 до Феодосійської об'єднаної державної фінансової інспекції, треті особи Кримський держаний медичний університет ім. С.І. Георгієвського; Сімферопольський міський клінічний пологовий будинок № 1; Управляння охорони здоров'я Сімферопольської міської ради; Сімферопольська міська рада про визнання протиправними та скасування висновків.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що 30.05.2013 р. Головним управлінням Служби безпеки України в АР Крим на адресу начальника Державної фінансової інспекції в АР Крим надіслано листа № 76/36/5408-1 щодо проведення перевірки, з якого вбачається, що ГУ СБУ в АР Крим просило виділити фахівця для опрацювання наступних питань: 1) Чи законно нараховувалась і виплачувалася зарплата, премії, надбавки і доплати до посадових окладів, а також інші виплати за рахунок бюджетних коштів за період 2011-2013 р.р. ОСОБА_2 та ОСОБА_14 2) Чи завдано матеріальний збиток державі в рамках зазначених дій, якщо завдано, то в якому розмірі й діями яких посадових осіб.
У відповідь на цей лист 04.06.2013 р. Державна фінансова інспекція в АР Крим направила на адресу Головного управління служби безпеки України в АР Крим Лист №01-13-17-17/5008 щодо виділення спеціаліста для участі у перевірці Сімферопольського міського пологового будинку №1, яким повідомила про те, що виділення спеціаліста для участі у перевірці Сімферопольського міського пологового будинку № 1 доручено Феодосійській об'єднаній державній фінансовій інспекції та додатково повідомлено, що виділення спеціаліста для участі у перевірці можливо орієнтовано з 04.06.2013 р.
З матеріалів справи слідує, що 04.06.2013 р. Державна фінансова інспекція в АР Крим направила на адресу Феодосійської об'єднаної державної фінансової інспекції Лист №01-13-18-18/5009 про виділення спеціаліста для участі у перевірці Сімферопольського міського пологового будинку №1, який отримано 04.06.2013 р., про що свідчить штамп на Листі. Зазначеним Листом Державна фінансова інспекція в АР Крим повідомила про те, що на підставі звернення ГУ СБУ в АР Крим від 30.05.13 р. №76/36/5408-1, доручає виділити спеціаліста для участі у перевірці Сімферопольського міського пологового будинку №1.
Як вірно встановлено судом першої інстанції на вищезазначений лист начальник Феодосійської об'єднаної державної фінансової інспекції в АР Крим повідомив Держфінінспекцію в АР Крим про можливість виділення спеціаліста для прийняття участі у проведенні перевірки з 04.06.2013 р., про що свідчить службова записка.
В результаті участі спеціаліста в проведенні перевірки судом встановлено, що 21.06.2013 року Феодосійська об'єднана державна фінансова інспекція АР Крим направила на адресу Головного Управління Служби безпеки України в АР Крим довідку за результатами участі в перевірці, яка проводилася ГУ СБ України в АР Крим.
Згідно вказаної довідки встановлено, що в порушення п.1 Постанови КМУ "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.1993 № 245, п.12 Додатку до наказу № 43 ОСОБА_2 необгрунтовано нараховано та виплачено заробітної плати за роботу за сумісництвом в робочий час без дозволу органу управління на суму - 43 262,47 грн., з яких за 2011 рік - 15 308,54 грн., 2012 рік - 8 851,69 грн., 2013 рік - 3 569,11 грн. Нарахування на необґрунтовано нараховану та виплачену заробітну плату - 15 704,28 грн., з яких за 2011 рік - 5 557,00 грн., 2012 рік - 8 851,69 грн., 2013 рік - 1 295,59 грн.
Судом встановлено, що Головне управління Служби безпеки України в АР Крим Листом від 05.07.2013 р. № 76/36/6729-1 повідомило Сімферопольського міського Голову Агеєва В.М., що в ході вирішення покладених на ГУ СБУ України АРК завдань отримано інформацію щодо можливих фактів порушень чинного законодавства України при використанні бюджетних коштів з боку головного лікаря Сімферопольського міського пологового будинку №1 ОСОБА_2, якому необґрунтовано нараховано та виплачено заробітну плату за роботу за сумісництвом в робочий час на суму - 43262,47 грн.
Також з Листа вбачається, що ГУ СБУ України в АР Крим направило на адресу Сімферопольського міського голови довідку Державної фінансової інспекції в АР Крим №26-17/1120 від 21.06.2013 р. для розгляду та вжиття заходів реагування.
Перевіряючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги про відсутність під час проведеної ревізії направлення на ревізію та копії рішення суду про дозвіл на проведення позапланової виїзної ревізії, що на думку позивача свідчить про порушення статті 11 Закону України № 2939-ХІІ, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 року №499/2011, Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до п.3 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року N 499/2011, основними завданнями Держфінінспекції України є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю, а також внесення пропозицій щодо її формування.
Згідно з п.4 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 року №499/2011, Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про державні закупівлі.
Судова колегія зазначає, що па підставі доручення Держфінінспекції в АР Крим від 04.06.2013 №01-13-18-18/5009, звернення 6 відділу ГУ СБ України в АР Крим від 30.05.2013 №76/36/5408-1, Феодосійською об'єднаною державною фінансовою інспекцією АР Крим взято участь у перевірці Сімферопольського міського пологового будинку № 1 та 21.06.2013 направлено на адресу ГУ Служби безпеки України в АР Крим довідку за результатами участі в перевірці, яка проводилася ГУ СБ України в АР Крим.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ (назва Закону викладена в редакції, що набрала чинності 02 грудня 2012 року, надалі - Закон України № 2939-ХІІ) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
У статті 4 Закону України № 2939-ХІІ встановлено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
У той же час крім функцій, визначених Законом України № 2939, органи державної фінансової інспекції також приймають участь у перевірках, які проводяться правоохоронними органами.
Отже, судова колегія зазначає, що Закон України № 2939-ХІІ передбачає й інші форми роботи та виконання завдань, покладених на органи державного фінансового контролю, зокрема, шляхом участі органу державного фінансового контролю у перевірках, які проводяться правоохоронними органами.
