справа № 462/2750/13-к
29 листопада 2013 року Залізничний районний суд м. Львова, у складі:
Головуючого, судді - Галайко Н.М.
При секретарі - Колошкін П.І.
За участю:
Прокурора - Воронка Р.І.
Обвинуваченого - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013150380000137, внесеному в ЄРДР від 05.03.2013 року, відносно:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, не одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,
за ч.1 ст. 185, ч. 1 ст. 383 Кримінального кодексу України, -
05.03.2013 року о 03 год. 00 хв. , ОСОБА_1, перебуваючи в плацкартному вагоні № 14 поїзда № 111 сполучення «Харків-Львів», непомітно для потерпілого та інших осіб, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів та з метою протиправного збагачення, таємно викрав у ОСОБА_2 особисті речі, а саме: чорну спортивну куртку, в якій знаходилися гроші в сумі 2700 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 21581,1 грн., ідентифікаційний код, паспорт громадянина Уркаїни та водійські права видані на прізвище ОСОБА_2, чим завдав потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 21 581,1 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
05.03.2013 року о 15 год. 45 хв. під час судового розслідування ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про зміст ст. 383 Кримінального кодексу України звернувся у чергову частину ЛВ на станції Львів УМВС України на Львівській залізниці із завідомо неправдивим повідомленням про вчинення щодо нього кримінального правопорушення - крадіжки чужого майна, а саме: його гаманця в якому знаходились гроші в сумі 2700 доларів США, студентський квиток та водійські права видані на його прізвище.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 383 КК України, тобто завідомо неправдиве повідомлення слідчому про вчинення злочину.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину за пред'явленим йому обвинувальним актом у повному обсязі і суду пояснив, що він дійсно у зв'язку із скрутним матеріальним становищем викрав у потерпілого чорну куртку, в якій знаходилися грошові кошти в сумі 2700 доларів США, паспорт та інші документи після чого він звернувся у чергову частину ЛВ на ст. Львів та повідомив про факт вчинення крадіжки його речей, хоча знав, що такі події не мали місця. Свою вину визнає у повному обсязі за пред'явленим йому обвинувальним актом, також не оспорює кваліфікацію його дій органом обвинувачення. Прохає суд врахувати визнання своєї вини у скоєнні кримінальних правопорушень, що вчинене ним за тяжких матеріальних обставин, просить суворо не карати та розглядати справу згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, що є його добровільною позицією.
Прокурор вважав можливим провести розгляд справи згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнає свою вину в інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях, кваліфікованих за ч.1 ст. 185, ч.1 ст.383 КК України, погоджуючись з кваліфікацією вчинених ним діянь, суд, керуючись ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає недоцільним дослідження доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого за інкримінованим йому кримінальним правопорушенням.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1:
за ч. 1 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка);
за ч. 1 ст. 383 КК України за ознаками завідомо неправдивого повідомлення слідчому про вчинення злочину.
При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд виходить з вимог ст. 65 КК України, обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин.
Згідно до вимог ст. 67 КК України, обставин обтяжуючих покарання за скоєння кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_1, не встановлено.
Згідно до вимог ст.66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання за скоєне кримінальне правопорушення ОСОБА_1 є щире каяття.
Обираючи підсудному міру покарання, суд враховує, що підсудний раніше не судимий, свою винуватість визнав та щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував матеріальну шкоду, тому суд призначає покарання в межах санкції статті, у виді позбавлення волі, вважаючи, що саме таке покарання буде карою за скоєне і достатнім для його виправлення.
Разом з тим, суд вважає за можливе виправлення підсудного без ізоляції від суспільства, а тому звільняє його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та покладає на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України, а саме: повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію; не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
Цивільний позов не заявлений.
Долю речових доказів по справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
На підставі вище зазначеного та керуючись вимогами ч. 3 ст. 349, ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 КК України та ч. 1 ст. 383 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ч. 1 ст. 383 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю 2 (два) роки, не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього, згідно ст.76 КК України, обов'язки:
повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації у ці органи.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_1 не обирати.
Грошові кошти в сумі 2700 доларів США, визнані речовими доказами згідно Постанови про визнання речовими доказами та передачі на зберігання від 14.03.2013 року (а.с. 137) - вважати повернутими ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь НДЕКЦ при Управлінні МВС України на Львівській залізниці вартість проведеної експертизи № 194 від 19.03.2013 року в розмірі 392 грн.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області, протягом 30 днів з дня його проголошення, через місцевий суд.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.
Суддя Галайко Н.М.