ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/22769/13 03.03.14
За позовом Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш"
до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"
про стягнення заборгованості в сумі 42287,90 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: Клокун Т.Г. за довіреністю № 56/1321 від 19.12.2013 р.
від відповідача: Кацедан Л.В. за довіреністю № 5485-НЮ від 04.12.2013 р.
Державне науково-виробниче підприємство "Електронмаш" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (відповідач) про стягнення на підставі Договору № 289/ПЗ/Л-131624/НЮ від 22.07.2013 р. заборгованості в сумі 42287,90 грн., з яких: 40337,00 грн. основного боргу, 365,79 грн. 3% річних за період з 10.08.2013 р. по 15.11.2013 р. та 1585,11 грн. пені за період з 10.08.2013 р. по 15.11.2013 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов наведеного договору позивач в серпні 2013 р. виконав для відповідача ремонтні роботи на загальну суму 60537,00 грн. (акти здачі - приймання виконаних робіт № 45, № 46, № 49), втім відповідач надані позивачем роботи оплатив лише частково в сумі 20200,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2013 р. суддею Дупляк О.М. порушено провадження у справі № 910/22769/13, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 09.12.2013 р.
У судовому засіданні 09.12.2013 р. суддя Дупляк О.М. заявила самовідвід з тих підстав, що її близький родич є відповідальним працівником юридичної особи, яка є одним з учасників судового процесу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 р. заяву судді Дупляк О.М. про самовідвід задоволено, справу № 910/22769/13 передано до апарату суду для визначення іншого складу суду у порядку, встановленому ст. 2-1 ГПК України.
В порядку, встановленому ст. 2-1 ГПК України, справу № 910/22769/13 передано на розгляд судді Гумезі О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2013 р. справу № 910/22769/13 прийнято до провадження судді Гумеги О.В. та призначено розгляд справи на 20.01.2014 р. об 11:30 год.
20.01.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист на виконання вимог ухвали суду з власним письмовим підтвердженням про відсутність аналогічного спору. Зазначеним листом позивач просив суд також долучити до матеріалів справи копію витягу з ЄДРПОУ стосовно відповідача, копію статуту позивача, копію довідки ПАТ "Банк Січ" від 31.08.2011 р. та копію витягу з ЄДРПОУ стосовно позивача.
В судове засідання, призначене на 20.01.2014 р., представник позивача з'явився та надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 20.01.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 13.12.2013 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні, призначеному на 20.01.2014 р., судом оглянуто оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, та перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 13.12.2013 р.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 20.01.2014 р., подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 14.02.2014 р. об 11:10 год.
13.02.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення до позовних вимог № 56/56 від 07.02.2014 р. Відповідно до наведених пояснень позивач повідомив суд, що після подачі позову до суду і порушення провадження у справі відповідач платіжними дорученнями № 6988 від 21.11.2013 р., № 7083 від 11.12.2013 р., № 7121 від 24.12.2013 р., № 72 від 20.01.2014 р., № 83 від 21.01.2014 р. та № 98 від 27.01.2014 р. здійснив оплату позивачу основного боргу за Договором № 289/ПЗ/Л-131624/НЮ від 22.07.2013 р. в сумі 40337,00 грн., копії наведених платіжних доручень позивач додав до пояснень. При цьому позивач зазначив, що за платіжним дорученням № 98 від 27.01.2014 р. відповідач також оплатив роботи позивача в сумі 7011,00 грн., виконані в листопаді 2013 р. за актом здачі-приймання виконаних робіт № 62. Враховуючи наведене, позивач не підтримав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 40337,00 грн., тоді як вимоги про стягнення з відповідача 365,79 грн. 3% річних та 1585,11 грн. пені залишив без змін.
В судове засідання, призначене на 14.02.2014 р., з'явились представники позивача та відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні 14.02.2014 р. подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, оригіналів платіжних доручень № 83 від 21.01.2014 р. та № 98 від 27.01.2014 р. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
В судовому засіданні 14.02.2014 р. представник позивача надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням додаткових пояснень, поданих 13.02.2014 р. через відділ діловодства суду.
