іменем україни
05 березня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Ступак О.В., Амеліна В.І., Карпенко С.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства «Промекс» про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку, компенсацію виплат, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства «Промекс» до ОСОБА_4 про визнання недійсним трудового контракту, за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 11 грудня 2013 року,
У липні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, вимоги якого під час розгляду справи неодноразово уточнював та остаточно просив стягнути з відповідача ТОВ ВТП «Промекс» на свою користь заборгованість із заробітної плати у сумі 108 тис грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 592 200 грн, компенсацію за недотримання строків виплати заробітної плати у сумі 10 836 грн, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 6 тис грн, та на відшкодування моральної шкоди - 6 тис грн, а всього - 723 036 грн.
У січні 2009 року ТОВ ВТП «Промекс» звернулося до суду з зустрічним позовом, у якому просило визнати недійсним контракт від 01 травня 2004 року № 5, укладений між товариством і ОСОБА_4
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 11 грудня 2013 року, у задоволенні обох позовів відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника просить скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи й відповідні їм правовідносини, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів та на правильність висновків судів не випливають, отже, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, відхилити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 11 грудня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Ступак
В.І. Амелін
С.О. Карпенко