Справа № 367/5796/13-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В.
Провадження № 22-ц/780/753/14 Доповідач у 2 інстанції Кашперська
Категорія 4 06.03.2014
Іменем України
04 березня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,
при секретарі Бевзюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про захист прав споживача, відшкодування збитків, оплату пені та неустойки,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
У серпні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про захист прав споживача, відшкодування збитків, оплату пені та неустойки, мотивуючи вимоги тим, що 25 жовтня 2010 року між нею та ТОВ «Аверс-Сіті» укладено договори купівлі-продажу майнових прав № А 79-К2/ИП, № А80-К2_ИП, № 197/ТП/1_ИП, відповідно до яких ТОВ «Аверс-Сіті» продало, а ОСОБА_1 придбала майнові права на складову та невід'ємну частину Об'єкту капітального будівництва у вигляді об'єкту нерухомості - житлове приміщення АДРЕСА_1. Оскільки вона при укладенні договорів була фізичною особою і мала намір придбати продукцію для особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, то вважається споживачем. Вона належним чином виконала всі зобов'язання, в свою чергу у відповідача виникло зобов'язання ввести в експлуатацію відповідної частини об'єкту капітального будівництва, складовою та невідємною частиною якої є об'єкт нерухомості, 01 червня 2011 року. Фактично ж будинок введено в експлуатацію 16 вересня 2011 року і відповідач прострочив виконання обов'язків за договорами на 108 днів. 18 жовтня 2012 року під час підписання нею акту приймання-передачі квартири вона надала для дооформлення генеральному директору ТОВ «Аверс-Сіті» дефектний акт з описом недоліків, які містить придбане нею житлове приміщення. 29 квітня 2013 року, після отримання права власності на житлове приміщення, нею оформлений дефектний акт від 29 квітня 2013 року, але до дня подання позовної заяви їй не надано відповіді та не повернуто дефектний акт. Просила стягнути із відповідача на її користь збитки, завдані порушенням договору та законодавства про захист прав споживачів: пені 2569877,28 грн., неустойки 277610,20 грн., грошові кошти, що оплачені за послуги визначення фактичних обсягів робіт, які необхідно провести для усунення виявлених недоліків в розмірі 800 грн., 90092,11 грн., необхідних для виконання будівельних робіт по усуненню недоліків для повного закінчення будівництва.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2013 року позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Аверс-Сіті» на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат, необхідних для виконання будівельних робіт по усуненню недоліків, які необхідно провести для повного закінчення будівництва згідно з розробленою проектною документацією в квартирі АДРЕСА_1 в розмірі 90092,11 грн. та судовий збір на користь держави 3441 грн., в іншій частині позову відмовлено.
Позивач ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2013 року, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції, відповідно до якого частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким задовольнити позов повністю.
Відповідач ТОВ «Аверс-Сіті» також подав апеляційну скаргу на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2013 року, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга ТОВ «Аверс-Сіті» до відхилення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом із тим рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам закону не відповідає.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що придбана позивачем квартира має технічні відхилення та не відповідає вимогам (технічному стану), обумовленим в договорі купівлі-продажу майнових прав, перелік недоліків, виявлених в квартирі під час проведення її огляду зафіксовано дефектним актом від 18 жовтня 2012 року, в зв'язку із чим стягнув на користь позивача вартість витрат для проведення будівельних робіт по усуненню недоліків в розмірі 90092,11 грн. З огляду на вимоги ч. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розписок будівельної галузі та житлового будівництва» вимога позивача про стягнення на її користь неустойки не підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 25 жовтня 2010 року між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу майнових прав № А 79-К2_ИП, відповідно до п. 1.3 якого об'єкт нерухомості - складова та невід'ємна частина об'єкту капітального будівництва, яка виражена у вигляді квартири, спорудження якої здійснює продавець, однокімнатна квартира АДРЕСА_1. Відповідно до п. 2.3 даного договору продавець гарантує, що термін введення в експлуатацію відповідної частини об'єкту капітального будівництва, складовою та невід'ємною частиною якої є об'єкт нерухомості - 01 червня 2011 року. 29 жовтня 2010 року між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до договору купівлі-продажу майнових прав № А 79-К2_ИП від 25 жовтня 2010 року, відповідно до якої п. 1.3 статті 1 договору був викладений в іншій редакції та визначені вимоги, яким повинен відповідати об'єкт нерухомості щодо планування та оздоблення квартири на момент укладення основного договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості відповідно до існуючої проектної документації.
