21 лютого 2014 р. Справа № 804/1479/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кучми К.С.
при секретарі - Варушка Ю.А.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Кисельова А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У січні 2014 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що йому АТ «Райффайзен Банк Аваль» здійснило списання кредитної заборгованості у сумі 570 815,56 грн. Але відповідачем в акті перевірки від 03.12.2013 року №00002147 були зроблені хибні висновки про те, що йому було нараховано дохід у вигляді додаткового блага в сумі 570 815,56 грн. Позивач вважає, що висновки проведеної перевірки не відповідають дійсності.
Також зазначив, що дана документальна позапланова невиїзна перевірка була проведена з порушеннями норм Податкового кодексу України, більш того співробітниками податкового органу не було перевірено за який строк нарахована пеня позивачу та останній керувався лише документами однієї сторони-банку. Відповідачем не витребувано та не досліджено належним чином документи платника податків, які повинні бути підставою для здійснення перевірки. За таких підстав, позивач просив суд: скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 року №0000681701 ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, з викладених у ньому підстав.
Представник відповідача пред'явлені позовні вимоги не визнав та зазначив, що згідно відомостей центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Міністерства доходів і зборів України про суми виплачених доходів із сум доходу, отримано від АТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 570 815,56 грн., податок з доходів фізичних осіб у джерела виплати не нараховувався та до бюджету не сплачувався. Тому, податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 року №0000681701 є цілком законним та вірним, порушень під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача допущено не було, а тому представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 28.11.2013 р. по 29.11.2013 р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичною особою ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1) по операціях з АТ «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.
Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті перевірки від 03.12.2013 року № 2398/04-63-17-07/НОМЕР_1, а саме:
- п.176.1. ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) у результаті неподання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2012 рік;
- абз. «д» п.п.164.2.17. п.164.2. ст.164, п.167.1. ст.167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) у результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб по операціям з отриманням додаткового блага за 2012 рік в розмірі 96 824,05 грн.
На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі винесено податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 року №0000681707 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачена фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 121 200,06 грн.
Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013 року №0000681707 є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
У відповідності до п.п.«д» п.п.164.2.17. п.164.2. ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід, отриманий платником податків як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаною з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної даності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладання відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
У разі невиконання кредитором вимог п.п.«д» п.п. 164.2.17 п.164.2. ст.164 ПК України щодо повідомлення боржника про суму анульованого боргу та включення її до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, такий кредитор зобов'язаний у повному обсязі виконати обов'язки податкового агента, що встановлені п.176.2. ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до Листа АТ «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ №14305909) від 25.05.2012 р. № 2502712514, позивач був не тільки повідомлений про анулювання (прощення) його заборгованості у розмірі 570 815,56грн., а також належним чином ознайомлений зі змістом абзацу «д» підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 ПК України, про що свідчить його особистий власноручний підпис.
Виходячи з вищезазначеного можна зробити висновок, що позивачу було достеменно відомо про анулювання боргу щодо нього в розумінні податкового законодавства України.
Несплачені зобов'язання за кредитними договорами є доходом фізичної особи ОСОБА_3 та відповідно до п.177.6. ст.177 ПК України є іншим доходом, ніж дохід від підприємницької діяльності, та оподатковується за правилами, встановленими для фізичних осіб, та відповідно до пп.164.2.17. п.164.2. ст.164 ПК України такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Згідно відомостей центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Міністерства доходів і зборів України про суми виплачених доходів із сум доходу, отриманого від АТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 570 815,56 грн., податок з доходів фізичних осіб у джерела виплати не нараховувався та до бюджету не сплачувався.
Таким чином, в порушення п.п.«д» п.п.164.2.17. п.164.2. ст.164 ПК України позивачем не перераховано податок на доходи фізичних осіб за 2012 рік у розмірі 121 200,06 грн.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.
Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, пеня або штраф, як окремий вид неустойки, оформляється правочином (договором), який є обов'язковим для виконання сторонами відповідно до ст.629 ЦК України.
