Копія
Справа № 822/136/14
27 лютого 2014 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіПольового О.Л.
при секретаріКомарницькій О.М.
за участі:позивача, представника Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції , Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій незаконними та стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
Позивач звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій незаконними та стягнення матеріальної та моральної шкоди.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постраждала внаслідок незаконних дій державного виконавця Сахарова В.В. при примусовому виконанні виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду № 2270/3550/12 від 21.08.2012 року про стягнення боргу з боржника - ОСОБА_3, адреса проживання: АДРЕСА_1, на користь УПФУ у м. Хмельницькому. Державний виконавець Сахаров В.В. при винесенні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за вих. № 18050 від 11.06.2013 року та постанови про розшук та затримання майна за вих. № 18049 від 11.06.2013 року ВП № 34684233 щодо боржника - ОСОБА_3, адреса проживання: АДРЕСА_1) незаконно, без жодних правових підстав вніс до вказаних постанов майно, що належить позивачу на праві приватної власності, а саме: автомобіль марки ВАЗ 21093,1991 р.в., д/н НОМЕР_1. Зазначає, що не має жодного відношення до ОСОБА_3, адреса проживання: АДРЕСА_1, автомобіль належить ОСОБА_3, адреса проживання: АДРЕСА_2, на праві приватної власності. Вказує, що заподіяна моральна шкода полягає у тому, що майно позивача було безпідставно на власний розсуд державного виконавця Сахарова В.В. включено до постанови про арешт майна боржника, також обмежено право позивача володіти та користуватися власним автомобілем.
З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати дії державного виконавця щодо внесення автомобіля ВАЗ 21093, 1991 р.в., д/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_2) до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.06.2013 року та постанови про розшук та затримання майна від 11.06.2013 року у виконавчому провадженні № 34684233 щодо боржника - ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1) незаконними та такими, що виходять за межі повноважень державного виконавця та порушили конституційні права позивача; визнати дії державного виконавця щодо вимоги надати довідку про відсутність у позивача заборгованості перед Пенсійним фондом незаконними та такими, що виходять за межі повноважень державного виконавця та порушили конституційні права позивача; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 1850 гривень матеріальної шкоди та 15 000 гривень моральної шкоди.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просить суд їх задовольнити, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.
У судовому засіданні 17.02.2014 року представник першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції проти позову заперечив, надав письмове заперечення, яке підтвердив в суді та просить відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні 17.02.2014 року представником першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції заявлялося клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відповідно до ст. 99 КАС України, оскільки позивачем порушено строк звернення до суду, передбачений ст.181 КАС України, однак судом усною ухвалою суду відмовлено в задоволенні вказаного клопотання у зв'язку з тим, що позивач не є стороною виконавчого провадження, а тому на вказані правовідносини не поширюються норми ст.181 КАС України, а застосовувати необхідно загальні строки звернення до адміністративного суду, передбачені ст.99 КАС України.
26.02.2014 року представник першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції направив до суду додаткові пояснення та просить відмовити в задоволенні позову. Розгляд справи просить проводити за його відсутності.
У судовому засіданні представник Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області проти позову заперечив, надав письмове заперечення, яке підтвердив в суді та просить відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.09.2012 року державним виконавцем Сахаровим В.В. першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2270/3550/12, виданого 21.08.2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1) на користь УПФУ в м. Хмельницькому 4010,30 грн.
11.06.2013 року державним виконавцем Сахаровим В.В. першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на ВАЗ 21093, 1991 р.в., д/н НОМЕР_1, та заборонити здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1).
15.07.2013 року державним виконавцем Сахаровим В.В. першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, після надання позивачем на його вимогу довідки про відсутність заборгованості перед Пенсійним фондом, винесено постанову, якою постановлено зняти арешт та припинити розшук з майна боржника накладений постановою про арешт боржника за вих. № 18050 від 11.06.2013 року, постановою про розшук майна боржника від 11.06.2013 року старшого державного виконавця Сахарова В.В., а саме транспортний засіб марки ВАЗ 21093, 1991 р.в., д/н НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2).
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження"(далі- Закон) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цих Законом.
Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст. 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
4) в інших передбачених законом випадках.
У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.
У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.
Частиною 1 статті 32 Закону встановлено, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Судом встановлено, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду, на підставі якого 21.08.2012 року було видано виконавчий лист № 2270/3550/12, не стосувалося позивача, що свідчить про те, що відповідачем безпідставно винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження відносно позивача.
Також суд враховує те, що оскільки позивач не була боржником, тобто учасником виконавчого провадження, тому відповідачем неправомірно було витребувано довідку про відсутність у позивача заборгованості перед Пенсійним фондом України в межах вказаного виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо винесення постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.06.2013 року та постанови про розшук та затримання майна від 11.06.2013 року щодо позивача та щодо вимоги надати довідку про відсутність у позивача заборгованості перед Пенсійним фондом України підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 87 Закону збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
Згідно ч.3 ст.11 Закону України " Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з п.5 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
За висновком суду, наведені позивачем обставини свідчать про наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями та рішеннями відповідача з моральними стражданнями, яких зазнав позивач.
Суд враховує те, що моральна шкода є компенсацією за душевні страждання, яких особа зазнала внаслідок протиправних дій щодо неї та не може бути джерелом отримання прибутку.
Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 15000 грн. підлягають задоволенню частково, оскільки суд враховує те, що позивач зазнавала душевних страждань у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача щодо неї, що вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, тому суд вважає, що компенсація завданої моральної шкоди в розмірі 500 гривень є достатньою.
Позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1850 грн. підлягають задоволенню частково, оскільки на підтвердження завданої матеріальної шкоди позивачем надано копію квитанції про перерахування коштів на послуги евакуатора від 14.07.2013 року на суму 850 грн., також в акті огляду і тимчасового затримання транспортного засобу від 14.07.2013 року зазначено, що послуги евакуатора надавалися.
Оскільки, матеріальними збитками можуть бути реально понесені позивачем витрати, тому суд враховує те, що позивач не надав будь-яких доказів в підтвердження реально понесених ним матеріальних витрат на суму 1000 грн., які б підлягали відшкодуванню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають до задоволення частково.
Керуючись ст.ст. 86, 158 - 163 , 181, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції щодо винесення постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.06.2013 року та постанови про розшук та затримання майна від 11.06.2013 року щодо ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ) протиправними.
Визнати дії Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції щодо вимоги надати довідку про відсутність у ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_2), заборгованості перед Пенсійним фондом України протиправними.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 500 гривень моральної шкоди.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 850 гривень матеріальної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 73 (сімдесят три ) грн. 08 коп. шляхом безспірного списання з рахунку Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Суддя/підпис/О.Л. Польовий
"Згідно з оригіналом" Суддя О.Л. Польовий