Ухвала
26 лютого 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Олійник А.С.,
суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,
Карпенко С.О., Парінової І.К.
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги із газопостачання
за касаційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 25 листопада 2013 року, -
У липні 2013 року публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» (далі - ПАТ «Рівнегаз») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги із газопостачання у розмірі 28 772, 47 грн, посилаючись на те, що відповідачка є власником будинку АДРЕСА_1 та споживачем послуг, які надаються ПАТ «Рівнегаз» відповідно до укладеного 18 січня 2007 року договору про надання послуг із газопостачання № 761135. Висновками проведеної 18 жовтня 2012 року експертизи газового лічильника встановлено втручання у роботу лічильника газу, а довідкою від 19 жовтня 2012 року № 18964/3 встановлено непридатність засобу вимірювальної техніки до застосування. Внаслідок порушення споживачем строку й порядку оплати наданих послуг та вчинення дій, які свідчать про умисне заниження показників лічильника, утворилася заборгованість.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 25 листопада 2013 року, позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ «Рівнегаз» заборгованість за надані послуги із газопостачання у розмірі 28 772, 47 грн. Вирішено питання про судові витрати.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Указаним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
У справі встановлено, що відповідно до укладеного 18 січня 2007 року договору про надання послуг із газопостачання № 761135 ОСОБА_3 є споживачем послуг із газопостачання, які надаються ПАТ «Рівнегаз» до будинку АДРЕСА_1 (опалювальна площа 350 кв. м) (а. с. 7-10).
4 жовтня 2012 року працівниками ПАТ «Рівнегаз» було складено акти № 568 та 568-Є про виявлені порушення у роботі лічильника газу та його демонтаж для проведення експертизи (а. с. 20).
Актом експертизи лічильника газу від 18 жовтня 2012 року встановлено непридатність приладу обліку газу до застосування внаслідок фальсифікації заводських пломб (а. с. 18, 19).
На підставі п. 34 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року № 2246 (далі - Правила) споживач несе відповідальність згідно із законодавством за пошкодження лічильника газу, пломб на ньому, порушення цілісності або пошкодження повірочного тавра, а також дії, що призводять до заниження показань лічильника.
Порядок відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджено постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29 травня 2003 року № 475 (далі - Порядок).
Пунктом 2.2. Порядку передбачено, що у разі пошкодження лічильника газу, повірочного тавра, цілісності його пломб з вини споживача або дій споживача, що призвело до заниження показань лічильника, розрахунок збитків здійснюється за Нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників (далі - Норми), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 № 619, з урахуванням кількості підключених газових приладів, пристроїв, розміру опалювальної площі, кількості осіб, яким надавались послуги з газопостачання, та кількості днів з часу останнього контрольного зняття представником газопостачального або газорозподільного підприємства показань лічильника газу до дня виявлення порушення, але не більше ніж за 6 місяців.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку щодо порушення відповідачем Правил, що полягають у вчиненні дій, які свідчать про умисне заниження показників лічильника, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Погоджуючись із висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позову, апеляційний суд виходив із того, що розмір заборгованості нараховано у відповідності із наведеними нормами закону. Достовірність указаних обставин апеляційний суд обґрунтував актом комісійного розгляду звернення ОСОБА_3 від 23 травня 2013 року та показаннями свідка ОСОБА_6
Разом з тим, акт комісійного розгляду (а. с. 21-23) не містить розрахунків із посиланням на застосовані норми споживання та роздрібні ціни на природний газ, що свідчить про передчасний висновок про достатність указаних доказів для правильного вирішення справи.
Покладений у основу рішення суду першої інстанції розрахунок нарахувань плати за газ (а. с. 58) охоплює період із 27 березня 2012 року по 21 березня 2013 року (порушення виявлено 4 жовтня 2012 року). Ціна газу у наведеному розрахунку визначена: станом на 27 березня 2012 року - 2, 2482 грн/куб. м, в період із 4 квітня 2012 року по 3 жовтня 2012 року - 2, 4732 грн/куб. м, та із 25 жовтня 2012 року - 2, 2482 грн/куб. м.
Пунктом 10 Правил визначено, що розрахунок населення за надані послуги з газопостачання здійснюється починаючи з 1 січня 2007 року за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЕ, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності - за нормами споживання природного газу. Застосування роздрібних цін, диференційованих залежно від річних обсягів споживання, у поточному році для споживачів здійснюється залежно від річного обсягу використання природного газу (зафіксованого на особових рахунках споживача) у попередньому році.
Роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, Міжнародного дитячого центру "Артек" і Українського дитячого центру "Молода гвардія", затверджено постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 липня 2010 року № 812 (далі - Роздрібні ціни). За змістом указаного документа за умови, що обсяг споживання природного газу не перевищує 2500 куб. м на рік ціна (грн/куб. м) становить: за наявності газових лічильників - 72,54, за відсутності газових лічильників - 79, 80; за умови, що обсяг споживання природного газу не перевищує 6000 куб. м на рік: за наявності газових лічильників - 109,80, за відсутності газових лічильників 120, 78; за умови, що обсяг споживання природного газу не перевищує 12000 куб. м на рік: за наявності газових лічильників - 224, 82, за відсутності газових лічильників - 247, 32; за умови, що обсяг споживання природного газу перевищує 12000 куб. м на рік: за наявності газових лічильників - 268, 56, за відсутності газових лічильників - 295, 41.
Річний обсяг використання природного газу у попередньому році відповідачем та правильність проведеного розрахунку плати за газ у порушення указаних норм суд першої інстанції не перевірив.
Відповідно до положень п. 2.4 Порядку, при порушеннях, що визначені в п. 2.1, п. 2.2 та п. 2.3 цього Порядку, нарахування за користування опалювальними газовими приладами в неопалювальний період здійснюється в обсязі 30% від Норми, що діє в опалювальний період.
Наведена норма матеріального закону у порушення вимог ст. 214 ЦПК України до спірних правовідносин застосована не була, обставини, що підлягають встановленню на її підставі щодо проміжку неопалювального періоду та норми споживання природного газу за цей час судом не досліджені.
Крім того, відповідно до результатів контролю та повірки приладу обліку газу, які відображені у паспорті на лічильник газу, прилад є придатним до застосування (а. с. 33). Разом з тим, зміст ухваленого судового рішення не містить висновку про дослідження цього доказу та перевагу інших фактичних даних над ним. Враховуючи те, що обставини про пошкодження лічильника з вини споживача є такими, щодо яких у сторін виник спір, вони підлягають встановленню.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив та не спростував їх.
Допущені судами порушення норм матеріального та процесуального закону унеможливили встановлення істотних для правильного вирішення справи обставин, що відповідно до ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах, -
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 25 листопада 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.С. Олійник
Судді: В.П. Гончар
Т.П. Дербенцева
С.О. Карпенко
І.К. Парінова