Представник відповідача в судовому засіданні 14.02.2014 р. заперечував проти заявлених позовних вимог, з огляду на сплату ним суми основного боргу, а також просив суд відмовити позивачу в задоволені позову в частині нарахування штрафних санкцій за прострочення сплати боргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 14.02.2014 р. було оголошено перерву до 03.03.2014 р. о 10:30 год.
26.02.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов уточнюючий розрахунок штрафних санкцій (пені та трьох відсотків річних) № 56/108 від 26.02.2014 р. Відповідно до наведеного "уточнюючого розрахунку" позивач повідомив суд, що станом на 03.03.2014 р. відповідач здійснив оплату основного боргу за Договором № 289/ПЗ/Л-131624/НЮ від 22.07.2013 р. (далі - Договір) в сумі 40337,00 грн., який був заявлений у позовній заяві. Крім того, позивач зазначив, що датою оформлення спірних актів здачі-приймання виконаних робіт № 45, № 46, № 49 за серпень 2013 р., що засвідчують факт постачання послуг платником податків, є 16.08.2013 р., що підтверджується податковими накладними від 16.08.2013 р. за № 142, № 143, № 144. Враховуючи наведене та п. 5.2 Договору, згідно якого замовник здійснює оплату за виконану роботу протягом 5 банківських днів з дня приймання робіт, позивач визначив початок періоду прострочення заборгованості за Договором в сумі 60537,00 грн. з 26.08.2013 р., у зв'язку з чим надав суду "уточнюючий розрахунок" пені та трьох відсотків річних, а саме: 2126,99 грн. пені за період з 26.08.2013 р. по 27.01.2014 р. та 490,84 грн. 3% річних за період з 26.08.2013 р. по 27.01.2014 р. Таким чином, позивач не підтримав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, разом з тим збільшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та пені.
В судове засідання, призначене на 03.03.2014 р., з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні 03.03.2014 р. надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням додаткових пояснень, поданих 13.02.2014 р. через відділ діловодства суду, та уточнюючого розрахунку штрафних санкцій (пені та трьох відсотків річних), поданого 26.02.2014 р. через відділ діловодства суду.
В судовому засіданні 03.03.2014 р. здійснювався розгляд наведених додаткових пояснень та уточнюючого розрахунку штрафних санкцій (пені та трьох відсотків річних).
Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Як вбачається зі змісту п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Відповідно до поданих позивачем до суду 13.02.2014 р. та 26.02.2014 р. додаткових пояснень та уточнюючого розрахунку штрафних санкцій (пені та трьох відсотків річних) судом встановлено, що в частині основного боргу позивач не підтримав позовні вимоги з огляду на здійснення відповідачем оплати основного боргу після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі, тоді як позовні вимоги в частині стягнення пені та 3 % річних були фактично збільшені позивачем та визначені в сумі 2126,99 грн. пені за період з 26.08.2013 р. по 27.01.2014 р. та 490,84 грн. 3% річних за період з 26.08.2013 р. по 27.01.2014 р.
Таким чином, виходячи зі змісту поданих позивачем позовної заяви, додаткових пояснень та уточнюючого розрахунку штрафних санкцій (пені та трьох відсотків річних), суд розцінює уточнюючий розрахунок штрафних санкцій (пені та трьох відсотків річних), поданий через відділ діловодства суду 26.02.2014 р., в цілому як зменшення позовних вимог та приймає їх до розгляду.
Отже, оскільки зменшення позовних вимог прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 2617,83 грн., з яких: 2126,99 грн. пені за період з 26.08.2013 р. по 27.01.2014 р. та 490,84 грн. 3% річних за період з 26.08.2013 р. по 27.01.2014 р.
