27 лютого 2014 року м. Львів Справа № 9104/28535/10
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А.І.,
суддів - Клюби В.В., Яворського І.О.,
з участю секретаря - Саламахи О.І.,
представника відповідача - Середяка Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю21-Україна» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року по справі № 2а-3109/10/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю21-Україна» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області) про скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю21-Україна» (далі - ТзОВ «Ю21-Україна») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 01 грудня 2009 року № 0008051521/0.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
Позивач оскаржив вказану постанову суду в апеляційному порядку, посилаючись на те, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що операції з створення та передання програмного забезпечення та з передання авторських прав на нього нерозривно пов'язані між собою, оскільки використовувати в повній мірі авторські права не маючи самого програмного забезпечення є неможливим, а відтак, вказані операції не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча позивача належним чином було повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 12 листопада 2009 року № 2944/15-2/35501845, складеного за результатами невиїзної документальної (камеральної) перевірки ТзОВ «Ю21-Україна» податкової звітності з податку на додану вартість, ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 грудня 2009 року № 0008051521/0, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 158926.32 грн., з яких на 151358.40 грн. за основним платежем та на 7567.92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 151358.40 грн.
Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, що послуги зі створення комп'ютерних програм, які позивачем надавались резиденту США ТзОВ «Юніон Сквер Інтернет Девелопмент» не можна вважати переданням чи наданням авторських прав, а тому є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за ставкою 20 %.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ у Галицькому районі м. Львова на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та скасуванню не підлягає.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до абзацу 3 пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Пункт 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» стосується визначення місця поставки послуг.
За змістом абзацу «а» пункту 6.5 статті 6 вказаного Закону місцем поставки послуг вважається за винятками, визначеними у підпунктах «в», «д»- «е» цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.
Абзацом «д» вказаного пункту передбачено, що місцем поставки послуг вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України, надають послуги, зокрема, передання чи надання авторських прав, патентів, ліцензій, а також суміжних прав, у тому числі торгових марок; надання послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.
Судом встановлено, що між позивачем, як виконавцем, та замовником - резидентом США ТзОВ «Юніон Сквер Інтернет Девелопмент» було укладено контракт від 10 березня 2008 року № 02/03/08 на створення науково-технічної продукції і передачі авторських прав на неї, яким передбачено створення, відповідно до технічного завдання замовника, програмного забезпечення, як об'єкта авторського права, та передання замовнику майнових прав інтелектуальної власності (майнові права автора) на створений об'єкт, замовник в свою чергу зобов'язувався сплатити винагороду. За даним контрактом ТзОВ «Юніон Сквер Інтернет Девелопмент» набував авторські права на створену продукцію відповідно до законодавства України.
В підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаним вище контрактом позивачем надано суду копії актів здавання-приймання виконаних замовлень (продукції) і передачі авторських прав на неї.
Враховуючи те, що укладеним контрактом не передбачено розмежування вартості робіт по створенню об'єкта інтелектуальної власності та передання авторських прав на нього, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач правомірно всі отримані кошти відніс до послуг з передачі авторських прав, які входять до переліку абзацу «д» пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість».
Отже, за встановлених обставин, висновок податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, про заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставним.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позову.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю21-Україна» задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року по справі № 2а-3109/10/1370 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю21-Україна» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 01 грудня 2009 року № 0008051521/0.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: А.І. Рибачук
Судді В.В. Клюба
І.О. Яворський
Повний текст постанови виготовлено 04 березня 2014 року.