м. Київ
28 лютого 2014 року 810/1021/14
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом фізичної особи - підприємця - ОСОБА_1
до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
про визнання протиправною і скасування вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець - ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною і скасування вимоги від 21.11.2013 № Ф-2505 на суму 6659,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що оскаржувана вимога про сплату боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є незаконною, оскільки позивач здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування і є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України. Враховуючи те, що згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, позивач вважає, що у нього відсутній обов'язок сплачувати недоїмку з єдиного внеску.
У судове засідання позивач або його уповноважені представники і представники відповідача не з'явились.
Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Від відповідача до суду надійшли заперечення проти позову від 26.02.2014, в яких відповідач просив суд проводити розгляд справи без участі його представника.
В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що позивач не є пенсіонером за віком в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим не звільняється від його сплати.
Згідно з частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вимоги наведеної норми, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою - підприємцем та є платником єдиного податку за ставкою 20% , що підтверджується Свідоцтвом серії НОМЕР_1.
Як слідує з копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2, позивач є пенсіонером за віком.
21.11.2013 відповідачем прийнято вимогу № Ф-2505 про сплату боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 6659,99 грн.
Непогоджуючись із вказаною вимогою, позивач оскаржив її до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Разом з тим, відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У даному випадку положення статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потрібно розуміти в контексті з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відтак, пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за умови, якщо остання працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.
Судом встановлено, що позивачу відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії посвідчення серії НОМЕР_3, позивач є особою віднесеною до 4 категорії осіб, які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, позивач має право вийти на пенсію раніше, ніж встановлено в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, ця обставина лише підтверджує той факт, що позивач вийшов на пенсію саме за віком, хоча і на пільгових умовах, що і зазначається у її пенсійному посвідченні.
Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI необхідними умовами для звільнення від сплати єдиного внеску, є та обставина, що особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Також слід відмітити, що занижений граничний вік на вихід на пенсію осіб, які підпадають під дію Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не є підставою для висновку про виплату позивачу пенсії з інших підстав і він є пенсіонером в розумінні визначення поняття "пенсіонер", яке наводиться у статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом). А тому, на позивача, як на пенсіонера у розумінні норм наведеного Закону, поширюються положення частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
За таких обставин, посилання відповідача на те, що до позивача не може бути застосовано положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, оскільки він не досяг загального пенсійного віку є безпідставними, оскільки вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.
Вказана правова позиція також викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 у справі № 810/527/13-а, в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 у справі № 810/3287/13-а, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.05.2013 № К/9991/74042/12.
Крім того, на неправомірність нарахування позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску свідчить також норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII.
Так, у статті 2 визначені види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії (пункт "б" статті 2 втратив чинність у частині призначення соціальних пенсій згідно із Законом України від 31.05.2005 року № 2603-IV).
Отже, як вбачається із системного аналізу законодавства України у сфері пенсійного забезпечення є чотири різновиди трудових пенсій, в тому числі і пенсія за віком, яка і включає в себе пенсію за віком на пільгових умовах.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно та безпідставно звужує коло осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску.
Враховуючи викладене, сформована відповідачем вимога від 21.11.2013 № Ф-2505 про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску з фізичної особи-підприємця є протиправною і підлягає скасуванню.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття вимоги про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 21.11.2013 № Ф-2505 на суму 6659,99 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. (квитанція від 12.02.2014 № 12518.137.1).
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Терлецька О.О.