Представник відповідача в судовому засіданні 03.03.2014 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, просив суд відмовити позивачу в задоволені позову в частині нарахування пені та 3 % річних за прострочення сплати боргу.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.03.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
22.07.2013 р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (відповідач), визначеним як Замовник, та Державним науково-виробничим підприємством "Електронмаш" (позивач), визначеним як Виконавець, був укладений Договір № 289/ПЗ/Л-131624/НЮ (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1, 1.2 якого Виконавець зобов'язувався виконати післягарантійний ремонт блоків живлення асинхроноого електродвигуна (БАЕД), а Замовник зобов'язувався оплатити вказані послуги на умовах цього Договору.
Загальна сума по Договору згідно протоколу погодження договірної ціни, що є невід'ємною частиною Договору, склала 295995, 00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 49332,50 грн. (п. 4.5 Договору).
Згідно п. 3.1 Договору Виконавець (позивач) зобов'язувався виконати роботи зазначені в п. 1.1 Договору в термін 5-ти робочих днів з моменту передачі блоків в ремонт, що підтверджується актом приймання-передачі, підписаного двома сторонами або уповноваженими представниками сторін за Договором.
Відповідно до п. 5.2 Договору Замовник (відповідач) зобов'язувався здійснити оплату за виконану роботу протягом 5 банківських днів з дня приймання робіт. Днем приймання робіт вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту приймання-здачі виконаних робіт.
Пунктом 7.4 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату Замовник (відповідач) сплачує Виконавцю (позивачу) пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості.
Позивач зазначив, що в серпні 2013 р. на виконання умов Договору ним було виконано післягарантійний ремонт обладнання відповідача (блоків живлення асинхроноого електродвигуна (БАЕД)) на загальну суму 60537,00 грн., а відповідачем було прийнято дані роботи, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками сторін наступними актами здачі-приймання виконаних робіт:
- Актом № 45 здачі-приймання виконаних робіт щодо післягарантійного ремонту БАЕД №112, № 8, № 60, № 624 на суму 25581,00 грн. в серпні 2013 р.;
- Актом № 46 здачі-приймання виконаних робіт щодо післягарантійного ремонту БАЕД № 22, № 41, № 71, № 4 на суму 27264,00 грн. в серпні 2013 р.;
- Актом № 49 здачі-приймання виконаних робіт щодо післягарантійного ремонту БАЕД № 17 на суму 7692,00 грн. в серпні 2013 р. (надалі - Акт № 45, Акт № 46, Акт № 49).
Натомість відповідач, в порушення п. 5.2 Договору, не виконав зобов'язання щодо оплати за виконану роботу протягом 5 банківських днів з дня приймання робіт.
Так, при зверненні з позовом до суду, позивач вказав, що відповідач здійснив лише частковий розрахунок в сумі 20200,00 грн. за виконані позивачем роботи, з приводу яких сторони підписали Акти № 45, № 46, № 49 на підставі Договору.
Тому, станом на 15.11.2013 р. (дата складання позовної заяви № 31/1138) позивач визначив суму заборгованості відповідача за Актами № 45, № 46, № 49 в розмірі 40337,00 грн.
Позивач також зазначив, що звертався до відповідача з претензією № 56/1057 від 11.10.2013 р., відповідно до якої просив відповідача перерахувати на свій рахунок суму спірної заборгованості, а також суми пені та 3% річних за прострочення оплати виконаних позивачем робіт.
Оскільки відповідач спірну заборгованість не погасив, позивач звернувся з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва.
Під час провадження у даній справі судом було встановлено, що відповідач платіжними дорученнями № 6988 від 21.11.2013 р., № 7083 від 11.12.2013 р., № 7121 від 24.12.2013 р., № 72 від 20.01.2014 р., № 83 від 21.01.2014 р. та № 98 від 27.01.2014 р. здійснив оплату позивачу основного боргу за Договором. в сумі 40337,00 грн., у зв'язку з чим позивач не підтримав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 40337,00 грн.
