03.03.2014 Суддя: Перетятько О. Ю.
Справа № 253/12735/13-ц
"03" березня 2014 року Центрально - Міський районний суд м. Горлівки у складі: головуючого - судді Перетятька О.Ю.,
при секретарі Березка С.Г.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди. Вказала, що рішенням Центрально-Міського районного суду міста Горлівки від 20 травня 2013 року було визнано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Виключено відомості про ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, як батька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з актового запису № 641 у свідоцтві про народження, виданому 03.08.2012 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції у Донецькій області . До звернення до суду з вищеназваним позовом, вона з ОСОБА_3, з ким вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах, від яких в них народилася дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, намагалися мирним шляхом вирішити з відповідачем по справі питання про батьківство доньки. Відповідач та його мати в усній формі не заперечували той факт, що ОСОБА_4 не є донькою ОСОБА_2, однак в подальшому відмовився в добровільному порядку написати заяву на відмову від її дитини,оскільки до 30 березня 2012 року вони з відповідачем формально були подружжям та дитина народилася до спливу 10 місяців після розірвання шлюбу з відповідачем. Крім того, відповідач заявив, що буде їй чинити в житті перепони будь-якими способами, за те, що вона була його дружиною. У зв'язку з ситуацією, що склалася, вона та її родина постраждали, їй довелося встановлювати правду в судовому порядку, відповідач без поважних причин не з'являвся до судових засідань, затягував судовий розгляд справи. Вона не могла прописати свою дитину, не могла виїхати з дитиною за кордон, не могла оформити допомогу по догляду за дитиною до трьох років в більшому розмірі, похрестити дитину. Крім того,вона відчувала душевні страждання, оскільки її дитина носила чуже прізвище , вона не мала можливості офіційно дати прізвище та по-батькові справжнього батька, не мала можливості представляти ОСОБА_3 батьком їх дитини. Треба витратити багато часу для реабілітації, поновлення її репутації в суспільстві. Спричинену моральну шкоду вона оцінює в 100000 гривень. Посилаючись на ст.. 32 Конституції України, ст. ст. 16, 23, 280 ЦК України, просила стягнути з відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди 100000 гривень, а також судові витрати.
У судовому засіданні позивач наполягала на позовних вимогах, зазначивши , що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 до 30 березня 2012 року, від цього шлюбу дітей не мають. Вважає, що дітей в їх сім'ї не було через проблеми зі здоров'ям саме відповідача, хоча і відповідач, і його мати вважали, що винна вона. З цієї причини в родині часто виникали скандали, що призвело до того, що між нею та відповідачем склалися заприязнені стосунки. У 2011 році вона познайомилася з іншим чоловіком та стала мешкати з ним, про що відповідач знав. Коли вона завагітніла , то ще перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, хоча шлюб носив тільки формальний характер. Відповідач не погоджувався на розірвання шлюбу, хоча знав, що вона була вагітна від іншого чоловіка. ОСОБА_2 та його мати дзвонили її цивільному чоловікові, порочили її ім'я, казали,що вона нагуляла дитину, що справжнім батьком дитини є чоловік кавказької національності, казали що вона обманює його та хоче від нього лише грошей. Крім того, ОСОБА_2 та його матір дзвонили і їй, щоразу розказуючи,що бачили її чоловіка з іншими жінками, після останнього такого дзвінка, коли вона вже знаходилася на 8 місяці вагітності, у неї стався конфлікт з чоловіком та почалися пологи. Після пологів, дитину було зареєстровано та присвоєне прізвище та по-батькові відповідача, оскільки він не захотів написати письмову відмову від дитини, хоча знав, що він не є батьком цієї дитини. Тому ъм довелося в судовому порядку доводити той факт, що ОСОБА_2 не є батьком ОСОБА_4. Вона спілкується з «кумою» відповідача, яка наразі мешкає в Криму, остання їй повідомила,що ОСОБА_2 знає, що він не є батьком дитини, однак він хоче таким чином помститися позивачці. На підставі рішення Центрально-Міського районного суду міста Горлівки вони отримали інше свідоцтво про народження дитини,де зазначено, що воно видане повторно, що теж її дуже ображає та принижує, як вона пояснить своїй дочці, коли вона виросте, чому свідоцтво видане повторно. У зв'язку з тим, що відповідач в свідоцтві про народження був зазначений батьком дитини, їй доводилося звертатися до нього щоб отримати дозвіл на виїзд з дитиною за кордон,однак відповідач їй такого дозволу не надав. Відповідач досі, через спільних знайомих узнає як вона живе, чи не розійшлася зі своїм чоловіком, чи уклала офіційно шлюб. Від цих дій відповідача вона отримала моральні страждання, просить стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 гривень.