Справа №173/206/14-ц
Провадження №2/173/408/2014
03 березня 2014 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.
При секретарі - Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу ,-
До суду звернувся позивач ОСОБА_1, з позовом про розірвання шлюбу до відповідача ОСОБА_2, посилаючись на наступне: 29.04.1995 року він вступив в зареєстрований шлюб з відповідачкою по справі, який був зареєстрований Новомиколаївською селищною радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Актовий запис № 8.
В період шлюбу у них народилось двоє дітей: донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2
В червні 2013 року вони з відповідачкою припинили шлюбні відносини, та спільно не проживали протягом 2-х місяців, потім помирились, але 30.12.2013 року вони знову припинили шлюбні стосунки, хоч проживають разом в одному будинку.
Причиною розпаду сімейних відносин стало те, що через різність характерів вони не розуміють один одного, через що у них часто виникають сварки по різним побутовим питанням, та відсутнє взаємопорозуміння, що й стало причиною звернення до суду.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному об»ємі, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Також пояснив, що останнім часом у них з дружиною відсутнє взаємопорузуміння. Дружина прикладає багато зусиль роботі. Додому приходить знервована, провокує сварки, що останнім часом стало нестерпним, в зв»язку з цим він навіть піднімав на неї руку.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала. Просить шлюб між нею та позивачем розірвати, підтвердивши обставини, викладені в позовній заяві. Також пояснила, що чоловік часто зраджував їй, вона його постійно вибачала. Чоловік хотів, щоб вона робила все як хочеться йому, а якщо вона суперечила, то в них відбувались скандали і він навіть піднімав на неї руку.Тому вважає, що збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам.
Вислухавши осіб, що приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступними підставами: судом встановлено, що 29.04.1995 року сторони зареєстрували шлюб. Їх шлюб був зареєстрований Новомиколаївською селищною радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Актовий запис № 8, що підтверджується свідоцтвом про шлюб
В період шлюбу у сторін народилось двоє дітей: донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей
Судом встановлено, що причиною розпаду сімейних відносин стало відсутність взаємопорозуміння між сторонами, що привело до виникнення сварок та конфліктів між ними. В результаті чого сторони втратили взаємопорозуміння та їхнє спільне проживання та сімейне життя стало не можливим.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що з 31.12.2013 року сторони остаточно припинили шлюбні відносини та ведення спільного господарства. До цього часу у сторін періодично виникали конфлікти, що приводило до окремого проживання одне від одного, але потім сторони мирились на деякий час.
Виходячи з того, що сторони протягом останніх двох років неодноразово припиняли шлюбні відносини, та ведення спільного господарства, втратили взаємопорозумінння та почуття поваги одне до одного, що приводить навіть до застосування фізичного насилля, що вбачається з пояснень сторін, суд вважає, що причини, які спонукали позивача на розірвання шлюбу є обгрунтованими, подальше проживання сторін та їх примирення стало не можливим та суперечить інтересам сторін, тому шлюб між сторонами на думку суду потрібно розірвати.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила прізвище у зв»язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище
Після розірвання шлюбу, відповідно до бажання відповідачки, суд вважає за можливе залишити їй прізвище, обране при реєстрації шлюбу - ОСОБА_2.
Відповідно до ст. 115 СК України рішення суду після набрання ним законної сили надсилається органу державної реєстрації актів цивільного стану громадян для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Суд вважає, що витрати, пов»язані з реєстрацією шлюбу в органах державної реєстрацій актів цивільного стану, та по сплаті судового збору потрібно покласти на позивача, так як з позивачкою залишаються проживати двоє неповнолітніх дітей і питання їх матеріального утримання між сторонами на даний час повністю не врегульовані
На основі ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. 10, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити
Шлюб, зареєстрований 29.04.1995 року Новомиколаївською селищною радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Актовий запис № 8 між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 - розірвати.
Після розірвання шлюбу відповідачці присвоїти прізвище - ОСОБА_2.
Після набрання рішенням законної сили його копію направити відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Верхньодніпровського районного управління юстиції для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Стягнути з ОСОБА_1 збір на користь держави за реєстрацію розірвання шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану.
Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.
Суддя Петрюк Т.М.