25 жовтня 2010 року між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_1 був укладений договір купвлі-продажу майнових прав № А 80-К2_ИП, відповідно до п. 1.3 якого об'єкт нерухомості - складова та невід'ємна частина об'єкту капітального будівництва, яка виражена у вигляді квартири, спорудження якої здійснює продавець, однокімнатна квартира АДРЕСА_1. Відповідно до п. 2.3 даного договору продавець гарантує, що термін введення в експлуатацію відповідної частини об'єкту капітального будівництва, складовою та невід'ємною частиною якої є об'єкт нерухомості - 01 червня 2011 року. 29 жовтня 2010 року між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до договору купівлі-продажу майнових прав № А 80-К2_ИП від 25 жовтня 2010 року, відповідно до якої п. 1.3 статті 1 договору був викладений в іншій редакції та визначені вимоги, яким повинен відповідати об'єкт нерухомості щодо планування та оздоблення квартири на момент укладення основного договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості відповідно до існуючої проектної документації.
Також 25 жовтня 2010 року між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_2 був укладений договір купвлі-продажу майнових прав № 197/ТП/1_ИП, відповідно до п. 1.3 якого об'єкт нерухомості - складова та невід'ємна частина об'єкту капітального будівництва, яка виражена у вигляді квартири, спорудження якої здійснює продавець, технічний поверх б/н у будинку АДРЕСА_1. Відповідно до п. 2.3 даного договору продавець гарантує, що термін введення в експлуатацію відповідної частини об'єкту капітального будівництва, складовою та невід'ємною частиною якої є об'єкт нерухомості - 01 червня 2011 року. 29 жовтня 2010 року між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода до договору купівлі-продажу майнових прав № 197/ТП/1_ИП від 25 жовтня 2010 року, відповідно до якої п. 1.3 статті 1 договору був викладений в іншій редакції та визначені вимоги, яким повинен відповідати об'єкт нерухомості щодо планування та оздоблення квартири на момент укладення основного договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості відповідно до існуючої проектної документації. 16 жовтня 2012 року в зв'язку з укладенням ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_1 договору відступлення права вимоги від 15 жовтня 2012 року щодо відступлення ОСОБА_2 ОСОБА_1 права вимоги за договором купівлі-продажу майнових прав № 197/ТП/1_ИП від 25 жовтня 2010 року, укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу майнових прав № 197/ТП/1_ИП від 25 жовтня 2010 року та викладено договір у іншій редакції.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 лютого 2013 року, частково задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Аверс-Сіті» про визнання права власності на нерухоме майно, визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, зобов'язано КП «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за вказаною адресою. Даним рішенням встановлено також факт повної оплати позивачем вартості майнових прав на квартиру за договорами, підтверджений довідкою ТОВ «Аверс-Сіті» від 25 жовтня 2012 року.
Будинок АДРЕСА_1 введено в експлуатацію 16 вересня 2011 року згідно сертифікату відповідності від 16 вересня 2011 року серії КС № 16411043016.
18 жовтня 2012 року ОСОБА_1 та директором ТОВ «Житлово-експлуатаційна компанія «Коцюбинський» ОСОБА_3 був складений дефектний акт на підставі візуального обміру та оцінки на усунення недоліків квартири АДРЕСА_1, затверджений генеральним директором ТОВ «Аверс-Сіті» ОСОБА_4 та фінансовим директором ОСОБА_5
18 жовтня 2012 року між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_1 був складений акт приймання-передачі квартири, згідно якого забудовник відповідно до договору безоплатного користування № 1/79-80, що укладений між сторонами, передав, а користувач прийняв у безоплатне користування квартиру АДРЕСА_1, квартира відповідає вимогам (технічному стану) обумовлених у договорі купівлі-продажу майнових прав № 79-К2_ИП від 25 жовтня 2010 року, № 80-К2-ИП від 25 жовтня 2010 року, № 197/ТП/1_ИП від 25 жовтня 2010 року, що укладений між забудовником та користувачем, користувач отримав від забудовника ключі від квартири. Згідно угоди про внесення змін до акту приймання-передачі квартири АДРЕСА_1 до договору № 1/79-80 безоплатного користування від 18 жовтня 2012 року, квартира має технічні відхилення, недоробки та дефекти та не відповідає вимогам (технічному стану), обумовлених в договорі купівлі-продажу майнових прав № 79-К2_ИП від 25 жовтня 2010 року, № 80-К2_ИП від 25 жовтня 2010 року, № 197/ТП/1_ИП від 25 жовтня 2010 року, що укладений між забудовником та користувачем, перелік недоліків виявлених в квартирі АДРЕСА_1 іпд час проведення її огляду підтверджено дефектним актом від 18 жовтня 2012 року. Дана угода є невід'ємною частиною договору № 1/79-80 безоплатного користування від 18 жовтня 2012 року та акту приймання-передачі квартири АДРЕСА_1.