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Крім того в заяві зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, з позивачкою по справі він не спілкується, жодного разу він її не принижував та особисто чи публічно не ображав, в її особисте життя не втручається. Просив в задоволенні позову відмовити.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він - цивільний чоловік позивачки, а відповідач - колишній чоловік позивачки, особистої неприязні до сторін не має. Він познайомився з позивачкою в 2011 році та з жовтня 2011 року вони стали проживати разом. Коли ОСОБА_1 завагітніла, вона повідомила про це свого,на той час, ще офіційного чоловіка - ОСОБА_2 та просила, щоб він надав дозвіл на розлучення, однак відповідач відмовився та заявив, що буде чинити перешкоди в житті позивачки. Відповідач регулярно дзвонив йому та писав в соціальних мережах, що ОСОБА_1 зраджує його, а ОСОБА_1 дзвонив та казав, що він їй зраджує , має інших жінок. Із-за цих дзвінків у ОСОБА_1 почалися передчасні пологи. Після пологів , відповідач відмовився добровільно написати заяву про відмову від дитини, тому довелося звертатися з позовом до суду про встановлення батьківства дитини. До теперішнього часу відповідач втручається в їх особисте життя, продовжує через знайомих передавати їм інформацію, що він не є батьком дитини.
Суд, заслухавши пояснення позивача, показання свідка, дослідивши матеріали справи, вважає встановленим наступне.
Рішенням Центрально - Міського районного суду міста Горлівки від 20.05.2013 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання батьківства позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Горлівки Донецької області, громадянина України, батьком ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Горлівка Донецької області. Виключено відомості про ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м, Горлівки Донецької області, громадянина України, як батька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки міста Горлівки Донецької області, з актового запису № 641 у свідоцтві про народження, виданому 03.08.2012 р. міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції у Донецькі області(а.с. 5-6).
Позивач свої вимоги пред'явила на підставі ст. 32 Конституції України, ст.ст. 16,23,280 ЦК України.
Статтею 32 Конституції України встановлено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Згідно п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Статтею 280 ЦК України встановлено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті(частина 2 передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Таким чином, виходячи із названих норм, стягнення відшкодування моральної шкоди згідно із законодавством можливо лише у разі встановлення протиправності поведінки відповідача. Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Тому суд розглядає справу лише на підставах, письмово сформульованих в позовній заяві. Позивач свої вимоги в позовній заяві обґрунтовує поведінкою позивача щодо невизнання батьківства дитини, зачатої в період зареєстрованого шлюбу, за іншою особою, невизнання позову, затягування розгляду справи про визнання батьківства (отже, повідомлені усно у судовому засіданні позивачкою відомості стосовно того, що відповідач розповсюджував щодо неї неправдиві відомості, повідомляючи їх її близьким людям не є предметом цього розгляду, оскільки ці обставини не зазначені в позовній заяві, а тому не можуть розглядатися в якості предмету позову). Однак відповідно до ст.ст. 27, 31 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково. Отже, невизнання відповідачем позову та використання інших процесуальних прав у зв'язку із цим не може розглядатися як протиправна поведінка, яка могла б бути підставою для задоволення позову про стягнення відшкодування моральної шкоди.
З урахуванням викладеного, в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, ст. 32 Конституції України, ст.ст. 16,23,280, 1167 ЦК України, керуючись ст. ст. 10-11, 57-60, 212 - 217 ЦПК України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, відмовити .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення в Апеляційний суд Донецької області через Центрально - Міський районний суд міста Горлівки. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О. Ю. Перетятько