донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.03.2014 р. справа №908/3449/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівСтойка О.В., Шевкової Т.А.
від позивача:Халіна А.О. - за дов. №14-351 від 16.03.2012р.
від відповідача:Демченко Р.В. - за дов. №19/0023 від 01.10.2013р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від08.01.2014 року
у справі№908/3449/13 (суддя Соловйов В.М.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м.Київ
до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжя
про стягнення 430 583,69 грн.
У 2013 році Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжя про стягнення суми пені в розмірі 141 735,45 грн., штрафу 7% у розмірі 260 501,00 грн., три відсотки річних у розмірі 28 347,24 грн., всього 430 583,69 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.01.2014р. частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжя на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ, 133 074 грн. 38 коп. пені, 260 501 грн. 00 коп. штрафу, 26 569 грн. 06 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 8 403 грн. 27 коп. витрат на судовий збір. В частині стягнення 8 661 грн. 07 коп. пені та 1 778 грн. 18 коп. - 3 % річних від простроченої суми в задоволенні позову відмовлено.
Відповідач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжя, з прийнятим рішенням суду першої інстанції від 08.01.14р. не згодно, вважає його необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.14р. скасувати в частині задоволення позовних вимог позивача, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову та зменшити розмір пені до 1 000,00 грн.
Відповідач у судовому засіданні наполягає на вимогах, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ, відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні просить рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2014р. залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2012р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №1/12-Б (далі по тексту - договір), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов»язується у 2012 році передати у власність покупцеві природний газ, а покупець зобов»язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ у обсязі до 15 810 тис. куб.м. (п.2.1 договору).
Ціни визначені відповідно затверджених НКРЕ граничних рівнів роздрібних цін на природний газ. (п. 5.1. договору). Ціна за 1 000 куб.м природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом встановлена у п. 5.2 договору.
Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу. (п.6.2 договору).
Даний договір набирає чинність з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 39 Закону України "Про здійснення держаних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника та поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01.01.2012р., і діє у частині поставки газу до 31.12.2012р. включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення. (п.11.1 договору).
На виконання умов зазначеного договору ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у період березня - грудня 2012р. передало, а ПАТ "Запоріжгаз" отримало природний газ на загальну суму 38 021 561,76 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.
Відповідачем зобов»язання з оплати отриманого газу виконані з порушенням п.6.2 договору.
У зв»язку із вищевикладеним, позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення суми пені в розмірі 141 735,45 грн., штрафу 7% у розмірі 260 501,00 грн., три відсотки річних у розмірі 28 347,24 грн., всього 430 583,69 грн.
Як свідчать матеріали справи, поставка газу була здійснена відповідно до умов договору №01/12-Б від 04.04.2012р., який є предметом даного спору та підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписаний обома сторонами без розбіжностей.
Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв»язку з неналежним виконанням відповідачем зобов»язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг позивачем нарахована пеня в розмірі 141 735,45 грн. та штраф 7% у розмірі 260 501,00 грн. відповідно до п.7.2 договору, яким передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1, 6.2 договору покупець зобов»язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, зроблений господарським судом, судова колегія вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку, що заявлені позивачем до стягнення 3% річних у розмірі 28 347,24 грн. та пеня у розмірі 141 735,45 грн. підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем не вірно визначено кількість днів прострочення, на які нараховується 3% річних та пеня, тому судом обґрунтовано задоволено позов у частині стягнення 3% річних у сумі 26 569,06 грн., пені у сумі 133 074,38 грн.
Перевіривши розрахунок 7% штрафу, зроблений позивачем, судова колегія вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку, що заявлений позивачем до стягнення штраф у розмірі 260 501,00 грн., розрахований відповідно до вимог чинного законодавства, тому підлягає задоволенню.
Господарським судом вірно зазначено, що чинне законодавство не передбачає направлення на адресу боржника письмової "вимоги про добровільну сплату останнім 3% річних та інфляційних втрат", оскільки застосування положень ст. 625 ЦК України виникає у разі наявності порушення грошового зобов'язання і свого роду є грошовою компенсацією за протиправні дії боржника.
Також колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо відповідності договору №1/12-Б Типовому договору, оскільки сторони лише конкретизували пункт 7.2 Договору, яким передбачена їх відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, що не суперечить ст. 179 ГК України, якою встановлено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Окрім того, договір на купівлю-продаж природного газу від 04.04.2012р. № 1/12-Б підписаний сторонами без зауважень та розбіжностей. Доказів визнання цього договору чи його частини недійсним сторони суду не надали.
Також колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1 000,00 грн. Оскільки доказів у зазначене клопотання відповідачем не надано. Зокрема, згідно ч. 3 ст. 83 ГК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Таким чином, позивачем не доведено поважність причини неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2014 року у справі №908/3449/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2014 року у справі №908/3449/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2014 року у справі №908/3449/13 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді О.В.Стойка
Т.А.Шевкова
Надр.5 прим:
1 - у справу;
2 - позивачу;
3 - відповідачу;
4 - ДАГС;5- ГС ЗАП обл.