22 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Будівельна компанія «Партнер-Інвест-Т» був укладений договір № 45, згідно п. 1 якого виконавець зобов'язується на свій ризик виконати певні роботи за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. За цим договором виконавець виконує роботи: фахове обстеження житлового приміщення АДРЕСА_1, а саме візуальний огляд приміщення з визначенням фактичних обсягів робіт, які необхідно провести для повного закінчення будівництва згідно з розробленою проектною документацією, визначення кошторисної вартості усунення виявлених недоліків, первинної перевірки даних про види, обсяги виконаних будівельних робіт та їх відповідність даним проектно-кошторисної документації. Загальна вартість робіт склала 800 грн., які були сплачені позивачем.
13 червня 2013 року ОСОБА_1 направила ТОВ «Аверс-Сіті» цінним листом вимогу про усунення недоліків, в якій вимагала скласти та підписати акт про технічний стан товару - об'єктів нерухомого майна, що були придбані нею у ТОВ «Аверс-Сіті», а саме житлового приміщення АДРЕСА_1, безоплатно усунути протягом 14 днів з дня отримання даної вимоги всі недоліки об'єктів нерухомого майна, що виникли з вини ТОВ «Аверс-Сіті» та зазначені у Дефектному акті, визначити гарантійний термін на товар - об'єкт нерухомого майна, що був придбаний нею у ТОВ «Аверс-Сіті», а саме житлове приміщення АДРЕСА_1, надати письмові гарантії того, що протягом 14 днів з дати отримання даної вимоги всі недоліки об'єктів нерухомого майна, що виникли з вини ТОВ «Аверс-Сіті» та які визначені в дефектному акті, будуть усунуті.
12 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ТК Стандарт» був укладений договір № 12/07, відповідно до якого підрядник зобов'язався на свій ризик виконати роботи по усуненню недоліків дефектного акту від 29 квітня 2013 року, ціна робіт за цим договором визначена на підставі кошторису та складає 90092,11 грн.
16 липня 2013 року ОСОБА_1 була направлена ТОВ «Аверс-Сіті» претензія про перерахування пені 2569877,28 грн., неустойки 150702,68 грн. та вартості усунення недоліків товару (нерухомого майна) 90092,11 грн.
26 вересня 2013 року ТОВ «Аверс-Сіті» направило ОСОБА_1 повідомлення, в якому зазначало, що станом на 2013 рік ТОВ «Аверс-Сіті» не визнає зміст дефектного акту на квартири АДРЕСА_1 від 18 жовтня 2012 року, підписаного попереднім керівництвом ТОВ «Аверс-Сіті» в особі генерального директора ОСОБА_4 та фінансового директора ОСОБА_5 та не погоджується з даними, зазначеними у ньому; підписи керівництва та печатка ТОВ «Аверс-Сіті» на зазначеному документі є відкликаними даним листом.
Наведені обставини стверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. ст. 526, 610 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Відповідно до ст. ст. 679, 680 ЦК України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили. Покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.
Оскільки недоліки квартири АДРЕСА_1 встановлені дефектним актом, на підставі якого між сторонами укладено угоду про внесення змін до акту приймання-передачі квартири АДРЕСА_1 до договору № 1-79-80 безоплатного користування від 18 жовтня 2012 року, та встановлено, що квартира має технічні відхилення, недоробки та дефекти та не відповідає вимогам (технічному стану), обумовлених в договорі купівлі-продажу майнових прав № 79-К2_ИП від 25 жовтня 2010 року, № 80-К2_ИП від 25 жовтня 2010 року, № 197/ТП/1_ИП від 25 жовтня 2010 року, що укладений між забудовником та користувачем, суд першої інстанції правомірно стягнув із відповідача на користь позивача відшкодування витрат на усунення недоліків даної квартири в доведеній позивачем сумі 90092,11 грн.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «Аверс-Сіті», що факт введення будівельного об'єкту в експлуатацію підтверджує його відповідність державним будівельним нормам, стандартам та правилам, не спростовує даних обставин.
Колегія суддів враховує, що угода про внесення змін до акту приймання-передачі квартири АДРЕСА_1 до договору № 1/79-80 безоплатного користування від 18 жовтня 2012 року відповідачем не оскаржена і встановлені нею домовленості між сторонами залишаються для них чинними.
