Справа 300/89/14-ц
05.03.2014 смт. Воловець
Воловецький районний суд Закарпатської області в особі судді Софілканич О. А., при секретарі с/з -Балецькому С.М., з участю представника позивача- Данканича А.А., представника відповідача- ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Воловець цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої злочином,-
ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої злочином.
Свою заяву мотивували тим, що відповідач працював на посаді керуючого Воловецького відділення ПАТ КБ "ПриватБанк" з грудня 2005 по березень 2006 року, неналежно виконував свої службові обов"язки, що призвело до розтрати коштів банку, в результаті чого позивачу було завдано шкоди на вказану суму. Просить суд стягнути з відповідача завдані злочином матеріальні збитки в сумі 35 221,50 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні з підстав, наведених у заяві.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України (далі ЦК Ураїни) позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність, згідно ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
В ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України передбачено правило, згідно з яким позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, перебуваючи на посаді керуючого Воловецького відділення ЗАТ КБ "Приват Банк" в період з грудня 2005 року по березень 2006 року, неналежно виконуючи свої службові обов"язки, не забезпечив належний облік та зберігання кредитних карток "Універсальна", оформлення кредиту на підставі законодавства, що призвело до розтрати коштів банку на загальну суму 44 759 гривень, чим банку заподіяно матеріальну шкоду на вказану суму.
По даному факту відносно ОСОБА_2 була порушена кримінальна справа за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.367 КК України.
Постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 23.04.2008 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст.367 КК України на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 09.06.2007 року (а.с.6-8).
Зазначеною постановою від 23.04.2008 року встановлено факт заподіяння позивачу матеріальних збитків внаслідок злочинних дій ОСОБА_2, який свою вину у вчиненні злочину визнав.
Проте до суду з позовом про відшкодування завданих злочином збитків позивач звернувся 28.01.2014 року (а.с.1), тобто з пропуском строку, встановленого ст.257 ЦК України, тому позивачеві слід відмовити у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст.256, 257, 267 ЦК України , ст ст. 10, 11, 60, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином -відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: Софілканич О. А.