26 лютого 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,
Лесько А.О., Червинської М.Є.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: опікунська рада Тальнівської районної державної адміністрації, відділ реєстрації актів цивільного стану Тальнівського районного управління юстиції, управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації про встановлення факту батьківства, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 05 грудня 2013 року,
У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона підтримувала близькі стосунки з ОСОБА_4, коли завагітніла, то почали проживати однією сім'єю без укладення шлюбу, тобто з жовтня 2002 року по лютий 2003 року. У цей час вони вели спільне господарство. ОСОБА_4 визнавав себе батьком дитини, про що було зроблено відмітку у картці до полового патронату Мошурівської дільничної лікарні.
ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка народила дочку ОСОБА_6, під час реєстрації її народження батьком дитини вона записала свого колишнього чоловіка ОСОБА_7, так як з ОСОБА_4 у шлюбі вона не перебувала і на час реєстрації народження дочки відносини між нею та ОСОБА_4 погіршились і вони почали проживати окремо.
У цей час ОСОБА_7, дізнавшись про те, що він записаний батьком дитини звернувся до суду з позовом про оспорювання батьківства.
24 липня 2003 року рішенням Тальнівського районного суду ОСОБА_7, як батька було виключено з акту запису про народження ОСОБА_6 Вказаний позов вона визнала повністю, так як дійсно ОСОБА_7 не був батьком дитини.
Після чого позивачка вирішила отримати нове свідоцтво про народження дитини, змінивши при цьому прізвище дитини на ОСОБА_3 та вказавши ім'я та по-батькові дитини довільно.
Через декілька років вона з ОСОБА_4 знову намагались створити сім'ю, проживали без укладення шлюбу з травня по серпень 2007 року, але спільне життя не склалось. Незважаючи на це, ОСОБА_4 підтримував стосунки з сім'єю та своєю дочкою ОСОБА_6, постійно надавав матеріальну допомогу, фактично дитина перебувала на його утриманні, цікавився навчанням та її вихованням, відвідував батьківські збори у школі, у розмовах з друзями, знайомими та односельцями називав ОСОБА_6 не інакше як дочкою, також визнавали її дочку і родичі ОСОБА_4, вони також підтримували з нею родинні відносини після смерті її батька.
Встановлення факту батьківства їй необхідно для оформлення допомоги по втраті годувальника, що і змусило звернутись до суду із вказаним позовом.
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено. Встановлено факт батьківства ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 05 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та провадження у даній справі закрито.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Закриваючи провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2013 року, суд апеляційної інстанції керувався ст. 234 ЦПК України та виходив із того, що дані правовідносини повинні вирішуватись в окремому провадженні шляхом встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки встановлення факту батьківства позивачу необхідне для оформлення допомоги по втраті годувальника.
Такий висновок суду не ґрунтується на нормах процесуального права та матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності відсутності неоспорюваних прав.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_3 просила встановити факт батьківства для оформлення допомоги по втраті годувальника (а. с. 3-5).
Проте з матеріалів справи та наданих ОСОБА_4 доказів вбачається, що після смерті його брата - ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді нерухомості - житлового будинку та земельної присадибної ділянки у с. Мошурів Тальнівського району Черкаської області та земельної ділянки (паю) у межах Мошурівської сільської ради Тальнівського району (а. с. 29).
На момент смерті ОСОБА_4 спадкоємців першої черги не було. Єдиним спадкоємцем другої черги був його рідний брат ОСОБА_4, який у встановлений законом шестимісячний строк звернувся до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини. За прийняттям спадщини звернулась і ОСОБА_3 від імені неповнолітньої дитини ОСОБА_6 (а. с. 91).
Тобто встановлення факту батьківства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_6 впливає на права та обов'язки ОСОБА_4, як спадкоємця другої черги, щодо прийняття спадщини померлого брата.
Таким чином висновок суду апеляційної інстанції, що вказані правовідносини мають розглядатися у порядку окремого провадження є помилковим, ухвала апеляційного суду як постановлена з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 333, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 05 грудня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
А.О. Лесько
С.Ф. Хопта
М.Є. Червинська