Справа: № 826/13804/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
27 лютого 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2013 року у справі за позовом Міністерства аграрної політики та продовольства України до Державної фінансової інспекції України, за участю третіх осіб: закритого акціонерного товариства «Інститут інноваційного провайдингу УААН», Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» про визнання протиправними та скасування рішень, -
Позивач звернувся до суду позовом до Державної фінансової інспекції України про визнання протиправним та скасувати пункти 2, 3, 8 вимоги Державної фінансової інспекції України про усунення порушень від 16.08.2013 р. №07-14/887 (згідно заяви про зміну позовних вимог від 01.11.2013 р.).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2013 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині про задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення справи.
В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Державної фінансової інспекцієї України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України за 2011-2012 роки та завершений звітний період 2013 року.
Результати ревізії відображено в акті від 23.07.2013 № 07-21/45.
16.08.2013 р. Державною фінансовою інспекцією України було направлено Міністерству аграрної політики та продовольства України розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 16.08.2013 р. №3.
16.08.2013 р. Державною фінансовою інспекцією України було направлено Міністерству аграрної політики та продовольства України вимогу від №07-14/887 про усунення порушень.
Не погоджуючись з п.п. 2, 3, 8 вимоги, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, оскаржувані пункти вимоги прийняті відповідачем з порушенням норм законодавства.
Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до положень Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-ХІІ, в редакції чинній на момент проведення ревізії), яким визначено статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, закріплено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу державного фінансового контролю не проводиться.
Основні функції органу державного фінансового контролю, яким є відповідач, закріплені в статті 8 названого Закону. Так цією статтею до таких функцій віднесено, зокрема:
1) здійснення державного фінансового контролю та контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень;
2) розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому;
3) вжиття в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб.
Відповідно до п. п. 1, 4, 7, 10, 12, 13 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», на реалізацію наведених функцій органу державного фінансового контролю надано такі права, як:
- перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);
- вимагати від керівників підконтрольних установ проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників зазначених підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться ревізія;
- пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства;
- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
- проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється.
- при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Ці положення кореспондуються з приписами пункту 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі по тексту - Порядок №550).
Згідно названого Порядку, відповідно до пунктів 45, 46 у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.
Як вбачається з п. 2 оскаржуваної вимоги, ревізією дотримання законодавства під час використання бюджетних коштів за КПКВ 2801050 та КІЖВК 2801350, виділених на проведення науково-технічних досліджень, установлено, що в порушення ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, пунктів 5, 38, 39, 40 Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.96 № 830, та додатку 4 калькуляції кошторисної артості науково-дослідної та дослідно-конструкторської розробки до договорів, укладених Мінагрополітики України з виконавцями наукових робіт, виконавцями завищено вартість виконаних робіт зі створення науково-технічної продукції, які не підтверджені первинними документами, на загальну суму 3 095 013,05 грн., чим завдано державному бюджету в особі Мінагрополітики України збитків на зазначену суму.
У зв'язку з цим контролюючий орган вимагав стягнути із суб'єктів господарювання та перерахувати до державного бюджету збитки, а саме:
- з ЗАТ «Інститут інноваційного провайдингу УААН» (за договорами від 29.08.2011 №157/11, від 29.08.2011 № 157/12/05-05 та від 28.08.2012 № 57/13) на суму 78 850 грн;
-з ДП «Агроінвест» (за договорами від 29.08.2011 №44/41, №44/42, №44/43, від 28.08.2012 № 44/44, №44/45, №44/46, від 22.11.2012 №44/48, від 03.12.2012 № 44/47) на суму 156 200 грн;
- з ННЦ «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» НААНУ (за договорами від 29.08.2011 № 85/10, від 29.08.2012 № 85/11 та від 29.08.2011 № 85/12) на суму 14 462,07 грн;
- з Інституту сільського господарства Полісся НААНУ (за договорами від 17.09.2012 № 89 та № 90) на суму 88 000 грн;
- з Інституту водних проблем і меліорації НААНУ (за договорами від 17.09.2012 № № 32 - 36) на суму 716 031,00 грн;
- з ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського» (за договорами від 17.09.2012 № № 20 - 31 та № 68) на суму 256 094,37 грн;
- з ДП «НВП «Плодвинконсерв» (за договорами від 17.09.2012 №№ 69, 70, 71 та 72) на суму 885 210 грн;
- з Придністровської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААНУ (за договорами від 17.09.2012 №№ 13, 14, 15 та 16) на суму 25 165,61 грн;
- з Національного інституту винограду і вина «Магарач» (за договором від 17.09.2012 № 57) на суму 75 000 грн;
- з ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» (за договорами від 17.09.2012 №№ 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66 та 67) на суму 800 000 гривень.