Оскільки судом було прийнято до розгляду зменшення розміру позовних вимог, то новою ціною позову, виходячи з якої суд розглядав спір, є 2617,83 грн., з яких: 2126,99 грн. пені за період з 26.08.2013 р. по 27.01.2014 р. та 490,84 грн. 3% річних за період з 26.08.2013 р. по 27.01.2014 р.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю юридичною природою є договором про надання послуг.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зібрані у справі докази, а саме: Акт № 45, Акт № 46, Акт № 49 на загальну суму 60537,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками сторін, свідчать, що позивач у серпні 2013 р. надав, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень та заперечень послуги з післягарантійного ремонту блоків (БАЕД) на загальну суму 60537,00 грн., які були предбачені умовами спірного Договору.
Відповідно до п. 5.2 Договору Замовник (відповідач) зобов'язувався здійснити оплату за виконану роботу протягом 5 банківських днів з дня приймання робіт. Днем приймання робіт вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту приймання-здачі виконаних робіт.
Отже, зі змісту наведеного пункту Договору чітко вбачається, що відповідач був зобов'язаний здійснити оплату за виконану роботу протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту приймання-здачі виконаних робіт.
А тому, суд вважає помилковими доводи позивача, який вважає, що датою оформлення (підписання) Актів № 45, Акт № 46, Акт № 49, що засвідчують факт постачання послуг платником податків, слід вважати 16.08.2013 р., що і підтверджується податковими накладними від 16.08.2013 р. за № 142, № 143, № 144. Спростовуючи наведені доводи позивача суд зазначає, що у п. 5.2 Договору йдеться саме про день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту приймання-здачі виконаних робіт, а не про день виписки відповідної податкової накладної.
Разом з тим судом встановлено, що Акти № 45, № 46 та № 49, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками сторін, фактично не містять дати їх підписання, у зв'язку з чим не можливо встановити строк (термін), у який повинно було бути виконаним грошове зобов'язання по оплаті робіт за Актами № 45, № 46 та № 49 на загальну суму 60537,00 грн.
За таких обставин, застосуванню підлягають приписи частини другої статті 530 ЦК України, згідно яких якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, 11.10.2013 р. позивач в порядку статті 530 ЦК України направив відповідачу претензію про сплату заборгованості № 56/1057 від 11.10.2013 р. (далі - претензія), що підтверджується фіскальним чеком № 4289 від 11.10.2013 р., яка була отримана відповідачем 14.10.2013 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0160112656100.
Як роз'яснено господарським судам у п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що позивач подав докази надіслання ним боржникові (відповідачеві) претензії про сплату заборгованості та її одержання відповідачем 14.10.2013 р., що не заперечувалось останнім в судовому засіданні. Отже, днем пред'явлення позивачем вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України в спірному випадку слід вважати 14.10.2013 р.
За встановлених обставин та відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд прийшов до висновку про те, що відповідач повинен був виконати обов'язок по оплаті робіт за Актами № 45, № 46 та № 49 на підставі Договору у семиденний строк від дня пред'явлення йому претензії, а тому останнім днем виконання такого зобов'язання суд визначає 21.10.2013 р. (14.10.2013 р. + 7 днів), оскільки обов'язок негайного виконання фактично не випливає з умов Договору або актів цивільного законодавства.
При цьому судом по матеріалам справи встановлено, що станом на 21.10.2013 р. заборгованість відповідача по оплаті робіт за Актами № 45, № 46 та № 49 становила 41837,00 грн., оскільки платіжними дорученнями № 6693 від 11.09.2013 р. в частині суми 8700,00 грн. та № 6701 від 12.09.2013 р. на суму 10000,00 грн. відповідач частково оплатив заборгованість за наведеними актами (60537,00 грн. - 8700,00 грн. - 10000,00 грн. = 41837,00 грн.). При цьому суд звертає увагу, що саме в сумі 41837,00 грн. позивач визначив заборгованість відповідача за Актами № 45, № 46 та № 49 при зверненні до останнього з вищенаведеною претензію про сплату заборгованості № 56/1057 від 11.10.2013 р.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не оплатив 41837,00 грн. заборгованості по Актам № 45, № 46 та № 49 в строк по 21.10.2013 р. (включно), а тому з 22.10.2013 р. слід обраховувати початок прострочення відповідачем спірної заборгованості.