Відповідно до постанови Національного банку України від 25.01.2012 р. № 23 «Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями» реструктуризація - це зміна істотних умов за первісним договором шляхом укладання додаткової угоди з боржником у зв'язку з фінансовими труднощами боржника (за визначенням банку) та необхідністю створення сприятливих умов для виконання ним зобов'язань за активом (зміна процентної ставки; скасування (повністю або частково) нарахованих і несплачених боржником фінансових санкцій (штрафу, пені, неустойки) за несвоєчасне внесення платежів за заборгованістю боржника; зміна графіка погашення боргу (строків і сум погашення основного боргу, сплати процентів/комісій); зміна розміру комісії).
Банком у процесі виконання кредитного договору нараховуються неустойка (пеня та/або штраф), яку, за умовами цього договору, боржник зобов'язаний сплатити. Отже, на час початку реструктуризації за кредитним договором у боржника є заборгованість як за основною сумою боргу (кредиту та нарахованих процентів за його користування), так і неустойкою, яку в результаті проведення реструктуризації банк за самостійним рішенням може анулювати.
Підпунктом 164.2.17. п.164.2. ст.164 ПК України окремо не визначено вид боргу, який анулюється кредитором.
Таким чином, заборгованість за прощеною неустойкою у вигляді пені або штрафу є додатковим благом платника податку, яке підлягає декларуванню з відповідним його оподаткуванням.
Суд критично відноситься до заперечень відповідача, виходячи із наступного.
Відповідно до п.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. №509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Згідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
В той же час, згідно з пунктом 79.2. цього Кодексу, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Таким чином, наведена норма Кодексу передбачає два альтернативні способи інформування платника про позапланову невиїзну перевірку:
- безпосереднє вручення такого рішення під розписку;
- надіслання листом з повідомленням про вручення.
При цьому, правова конструкція цієї норми жодним чином не визначає черговості або не надає переваг у застосуванні податковим органом будь-якого із зазначених способів. Вживання у наведеному законодавчому приписі сполучника «або» вказує на рівнозначність зазначених способів та можливість використання будь-якого із них за вибором податкового органу.
Власне ж надіслання у розумінні цієї норми передбачає направлення адресатові (платникові) листа з повідомленням про вручення. Тобто, для факту надіслання достатньою є передача податковим органом відповідного виду поштової кореспонденції на пошту, тоді як подальше вручення (отримання) адресатом (платником) такого листа є окремою дією, яка не впливає на право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Правильність такого тлумачення підтверджується і тим, що цей Кодекс розрізняє поняття «надіслання» та «отримання» без їх ототожнення. Так, у пункті 56.18. статті 56 названого Кодексу виникнення права платника на оскарження рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання пов'язано саме з отриманням такого рішення. Згідно ж із пунктом 79.2. статті 79 цього ж Кодексу однією з обов'язкових умов проведення посадовими особами органу державної податкової служби документальної позапланової невиїзної перевірки є, зокрема, надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Крім того, відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно акту перевірки від 03.12.2013 року № 2398/04-63-17-07/НОМЕР_1, копія наказу ДПІ у Жовтневому районі М.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №824 від 27.11.2013 р. «Про організацію проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_3 (реєстраційний номер НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2012 по 31.12.2012» надіслано на адресу фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п.79.3. ст.79 ПК України - присутність платника податків під час проведення документальної невиїзної перевірки не обов'язкова.
В силу до п.79.1. ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 цього Кодексу, документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в іншій спосіб, передбачений законом.
Так, в матеріалах справи міститься лист ОСОБА_3 щодо надання пояснень з даного факту на адресу ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 18 листопада 2013 року.
Крім того, відповідно до ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема є операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди.
Згідно із ст.62 вказаного Закону, інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкриваються банками: на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації: за рішенням суду, а органам державної податкової служби на їх письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків.
За таких обставин, відповідач не порушував вимог статей 75 та 79 ПК України.
В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що позивачем не доведено протиправності дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013 року №0000681701, а тому у задоволенні позову слід відмовити з викладених вище підстав.
Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Повний текст постанови складений 21 лютого 2014 року о 15-00 год.
Суддя Кучма К.С.