Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/149/14 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 125 (106) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
04.03.2014 м.Кіровоград
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_7 ,
потерпілого - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 11-кп/781/149/14 ЄРДР № 12013120220000393 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , на вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2013 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Каніж Новомиргороського району Кіровоградської області, українець, громадянин України, освіта повна загальна середня, такий, що не працює, не одружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.
Постановлено про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_10 747, 63 грн. в рахунок відшкодування матеріальних витрат, 2 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 3 247 грн. 63 коп..
Згідно вироку суду ОСОБА_9 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження відносно ОСОБА_10 , за наступних обставин.
29 травня 2013 року близько 09 години обвинувачений ОСОБА_9 та потерпілий ОСОБА_8 , перебуваючи на присадибній ділянці дачного будинку ОСОБА_8 , який знаходиться по АДРЕСА_2 , вантажили сіно на підводу. Під час роботи між ними виникла сварка на ґрунті особистих неприязних стосунків, в ході якої обвинувачений ОСОБА_9 умисно правою рукою тричі ударив по голові потерпілого.
Своїми умисними діями ОСОБА_9 спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді крововиливу обличчя, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить скасувати вирок районного суду, кримінальне провадження закрити на підставі ст. 36 КК України, за відсутністю в діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушеня, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України. Відмовити ОСОБА_8 у задоволенні цивільного позову за недоведеністю позовних вимог.
Скарга обґрунтована наступними доводами.
Апелянт зазначає, що вирок суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, висновки суду не відповідють фактичним обставинам справи.
При ухвалені вироку суд в порушення вимог закону не вірно зазначив покази обвинуваченого ОСОБА_9 , а саме те, що в судовому засіданні обвинувачений пояснив, що ініціатором бійки був потерпілий, оскільки першим почав наносити удари, внаслідок чого обвинувачений ОСОБА_9 в межах необхідної оборони наніс потерпілому один удар в обличчя.
Вважає, що потерпілий ОСОБА_8 першим наніс два удари в область голови обвинуваченому, і тільки після цього ОСОБА_9 наніс ОСОБА_8 три удари в обличчя, тому в зв'язку з цим, обвинувачений ОСОБА_9 діяв в межах необхідної оборони.
При вирішенні питання про відшкодування завданої злочином шкоди, суд не зазначив, яка саме сума витрат стягнена за понесені витрати на лікування, транспорт та на правову допомогу. Оскільки ОСОБА_8 знаходився на стаціонарному лікуванні з 29 травня по 07 червня 2013 року, що підтверджується лікарняним листом потерпілого, то додані до позовної заяви чеки ПАТ «Кіровоградтрнс» від 30.05.2013 року, 01.06. 2013 та 03.06.2013 року на загальну суму 33 грн. 69 коп. не можуть бути доказом об'єктивних витрат по справі.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисника-адовката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , потерпілий ОСОБА_8 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення , а вирок суду без змін.
Зазначає, що наведені в апеляційній скарзі доводи являються надуманими та не відповідають обставинам, які мали місце під час скоєння злочину та які були досліджені і доведенні в ході судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Провівши під час апеляційного розгляду кримінального провадження судове слідство у обсязі допиту обвинуваченого ОСОБА_9 , потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_11 , дослідження письмових матеріалів справи, щодо характеризуючих даних особи обвинуваченого, заслухавши думку прокурора та потерпілого ОСОБА_8 , які просили залишити вирок суду першої інстанції без змін, захисника-адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_9 ,, які підтримали доводи апеляційної скрги та просили її задовольнити, , перевіривши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Висновки суду про винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину ґрунтуються на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та належно оціненими судом першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин, які не оспорювались, не перевіряються.
Так, допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції та в апеляційному суді, обвинувачений ОСОБА_9 вину у пред'явленому йому обвинуваченню не визнав та показав, що вранці за проханням сторони потерпілого приїхав допомогти перевезти сіно. Вживши разом невелику кількість горілки, він став вантажити з потерпілим сіно. Проте свідок ОСОБА_12 - дружина потерпілого, пославшись на те, що розпочався дощ сказала, що сіна перевозити вже не потрібно. Оскільки вона стала нецензурно лаятися на його адресу, він спочатку спробував її заспокоїти, а потім відштовхнув рукою в плече. Коли у подальшому вони знову пішли грузити сіно, потерпілий ударив його кулаком в обличчя і сказав, що це за ОСОБА_13 . Потім ОСОБА_12 знову ударив його в обличчя і пішов попереду. Тоді він розвернув потерпілого і ударив кулаком в обличчя. Коли ОСОБА_8 упав і хотів ударити ногою, він знову двічі ударив потерпілого рукою в обличчя.
