Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 березня 2014 р. Справа №805/1900/14
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 14 год. 25 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.
при секретарі судового засідання - Вітязь Х. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (м. Київ)
до Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління
юстиції у м. Донецьку
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
позивача ОСОБА_1 (м. Донецьк)
про звільнення з-під арешту предмету іпотеки, -
за участю
представників сторін:
від позивача: Гойденко С. А.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (надалі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку (надалі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 (надалі - третя особа) про звільнення з-під арешту, накладеного постановою від 10.07.2012 року ВП № 32757479 на все нерухоме майно третьої особи, предмету іпотеки, а саме: житловий будинок, загальною площею 571,5 кв. м., житловою 183,0 кв. м. та земельну ділянку площею 0,0382 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.Між позивачем та третьою особою був укладений договір про надання відновлюваної кредитної лінії, в забезпечення виконання зобов'язань кредитного договору був укладений іпотечний договір. Предметом іпотеки є житловий будинок та земельна ділянка, обтяження зареєстроване в Державному реєстрі іпотек на користь позивача та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Внаслідок невиконання третьою особою своїх зобов'язань за кредитним договором, позивачем була пред'явлена вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі - покупцю на підставі договору купівлі - продажу. Однак, під час звернення до приватного нотаріуса з метою укладання такого договору позивачеві стало відомо, що на все нерухоме майно третьої особи відповідачем накладено арешт та оголошено заборону відчуження. Відповідно до положень ст.. 3, 33, 36-38 Закону України «Про іпотеку» (надалі - Закон № 898) позивач є іпотекодержателем з вищим пріоритетом щодо нерухомого майна третьої особи та має намір реалізувати право на задоволення забезпеченою іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Однак, враховуючи наявність арешту на все нерухоме майно третьої особи позивач не має можливості реалізувати своє переважне право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, до матеріалів справи надав заперечення на позов, в яких посилався на наступне. На виконанні відповідача знаходиться виконавче провадження ВП № 32757479, станом на теперішній час виконавче провадження триває, сума боргу в примусовому порядку з боржника не стягнута, підстави для зняття арешту у відповідача відсутні. Відповідач підтвердив той факт, що відповідно до Державного реєстру іпотек в іпотеці позивача перебувають житловий будинок та земельна ділянка, які належать третій особі. Крім цього, відповідач просив справу розглядати на розсуд суду за існуючими в матеріалах справи документами.
Третя особа 1 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, не надала суду заяв чи клопотань.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
27 червня 2008 року між позивачем та третьою особою був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 265/8-165, за умовами якого позивач зобов'язався надати третій особі на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 300000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення до 15.06.2023 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% річних в доларів США (п. 1.1. вказаного договору).
Згідно п. 1.3.1 договору № 265/8-165 між позивачем та третьою особою, в забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором, був укладений іпотечний договір ІП № 265/8-58. Предметом іпотеки є: житловий будинок, загальною площею 571,5 кв. м., житловою 183,0 кв. м. та земельна ділянка площею 0,0382 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до витягу з Державного реєстру іпотек на користь позивача (іпотекодержателя) зареєстровано тип обтяження: «іпотека», підставою якого є іпотечний договір від 27.06.2008 року.
06.12.2013 року третя особа звернулася до позивача із заявою, якою просить розглянути можливість щодо погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок добровільної реалізації заставленого майна. Також зазначила, що з травня 2013 року нерухоме майно виставлене на продаж та на день подачі цієї заяви покупця на майно вона не має.
Крім цього, внаслідок невиконання третьою особою своїх зобов'язань за кредитним договором позивач надіслав заяву від 25.12.2013 року № 19.1-10/96- про продаж предмета іпотеки, яку третя особа отримала 25.12.2013 року.
11.02.2014 року третя особа знову звернулася до позивача із заявою, якою вже повідомила про наявність покупця на майно, яке знаходиться у заставі.
Під час звернення до приватного нотаріуса з метою укладення договору купівлі - продажу предмету іпотеки в порядку ст. 38 Закону № 898 позивачеві стало відомо, що на все нерухоме майно третьої особи відповідачем накладено арешт, який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Відповідно до витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 27.06.2008 року щодо вищезазначених житлового будинку та земельної ділянки третьої особи вказаний тип обтяження: «заборона, арешт».
Згідно ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1, 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відповідно до ст. 54 Закону звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.
Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до ст. 3 Закону № 898 іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону № 898 звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно із ст. 36 Закону № 898 сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 38 Закону № 898 якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.
Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.
Відповідно до ст. 60 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Аналіз наведеного доводить, що у разі невиконання боржником своїх зобов'язань іпотекодержателю надано переважне право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки. Пріоритет прав та вимог на нерухоме майно визначається за черговістю їх державної реєстрації. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
З матеріалів справи вбачається наступне. Постановою відповідача від 25.05.2012 року відкрито виконавче провадження № 32757479 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2635/10, виданого 17 травня 2012 року Ворошиловським районним судом м. Донецька про стягнення з третьої особи на користь ОСОБА_3 2575500 гривень суму основного боргу, 45723 гривень 95 копійок - 3% річних від простроченої суми, 118473 гривень 00 копійок - інфляційного збільшення заборгованості за весь час прострочення, 1741 гривень в рахунок погашення судових витрат, а всього 2739696 гривень (два мільйони сімсот тридцять дев'ять тисяч шістсот дев'яносто шість гривень) 95 копійок.
10.07.2012 року відповідачем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все нерухоме майно, що належить третій особі за адресою: АДРЕСА_1.
За таких обставин, постанову відповідача про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесено після державної реєстрації іпотеки та заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, відповідно позивач має пріоритетне право на нерухоме майно третьої особи. Шляхом позасудового врегулювання він мав намір укласти договір купівлі - продажу майна для задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки, але арешт, накладений відповідачем, не дає можливість це зробити.
Таким чином, у наявності є порушення права позивача щодо пріоритету звернення стягнення на нерухоме майно третьої особи.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 73 грн. 08 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.
Враховуючи вищевикладене та керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про іпотеку», ст. 185-186, 254, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити.
Звільнити з-під арешту, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.07.2012 року ВП № 32757479, нерухоме майно ОСОБА_1, предмет іпотеки, а саме: житловий будинок, загальною площею 571,5 кв. м., житловою 183,0 кв. м. та земельну ділянку площею 0,0382 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судовий збір у сумі 73,08 грн.
У судовому засіданні 05.03.2014 року проголошені вступна та резолютивна частини постанови у присутності представника позивача.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 07 березня 2014 року.
Суддя Маслоід О.С.