05 березня 2014 року Справа № 15607/13/876
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,
з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - ОСОБА_1;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2013р. про залишення без розгляду позовної заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, -
Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2013р. залишено в порядку п.4 ч.1 ст.155 КАС України без розгляду позовну заяву Фізичної особи - підприємця /ФОП/ ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
Також судом стягнуто з ФОП ОСОБА_2 до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2294 грн. згідно п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (а.с.20 і на звороті).
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач ФОП ОСОБА_2, який у поданій апеляційній скарзі просить судову ухвалу в частині покладення на нього обов'язку по сплаті судового збору скасувати, покликаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про розподіл судових витрат (а.с.26-27).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачем не було додано до позовної заяви доказів сплати судового збору, через що суд не мав підстав для відкриття провадження у справі. Суд повинен був залишити без руху позовну заяву, однак після відкриття провадження відмовив у розгляді справи та поклав на позивача обов'язок по сплаті судового збору, покликаючись на положення Закону України «Про судовий збір», який не встановлює порядку розподілу судових витрат.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує із змісту оскаржуваної ухвали, приймаючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, судом в порядку п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» стягнуто з позивача до державного бюджету судовий збір у розмірі 2294 грн.
Разом з тим, стягнення судового збору з позивача (за відсутності сплати такого під час відкриття провадження у справі) одночасно із прийняттям рішення про залишення позовної заяви без розгляду не ґрунтується на вимогах процесуального закону.
Зокрема, згідно ч.3 ст.106 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
У разі невідповідності поданої позовної заяви вимогам ст.106 КАС України, суд залишає таку позовну заяву без руху і надає достатній час для усунення недоліків; у випадку неусунення в установлений строк таких недоліків позовна заява повертається позивачу (ст.108 КАС України).
Іншого порядку для усунення недоліків поданої позовної заяви (в тому числі в разі несплати судового збору) процесуальним законом не передбачено.
Окрім цього, порядок розподілу судових витрат визначений ст.94 КАС України; останній також не встановлює можливості суду першої інстанції стягувати судовий збір з позивача у випадку його несплати або часткової сплати.
Також на розглядувані правовідносини не поширюються ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», оскільки звернення позивача до суду мало місце 25.09.2013р., а наведена норма вступила у законну силу 23.10.2013р.
Таким чином, у розглядуваному випадку судом першої інстанції у непередбаченому процесуальним законом порядку вирішено питання про стягнення з позивача несплаченого під час звернення до суду судового збору, а відтак ухвала суду в цій частині підлягає скасуванню.
Вищевказані положення закону суд першої інстанції не врахував, застосував не передбачений процесуальним законом порядок стягнення судового збору з позивача, а тому необґрунтовано та безпідставно виніс ухвалу в оскаржуваній частині.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала в частині стягнення з позивача судового збору підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.199, п.4 ч.1 ст.204, п.6 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 211, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задоволити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2013р. в частині стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державного бюджету України судового збору в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. скасувати.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: М.В.Костів
Н.В.Савицька