донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.03.2014р. справа №913/2698/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: суддівРадіонової О.О. Марченко О.А., Попков Д.О.
секретаря Валової В.Ю.
від позивача:Пальчик М.О. - предст. за дов. №06-05-245/2185 від 30.12.2013р.
від відповідача: від третьої особи 1: від третьої особи 2:не з»явився не з»явився не з»явився
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Сєвєродонецьк, Луганська область
на рішення господарського суду Луганської області
від23.12.2013 року
у справі№913/2698/13 (суддя Косенко Т.В.)
за позовомДержавного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м.Сєвєродонецьк, Луганська область
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Сєвєродонецьк, Луганська область
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Комунального підприємства «Сєвєродонецькі теплові мережі» м.Сєвєродонецьк, Луганська область; 2) Комунального підприємства «Житлосервіс «Світанок» м.Сєвєродонецьк, Луганська область
прозобов»язання відповідача укласти договір №677 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 08.07.2013р. в редакції позивача
07.10.2013 року Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м.Сєвєродонецьк звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Сєвєродонецьк про зобов»язання відповідача укласти договір №677 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 08.07.2013р. в редакції позивача (т.1 а.с.3-6).
Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.10.2013р. до участі у справі №913/2698/13 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача були залучені Комунальне підприємство «Сєвєродонецькі теплові мережі» м.Сєвєродонецьк, Луганська область та Комунальне підприємство «Житлосервіс «Світанок» м.Сєвєродонецьк, Луганська область (т.1 а.с.99-101).
Рішенням господарського суду Луганської області від 23.12.2013р. позові вимоги Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м.Сєвєродонецьк задоволені. Зобов»язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 м.Сєвєродонецьк укласти з Державним підприємством «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м.Сєвєродонецьк договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №677 від 08.07.2013р. в редакції позивача. У рішенні зазначено, що договір №677 від 08.07.2013р. вважається укладеним з моменту набрання рішенням законної сили. Судові витрати покладені на відповідача (т.2 а.с. 36-44).
Рішення суду мотивоване тим, що позивач обґрунтував наявність встановленого законом обов'язку укладення договору надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що договір відповідає в цілому по формі та змісту типовому договору, форма якого затверджена Постановою КМУ №630 від 21.07.2005р. та містить всі істотні умови, які встановлюються законом для договорів даного типу.
Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 м.Сєвєродонецьк, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Луганської області від 23.12.2013р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (т.2 а.с.61-71).
В якості доводів щодо обґрунтування поданої скарги, апелянт зазначив, що місцевим господарським судом порушені норми матеріального та процесуального права, має місце неповне з»ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні.
Зокрема, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом порушені норми ст.69 ГПК України, норми ст.ст.32, 34, 84 ГПК України.
Апелянт вважає, що місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що постачання гарячої води не передбачено проектом магазину, затвердженого у встановленому порядку, а також виконаними відповідно до нього будівельними роботами. Також, апелянт вказує на те, що місцевим господарським судом не в повному обсязі досліджувався проект договору №677 від 08.07.2013р., який не відповідає змісту типового договору, а саме спірний договір має нумерацію пунктів, яка не відповідає типовому договору та грубо порушує законодавство України.
27.02.2014 року на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу від 24.02.14р. №06-05-41/324, який судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи, в якому позивач просить залишити без змін рішення господарського суду Луганської області від 23.12.2013р. у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення (т.2 а.с.79-82).
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення господарського суду Луганської області від 23.12.2013р. по даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення.
Апелянт у судове засідання не з»явився, але 27.02.2014р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання, в якому останній просить суд розглянути без його участі або відкласти розгляд справи, у зв»язку з неможливістю прибуття у судове засідання, зазначивши поважність причини. Клопотання судом розглянуте та залучене до матеріалів справи (т.2 а.с.118).
Треті особи не з»явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались.
