Справа № 464/5795/13-ц
пр.№ 2/464/306/14
28.02.2014 року
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючої-судді Бойко О.М.
при секретарі Грицунь З.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення межі,-
позивачі звернулись до суду з позовом, збільшивши вимоги якого просять зобов'язати відповідачів, які є власниками будинку АДРЕСА_1 не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, надавши цілодобовий доступ до майна, яке знаходиться на ній, а також зобов'язати їх відновити межу земельної ділянки НОМЕР_1, а саме точки 8-7-2, згідно висновку №464 судової будівельно-технічної експертизи від 04.08.2006р., що виділена їм в користування в межах (2-3-4-17-16-15-14-13-12-11-10-9-8-7-2), пл. 0,0300 га., спеціалістом Львівського міського відділу державного земельного кадастру Центру ДЗК, відповідно до рішення суду, в межах встановлених Львівською міською радою, що стверджується актом державного виконавця від 29.05.2008р. та постановою про закінчення виконавчого провадження. В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 01.06.2007р. встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 600 кв.м., що при будинку АДРЕСА_1 між власниками квартир НОМЕР_2 та НОМЕР_3 по ? за кожним, виділивши їм в користування по 300 кв.м. земельної ділянки в межах встановлених Львівською міською радою. В процесі виконання вказаного рішення в присутності сторін спеціалістом Львівського міського відділу державного земельного кадастру Центру ДЗК було здійснено розподіл земельної ділянки в межах встановлених Львівською міською радою, про що складено відповідний акт державним виконавцем та закрито виконавче провадження. На підставі здійсненого розподілу по визначеній межі було встановлено металеву огорожу, однак, відповідачі умисно знищили встановлену державним виконавцем межу, порушуючи їх право як користувачів земельної ділянки. Крім того, внаслідок таких дій відповідачі унеможливили доступ до приватного майна, а саме вапна 5 тон, що знаходиться у двох ямах, крім того, відповідачі перешкоджають у користуванні та розпорядженні металевою огорожею, довжиною 20 метрів, що належить неповнолітнім ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Позивачі в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просять позов задоволити.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_6 та представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що на даний час межа земельної ділянки Львівською міською радою не погоджена, оскільки наявні два протоколи узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, які суперечать один одному. Земельна ділянка на даний час належить до комунальної власності громади м.Львова, позивачам вказана ділянка не належить ні на праві власності, ні на праві оренди. Будь-яких дозвільних документів на встановлення паркану, які б свідчили про відповідність зведення огорожі будівельним, землевпорядним, і санітарним нормам позивачі не надали. Крім відсутності дозвільних документів у позивачів відсутні і правовстановлюючі документи на огорожу. Оскільки огорожа була встановлена без відповідного дозволу та всупереч існуючій межі така була відповідачами демонтована. Вважають позов безпідставним та просять відмовити в його задоволенні.
Представник третьої особи в Львівської міської ради в судове засіданні не з'яивився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення сторін, представника відповідачів, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 01.06.2007р. встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 600 кв.м., що при будинку АДРЕСА_1 між власниками квартир НОМЕР_2 та НОМЕР_3 по ? за кожним, виділивши їм в користування по 300 кв.м. земельної ділянки в межах встановлених Львівською міською радою (а.с.20-21). Вказане рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27.08.2007р. (а.с.23-25), відтак, набрало законної сили та було звернуто до виконання (а.с.26). В процесі виконання вказаного рішення державним виконавцем 29.05.2008р. було складено акт про проведення спеціалістом Львівського міського відділу державного земельного кадастру Центру ДЗК розподілу земельної ділянки та виділення сторонам в користування земельні ділянки пл.. 300 кв.м. в межах встановлених Львівською міською радою (а.с.37). На підставі вказаного акту, у зв»язку із фактичним виконанням рішення суду 29.05.2008р. виконавче провадження було закінчено (а.с.38).