Порядок взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України визначений спільним Наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, СБУ України, КРУ України від 19.10.2006 року № 346/1025/685/53, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 р. за N 1166/13040.
Пунктом 1.1. Порядку визначено, що цей Порядок спрямований на забезпечення ефективної взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби (далі - органи ДКРС) та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України (далі - правоохоронні органи) з питань розгляду звернень правоохоронних органів, призначення, організації та проведення ревізій за ними, передачі їм матеріалів ревізій за власною ініціативою органів ДКРС, зворотного інформування про результати розгляду переданих матеріалів, виділення спеціалістів органів ДКРС, інших питань, що мають місце при виконанні органами ДКРС та правоохоронними органами покладених на них завдань.
При цьому звернення правоохоронного органу - супровідний лист до постанови про призначення ревізії, винесеної слідчим, прокурором або особою, що проводить дізнання, а також письмове доручення, вимога, пропозиція керівника правоохоронного органу.
Відповідно до п. 3.1. Порядку працівники органів ДКРС за зверненнями правоохоронних органів можуть брати участь у перевірках, що проводяться правоохоронними органами у підконтрольних установах (з питань, визначених в абзаці першому пункту 2.2 цього Порядку) та на інших об'єктах контролю (з питань, визначених в абзаці другому пункту 2.2 цього Порядку), - як спеціалісти.
Підставами для звернення правоохоронних органів до органів ДКРС стосовно виділення працівників у якості спеціалістів є норми Законів України "Про прокуратуру", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", "Про Службу безпеки України", Кримінально-процесуального кодексу України, Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.93 N 510.
Працівники органів ДКРС направляються для участі в перевірках, що проводять правоохоронні органи, на підставі листа відповідного органу ДКРС.
Залучення працівників органів ДКРС в якості спеціалістів до участі в перевірках, що проводять правоохоронні органи, може здійснюватися на строк до 10 робочих днів. За письмовим зверненням правоохоронного органу цей строк може бути подовжений службовою особою органу ДКРС, визначеною в пункті 2.5 цього Порядку.
У ході участі у перевірці спеціаліст використовує свої спеціальні знання і в межах компетенції надає консультації та відповіді на порушені питання, при цьому фіксує факти порушення законодавства з питань використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку і фінансової звітності, визначає розмір заподіяної матеріальної шкоди (збитків) та посадових (службових) осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких допущено порушення законодавства та завдано матеріальну шкоду (збитки).
Результати участі спеціаліста у перевірці оформляються довідкою, яка складається на чистому аркуші та підписується спеціалістом із зазначенням посади та назви органу, у якому він працює. Довідка складається у двох примірниках, один з яких після підписання спеціалістом надсилається правоохоронному органу - ініціатору перевірки. Другий примірник довідки залишається у відповідному органі ДКРС.
За матеріалами участі працівників органів ДКРС як спеціалістів у перевірках, що проводились правоохоронними органами, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів органами ДКРС не направляються, заходи щодо стягнення в судовому порядку коштів або припинення бюджетного фінансування і кредитування у випадках, передбачених статтею 11 Закону, не вживаються, протоколи про адміністративне правопорушення не складаються.
Отже, за висновками суду першої інстанції, з якими погоджується судова колегія, ревізор відповідача, який був запрошений та приймав участь у перевірці дотримання позивачем антикорупційного законодавства, яка проводилася ГУ СБУ в АРК, діяв на підставі та в межах Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, з дотриманням встановленої процедури, зокрема, оформив результаті своєї участі у перевірці довідкою, а тому діяв правомірно.
Доводи апеляційної скарги, що відповідачем проводилася перевірка пологового будинку № 1 з порушенням Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», а саме без оформлення направлення на ревізію та копії рішення суду про дозвіл на проведення позапланової виїзної ревізії, що слідує з положень статті 11 цього Закону, судова колегія зазначає, що в спірних правовідносинах приписи вказаного Закону не застосовуються.
Крім того, згідно частини 15 статті 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» ненадання направлення на ревізію та копії рішення суду про дозвіл на проведення позапланової виїзної ревізії посадовим особам підконтрольних установ та інших суб'єктів господарської діяльності або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною чотирнадцятою цієї
статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державного фінансового контролю до проведення ревізії, втім ревізор відповідача був допущений до проведення перевірки, відтак оскарження висновків складеної за результатами проведеної перевірки довідки саме за цими підставами колегія суддів вважає необґрунтованими.
Щодо застосування судом до спірних правовідносин Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, СБУ України, КРУ України від 19.10.2006 року №346/1025/685/53, який не передбачає повноважень органу державного фінансового контролю, а стосується лише органів державної контрольно-ревізійної служби, в той час як відповідачем по справі є територіальний орган державної фінансової інспекції, судова колегія зазначає, що Указом Президента України від 09.12.2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну фінансову інспекцію України, шляхом реорганізації Головного контрольно-ревізійного управління України.
В пункті 5 вказаного Указу Президента України установлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.
Судова колегія з урахуванням того, що Державна фінансова інспекція України є правонаступником Головного контрольно-ревізійного управління України, зазначає, що норми Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, СБУ України, КРУ України від 19.10.2006 року №346/1025/685/53 розповсюджуються на Державну фінансову інспекцію України та її територіальні органи.
При цьому судова колегія зауважує, що довідка, складена спеціалістом відповідача, листом від 05.07.2013 р. № 76/36/6729-1 направлена на адресу Сімферопольського міського голови для розгляду та вжиття заходів реагування та за висновками суду першої інстанції, з якими погоджується суд апеляційної інстанції така довідка може бути безумовною підставою для застосування органом управління заходів відповідальності (майнової та дисциплінарної) до позивача.
Крім того, на підставі вказаної довідки, яка також ГУ СБУ в АРК в липні 2013 року направлена до ГУ МВС України в АРК, розпочато досудове розслідування №12013130400005490 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, що підтверджується листом від 31.10.2013 року № 76/36/74931.
В Рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" наголошено на тому, що відповідне національне законодавство повинно бути чітким та узгодженим і, таким чином, відповідати вимозі "якості" закону та забезпечувати адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; національні органи повинні дотримуватись вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для юридичних та фізичних осіб, коли національне законодавство припускає неоднозначне трактування.
За загальними критеріями для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, рішення, дії суб'єкта владних повноважень повинні бути обґрунтованими, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справах.
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, довідка Феодосійської ОДФІ від 21.06.2013 року, складена суб'єктом владних повноважень, в межах здійснення своїх управлінських функцій, яка містить не лише опис певних фактів та обставин, а також і висновки про наявність порушень законодавства, безперечно створює юридичні наслідки для особи, стосовно якої вона була складена та осіб, щодо яких виявлено порушення вимог законодавства.
Враховуючи той факт, що за матеріалами участі працівників органів Державної контрольно-ревізійної служби, правонаступником якої є відповідач, як спеціалістів у перевірках, що проводились правоохоронними органами, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів органами ДКРС не направляються, а заходи щодо стягнення в судовому порядку коштів або припинення бюджетного фінансування і кредитування у випадках, передбачених статтею 11 Закону, не вживаються, суд першої інстанції правомірно перевіряв законність до обґрунтованість висновків, викладених в довідці Феодосійської об'єднаної державної фінансової інспекції №26-17/1120 від 21.06.2013 року.
Судова колегія також вказує, що відповідачем на підставі довідки Феодосійської ОДФІ від 21.06.2013 року не винесено будь-яких обов'язкових письмових вимог, які можливо було б оскаржити як акт індивідуальної дії, а отже довідка Феодосійської ОДФІ від 21.06.2013 року є остаточним рішенням суб'єкта владних повноважень із висновками про порушення позивачем вимог чинного законодавства, висновки якої можна оскаржувати до адміністративного суду.
Більш того, накладені на довідку Феодосійської ОДФІ від 21.06.2013 року резолюції Сімферопольського міського голови, адресовані Управлінню охорони здоров'я Сімферопольської міської ради, та резолюції, накладені керівником Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради на адресу Сімферопольського міського клінічного пологового будинку № 1 свідчать про необхідність вжиття безпосередніх наслідків у вигляді стягнення отриманої позивачем заробітної плати за час його роботи за сумісництвом на кафедрі медичного університету і ці наслідки могли бути реалізовані, якби судом не було вжито заходів забезпечення позову за цією адміністративною справою.
Отже, судова колегія вважає, що дана справа належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки довідка Феодосійської ОДФІ від 21.06.2013 року створює негативні для позивача наслідки у вигляді прямої та безпосередньої матеріальної, дисциплінарної та кримінальної відповідальності, а відтак довідка Феодосійської ОДФІ від 21.06.2013 року є нормативно-правовим актом індивідуальної дії, оскарження якої відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Що стосується посилання відповідача на Постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року по справі № 21-237а13, то в зазначеній постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вказує, що акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, складений у «Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою», затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006р. № 550, та на підставі Закону України від 26 січня 1993 року № 2939 «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», що унеможливлює розгляд такого спору в судовому порядку.
Однак, предметом оскарження в розглядуваній справі є висновки довідки, складеної спеціалістом відповідача згідно вимог Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, затвердженого спільним Наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, СБУ України КРУ України від 19.10.2006 року № 346/1025/685/53.
Таким чином, правові аспекти, встановлені Постановою Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року по справі № 21-237а13 не підлягають застосуванню у даній адміністративній справі.
Перевіряючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги позивача щодо правомірності та законності висновків, викладених в довідці Феодосійської об'єднаної державної фінансової інспекції №26-17/1120 від 21.06.2013 року, судовою колегією встановлено наступне.
Згідно зі ст. 102-1 Кодексу законів про працю України працівники, які працюють за сумісництвом (виконують крім основної у вільний від неї час і іншу роботу на умовах трудового договору в того самого чи іншого роботодавця), одержують заробітну плату за фактично виконану роботу без обмеження її певним розміром.
Відповідно до п.1 Постанови КМУ "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.1993 № 245 установлено, що робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.
Для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно.
Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися керівниками державних підприємств, установ і організацій разом з профспілковими комітетами лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров'я та безпеці виробництва. Обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.
Пунктом 2 вказаної Постанови передбачено, що оплата праці сумісників проводиться за фактично виконану роботу.
Відповідно до пункту 4 зазначеної Постанови установлено, що окрім працівників, яким законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом, не мають права
працювати за сумісництвом також керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).
Отже, пункт 4 Постанови КМУ "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.1993 № 245 дозволяє керівникам державних підприємств, установ і організацій, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхнім заступникам, до яких відноситься і позивач, працювати за сумісництвом, займаючись науковою, викладацькою, медичною і творчою діяльністю.
Відповідно до пункту 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.93 р. №43 (далі - Положення № 43), сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
Відповідно до п.11 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України № 43 від 28.06.1993, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993за № 76, висококваліфікованим спеціалістам народного господарства дозволяється за погодженням з власником або уповноваженим ним органом здійснювати педагогічну діяльність у вищих навчальних закладах та навчальних закладах (підрозділах) підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів за сумісництвом у робочий час до 4-х годин на тиждень із збереженням за ними заробітної плати за місцем основної роботи.
Судова колегія не погоджується із доводами суду першої інстанції про те, що вказана норма стосується виключно висококваліфікованих спеціалістів, які не займають керівних посад, та не може розповсюджуватися на керівників державних установ, для яких спеціальні обмеження встановлені п.4 Постанови КМУ "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій", норми якої, на думку суду першої інстанції, є спеціальними та такими, що мають вищу юридичну силу порівняно з п.11 Положення.
