07 березня 2014 рокум. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ситнік О.М., розглянувши касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 25 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулася до суду з позовом, у якому зазначало, що 11 січня 2011 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір про надання фінансового лізингу № DOH0АХ90946540. У зв'язку з неналежним виконання ОСОБА_2 зобов'язань за договором утворилася заборгованість, що станом на 08 травня 2013 року склала 44 320 грн 66 коп., з якої: заборгованість з процентів за користування кредитом у розмірі 19 516 грн 99 коп.; заборгованість з комісії за користування кредитом у розмірі 3226 грн 35 коп.; пеня у розмірі 19 228 грн 72 коп.; штрафів у розмірі 250 грн та 2098 грн 60 коп. Вказану заборгованість банк просив стягнути з відповідачки.
Заочним рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 25 грудня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.
Судами першої та апеляційної інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.
Суд обґрунтовано дійшов у висновку, що договір фінансового лізингу, укладений 11 січня 2011 року між банком та ОСОБА_2 за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України. Оскільки на порушення вимог ст. 799 ЦК України такий договір нотаріально не посвідчений, згідно зі ст. 220 ЦК України він є нікчемним, тому суди обґрунтовано відмовили ПАТ КБ «Приватбанк» у позові. При цьому враховано, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникли у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлені цим законом. Тому застосування судами загальних норм ЦК України про лізинг, найм (оренду) транспортних засобів є належним.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ О.М. Ситнік