Вказана постанова як і дії державного виконавця вчинені в процесі виконання рішення були предметом оскарження до суду, однак, ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 11.11.2008р. (а.с.29), яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10.03.2009р. (а.с.31-32), у задоволенні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_5 було відмовлено. При цьому, судами встановлено, що при виконанні рішення у встановленому порядку було залучено спеціаліста Львівського міського відділу державного земельного кадастру - Цетру ДЗК, яким було проведено обміри, співставлено їх із планом - схемою землекористування, складено схему розподілу земельної ділянки та здійснено її розподіл відповідно до рішення суду, а складену схему розподілу та схему розподілу згідно висновку експертизи №464 від 04.08.2006р. погоджено Львівською міською радою, про що письмово повідомлено державного виконавця листом від 14.04.2008р. (а.с. 29 зв.)
Як стверджується актом від 21.08.2012р. (а.с.35), актом від 15.07.2013р. (а.с.89) та визнано сторонами 21.08.2012р. відповідачами було демонтовано металеву огорожу встановлену по межі (точках 8-7-2) визначеній в процесі виконання рішення суду від 01.06.2007р. та встановив сітчасту огорожу довжиною 15 м. на частині земельної ділянки, що виділена в користування ОСОБА_9 рішенням суду.
Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в т.ч. шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.
Враховуючи наведені обставини, а також зважаючи на те, що вказана межа встановлена на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, відтак, є обов'язковим для виконання, суд вважає, що відповідачі були не вправі самовільно демонтувати встановлену по даній межі огорожу, а тому така підлягає відновленню ними в силу ст. 152 Земельного кодексу України.
При цьому, суд не приймає до уваги покликання відповідачів на відсутність у позивачів дозвільних та правовстановлюючих документів на демонтовану огорожу, зважаючи на те, що навіть у випадку самочинного будівництва, нормами цивільного кодексу України визначений певний порядок демонтажу такого, зокрема, такий демонтаж здійснюється лише на підставі відповідного рішення суду, ухваленого за позовом органу місцевого самоврядування чи відповідного органу державної влади, або особи права та інтереси якої порушено самочинним будівництвом. Також згідно ст.212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. В даному ж випадку огорожа була встановлена по межі визначеній на виконання рішення суду, що набрало законної сили. Відтак, вважаючи встановлення межі та огорожі незаконним та порушенням внаслідок цього їх прав та інтересів відповідачі були вправі звернутись до суду за захистом порушених прав, а не самовільно демонтувати огорожу та знищувати межу, встановлену на виконання рішення суду.
Вимоги позову про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом надання цілодобового доступу до майна, яке знаходиться на ній, не підлягають до задоволення, з огляду на те, що із акту від 15.07.2013р. вбачається, що демонтована металева огорода знаходиться під будинком по АДРЕСА_3, який належить неповнолітнім ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (в інтересах яких заявлено позов ОСОБА_3), що свідчить про відсутність перешкод у користуванні такою. Щодо доступу до 5 тон вапна, які зберігаються на частині земельної ділянки межу по якій перенесено відповідачами, то вказана вимога є зайвою зважаючи на те, судом задоволено вимогу про відновлення межу земельної ділянки, і при відновленні такої буде поновлено доступ позивачам до ям, у яких таке зберігається.
На підставі ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 152, 212 Земельного кодексу України та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209-215 ЦПК України, суд, -
позов задоволити частково.
Зобов'язати власників будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відновити межу земельної ділянки НОМЕР_1, що виділена їм в користування пл. 0,0300 га в межах (2-3-4-17-16-15-14-13-12-11-10-9-8-7-2), яка визначена за схемою розподілу земельної ділянки згідно висновку судової будівельної технічної експертизи №464 від 04.08.2006р. на виконання рішення Сихівського районного суду м.Львова від 01.06.2007р., а саме, межі по точках 8-7-2.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 10 днів після його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом 10 днів з часу отримання його копії.
Головуюча :