Вважає, що захищався він нападу потерпілого і тому діяв у стані необхідної оборони.
Незважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_9 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, його вина дійсно підтвердджується зібраними у кримінальному провадженні і дослідженими у судовому засіданні судом першої інстанції, а також частково в апеляційному суді показаннями:
-Зокрема потерпілий ОСОБА_8 підтвердивши раніше надані показання зазначив, що під час сварки з обвинуваченим з побутових підстав, коли він пішов до воза, то відчув удар в голову і втратив свідомість. Позаду нього був лише обвинувачений, інших сторонніх осіб поблизу не було. Причин сварки і подальших подій він не пам'ятає внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень;
-свідок ОСОБА_12 допитана у судовому засіданні в суді першої інстанції показала , що спочатку попросила обвинуваченого перевезти сіно у двір, проте через те, що пішов дощ вона відмовилась від його послуг. Почувши, що вона не заплатить йому за виконану роботу, ОСОБА_9 підбіг до неї і ударив рукою в груди. У подальшому він жорстоко побив її чоловіка, ОСОБА_12 , та погрожував вилами свідкові ОСОБА_14 ;
-свідок ОСОБА_14 допитана у судовому засіданні в суді першої інстанції показала суду, що вранці почула як свідок ОСОБА_12 кричала. Коли прибула на місце події, то побачила у неї на грудях поблизу ключиці почервоніння шкіри внаслідок удару долонею. Оскільки поряд був лише обвинувачений, то вона зрозуміла, що це ОСОБА_9 ударив свідка. Вона також бачила, що спочатку обвинувачений і потерпілий розмахували руками. Коли ОСОБА_8 повернувся і пішов, то ОСОБА_9 наздогнав його і штовхнув заду, оскільки потерпілий упав, обвинувачений став бити його руками і ногами;
-свідок ОСОБА_15 допитана у судовому засіданні в суді першої інстанції показала суду, що передала обвинуваченому прохання її дочки не грузити сіно, бо йде дощ, у відповідь ОСОБА_9 сказав: яке тобі діло - мені гроші треба;
-свідок ОСОБА_16 допитана у судовому засіданні в суді першої інстанції показала суду, що відвезла потерпілого на автомобілі у лікарню. По дорозі йому ставало дуже погано через побиття;
-свідок ОСОБА_17 допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції показав суду, що спочатку стверджував, що бачив як ОСОБА_9 відштовхнув свідка ОСОБА_12 . Тоді потерпілий ОСОБА_8 начебто догнав його і двічі ударив рукою в голову. Після цього ОСОБА_9 один раз ударив ОСОБА_8 в голову і той упав. Більше обвинувачений його не бив;
Коли ж сам обвинувачений та свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_12 заперечили такий перебіг подій, він став казати, що насправді не бачив усіх дій ОСОБА_9
-свідок ОСОБА_18 допитана у судовому засіданні в суді першої інстанції показала суду, що прийшла на місце пригоди вже після бійки. Тому побачила лише тілесні ушкодження у потерпілого. На видимих частинах тіла обвинуваченого тілесних ушкоджень не було. Наполягає на тому, що свідок ОСОБА_17 прийшов на місце пригоди після неї і тому не міг бути очевидцем бійки;
-свідок ОСОБА_19 допитана у судовому засіданні в суді першої інстанції показала суду, що обвинувачений зранку поїхав перевозити сіно до потерпілого. Приблизно через годину він повернувся з синцями на обох щоках. Сказав, що побився з потерпілим;
-свідок ОСОБА_20 допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції показав суду, що 30.05.2013 року обвинувачений звернувся до нього з приводу заподіяння тілесних ушкоджень. Він порадив йому подати письмову заяву до міліції. Побачив на правій щоці у ОСОБА_9 синці.
-свідок ОСОБА_11 , допитаний в апеляційному суді за клопотанням сторони захисту показав, що вранці 29.05.2013 року біля 9.00 год. він проїжав поряд з городом потерпілого метрів за 100 та бачив як ОСОБА_8 бідбіг та вдарив ззаду ОСОБА_9 .. Що відбувалось дальше, він не бачив, оскільки повернув в іншу сторону.
Крім цього, суд першої інстанції правильно послався, як на підтвердження вини, на наявні у кримінальному провадженні письмові матеріали:
-протокол проведення слідчого експерименту від 12.09.2013 р. та фототаблицями до нього, у ході якого обвинувачений продемонстрував у присутності потерпілого ОСОБА_12 та понятих обставини заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому;
-висновок судово-медичної експертизи за № 74 від 11.07.2013 р., що на тілі ОСОБА_12 виявлені легкі тілесні ушкодження;
-висновок судово-медичної експертизи за № 148 від 09.09.2013 р., за результатами якої на тілі ОСОБА_9 тілесних ушкоджень не виявлено.