Як встановлено судом під час розгляду справи в суді першої інстанції розпорядженням Сімферопольського міського голови Єрмака В.Ф. від 28.02.2006 № 82-к ОСОБА_2 призначено головним лікарем Сімферопольського міського клінічного пологового будинку № 1 переводом з Сімферопольської міської ради.
Судом встановлено, що з 28.02.2006 року позивач станом на час розгляду справи працює на вказаній посаді, отримує заробітну платню, яка фінансується з місцевого бюджету.
Матеріалами справи безперечно підтверджується, що позивач, будучи головним лікарем Сімферопольського міського клінічного пологового будинку № 1, був прийнятий на 0,25 ставки від посадового окладу на посаду професора кафедри акушерства, гінекології та перинатології ФПО Кримського державного медичного університету ім.С.І.Георгієвського, що підтверджується відповідними наказами від 03.09.2009 № 118-к, від 31.12.2009 № 204-к, від 06.09.2010 р. №178-к, від 31.12.2010 р. №267-к, від 14.06.2011 р. №127-к, від 01.09.2011 р. №187-к, від 28.12.2011 р. №296-к, від 03.09.2012 р. №186-к, від 29.12.2012 р. №307-к, наявними в матеріалах справи.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач обіймає посаду професора кафедри акушерства, гінекології та перинатології ФПО Кримського державного медичного університету ім.С.І.Георгієвського на 0,25 ставки від посадового окладу, є доктором медичних наук, що безумовно засвідчує його високу кваліфікацію та поза всяким сумнівом відносить позивача до висококваліфікованих спеціалістів в розумінні п.11 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій.
Отже, застосовуючи норми п.11 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, суд першої інстанції допустив помилку у тлумаченні змісту цієї норми, зазначивши, що вказана норма стосується виключно висококваліфікованих спеціалістів, які не займають керівних посад, та не може розповсюджуватися на керівників державних установ, для яких спеціальні обмеження встановлені п. 4 Постанови КМУ "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій", норми якої, на думку суду першої інстанції, є спеціальними та такими, що мають вищу юридичну силу порівняно з п. 11 Положення.
Судова колегія, спростовуючи висновки суду першої інстанції в цій частині, по-перше, зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що норми п.4 Постанови КМУ "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" є спеціальними та такими, що мають вищу юридичну силу порівняно з п. 11 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, оскільки дані норми регулюють різні правовідносини, а тому не можуть співвідноситись як загальна та спеціальна норми.
Так, пункт 4 Постанови КМУ "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.1993 № 245 виокремлює коло працівників, які не мають права працювати за сумісництвом, відносячи до них керівників державних підприємств, установ і організацій, їхніх заступників, керівників структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхніх заступників, але робить виняток для тих із них, які займаються науковою, викладацькою, медичною і творчою діяльністю. При цьому дана норма не встановлює правил щодо можливості здійснення роботи за сумісництвом в робочий чи вільний від основної роботи час.
За змістом цієї норми у співставленні її до обставин справи слідує, що позивач, будучи керівником державної медичної установи має право на роботу за сумісництвом, якою є його викладацька діяльність у вищому навчальному закладі.
В той час як норми п.11 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій регулюють інші відносини роботи за сумісництвом у робочий час, які стосуються висококваліфікованих спеціалістів народного господарства і лише щодо здійснення педагогічної діяльності у вищих навчальних закладах та навчальних закладах (підрозділах) підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.
За змістом цієї норми у співставленні її до обставин справи слідує, що позивач, будучи висококваліфікованим спеціалістом може у свій робочий час за основним місцем роботи здійснювати на умовах сумісництва педагогічну діяльність у вищому навчальному закладі, дотримуючись певних обмежень у часі - до 4-х годин на тиждень.
По-друге, на помилковість висновків суду першої інстанції у правозастосуванні п.4 Постанови КМУ "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій", як спеціальної норми у порівнянні з п. 11 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, вказує і те, що статус посадової особи за приписами п.4 Постанови КМУ "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" не виключає того, що така посадова особа може одночасно з цим бути висококваліфікованим спеціалістом, що дозволяє їй, на думку судової колегії, незалежно від наявності статусу керівника державної установи працювати за сумісництвом у робочий час із встановленими обмеженнями у часі - до 4-х годин на тиждень.
По-третє, колегія суддів вказує на неправильність висновків суду першої інстанції про те, що норми п.4 Постанови КМУ "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" встановлюють спеціальні обмеження для керівників державних установ, оскільки вказана норма взагалі не встановлює спеціальних обмежень, а навпаки робить виняток для керівників державних підприємств, установ та організацій у зайнятті науковою, викладацькою, медичною і творчою діяльністю.
Отже, враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що ОСОБА_2 згідно п.4 Постанови КМУ "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.1993 № 245 мав право, будучи головним лікарем Сімферопольського міського клінічного пологового будинку № 1, працювати за сумісництвом на посаді професора кафедри акушерства, гінекології та перинатології ФПО Кримського державного медичного університету ім.С.І.Георгієвського на 0,25 ставки від посадового окладу, а з урахуванням положень пункту 11 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України № 43 від 28.06.1993, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 за № 76, ОСОБА_2 дозволено за погодженням з власником або уповноваженим ним органом здійснювати педагогічну діяльність у Кримському державному медичному університету ім.С.І.Георгієвського за сумісництвом у робочий час до 4-х годин на тиждень із збереженням за ним заробітної плати за місцем основної роботи, що загалом складає 208 годин на рік (364 : 7 х 4).
Однак, як зазначає судова колегія під час апеляційного розгляду справи під час проведення посадовою особою відповідача перевірки за зверненням ГУ СБУ в АРК питання правомірності здійснення ОСОБА_2 роботи у Кримському державному медичному університету ім.С.І.Георгієвського за сумісництвом у робочий час до 4-х годин на тиждень, що становить 208 годин на рік, саме згідно пункту 11 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України № 43 від 28.06.1993, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 за № 76 - не з'ясовувалось взагалі, хоча на думку судвої колегії приписи пункту 11 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки регулюють спірні відносини сторін.