Надуманими є доводи апеляційної скарги ТОВ «Аверс-Сіті», що предметом договорів купівлі-продажу між сторонами є речі, які не підпадають під категорію «продукція» відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», а саме майнові права.
Відповідно до п. 19 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», продукцією є будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
При цьому, хоча предметами договорів від 25 жовтня 2010 року, укладених між забудовником та позивачем, дійсно є майнові права, в подальшому 18 жовтня 2012 року між сторонами також укладався договір безоплатного користування, предметом якого є безпосередньо спірна квартира, в якій позивачем були виявлені недоліки.
Вирішуючи правильність рішення в частині відмови про стягнення із відповідача неустойки, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, на строк дії цієї статті не здійснюється. Ця заборона не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положення ч. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (справа про заборону розірвання договорів інвестування житлового будівництва) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення ч. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» з наступними змінами, згідно з яким забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва.
Положення стосовно положень нарахування та виплати забудовником штрафних санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України, не було предметом розгляду Конституційного Суду України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірної позиції, що вимога позивача про стягнення з відповідача на її користь пені як штрафної санкції задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги позивача в цій частині були предметом розгляду суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів і висновків суду не спростовують.
Разом із тим колегія суддів не може погодитись із рішенням суду в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 111044,08 грн.
Відповідно до ч. 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів із дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк. На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації), незалежно від моделі. За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.
Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», неустойка (штраф, пеня) стягується лише тоді, коли це передбачено укладеним сторонами договором чи відповідним нормативним актом. Пеня за порушення договору нараховується і стягується у відсотковому відношенні до суми заборгованості за кожний день прострочки, в тому числі за святкові, неробочі й вихідні дні. Неустойка, передбачена п.7 ст. 14 Закону, застосовується в разі пред'явлення споживачем протягом гарантійного строку вимог про безоплатне усунення недоліків товару, а на випадки затримки задоволення вимог споживача про вжиття інших заходів захисту дія цієї норми не поширюється. Разом з тим, коли споживач у зв'язку з невиконанням виготівником (виконавцем, продавцем) його вимоги про усунення недоліків товару змінює цей захід захисту на інший, він не втрачає права на одержання зазначеної неустойки за період, що передував такій зміні.
Так, встановлено, що позивачем направлялася вимога на адресу ТОВ «Аверс-Сіті» про усунення недоліків придбаного товару, а в подальшому 12 липня 2013 року нею укладено договір з ТОВ «ТК Стандарт» про усунення недоліків дефектного акту та пред'явлені позовні вимоги про отримання відшкодування витрат з боку продавця та виробника продукції - ТОВ «Аверс-Сіті», отже з 28 червня 2013 року по 11 липня 2013 року є періодом нарахування неустойки, встановленої ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», даний період становить 14 днів.
Виходячи із того, що вартість квартири АДРЕСА_1 дорівнює 793171,25 грн., розмір неустойки за 14 днів з урахуванням вимог ч. 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» складає 111044,08 грн., і підлягає стягненню із відповідача.
Таким чином, в частині відмови в задоволенні вимог про стягненню неустойки рішення суду не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, а вимоги -задоволенню.
Також суд помилково не врахував грошові кошти, оплачені позивачем за послуги ТОВ «Будівельна компанія «Партнер-Інвест-Т» по візуальному огляду приміщень з визначенням фактичних обсягів робіт, які необхідно провести для повного закінчення будівництва згідно з розробленою проектною документацією, визначення кошторисної вартості усунення виявлених недоліків, первинної перевірки даних про види, обсяги виконаних будівельних робіт та їх відповідність даним проектно-кошторисної документації в розмірі 800 грн., підтверджені квитанцією (а.с. 96 т. 1), які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення неустойки та витрат за послуги будівельної компанії, та ухвалити нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити, стягнувши із відповідача на користь позивача неустойку в розмірі 111044,08 грн. та грошові кошти, оплачені позивачем за оціночні послуги ТОВ «Будівельна компанія «Партнер-Інвест-Т» в розмірі 800 грн.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені 2569877,28 грн., а також в частині задоволення вимог про відшкодування будівельних робіт по усуненню недоліків 90092,11 грн. рішення суду ухвалене із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, в результаті повного та всебічного дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, а тому скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» відхилити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2013 року скасувати в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення неустойки та витрат за оціночні послуги ТОВ «Будівельна компанія «Партнер-Інвест-Т», та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на користь ОСОБА_1 неустойку в розмірі 111044,08 грн. та витрати за оціночні послуги ТОВ «Будівельна компанія «Партнер-Інвест-Т» в розмірі 800 грн.
В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2013 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагєєв В.О.
Яворський М.А.