Приймаючи до уваги те, що згідно ухвали Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження від 24.01.2014р. явка сторін не визнавалася обов»язковою, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу без участі представників відповідача та третіх осіб, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи.
Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду повинно бути залишено без змін з огляду на наступне.
Позивач, Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м.Сєвєродонецьк, Луганської області (ідентифікаційний код 00131050) є юридичною особою, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою з ЄДРПОУ та Статутом (т.1 а.с.24, 25, т.2 а.с.161-167).
Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (т.1 а.с.19).
Об»єкт надання послуг за адресою: АДРЕСА_1 належить відповідачу на праві власності, що підтверджено договором купівлі-продажу квартири від 22.12.2000р. (т.1 а.с.21).
Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" засноване на державній власності згідно з наказом Міністерства енергетики України від 19.05.1998р. № 74 та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
Одними із основних видів господарської діяльності Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, про що свідчать відповідні ліцензії серії АГ № 500430 від 02.09.2011р., серії АВ № 500697 від 23.02.2010р., серії АВ № 500698 від 23.02.2010р. (т.1 а.с.27-29).
Відповідно до ст.5 Закону України "Про природні монополії" ринок транспортування теплової енергії віднесено до сфери діяльності суб'єктів природних монополій.
Як вбачається з рішення Антимонопольного комітету України від 21.06.2012р. у справі №891, Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" визнано суб'єктом природної монополії, оскільки на ринку транспортування теплової енергії займає монопольне (домінуюче) становище в територіальних межах м.Сєвєродонецьк в межах власних мереж із часткою 100 відсотків. Крім того, у вказаному рішенні зроблений висновок про те, що позивач займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в територіальних межах м.Сєвєродонецьк в межах власних мереж із часткою 100 відсотків (т.2 а.с.12).
Пунктом 3 рішення Сєвєродонецької міської ради від 09.08.2005р. № 1314 "Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді міської ради", яке є чинним на момент винесення рішення у справі, визначено виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у житловому фонді міської ради теплопостачальні підприємства: Комунальне підприємство "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" та Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль". В пункті 1 цього рішення визначено виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому фонді міської ради комунальні підприємства: Комунальне підприємство "Житлосервіс "Світанок", Комунальне підприємство "Житлосервіс "Промінь", Комунальне підприємство "Житлосервіс "Евріка", Комунальне підприємство "Житлосервіс "Добробут", Комунальне підприємство "Житлосервіс "Ритм", Комунальне підприємство "Житлосервіс "Злагода" (т.1 а.с.23).
Позивач направив відповідачу листа від 16.07.2013р. №08-06-860 із проектом договору №677 від 08.07.2013р. разом з додатком №1 (в двох примірниках) до нього для підпису, завірення печаткою та повернення одного екземпляру договору на адресу позивача (т.1 а.с.99). Докази направлення наявні у матеріалах справи (т.1 а.с.10).
Отримання відповідачем листа №№08-06-860 від 15.07.2013р. підтверджується поштовим повідомленням про отримання (т.1 а.с.10).
Відповідач заявою від 05.08.2013р. повернув позивачу проекти договору, повідомивши про небажання укладати відповідний договір (т.2 а.с.16).
За таких обставин позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про зобов"язання відповідача укласти договір №677 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 08.07.2013р., запропонованого позивачем.
Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо врегулювання переддоговірного спору стосовно укладання договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875-1У (далі -Закон № 1875), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005р. № 2633-1У (далі - Закон № 2633), Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 630 від 21.07.2005р. (далі - Правила 630).
За приписами ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Частиною 3, 7 ст.179 Господарського кодексу України встановлено, що укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб"єктів господарювання, чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Відповідно до ч.6 ст.179 ГК України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору ( ч. 3 ст. 184 ГК України).
Статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.
Частиною 1 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Підпунктом 3 ч.2 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Таким чином, обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем визначена законодавством.
В статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та в Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005р. № 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. N 927/11207, дається визначення таких термінів, як "виконавець послуг" - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору та "житлово-комунальної послуги" - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
У спірних правовідносинах сторін, з урахуванням викладених приписів законодавства позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1, який визначений таким на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради від 09.08.2005р. № 1314 "Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді міської ради", а споживачем - Фізична особа підприємець ОСОБА_6.
З матеріалів справи вбачається, комунальне підприємство "Житлосервіс "Світанок" є балансоутримувачем будинку за адресою: проспект Гвардійський, 22, м.Сєвєродонецьк, і відповідно до рішення Сєвєродонецької міської ради від 09.08.2005р. № 1314 вказане підприємство визначено виконавцем послуг з утримання будинку № 22 по проспекту Гвардійському та прибудинкової території у житловому фонді міської ради.
Таким чином, позивач є виконавцем наступних житлово-комунальних послуг - з централізованого опалення та постачання гарячої води, а Комунальне підприємство "Житлосервіс "Світанок" - виконавцем послуг з утримання внутрішньобудинкових мереж опалення.
Враховуючи викладене вище, позивач, Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" в даному випадку є виробником і виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у будинок АДРЕСА_1, Луганської області.
Як вже зазначалось вище, позивач направив відповідачу листа від 16.07.2013р. №08-06-860 із проектом договору №677 від 08.07.2013р. разом з додатком №1 (в двох примірниках) до нього для підпису, завірення печаткою та повернення одного екземпляру договору на адресу позивача. Проте, відповідач відмовився від укладення відповідного договору.
Колегія суддів зазначає, що обов'язковість укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води прямо передбачена приписами діючого законодавства, а враховуючи те, що тільки позивач, Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" може надавати зазначені послуг, то відмова відповідача від укладення договору є порушенням законодавства у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_1, обладнане системою централізованого опалення, яка в свою чергу гідравлічно та теплотехнічно об'єднана з системою опалення нежитлового приміщення відповідача, що разом становить єдину систему централізованого опалення житлового будинку АДРЕСА_1.
Пунктом 8 Правил №630 передбачено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Частиною 3 ст.184 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є: 1) найменування сторін; 2) предмет договору; 3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; 4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; 5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 6) права та обов'язки сторін; 7) порядок контролю та звіту сторін; 8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; 9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; 10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); 11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; 12) порядок здійснення ремонту; 13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; 14) порядок вирішення спорів; 15) перелік форс-мажорних обставин; 16) строк дії договору; 17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; 18) дата і місце укладення договору.
Згідно ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Колегія суддів, розглянувши зміст запропонованого позивачем проекту договору №677 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 08.07.2013р., дійшла висновку про те, що договір в цілому по формі і по змісту відповідає типовому договору, форма якого затверджена постановою Кабінету міністрів України № 630 від 21.07.2005р. та містить всі істотні умови, які встановлюються законом для договорів даного типу.
Слід зазначити, що у матеріалах справи наявна порівняльна таблиця, надана позивачем, з якої також вбачається, що договір №677 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 08.07.2013р. відповідає типовому договору, форма якого затверджена постановою Кабінету міністрів України № 630 від 21.07.2005 та містить всі істотні умови, які встановлюються законом для договорів даного типу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що вони не знайшли свого підтвердження з огляду на таке.
Зокрема, доводи апелянта стосовно порушення норм процесуального права, не підтверджуються матеріалами справи та не приймаються до уваги колегією суддів з посиланням на наступне.
Відповідно до ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п»ятнадцять днів.
Відповідно до абз.3 ст.51 ГПК України, у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 07.10.2013р. (т.1 а.с.1-2) провадження у справі №913/2698/13 було порушено та її розгляд призначено на 23.10.2013р.
За клопотанням позивача (т.2 а.с.1) ухвалою суду від 09.12.2013р. строк вирішення спору по вказаній справі було продовжено на 15 днів до 23.12.2013р. включно (т.2 а.с. 3-5).