Отже, вказане свідчить про необ'єктивність проведеної перевірки та спростовує висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2, як керівник державної установи - головний лікар пологового будинку № 1, мав право здійснювати за сумісництвом регулярну оплачувану викладацьку діяльність в КДМУ ім. С.І. Георгієвського виключно у вільний від основної роботи час, оскільки за приписами пункту 11 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій мав право здійснювати педагогічну діяльність у вищому навчальному закладі як висококваліфікований спеціаліст, на умовах сумісництва з основним місцем роботи у робочий час до 4-х годин на тиждень із збереженням за ними заробітної плати за місцем основної роботи.
Стосовно отримання позивачем погодженням з власником або уповноваженим ним органом здійснювати педагогічну діяльність у вищих навчальних закладах та навчальних закладах (підрозділах) підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів за сумісництвом, що надало б позивачу можливість здійснювати викладацьку діяльність у робочий час до 4-х годин на тиждень із збереженням за ними заробітної плати за місцем основної роботи, суд першої інстанції встановив наступне.
Пунктами 1.3, 1.4 Посадової інструкції Головного лікаря Вищої кваліфікаційної категорії з «Організації та управлінням охороною здоров'я» і з «Акушерства та гінекології» ОСОБА_2 передбачено, що головний лікар підкорюється начальнику управління охорони здоров'я, призначається на посаду та звільняється міським головою за поданням начальника управління охорони здоров'я.
Аналогічні правила також встановлені п. 6.2 Статуту міського клінічного пологового будинку № 1.
Судом під час розгляду справи встановлено, що 01.09.2006 року головний лікар пологового будинку № 1 ОСОБА_2 отримав згоду Міністра охорони здоров'я АРК Доніча С.Г., Сімферопольського міського голови Бабенка Г.О. на здійснення викладацької діяльності на посаді професора кафедри акушерства, гінекології та перинатології ФПО Кримського медичного університету в робочий час за основним місцем роботи.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки Управління охорони здоров'я від 08.10.2013 року № 3038/06-09 управлінням не видавався дозвіл головному лікарю ОСОБА_2 з березня 2006 року до цього часу на роботу за сумісництвом в іншій установі.
Суд першої інстанції зазначив, що позивач узгодив роботу за сумісництвом виключно на 2006 рік, а протягом 2010-2013 років позивач такого узгодження не отримував.
Суд не погодився з позицією позивача, що погодження, отримане ним в 2006 році, не має обмежень у часі та зазначив, що трудовий договір на роботу за сумісництвом укладався та розривався позивачем щороку, отже ці правовідносини не тривали безперервно, вони припинялися влітку кожного року та виникали в вересні у зв'язку з прийняттям наказу про укладання договору з зовнішніми сумісниками.
Таким чином, позивач на думку суду першої інстанції був зобов'язаний також кожного року погоджувати з органом управління роботу за сумісництвом.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що позивач займав керівну посаду в державній установі та не отримав погодження з органом управління, він на думку суду першої інстанції не мав права на підставі п.11 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій здійснювати педагогічну діяльність у вищих навчальних закладах за сумісництвом у робочий час до 4-х годин на тиждень із збереженням за ними заробітної плати за місцем основної роботи.
Перевіряючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги в цій частині судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими.
Суд під час апеляційного розгляду справи встановив, що згідно п.12 Переліку робіт, які не є сумісництвом, що є Додатком до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Мінфіну України та Мінюсту України від 28.06.1993р. № 43 виконання робіт, зазначених у пунктах 2 - 7, зокрема, педагогічної роботи, допускається в робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати.
Отже, судова колегія погоджується із доводами скаржника про те, що Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій встановлює необхідність отримання погодження з власником або уповноваженим ним органом на здійснення педагогічної роботи, однак не визначає, у якій формі повинно отримуватися таке погодження та на те, що воно повинно бути отримано на певний період часу або його дія обмежена у часі.
Суд апеляційної інстанції вважає правомірним та достатнім отримання погодження 01.09.2006 року - з того самого моменту, коли у 2006 році позивач був призначений на посаду головного лікаря Сімферопольського міського клінічного пологового будинку № 1 та почав здійснення педагогічної роботи на посаді професора кафедри акушерства, гінекології та перинатології ФПО Кримського медичного університету, при тому, що з 2006 року трудові відносини на посаді головного лікаря пологового будинку не змінювалися та позивач здійснював викладацьку діяльність з 2006 року.
Суд приймає до уваги той факт, що погодження на здійснення педагогічної діяльності отримується позивачем за основним місцем роботи - у пологовому будинку, яке позивач не змінював з 01.09.2006 року, а отже для спору не має правового значення те, що трудові відносини позивача в університеті припинялися в травні-червні кожного року, а в вересні з початком учбового процесу поновлювалися.
Отже, позивач з урахуванням викладеного та враховуючи отримання погодження з органом управління, мав право згідно п.11 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій здійснювати педагогічну діяльність у вищому навчальному закладі за сумісництвом у робочий час до 4-х годин на тиждень із збереженням за ним заробітної плати за місцем основної роботи.
Судова колегія, перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що позивач лише одну годину на день займався викладацькою діяльністю в робочий час - з 12 до 13 год., зазначає, що у Додатку до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України № 43 від 28.06.1993, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 за № 76, визначено Перелік робіт, які не є сумісництвом.
Відповідно до п. 3 Переліку робіт, які не є сумісництвом, який є Додатком до Положення педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік не є роботою за сумісництвом.
Пунктом 12 цього Додатку встановлено, що провадження викладацької діяльності допускається в робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати.
Таким чином, педагогічна робота обсягом понад 240 годин на рік є сумісництвом, та має виконуватися за правилами сумісництва, тобто на умовах трудового договору, та виключно у вільний від основної роботи час, тобто понад межами робочого часу, встановленого в установі за основним місцем роботи.
Отже, якщо позивач, здійснював викладацьку діяльність в обсязі не більш як 240 годин на рік, така робота не є сумісництвом, та вона могла здійснюватися позивачем в робочий час з дозволу керівника органу управління.