Отже, оцінивши по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про доведеність пред'явленого обвинувачення за ч.1 ст. 125 КК України, винність ОСОБА_9 у його вчиненні та правильної кваліфікації його дій, як умисне легке тілесне ушкодження, оскільки на проведенні додаткової судово-медичної експертизи потерпілий не наполягав.
Призначаючи міру покарання обвинуваченому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, особу винного, який за місцем проживання та роботи характеризується посередньо, на обліках в диспансерах не перебуває, раніше не судимий, і з урахуванням усіх обставин провадження, суд обґрунтовано призначив покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин, а тому підстав для скасування вироку суду першої інстанції, судова колегія не вбачає.
Апеляційні доводи захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 щодо неправильного відображення показань обвинуваченого судом першої інстанції при ухваленні вироку та те, що обвинувачений ОСОБА_9 наніс потерпілому удари в обличчя, оскільки діяв в стані необхідної оборони є безпідставними та повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Вирок районного суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим. Рішення ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду в суді першої інстанції та належно оцінені судом відповідно до статті 94 КПК України.
Тому, в даному випадку районний суд обґрунтовано зазначив про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_9 стану необхідної оборони.
Як вбачається з вимог положень ст. 36 КК України право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом, а саме:
- оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом: прав та інтересів особи особи, яка захищається; прав та інтересів іншої особи; суспільних інтересів; інтересів держави;
- оборона може здійснюватись від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК України;
- необхідна оборона має бути своєчасною та тоді, коли посягання є реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається.
Відповідно, захисник-адвокат ОСОБА_7 діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 не зазначив за якої ж саме умови у ОСОБА_9 виникло право на необхідну оборону.
Разом з цим, відповідно до вимог чинного законодавства стан необхідної оборони можливий лише за наявності певних умов.
Проте, як свідчать матеріали кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_9 , на грунті особистих неприязних стосунків, першим застосував фізичний вплив відносно дружини потерпілого, та в подальшому наніс удари, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 74 від 11.07.2013 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень та виразилсь у вигляді крововиливу обличчя потерпілого, ран підошвеної поверхні лівої ступні.
Показання свідка ОСОБА_21 , який був допитаний в апеляційному суді за клопотанням сторони захисту, не спростовують показань інших свідків, прийнятих судом першої інстанції за належні та покладених в основу обвинувального вироку і не дають підстав для сумнівів у правильності висновків, оскільки він фактично не був очевидцем всіх подій.
Обвинувачений сам зазначив, що наносив удари потерпілому, коли він вже лежав на землі, тобто коли оборонятись вже не було від кого та загрози нападу не існувало.
Тому, будя-яких підстав вважати про наявність стану необхідної оборони у діях обвинуваченого, колегія суддів не вбачає.
Дане покарання на думку колегії суддів буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_9 , попередження вчинення ним нових злочинів та повністю відповідатиме цілям покарання.
Щодо апеляційних тверджень захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 з приводу відмови потерпілому ОСОБА_8 у задоволенні цивільного позову за недоведністю позовних вимог та того, що суд при вирішенні питання про відшкодування завданої злочином шкоди, не зазначив, яка саме сума витрат стягнена за понесені витрати, то дані доводи є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ч.1 ст. 124 КПК України суд першої інстанції під час ухвалення обвинувального вироку стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Згідно ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого. Ч.5 ст.128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом та із застосуванням норм Цивільного процесуального кодексу України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_8 надав суду першої інстанції документально підтверджені понесені ним витрати, а саме: копію лікарняного листа виданного Новомиргородським РТМО, витяг з реєстру Новомиргородської юридичної консультації та чеки на придбання ліків, пального (а.с. 24-27).Саме на підтверджену суму і були задоволені вимоги в частині стягнення на відшкодування матеріальної шкоди. Співрозмірно було задоволено судом першої інстанції вимоги потерпілого і в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки останньому дійсно прийшлось переносити моральні страждання, пов'язані із заподіянням йому фізичного болю та докладати додаткових зусиль для організації свого життя в зв'язку із перебуванням на лікуванні.
Отже, судом першої інстанції належно з'ясовані дані обставини та надана їм правова оцінка. А тому, підстави для задоволення апеляційних вимог і в цій частині, відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2013 року стосовно ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців із дня проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4