ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/2111/14 03.03.14
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА"
про стягнення 24 284,40 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: Кучабський М.І. за довіреністю № 62/01-03 від 28.02.2014 р.
від відповідача: не з'явився
10.02.2014 р. Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант і Я» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» (відповідач) про стягнення 24 284,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант і Я» на підставі договору добровільного страхування № 03-06.02/13 від 17.01.2013 р. внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Volkswagen Polo Sedan», реєстраційний номер ВС 7170 СХ, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «KIA Cerato», реєстраційний номер ВС 7340 ВІ, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АЕ/0040077), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/2111/14 та призначено до розгляду на 03.03.2014 р. о 10:10 год.
03.03.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про доручення заяви про відсутність аналогічного спору та заяви про відсутність необхідності залучення до участі в розгляду справи посадових осіб та інших працівників підприємств, установ та організацій, державних органів до матеріалів справи.
В судове засідання, призначене на 03.03.2014 р. представник позивача з'явився.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 03.03.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 11.02.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, наявним в матеріалах справи зворотнім поштовим повідомленням № 0103024990609.
Відповідач письмових заяв та повідомлень щодо поважності причин відсутності в судовому засіданні, призначеному на 03.03.2014 р., суду не подав та не надіслав. Також, відповідач не подав та не надіслав суду відзив та документи на виконання вимог ухвали суду від 11.02.2014 р.
Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 03.03.2014 р. без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 03.03.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.03.2014 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
17.01.2014 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант і Я» та Пелех Андрієм Богдановичем (страхувальник) було укладено договір № 03-06.02/13 добровільного страхування наземного транспорту (надалі -договір страхування).
Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Volkswagen Polo Sedan», реєстраційний номер ВС 7170 СХ. Строк дії договору страхування визначений з 16:00 год. 17.01.2013 р. до 24:00 год. 16.01.2014 р.
07.03.2013 р. на вулиці Стрийській-Літній у м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Volkswagen Polo Sedan», реєстраційний номер ВС 7170 СХ, під керуванням Пелех Андрія Богдановича та автомобіля «KIA Cerato», реєстраційний номер ВС 7340 ВІ, яким керував Буга Ярослав Юрійович. Наведене підтверджується довідкою № 9167583 про дорожньо-транспортну пригоду Відділу Державтоінспекції Львівського управління ГУМВС України в Львівській області.
ДТП сталася в результаті порушення Бугою Ярославом Юрійовичем п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 10.04.2013 р. у справі № 447/894/13-п року, відповідно до якої Бугу Ярослава Юрійовича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Volkswagen Polo Sedan», реєстраційний номер ВС 7170 СХ, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до висновку № 74 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості ремонту та ринкової вартості, що складений 21.03.2013 р. експертом-автотоварознавцем Вербовим В.В., становить 25 977,53 грн. (надалі - висновок № 74 експертного автотоварознавчого дослідження від 21.03.2013 р.).
За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 076-НТ/13 від 24.04.2013 р. по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 24 284,40 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжними дорученнями № 349 та № 350 від 29.04.2013.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 07.03.2013 р.) наведені визначення наступних термінів:
- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;
- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;
- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У відповідності до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, з урахуванням ліміту по майну за полісом № АЕ/0040077. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.
Відповідачем на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 11.02.2014 р. не представлено договору (полісу № АЕ/0040077) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи містять копію зазначеного полісу, надану позивачем разом з позовною заявою.
Відповідно до полісу № АЕ/0040077, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено Буга Ярослава Юрійовича, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., строк дії даного полісу з 00:00 год. 10.11.2012 р. до 09.11.2013 р.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що Буга Ярослав Юрійович керував автомобілем «KIA Cerato», реєстраційний номер ВС 7340 ВІ, на законних підставах.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № АЕ/0040077, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.
По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений висновком № 74 експертного автотоварознавчого дослідження від 21.03.2013 р., страховим актам № 076-НТ/13 від 24.04.2013 р. по договору страхування та платіжними дорученнями № 349, № 350 від 29.04.2013 р.
Положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Дослідивши копію полісу № АЕ/0040077, надану позивачем, судом встановлено, що франшиза за зазначеним полісом становить 0 грн.
За встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 24 284,40 грн. (сума матеріального збитку підтверджена висновком № 74 експертного автотоварознавчого дослідження від 21.03.2013 р., страховим актам № 076-НТ/13 від 24.04.2013 р. по договору страхування та платіжними дорученнями № 349, № 350 від 29.04.2013 р.).
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Статтею 38.1 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Матеріалами справи, зокрема, копією претензії № 140/01-03 від 26.06.2013 р. про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування підтверджено, що позивач звертався з такою вимогою до відповідач (копії претензії та зворотнього поштового повідомлення наявні в матеріалах справи).
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 24 284,40 грн.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 24 284,40 грн. страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню повністю в сумі 24 284,40 грн.
Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 6; ідентифікаційний код 35893575), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова коптанія «Гарант і Я» (79022, м. Львів, вул. Городоцька, 174; ідентифікаційний код 37317151) 24 284,40 грн. (двадцять чотири тисячі двісті вісімдесят чотири гривні 40 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.
3. Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05.03.2014 р.
Суддя Гумега О. В.