Якщо позивач здійснював викладацьку діяльність понад 240 годин на рік, то така робота є сумісництвом та позивач мав право займатися нею виключно у вільний від основної роботи час. У такому випадку отримання будь-якої згоди від органу управління не потрібно взагалі.
Судом під час розгляду справи в суді першої інстанції перевірені всі документи, які досліджувалися під час перевірки, у тому числі статутні документи, посадові інструкції, положення про кафедру, графіки та табелі обліку робочого часу, календарні плани та журнали лекцій та семінарських занять та встановлено наступне.
Наказом по Кримському державному медичному університету ім..С.І.Георгієвського від 03.09.2009 № 118-к ОСОБА_2 прийнято на 0,25 ставки від посадового окладу на посаду професора кафедри акушерства, гінекології та'перинатології ФПО з 01.09.2009 по.31.12.2009 без виконання лікувальної роботи.
Наказом по Кримському державному медичному університету ім..С.І.Георгієвського від 31.12.2009 № 204-к з. ОСОБА_2 подовжено трудовий договір з 01.01.2010 по 30.06.2010.
Судом встановлено, що відповідно до Витягу із Наказу від 06.09.2010 р. №178-к на підставі заяви ОСОБА_2 прийнято на кафедру акушерства, гінекології і перинатології ФПО з 01.09.2010 р. до 31.12.2010 р. без виконання лікувальної роботи ОСОБА_2 (зовнішнього сумісника, професора, доктора медичних наук) - професором на 0,25 ставки з 01.09.2010 р. до 31.12.2010 р. від посадового окладу 2 075 грн. за рахунок загального фонду.
Відповідно до Витягу із Наказу від 31.12.2010 р. №267-к на підставі заяви ОСОБА_2 продовжено строковий трудовий договір з зовнішніми сумісниками з ОСОБА_2 - професором на 0,25 ставки кафедри акушерства гінекології і перинатології ФПО з 01.01.2011 р. до 30.06.2011 р. з оплатою від раніше встановленого посадового окладу за рахунок загального фонду.
Відповідно до Витягу із Наказу від 14.06.2011 р. №127-к на підставі Наказу №170-к від 01.09.2010 р. звільнено зовнішніх сумісників за п. 2 ст.36 КЗпП України у зв'язку із закінченням терміну строкового трудового договору 30 червня 2011 р.
Згідно з Витягом із Наказу від 01.09.2011 р. №187-к прийнято на кафедру акушерства, гінекології і перинатології ФПО з 01.09.2011 р. до 31.12.2011 р. без виконання лікувальної роботи ОСОБА_2 - професором на 0,25 ставки від посадового окладу 2 333 грн. за рахунок загального фонду.
Згідно з Витягом із Наказу від 28.12.2011 р. №296-к на підставі заяви ОСОБА_2 продовжено строковий трудовий договір з зовнішніми сумісниками з ОСОБА_2 - професором на 0,25 ставки кафедри акушерства гінекології і перинатології ФПО з 01.01.2012 р. до 31.01.2012 р. з оплатою від раніше встановленого посадового окладу за рахунок загального фонду.
Відповідно до Витягу із Наказу від 18.06.2012 р. №128-к на підставі службової записки завідуючого кафедрою звільнено зовнішніх сумісників за п. 2 ст.36 КЗпП України за згодою сторін 30 червня 2012 р. - ОСОБА_2
Відповідно до Витягу із Наказу від 03.09.2012 р. №186-к на підставі заяви ОСОБА_2 прийнято на кафедру акушерства, гінекології і перинатології ФПО з 03.09.2012 р. до 31.12.2012 р. без виконання лікувальної роботи ОСОБА_2 - професором на 0,25 ставки від посадового окладу 2 937 грн. за рахунок загального фонду.
Згідно з Витягом із Наказу від 29.12.2012 р. №307-к на підставі заяви ОСОБА_2 продовжено строковий трудовий договір з зовнішніми сумісниками з ОСОБА_2 - професором на 0,25 ставки кафедри акушерства гінекології і перинатології ФПО з 01.01.2013 р. до 30.06.2013 р. з оплатою від раніше встановленого посадового окладу за рахунок загального фонду.
Відповідно до Витягу із Наказу від 17.06.2013 р. №155-к на підставі закінчення строкових трудових договорів звільнено зовнішніх сумісників за п. 2 ст.36 КЗпП України у зв'язку із закінченням терміну строкового трудового договору 30 червня 2013 р. - ОСОБА_2
Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи згідно табелів обліку робочого часу кафедри акушерства, гінекології і перинатології ФПО за період з 01.01.2010 по 31.03.2013 ОСОБА_2 відпрацьовано в Кримському державному медичному університеті ім. С.І.Георгієвського 745,2 годин, з яких за 2010 рік - 370,8 годин, 2011 рік - 333 години, 2012 рік - 338,4 години, 2013 рік - 73,8 години.
Суд першої інстанції на підставі досліджених доказів прийшов до висновку про те, що позивач здійснював викладацьку діяльність понад 240 годин на рік, його викладацька робота в Університеті є сумісництвом, про що також прямо було передбачено в наказах Університету про укладання договору з зовнішніми сумісниками. Наведені висновки дали суду першої інстанції право стверджувати про те, що позивач мав право займатися викладацькою діяльністю виключно у вільний від основної роботи час.
Однак, з даними висновками суду першої інстанції частково не погоджується судова колегія з огляду на таке.
З довідки відповідача від 21.06.2013р. слідує, що звіркою часу проведення лекцій, семінарських та практичних занять за вересень-грудень 2012 року, січень-березень 2013 року з графіком роботи адміністративно-управлінського персоналу Міського клінічного пологового будинку № 1 встановлено, що під час обідньої перерви ОСОБА_2 працював у Кримському державному медичному університеті ім.С.І.Георгієвського лише 11 разів (19.09.2012, 20.09.2012, 23.09.2012, 24.09.2012, 30.10.2012, 02.11.2012, 07.12.2012, 30.12.2012, 21.01.2013, 12.02.2013, 22.02.2013 ).
