03 березня 2014 року 17год. 50хв. м. Одеса Справа № 815/8557/13-а
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іванова Е.А.
секретар Чиженко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, за участю третьої особи на боці позивача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про зобов'язання скасувати запис, -
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в якому просить зобов'язати відповідача скасувати запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, параметрами якого є: арешт нерухомого майна, на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Одеси, б/н, від 11.10.2005 року, суддя Лавренюк А.Т., а саме ? частка квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, власник ОСОБА_2. Дата та час реєстрації: 19.10.2005 року. 12:19, реєстратор: Друга Одеська державна нотаріальна контора, реєстраційний номер 2510305.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно витягу про реєстрацію в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що ухвалою суді Суворовського районного суду м. Одеси Лавренюк А.И., б/н від 11.10.2005 року накладено арешт на ?? частини квартири АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_2, але в матеріалах справи відсутні як оригінал, так і копія цієї ухвали суду. Даний факт встановлений також ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.11.2013 року по справі №2-2029/2010. В зв'язку з тим, що дана ухвала відсутня в матеріалах справи, позивач звернувся до суду про скасування даного запису.
Позивач в судове засідання не з'явився, проте надав до суду заяву в якій просив справу розглядати за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте надав до суду письмові пояснення, які мотивовані тим, що арешт даної квартири було накладено Другою нотаріальною конторою у 2005 році на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси, та позивачу відома процедура скасування арешту та на теперішній час у державного реєстратора реєстраційної служби ОМУЮ немає правових підстав для скасування зазначеного арешту. Крім того, позивач взагалі не звертався до реєстраційної служби з будь-якими заявами, тобто реєстраційною службою ОМУЮ жодним чином не було порушено будь-яких прав позивача. Однак, всупереч вказаним обставинам, позивач вважає відповідачем реєстраційну службу ОМУЮ посилаючись лише на той факт, що згідно діючого законодавства право скасувати запис про державну реєстрацію обтяження перейшло до реєстраційної служби ОМУЮ.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», держаний реєстратор 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;
2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8 1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно.
Судом встановлено, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходилась цивільна справа №2-2029/2010 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_8 про визнання недійсним довіреності та договору купівлі-продажу частини квартири за адресою: АДРЕСА_1.
Вказана справа надійшла до Приморського районного суду м. Одеси після того як ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2007 року скасовано ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 28.12.2006 року про відкриття провадження по справі, та справу передано до Приморського районного суду м. Одеси для розгляду по суті.
До передачі справи до Приморського районного суду м. Одеси вона знаходились в провадженні Суворовському суду районного суду м. Одеси під номером 2-6786, та ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11.10.2005 року з метою забезпечення позову суд наклав арешт на ? частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 48).
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 15.06.2011 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.12.2006 року яким позовну заяву ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі було скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено.
Згідно зі ст.. 154 ЦПК України, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.
28.10.2013 року ОСОБА_2 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з заявою про скасування заходів забезпечення позову шляхом зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 по справі №2-2029/2010.
За результатами розгляду заяви 28.11.2013 року головуючим суддею Ільченко Н.А по цивільній справі №2-2029/2010 Приморського районного суду м. Одеси було постановлено ухвалу про відмову у задоволені заяви про скасування заходів забезпечення позову.
В даній ухвалі, зазначено, що в матеріалах справи відсутні як оригінал, так і копія ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 11.10.2005 року про накладення арешту на ? частини квартири АДРЕСА_1, а тому скасувати її неможливо.
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно розпочав функціонування з 01.01.2013 року. Наповнення Державного реєстру прав інформацією про речові права на нерухоме майно здійснюється за заявами заінтересованих осіб, перелік яких визначено Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 22.06.2011 року №703. Відповідно до наповнення Державного реєстру речових прав інформацією про речові права на нерухоме майно проводиться наповнення та формування архіву реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, який на теперішній час містить лише реєстраційні справи, які містять документи що були підставою для проведення відповідної реєстрації прав та їх обтяжень з 01.01.2013 року по теперішній час.
Однак як встановлено судом, з 01.01.2013 року до цього часу ОСОБА_2 або інші власники квартири з заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 до реєстраційної служби ОМУЮ не звертались, так само як й для скасування запису про арешт.
Крім того, суд звертає увагу на те, що арешт було накладено Другою державною нотаріальною конторою м. Одеси на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 11.10.2005 року (а.с. 48), яке не скасована та є чинною на теперішній час, а тому у державного реєстратора реєстраційної служби ОМУЮ не має правових підстав для скасування зазначеного арешту.
Суд звертає увагу на те, що позивачем не вірно обраний вид захисту своїх прав та процедура.
Згідно ст.. 402 розділу ІХ Цивільно-процесуального кодексу України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст.. 403 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою осіб, які брали участь у справі, або за ініціативою суду.
Згідно ст.. 404 ЦПК України заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі.
В даному випадку позивачу слід звернутися до Приморського районного суду м. Одеси, щодо відновлення втраченого судового провадження, а саме ухвали про накладення арешту, а після цього щодо скасування ухвали про накладення арешту.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Проте судом не встановлено порушення прав позивача реєстраційною службою ОМУЮ під час виконання своїх обов'язків.
Враховуючи те що, судом встановлено, що у державного реєстратора реєстраційної служби ОМУЮ не має правових підстав для скасування зазначеного арешту, та те, що позивач не зверталася до відповідача з даного приводу, суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 71, 86 158 - 163 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про зобов'язання скасувати запис про арешт нерухомого майна відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлений 07 березня 2014 року.
Суддя Е.А.Іванов
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про зобов'язання скасувати запис про арешт нерухомого майна відмовити.
07 березня 2014 року.