83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
27.02.2014 Справа № 905/213/14
Суддя господарського суду Донецької області Мирошниченка Я.С., розглянувши матеріали
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Херсон
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС ОБЖОРА" м.Донецьк
про стягнення заборгованості у розмірі 27764,80 грн., з яких 24126,06 грн. - сума основного боргу, 3638,74 грн.- пеня.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 м.Херсон звернувся до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС ОБЖОРА", м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 27764,80 грн., з яких 24126,06 грн. - сума основного боргу, 3638,74 грн.- пеня.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору купівлі - продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу №155 від 08.01.2008р., позивач зобов'язався поставляти та передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати товар, однак свої зобов'язання відповідач не виконав в повному обсязі, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 24126,06 грн.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 15, 49 Господарського процесуального кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
26.02.2014р. представник позивача через канцелярію суду надав заяву про збільшення розміру позовних вимог №17 від 21.02.2014р., в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 24126,06 грн., пені у розмірі 10380,10 грн., 3% річних у розмірі 2113,38 грн., судовий збір у розмірі 1720,50 грн.
Суд, керуючись вимогами ст.22 Господарського процесуального кодексу України, заяву про збільшення розміру позовних вимог задовольнив частково.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
08.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТС ОБЖОРА" м. Донецьк (Покупець) та ПП ОСОБА_1 (Продавець), укладено договір купівлі - продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу №155.
Відповідно до п. 1.1 Договору, продавець поставляє та передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, зазначеному даним договором, згідно замовленню на поставку та товаросупровідною документацією, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з п. 2.5.1 Договору, право власності переходить від продавця до покупця з моменту, коли сторони підписали транспортну накладну, яка підтверджує, що товари були прийняті покупцем.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що товар приймається за кількістю та якістю у відповідній торговій точці покупця, куди товар поставляється продавцем, на підставі транспортних накладних та інших супровідних документів, які підтверджують якість товару.
Відповідно до п. 5.2 Договору, продавець зобов'язаний поставляти товар за ціною, вказаною в специфікації, затвердженою сторонами. Ціна поставленого товару, згідно затвердженої специфікації вказується в товарних та податкових накладних, які надаються продавцем в бухгалтерію центрального офісу покупця для здійснення оплати, які складаються на підставі кількості поставленого товару, як вказано в транспортній накладній з відповідними можливими виправленнями, згідно актам розбіжностей.
Згідно з п. 5.3 Договору, покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну, переданого продавцем товару, не пізніше 40 (сорока) банківських днів від моменту передачі партії товару.
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 15.01.2008р.
Відповідно до п. 8.2 Договору, якщо жодна з сторін письмово не заявить іншій стороні про закінчення дії договору не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати припинення його дії, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Договір №155 від 08.01.2008р. укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Станом на 13.04.2011р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 52142,75 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, який підписаний повноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
Крім того, на виконання умов договору купівлі - продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу №155 від 08.01.2008р., на підставі видаткових накладних: №1528 від 30.06.2011р. на суму 1046,40 грн.; №1527 від 30.06.2011р. на суму 784,25 грн.; №1530 від 30.06.2011р. на суму 743,56 грн.; №1529 від 30.06.2011р. на суму 1039,65 грн.; №1532 від 30.06.2011р. на суму 741,72 грн.; №1531 від 30.06.2011р. на суму 886,01 грн.; №2418 від 14.07.2011р. на суму 741,72 грн. позивачем був поставлений товар відповідачу на загальну суму 5983,31 грн.
Відповідачем було частково оплачено заборгованість у розмірі 34000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №8793 від 19.07.2011р.; №12174 від 21.09.2011р.; № 8088 від 29.06.2011р.; №5534 від 04.05.2011р.; №12443 від 08.10.2012р.; №11798 від 15.09.2011р.
Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 24126,06 грн.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином
Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 24126,06 грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Херсон доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 10380,10 грн.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Отже, для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
Проте, в договорі умова про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені відсутня.
Враховуючи вищевикладене, суд, відмовляє в частині стягнення пені у розмірі 10380,10 грн.
Крім того, позивач в заяві від 26.02.2014р. просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у розмірі 2113,38 грн.
Відповідно до 4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України та зазначені в постанові № 18 Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р.
Оскільки позивачем в заяві від 26.02.2014р. про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 2113,38 грн. заявлена фактично нова вимога, яка не була заявлена при поданні позовної заяви, суд, з урахуванням вимоги ст.22 ГПК України та вказівки Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України відмовляє у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2113,38 грн.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС ОБЖОРА" (83050, м. Донецьк, вул. Югославська, б. 30, ЄДРПОУ 33967456) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 24126 (двадцять чотири тисячі сто двадцять шість) грн. 06 коп., судовий збір у розмірі 1133 (одна тисяча сто тридцять три) грн. 52 коп.
Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 10380,10 грн., 3% річних у розмірі 2113,38 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Я.С. Мирошниченко
Дата складання та підписання повного тексту рішення 04.03.2014р.
Надруковано 4 примірника:
1-до справи;
1-позивачу;
2-відповідачу.