Згідно графіку роботи часи роботи ОСОБА_2 в Кримському державному медичному університеті ім.С.І.Георгієвського становили:
- 2012 рік - 12.00-13.00 та 18.00-18.48;
- 2013 рік - 12.00-13.00 та 18.00-18.48.
Згідно колективного договору Міського клінічного пологового будинку № 1 на 2012-2015 роки час роботи адміністративно-управлінського персоналу становить з 08.00 до 16.30 з перервою на обід з 13.00 до 13.30.
З приводу встановлених обставин справи про роботу позивача під час обідньої перерви суд першої інстанції врахував, що в 2012 році позивач 5,5 годин працював в обідню перерву, тобто у вільний від основної роботи час, а тому на думку суду першої інстанції це має бути враховано в розрахунку необґрунтовано отриманої заробітної плати за 2012 рік.
Однак, при цьому як вже встановлено вище судом першої інстанції допущено помилку у правозастосуванні п.11 пункту 11 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, а відтак приймаючи до уваги, що позивач дійсно в 2012-2013 роках у визначені у довідці дні (19.09.2012, 20.09.2012, 23.09.2012, 24.09.2012, 30.10.2012, 02.11.2012, 07.12.2012, 30.12.2012, 21.01.2013, 12.02.2013, 22.02.2013) відпрацював 11 годин в робочий час, суд вважає, що така робота за сумісництвом у робочий час повністю відповідала вимогам вказаного пункту, а отже сума заробітної плати за цей час отримана позивачем законно.
Отже, судова колегія погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що позивач лише одну годину на день займався викладацькою діяльністю в робочий час - з 12 до 13 год. 11 разів в такі дні: 19.09.2012, 20.09.2012, 23.09.2012, 24.09.2012, 30.10.2012, 02.11.2012, 07.12.2012, 30.12.2012, 21.01.2013, 12.02.2013, 22.02.2013, оскільки дійсно згідно графіку роботи часи роботи ОСОБА_2 в медичному університеті на 2012-2013 роки становили: 12.00-13.00 та 18.00-18.48, а отже порівнюючи графіки роботи позивача в пологовому будинку та університеті слідує, що позивач лише одну годину на день займався викладацькою діяльністю в робочий час - з 12 до 13 год.
Перевіряючи висновки суду першої інстанції щодо викладених відповідачем в довідці від 21.06.2013 року порушень стосовно роботи позивача за сумісництвом в робочій час та одночасного отримання заробітної плати, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
Згідно колективного договору Міського клінічного пологового будинку № 1 на 2012-2015 роки час роботи адміністративно-управлінського персоналу становить з 08.00 до 16.30 з перервою на обід з 13.00 до 13.30.
Згідно табелів обліку робочого часу Міського клінічного пологового будинку № 1, які складено та затверджено головним лікарем ОСОБА_2, щоденно ОСОБА_2 відпрацьовувалося по 8 годин за режимом праці, затвердженим в колективному договорі (за винятком часу перебування у відрядженні та відпустці).
За період з 01.01.2010 по 31.03.2013 ОСОБА_2 нараховано заробітної плати в Міському клінічному пологовому будинку № 1 - 203 276,66 грн., з яких за 2011 рік -79 864,64 грн., 2012 рік - 107 599,02 грн., 2013 рік - 15 813,00 грн. Заробітна плата нарахована та виплачена в повному обсязі на підставі даних табелів обліку робочого часу.
Згідно Положення про кафедру акушерства, гінекології та перинатології ФПО КДМУ графік робочого часу викладача визначається розкладом аудиторних навчальних занять та консультацій, графіком контрольних заходів.
Згідно календарно-тематичних планів семінарів та практичних занять для лікарів-інтернів, журналів семінарських та практичних занять для лікарів-інтернів, журналів лекцій час проведення лекцій, семінарських та практичних занять коливається від 08.00 до 16.00.
Табелі обліку робочого часу працівників кафедри акушерства, гінекології і перинатології факультету післядипломної освіти (далі - кафедра акушерства, гінекології і перинатології ФПО) за період з 01.01.2010 по 31.03.2013 складалися виконавцем - старшим лаборантом ОСОБА_19 та підписувалися завідувачем кафедри ОСОБА_20, провідним економістом планово-фінансового відділу Університету ОСОБА_21, провідним спеціалістом відділу кадрів Університету ОСОБА_22
Згідно табелів обліку робочого часу кафедри акушерства, гінекології і перинатології ФПО за період з 01.01.2010 по 31.03.2013 робочий час професора ОСОБА_2 складає 1,8 години. Вихідні субота, неділя. Режим роботи з 08.00 по 15.42 год.
Згідно табелів обліку робочого часу кафедри акушерства, гінекології і перинатології ФПО за період з 01.01.2010 по 31.03.2013 ОСОБА_2 відпрацьовано в Кримському державному медичному університеті ім..С.І.Георгієвського 745,2 годин, з яких за 2010 рік - 370,8 годин, 2011 рік - 333 години, 2012 рік - 338,4 години, 2013 рік - 73,8 години.
Згідно графіку роботи часи роботи ОСОБА_2 в Кримському державному медичному університеті ім. С.І.Георгієвського становили:
- 2012 рік - 12.00-13.00 та 18.00-18.48;
- 2013 рік - 12.00-13.00 та 18.00-18.48.
При цьому згідно графіків, позивач здійснював викладацьку діяльність в Університеті щодня.
Суд першої інстанції порівнюючи графіки роботи позивача в пологовому будинку та Університеті робить висновок, що позивач щодня здійснював викладацьку діяльність в робочий час, оскільки звіркою часу проведення лекцій, семінарських та практичних занять за вересень-грудень 2012 року, січень-березень 2013 року, які відображені в журналах та засвідчені підписами позивача по справі, з графіком роботи адміністративно-управлінського персоналу Міського клінічного пологового будинку № 1. Всі інші часи викладацької діяльності співпадали з робочим часом у пологовому будинку № 1.
