Справа № 1316/2510/12 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.
Провадження № 22-ц/783/2098/14 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
Категорія:30
28 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Бермеса І.В.
суддів: Мусіної Т.Г., Савуляка Р.В.
за участі секретаря: Азенко М.В.
з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ АПП «Львівське», третя особа - ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, -
встановила:
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.
Стягнуто з ТзОВ АПП «Львівське» в користь ОСОБА_2 500 грн. (п'ятсот грн.) в якості відшкодування за завдану моральну шкоду.
У стягненні з ТзОВ АПП «Львівське» в користь ОСОБА_2 15 876, 71 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят шість грн., 71 коп. ) в якості відшкодування за завдану майнову шкоду- відмовлено.
Стягнуто з ТзОВ АПП «Львівське» в користь ОСОБА_2 81,00 грн. судових витрат понесених позивачем.
Дане рішення оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5.
В апеляційній скарзі посилається на те, що суд прийшов до помилкового висновку, що лише власник автомобіля має право на відшкодування шкоди. Судом не враховано, що позивач володів автомобілем ВАЗ-2108 д.н. НОМЕР_1 на підставі довіреності.
В п.13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 1.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.
До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).
Тому позивач мав право на відшкодування шкоди.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задоволити повністю заявлені вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_4, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 подав позовну заяву до ТзОВ АПП «Львівське», третя особа - ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 27.06.2007р. близько 15 год. 30 хв., на 6 км. дороги «Західний обхід м. Львова» відбулося зіткнення автомобіля МАЗ - 938662 д.н. НОМЕР_2, який належить ТзОВ АПП «Львівське» і яким керував ОСОБА_6 та автомобіля ВАЗ-2108 д.н. НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності йому - ОСОБА_2, який в момент зіткнення керував даним автомобілем. У результаті ДТП автомобіль ВАЗ-2108 та МАЗ - 938662 отримали технічні пошкодження.
У ході перевірки за фактом даної ДТП, 10.09.2007р. працівниками ВДАІ при ГУ МВСУ у Львівській області відносно ОСОБА_6 було складено протокол про адміністративне правопорушення. Постановою Пустомитівського районного суду від 27.11.2007р. встановлено, що водій ОСОБА_6 дійсно порушив вимоги п. 13.1. Правил дорожнього руху України, а тому в його діях є склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Внаслідок ДТП його автомобіль - ВАЗ-2108 д.н. НОМЕР_1, отримав технічні ушкодження. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста №13 від 24.12.2007 року, вартість відновлювального ремонту становить 20 218, 43 грн., а ринкова вартість такого автомобіля на момент його пошкодження становить 14 708, 07 грн.
Крім того заподіяна йому майнова шкода складається з послуг експерта по проведенню згаданої автотоварознавчої експертизи - 510 грн.; вартості надісланої позивачем телеграми ОСОБА_6, якою він викликався для участі у проведенні огляду автомобіля експертном-автотехнічком - 8,64 грн.; вартості транспортування пошкодженого автомобіля з м. Львова до місця зберігання автомобіля (с. Старичі) - 250 грн.; вартості транспортування пошкодженого автомобіля з с. Старичі на місце ДТП для проведення відтворення обстановки та обставин ДТП - 400грн.
Також крім заподіяної матеріальної шкоди, позивач вказував, що йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінив у грошовому еквіваленті у 10 000 гривень.
На підставі ст. 1188 ЦК України позивач просив суд стягнути з ТзОВ АПП «Львівське» в його користь 15 626, 71 грн. заподіяної майнової шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди, судові витрати покласти на відповідача.
Судом встановлено та сторонами визнано, що 27.06.2007р. з участю автомобіля ВАЗ-2108 д.н. НОМЕР_1, яким керував позивач та автомобіля МАЗ- 938662 д.н. НОМЕР_2, який належить ТзОВ АПП «Львівське» і яким керував водій ОСОБА_6, сталося ДТП з вини останнього.
Заперечуючи проти позову, представник ТзОВ АПП «Львівське» у письмових запереченнях на позовну заяву вказав на те, що позивачем не представлено суду доказів того, що він є власником майна, яке зазнало пошкодження внаслідок ДТП, а тому немає права на звернення до суду із таким позовом.
Суд прийняв до уваги ці посилання та виходив з того, що особа, яка не є власником майна, яке пошкоджене, повинна довести заподіяну майнову шкоду.
Однак при цьому суд вказав, що із матеріалів цивільної справи встановлено, що позивачем не представлено та судом не здобуто належних та допустимих доказів в розумінні ст. 58 та ст. 59 ЦПК України на підтвердження того факту, що порушено його майнові права.
Тому суд вірно прийшов до висновку, що позовні вимоги заявлені позивачем в частині стягнення з відповідача майнової шкоди задоволенню не підлягають.
Апелянт посилається на те, що судом не враховано, що він володів автомобілем ВАЗ-2108 д.н. НОМЕР_1 на підставі довіреності. Тому відповідно до вимог п.13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 1.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» положення щодо захисту права власності поширюються також на нього, як на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на підставі довіреності, і має право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.
Судова колегія прийшла до висновку, що ці посилання не заслуговують на увагу з таких підстав.
Встановлено, що згідно довіреності від 5.06.2005 року ОСОБА_7 передав ОСОБА_2 право керувати автомобілем ВАЗ-2108 д.н. НОМЕР_1 (а.с.74).
Отже, хоча в позовній заяві позивач вказував, що він є власником автомобіля, однак таким залишився ОСОБА_7 Договору купілі-продажу автомобіля між ними не було оформлено.
Встановлено, що після ДТП на даний час автомобіль не відремонтований.
В засіданні судової колегії ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_7 мав до нього претензії за те, що автомобіль пошкоджений внаслідок ДТП. Він також пояснив, що частину запчастин з автомобіля ОСОБА_7 продав, а решту автомобіля знаходиться в нього - ОСОБА_2 в гаражі.
З врахуванням цих пояснень апелянта, судова колегія приходить до висновку, що ОСОБА_7 вважає себе власником автомобіля та розпорядився запчастинами, а ОСОБА_2 не поніс витрат на ремонт автомобіля.
Представник ТзОВ АПП «Львівське» у засіданні судової колегії вказує на те, що позивачем не представлено суду доказів того, що він поніс майнову шкоду.
Отже, у позивача є речове право на пред'явлення позову про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, але не будучи власником автомобіля, він мав би довести, що саме йому завдано шкоду і він поніс витрати на ремонт автомобіля.
Таким чином судовою колегією встановлено, що позивач не довів, що він поніс витрати на ремонт та придбання запасних частин автомобіля.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
При цьому судова колегія враховує і те, що в п.13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 1.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що при розгляді таких спорів суд має вирішити питання про залучення до участі у справі власника майна як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у порядку, передбаченому статтями 35, 36 ЦПК, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов'язки щодо однієї зі сторін.
В даній справі ОСОБА_7, як власник автомобіля, не був залучений до участі в справі, і судова колегія не вправі його залучити до участі в справі на стадії апеляційного розгляду. А тому і немає підстав вирішувати без нього питання щодо його прав.
Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду, такі не ґрунтуються на законі спростовуються вищенаведеним.
Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення немає.
Рішення суду в частині задоволення позову стягнення 500 грн. в якості відшкодування за завдану моральну шкоду сторони не оскаржують, а відтак в цій частині рішення суду не є предметом апеляційного розгляду.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1ч.1ст. 314, ст.315, ст.317 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 червня 2013 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішення законної сили.
Головуючий: Бермес І.В.
Судді: Мусіна Т.Г.
Савуляк Р.В.