Справа № 303/721/14-ц
Провадження № 2/303/783/14
ряд. стат. звітн. - 26
Іменем України
06 березня 2014 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого Котубей І.І.
при секретарі Панас М.В.
з участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4000,00 грн., про що відповідач ОСОБА_2 надав розписку від 22.05.2012 року. У розписці, яка була складена 21.10.2012 року відповідач зобов'язувався повернути кошти, а саме 500 доларів США по курсу 1 долар США - 8,1 грн. згідно курсу НБУ станом на 01.10.2012 року, рівними долями по 500 грн. за кожний місяць на протязі з 22.10.2012 року до 01.12.2012 року. Однак відповідач у визначений час і до сьогоднішнього дня свої зобов'язання не виконав, тому змушений звернутися до суду з вказаними вимогами. Крім того, відповідач зобов'язаний сплатити 3% річних від суми боргу, що становить 119,72 грн. В зв'язку з цим просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 4119,72 грн.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позові. При цьому пояснив, що він намагався вирішити даний спір мирним шляхом, однак відповідач відмовляється повернути йому кошти. Фактично кошти він передавав відповідачу через свою дружину ще 21.05.2011 року, відповідач обіцяв їх повернути, відповідну розписку написав через рік.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та показав, що ніяких коштів він у ОСОБА_1 не позичав. Від позивача він отримував тільки 2000 грн. за надані ним послуги, ніякі кошти не винен. Розписки, що містяться в матеріалах справи, він дійсно писав, даний факт визнає. Разом з тим стверджує, що дані розписки він написав, щоб позивач не мав ніяких претензій до його матері, оскільки до того позивач та його дружина шантажували його маму, що нібито вона їм винна якісь кошти.
При цьому, заперечуючи факт отримання коштів від позивача та наявність боргу, відповідач просив суд врахувати, що він повернув позивачеві 1000 грн. боргу, один раз віддав йому 50 доларів США, в заставу дав цифрову камеру, вартість якої просить врахувати як повернення боргу.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.
Матеріалами справи встановлено, що 22 травня 2012 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали в письмовій формі договір позики грошей на суму 4000 гривень, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав вказану суму грошей та зобов'язався повернути борг рівними частинами по 500 гривень щомісяця, починаючи з червня 2012 року до повного погашення боргу. В подальшому, 21.10.2012 року відповідач ОСОБА_2 надав розписку позивачу ОСОБА_1, відповідно до якої зобов'язався повернути суму боргу до 31 грудня 2012 року. Дані факти підтверджуються розписками від 22 травня 2012 року та від 21.10.2012 року, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи. Факт написання даних розписок визнається відповідачем в судовому засіданні.
За ч.1 ст. 1046 ЦК, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до вимог ст. 1047 договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Отже, на підтвердження вимог названого закону відповідач видав позивачеві розписку про позичені гроші, яка ніким не оспорюється. Така форма надана договору за бажанням сторін.
За правилами ст. 526 ЦК, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Оскільки у боржника відсутній борговий документ чи розписка про виконання ним своїх зобов'язань повністю або частково, такий документ знаходиться у позивача, суд приходить до висновку, що відповідачем зобов'язання належним чином не виконані.
Таким чином матеріалами справи встановлено, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором позики, борг в сумі 4000 гривень позивачу не повернув, а тому вимога про стягнення з відповідача вказаної суми боргу та трьох відсотків річних в сумі 119,72 грн. підлягає до задоволення.
Твердження відповідача про відсутність у нього боргових зобов'язань перед позивачем спростовуються наявністю у позивача боргової розписки, а його доводи про часткове повернення боргу в сумі 1000 грн. та в сумі 50 доларів США судом до уваги не приймаються, оскілки вони нічим не підтверджені, при цьому, стверджуючи про повернення коштів позивачеві відповідач сам собі суперечить, так як одночасно стверджує про відсутність у нього будь-яких боргових зобов'язань.
Крім того, відповідно до ст.ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10 , 11, 88, 209, 212, 214, 215, 218, ЦПК України, ст.ст. 526, 545, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого по АДРЕСА_1, фактично проживаючого в АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканця АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, суму боргу за договором позики в розмірі 4000,00 (чотири тисячі) гривень та три відсотки річних від суми боргу в розмірі 119,72 грн., що разом становить 4119,72 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 243,60 грн. сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд.
Суддя Мукачівського
міськрайонного суду І.І.Котубей