Суд прийшов до висновку про порушення позивачем вимог пунктів 1, 4 Постанови КМУ "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.1993 № 245, п.11, 12 Переліку робіт, які не є сумісництвом, який є Додатком до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України № 43 від 28.06.1993, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.1993 за № 76.
За висновками довідки від 21.06.2013 року позивачу необґрунтовано нараховано та виплачено заробітної плати за роботу за сумісництвом в робочий час без дозволу органу управління на суму - 43262,47 грн., з яких за 2011 рік - 15 308,54 грн., 2012 рік - 8 851,69 грн., 2013 рік - 3 569,11 грн., з якими погодився суд першої інстанції.
Судова колегія з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, вважає їх непідтвердженими належними та допустимими доказами по справі, виходячи з такого.
Судова колегія зазначає, що наявні у матеріалах справи календарно-тематичні плани семінарських і практичних занять для лікарів-інтернів, де зазначено дату та запланований час проведення семінарських і практичних занять не можуть підтверджувати проведення таких занять саме у визначений в цих планах час, при цьому журнали семінарських і практичних занять для лікарів-інтернів не містять часу проведення семінарських і практичних занять.
Судова колегія враховує, що згідно табелів обліку робочого часу кафедри акушерства, гінекології і перинатології ФПО Кримського державного медичного університету ім.С.І.Георгієвського за період з 01.01.2010 по 31.03.2013 робочий час професора ОСОБА_2 складає 1,8 години, тобто без зазначення в цих табелях конкретного часу виконуваної роботи.
Інших доказів, які б свідчили про те, що позивач здійснював викладацьку діяльність на кафедрі акушерства, гінекології і перинатології ФПО Кримського державного медичного університету ім.С.І.Георгієвського у робочий час, матеріали справи не містять, а отже висновки суду про те, що позивач здійснював викладацьку діяльність на кафедрі акушерства, гінекології і перинатології ФПО Кримського державного медичного університету ім.С.І.Георгієвського у робочий час побудовані на припущеннях, що є неприпустимим.
Крім того, судова колегія приймає до уваги наказ Кримського державного медичного університету ім.С.І.Георгієвського № 871 від 30.12.2011 року, наявний в матеріалах справи, який залишений поза увагою суду першої інстанції.
З даного наказу слідує, що з метою більш ефективного використання робочого часу для виконання лікувальної роботи з січня 2012 року для кафедр Університету введений гнучкий режим робочого часу, за яким встановлюється режим праці згідно розкладу та індивідуального плану-графіку. Обов'язковою умовою є щоденна реєстрація та облік робочого часу на кафедрі.
Отже, у співставленні з іншими обставинами справи наказ Кримського державного медичного університету ім.С.І.Георгієвського № 871 від 30.12.2011 року свідчить про гнучкість режиму робочого часу викладацького складу, що не підтверджує здійснення педагогічної роботи позивачем саме у робочий час, визначений у календарно-тематичнихі планах семінарських і практичних занять для лікарів-інтернів.
Допитані в судовому засіданні 21.01.2014р. під час апеляційного розгляду справи свідки з числа лікарів-інтернів ОСОБА_10 та ОСОБА_12 підтвердили, що професор ОСОБА_2 проводив семінарські та практичні заняття на кафедрі акушерства, гінекології і перинатології ФПО Кримського державного медичного університету ім.С.І.Георгієвського після 17 години.
Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач працював в Університеті у робочий час, тобто до 15.45 години.
З урахуванням викладеного, висновок відповідача, що в порушення п.1 Постанови КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 № 245, п.12 Додатку до наказу № 43 ОСОБА_2 необґрунтовано нараховано та виплачено заробітну плату за роботу за сумісництвом в робочий час без дозволу органу управління на суму - 43262,47 грн., не підтверджується матеріалами справи.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права судова колегія вважає необхідним зазначити таке.
Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.
Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.
Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).
Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.
Відповідно до роз'яснень, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Отже, вимога про визнання протиправним акта індивідуальної дії (рішення) виключає вимогу про скасування цього ж акту, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають. У разі визнання у судовому порядку акту індивідуальної дії протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) протиправність індивідуального акта виникає з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що достатнім та належним способом судового захисту порушеного права позивача є визнання протиправними висновків Феодосійської об'єднаної державної фінансової інспекції, викладені у Довідці №26-17/1120 від 21.06.2013 року стосовно ОСОБА_2.
Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, частково суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є частково обґрунтованими, тому судове рішення підлягає частковому скасуванню з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Відповідно до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, визначених у ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін;
2) змінити постанову суду;
3) скасувати її та прийняти нову постанову суду;
4) скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі;
5) визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.
У зв'язку з наведеним колегія судів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до Феодосійської об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання протиправними висновків Феодосійської об'єднаної державної фінансової інспекції, викладених у Довідці №26-17/1120 від 21.06.2013 року стосовно ОСОБА_2, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення в цій частині.
Щодо позовних вимог ОСОБА_2 до Феодосійської об'єднаної державної фінансової інспекції про скасування висновків Феодосійської об'єднаної державної фінансової інспекції, викладених у Довідці №26-17/1120 від 21.06.2013 року стосовно ОСОБА_2, судова колегія зазначає, що судове рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог є вірним, однак з підстав, наведених в постанові Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.13 у справі № 801/7628/13-а задовольнити частково.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.13 у справі № 801/7628/13-а скасувати.
3. Прийняти нову постанову.
4. Адміністративний позов задовольнити частково.
5. Визнати протиправними висновки Феодосійської об'єднаної державної фінансової інспекції, викладені у довідці № 26-17/1120 від 21.06.2013 про необґрунтоване нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_2 за роботу за сумісництвом в робочий час без дозволу органу управління на суму 43262,47 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 03 березня 2014 р.
Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко
Судді підпис О.І. Мунтян
підпис Т.В. Дадінська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Дугаренко