04 березня 2014 року Справа № 4541/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Хобор Р.Б., Сапіги В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення -рішення,-
У серпні 2006 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому, із урахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000031704/0/1277 від 07.03.2006 року щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12500 грн., в тому числі 8333,33 грн. основного платежу та 4166,67 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року позов задоволено.
Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000031704/0/1277 від 7 березня 2006 року.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ВАТ «Тернопільбуд» відбулась реальна господарська операція, у якій контрагенти діяли добросовісно, дані, що відображені у документах, які дають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування є реальними, дії контрагентів по договору відповідають господарській меті кожного з них.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість суму сплаченого ПДВ за травень 2004 року, згідно податкової накладної №98 від 31.05.2004 року, зміст якої повністю відповідає вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси, фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об"єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах одержувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Однак, на думку Тернопільської ОДПІ, суд першої інстанції при винесені постанови не врахував та нічим не спростував невідповідність податкової накладної №98 від 31.05.2004 року вимогам п.п.7.2.1, п.7.2 ст.7 Закону.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що працівниками Тернопільської ОДПІ у лютому 2006 року проведено планову документальну перевірку з дотримання вимог податкового законодавства про оподаткування СПД ОСОБА_1 за період його роботи з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року, за результатами якої складено Акт від 28.02.2006 р. №1071/17-426/НОМЕР_1 «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування приватного підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року».
В ходу проведення перевірки встановлено, зокрема:
факт безпідставного включення позивачем до складу податкового кредити ПДВ у сумі 15360,00 грн., сплаченого за договором про дольову участь у будівництві вбудованого приміщення під продовольчий магазин від 30.04.2004 року № 20, тоді як на момент проведення перевірки у позивача було відсутнє свідоцтво про право власності на відповідне нерухоме майно, а також акт про введення цього приміщення в експлуатацію;
неправомірність включення позивачем до податкового кредиту у травні 2004 року ПДВ у сумі 8333,33 грн. та в червні 2004 року - у сумі 7027,00 грн. за податковими накладними, які не містять обов'язкових реквізитів, як-от - опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг), їх кількість (обсяг, об'єм);
віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ у сумі 1152,00 грн., сплаченого у складі вартості придбаних будівельних матеріалів, які не були в подальшому використані у господарській діяльності СПД ОСОБА_1 та були відсутні у залишку станом на 01.02.2006 року;
На підставі акта перевірки ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000031704/0/1277 від 07.03.2006 року, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 24768,00 грн., в тому числі за основним платежем - 16512,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 8256,00 грн.).
За наслідками оскарження в адміністративному порядку рішенням Державної податкової адміністрації України № 4406/Ф/25-0315 від 22.08.2006 року оспорюване податкове повідомлення-рішення в частині донарахування позивачу податкового зобовязання з ПДВ у сумі 7026,67 грн. за основним платежем та 3513,36 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями скасовано з тих мотивів, що за змістом названого договору право власності на майно виникає у позивача з моменту повного погашення СПД ОСОБА_1 суми дольового внеску.
Однак, контролюючий орган визнав необгрунтованим включення позивачем до складу податкового кредиту,зокрема, у травні 2004 року ПДВ у сумі 8333,33 грн. за основним платежем та 4166,67 грн. штрафними (фінансовими) санкціями з мотивів невідповідності податкової накладної № 98 від 31.05.2004 року вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до п.п. 7.4.5 Закону України «Про ПДВ» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом ДПС суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документи, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансової санкції, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтвердженому зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно з п.п 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Таким чином, належним чином оформлена податкова накладна підлягає включенню до податкового кредиту того податкового періоду, на який припадає дата складання податкової накладної.
Вимоги до реквізитів податкової накладної встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ». Зокрема, податкова накладна повинна містити: порядковий номер, дату виписування, назви юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість: податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
За п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як видно з податкової накладної № 98 від 31.05.2004 року у графі «номенклатура поставки товарів (робіт, послуг) продавця» зазначено «оплата дольової участі згідно Договору № 20 від 30.04.2004 року», а одиниця виміру товару визначена у гривнях.
Згідно платіжного доручення від 6 травня 2004 року, згідно з яким СПД ОСОБА_1 оплатила 50000 грн. із зазначенням у графі призначення платежу «дольова участь на будівництво приміщення 32-х кв. по вул. Лучаківського згідно Договору № 20 від 30.04.2004 року, в тому числі ПДВ 8335 грн.».
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, а доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі №2а-3822/10/1970 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Р.Б. Хобор
В.П. Сапіга