Матеріалами справи також підтверджується здійснення відповідачем в подальшому часткових розрахунків по оплаті спірної заборгованості, а саме:
- платіжним дорученням № 6875 від 28.10.2013 р. здійснено оплату на суму 1500,00 грн., отже, з 29.10.2013 р. сума заборгованості становила 40337,00 грн. (41837,00 грн. - 1500,00 грн. = 40337,00 грн.);
- платіжним дорученням № 6988 від 21.11.2013 р. здійснено оплату на суму 1000,00 грн., отже, з 22.11.2013 р. сума заборгованості становила 39337,00 грн. (40337,00 грн. - 1000,00 грн. = 39337,00 грн.);
- платіжним дорученням № 7083 від 11.12.2013 р. здійснено оплату на суму 2000,00 грн., отже, з 12.12.2013 р. сума заборгованості становила 37337,00 грн. (39337,00 грн. - 2000,00 грн. = 37337,00 грн.);
- платіжним дорученням № 7121 від 24.12.2013 р. здійснено оплату на суму 1000,00 грн., отже, з 25.12.2013 р. сума заборгованості становила 36337,00 грн. (37337,00 грн. - 1000,00 грн. = 36337,00 грн.);
- платіжним дорученням № 72 від 20.01.2014 р. здійснено оплату на суму 5794,00 грн., отже, з 21.01.2013 р. сума заборгованості становила 30543,00 грн. (36337,00 грн. - 5794,00 грн. = 30543,00 грн.);
- платіжним дорученням № 83 від 21.01.2014 р. здійснено оплату на суму 20000,00 грн., отже, з 22.01.2013 р. сума заборгованості становила 10543,00 грн. (30543,00 грн. - 20000,00 грн. = 10543,00 грн.);
- платіжним дорученням № 98 від 27.01.2014 р. здійснено оплату в частині суми 10543 грн. (оскільки 7011,00 грн. за вказаним платіжним дорученням позивач зарахував як оплату відповідачем робіт, виконаних позивачем в листопаді 2013 р. за Актом здачі-приймання виконаних робіт № 62), отже, 27.01.2013 р. відповідач повністю погасив заборгованість за Актами № 45, № 46 та № 49.
При цьому суд зазначає, що при врахуванні вищенаведених здійснених відповідачем часткових платежів в рахунок погашення спірної заборгованості суд взяв до уваги приписи п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно яких день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який рахується прострочення.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань за Договором, зокрема, за Актами № 45, № 46 та № 49 за серпень 2013 р., позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 2126,99 грн. пені за період з 26.08.2013 р. по 27.01.2014 р. та 490,84 грн. 3% річних за період з 26.08.2013 р. по 27.01.2014 р.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Пунктом 7.4 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату Замовник (відповідач) сплачує Виконавцю (позивачу) пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості.
Судом враховано, що згідно п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 1"Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Судом було встановлено, що початок прострочення відповідачем заборгованості по Актам № 45, № 46 та № 49 в сумі 41837,00 грн. слід обраховувати з 22.10.2013 р.
Також судом було встановлено факт здійснення відповідачем часткових розрахунків по оплаті спірної заборгованості, у зв'язку з чим суд заборгованість відповідача становила:
в період з 22.10.2013 р. по 28.10.2013 р. - 41837,00 грн.;
в період з 29.10.2013 р. по 21.11.2013 р. - 40337,00 грн.;
в період з 22.11.2013 р. по 11.12.2013 р. - 39337,00 грн.