23.12.2013р. місцевим господарським судом було прийнято рішення по справі №913/2698/13 (т.2 а.с.36-44).
Доводи апелянта щодо порушення судом норм процесуального права, які закріплені в ст.ст. 4І, 84 ГПК України, колегія суддів також відхиляє з наступного.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст.82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Надані письмові пояснення відповідачем під час розгляду справи при винесені рішення судом першої інстанції були взяті до уваги, оцінка доводам була надана в мотивувальній частині рішення, тому колегія суддів погоджується з висновками суду з цього приводу та вважає їх обґрунтованими та правильними.
За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта щодо надання переваги виключно доказам, наданим позивачем.
Доводи апелянта щодо безпідставного застосування позивачем тарифів на теплову енергію для категорії інші споживачі, для розрахунку вартості послуги з централізованого опалення є необґрунтованими з огляду на наступне.
Розділ 10 договору "Інші умови", хоча і не передбачений типовим договором, але його положення узгоджуються з приписами Правил № 630, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" в частині встановлення тарифів на теплову енергію.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими; тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.
Тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення, які застосовує відповідач, є регульованими, застосування та затвердження яких регулюється державою та органами місцевого самоврядування. Тому тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення в договорі не може встановлюватись за домовленістю сторін та бути іншим, ніж той, який встановлено у вищевказаному порядку уповноваженими органами.
У визначенні суми заборгованості суб»єктів природних монополій за поставлену теплову енергію застосуванню з 22.07.2010р. підлягають тарифи на теплову енергію, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 14.12.2010р. № 1729, прийняті останньою в межах повноважень, наданих Законом України «Про національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» від 09.07.2010р. № 2479-У1.
Так, згідно постанови НКРЕ від 16.03.2012р. № 136 «Про встановлення тарифів на теплову енергію ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», встановлено ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» тарифи на теплову енергію, зокрема, для потреб інших споживачів (крім населення) - 970,02 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) (з ПДВ - 1164,02грн.).
Колегія суддів вважає, оскільки відповідно до діючих на той час тарифів для категорії «інші споживачі» (крім населення) позивачем було вірно застосовано вимоги відповідної постанови при визначенні вартості послуги з централізованого опалення.
Твердження апелянта про преюдиційні факти з посиланням на рішення господарського суду Луганської області від 07.03.2013р. по справі № 23/87, рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2012р. по справі № 1/107, є необґрунтованими, оскільки у справі № 23/87 відповідач - інша фізична особа-підприємець, а у справі № 1 /107 відмовлено у позові за відсутністю доведення позовних вимог, підставою позову був іншій договір про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.02.03р. № 371.
Посилання апелянта на листи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 496/0/4-12 від 18.06.12р. та № 341/0/4-13 від 02.08.2013р. в обґрунтування відмови в укладанні договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не є належними доказами у розумінні ст.ст.32,34 ГПК України.
Слід зазначити, що з пояснень третьої особи Комунального підприємства «Сєвєродонецькі теплові мережі» від 20.11.2013р. № 04-896 вбачається, що мережі помешкання відповідача безпосередньо приєднані до теплових мереж ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ», іншого постачальника послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води немає.
Таким чином, відповідач не виконав свого обов»язку щодо укладення договору з позивачем, обов»язковість якого передбачена законом, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, оскільки, як з»ясувалося у судовому засіданні, постачання теплової енергії протягом опалювального періоду відповідачу здійснюється поза межами договірних відносин.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 23.12.2013 року у справі №913/2698/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області слід залишити без змін.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 23.12.2013р. у справі №913/2698/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 23.12.2013р. у справі №913/2698/13 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий О.О.Радіонова
Судді
О.А. Марченко
Д.О.Попков
Надр.7 прим:1 -у справу; 1 -позивачу;1 -відповідачу; 2- третім особам, 1 -ДАГС;1-ГС Луг. обл.