в період з 12.12.2013 р. по 24.12.2013 р. - 37337,00 грн.;
в період з 25.12.2013 р. по 20.01.2014 р. - 36337,00 грн.;
в період 21.01.2014 р. - 30543,00 грн.
в період з 22.01.2014 р. по 27.01.2014 р. - 10543,00 грн.
Оскільки позивач неправильно визначив день початку періоду прострочення спірної заборгованості, а рівно початку періоду нарахування пені, то суд (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") здійснив перерахунок заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми пені та встановив наступне:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
41837.0022.10.2013 - 28.10.201376.5000 %0.036 %*104.31
40337.0029.10.2013 - 21.11.2013246.5000 %0.036 %*344.80
39337.0022.11.2013 - 11.12.2013206.5000 %0.036 %*280.21
37337.0012.12.2013 - 24.12.2013136.5000 %0.036 %*172.88
36337.0025.12.2013 - 20.01.2014276.5000 %0.036 %*349.43
30543.0021.01.2014 - 21.01.201416.5000 %0.036 %*10.88
10543.0022.01.2014 - 27.01.201466.5000 %0.036 %*22.53
Таким чином, сума пені за період з 22.10.2013 р. по 27.01.2014 р. (98 днів) становить 1285,04 грн.
З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2126,99 грн. пені за період з 26.08.2013 р. по 27.01.2014 р. є обґрунтованою, втім підлягає частковому задоволенню в сумі 1285,04 грн. за період з 22.10.2013 р. по 27.01.2014 р.
В іншій частині вимог стосовно стягнення пені, зокрема, в сумі 841,95 грн. (2126,99 грн. - 1285,04 грн. = 841,95 грн.) позивачу належить відмовити, оскільки позивач неправильно визначив день початку періоду прострочення спірної заборгованості.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 4.1 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Оскільки позивач неправильно визначив день початку періоду прострочення спірної заборгованості, а рівно початку періоду нарахування 3% річних, то суд (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") здійснив перерахунок заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми 3% річних, встановивши наступне:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
41837.0022.10.2013 - 28.10.201373 %24.07
40337.0029.10.2013 - 21.11.2013243 %79.57
39337.0022.11.2013 - 11.12.2013203 %64.66
37337.0012.12.2013 - 24.12.2013133 %39.89
36337.0025.12.2013 - 20.01.2014273 %80.64
30543.0021.01.2014 - 21.01.201413 %2.51
10543.0022.01.2014 - 27.01.201463 %5.20
Таким чином, сума 3% річних за період з 22.10.2013 р. по 27.01.2014 р. (98 днів) становить 296,54 грн.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 490,84 грн. 3% річних за період з 26.08.2013 р. по 27.01.2014 р. підлягають лише частковому задоволенню в сумі 296,54 грн. за період за період з 22.10.2013 р. по 27.01.2014 р.
В іншій частині вимог стосовно стягнення 3% річних, зокрема, в сумі 194,30 грн. (490,84 грн. - 296,54 грн. = 194,30 грн.) позивачу належить відмовити.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 1285,04 грн. пені та 296,54 грн. 3% річних.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Як вказано у п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.
Там же, зазначено, що у такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.
Отже за результатами вирішення даного спору суд покладає на відповідача всю суму сплаченого позивачем судового збору в сумі 1720,50 грн. з огляду на неправомірну бездіяльності відповідача, який своєчасно не вжив заходів до поновлення порушених ним прав і законних інтересів позивача.
Керуючись ст.ст. 2-1, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код 04713033), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" (03180, м. Київ, вул. Кільцева дорога, буд. 4; ідентифікаційний код 14312789) 1285,04 грн. (одну тисячу двісті вісімдесят п'ять гривень 04 коп.) пені, 296,54 грн. (двісті дев'яносто шість гривень 54 коп.) 3% річних, 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05.03.2014 р.
Суддя Гумега О.В.