Перевіряючи наведені висновки фінансової інспекції, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що Мінагрополітики України було укладено договори про створення науково-технічної продукції із ЗАТ «Інститут інноваційного провайдингу УААН» (від 29.08.2011 №157/11; від 28.08.2012 №57/13 та від №157/12/05-5), ДП «Агроінвест» (від 29.08.2011 №44/41, №44/42, №44/43; від 28.08.2012 №44/44, №44/45, №44/46 та від 22.11.2012 №44/48; від №44/47), Національним науковим центром «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» Національної академії аграрних наук (від 29.08.2011 №85/10; від 29.08.2012 №85/11 та від 29.08.2011 №85/12).
Під час проведення перевірки встановлено, що відповідно до калькуляцій кошторисної вартості за вказаними договорами передбачено витрати орендної плати на загальну суму 195 050 грн. (за договором від 29.08.2011 № 157/11 на суму 41 500 грн, за договором від 29.08.2011 № 157/12/05-05 на загальну суму 240 700 грн. з яких: 41 500 грн. - І етап, термін виконання якого серпень - листопад 2011 року, 99 600 грн. - II етап, термін виконання якого квітень - грудень 2012, за договором від 28.08.2012 №57/13 на загальну суму 2 450 грн.).
Під час проведення зустрічної звірки, проведеним порівнянням витрат зазначених у калькуляціях кошторисної вартості за договорами від 29.08.2011 № 157/11, від 29.08.2011 № 157/12/05-05 та від 28.08.2012 № 57/13 з фактично понесеними витратами ЗАТ «Інститут інноваційного провайдингу УААН» на орендну плату встановлено, що фактично витрати за період дії зазначених договорів, а саме: з 01.09.2011 по 31.12.2011, з 01.04.2012 по 31.12.2012 по орендній платі становили 116 200 грн., що підтверджено проведеною зустрічною звіркою у ЗАТ «Концерн «Віадук» у якого ЗАТ «Інститут інноваційного провайдингу УААН» орендував нежилі приміщення.
ЗАТ «Інститут інноваційного провайдингу УААН» завищено вартість робіт щодо створення науково-технічної продукції за вказаними договорами на загальну суму 78 850 грн, які Мінагрополітики України сплачені у повному обсязі.
З матеріалів справи судом встановлено, що зустрічною звіркою в Державному підприємстві «Агроінвест», встановлено факт не підтвердження первинними документами витрат, включених до калькуляції кошторисної вартості науково-дослідних робіт по договорах, укладених Міністерством, що призвело до завищення вартості робіт по створенню науково-технічної продукції на загальну суму 156 200 гривень.
Згідно з калькуляцією кошторисної вартості робіт вказаних договорів, ДП «Агроінвест» для виконання науково-технічних робіт планувало залучити сторонні організації на загальну суму 232 200 грн. (у тому числі у 2011 році на суму 46 000 грн., у 2012 році на суму 138 200 грн. та у 2013 році на суму 48 000 грн.).
На письмовий запит відповідача щодо надання договорів, укладених ДП «Агроінвест» у рамках виконання науково-технічних робіт із сторонніми організаціями, а також документів, які засвідчують їх виконання, до зустрічної звірки надано лише договір від 12.01.2012 № 1201, укладений з ТОВ «Інкомсервіс» щодо надання послуг із сервісно-інформаційної підтримки інформаційно-аналітичної системи «Формування баз даних забезпечення фінансування основних програм підтримки розвитку АПК» (виконання робіт у рамках договору від 29.08.2011 № 44/42).
Інших договорів укладених ДП «Агроінвест» у рамках виконання науково-технічних робіт із сторонніми організаціями, а також документів, які засвідчують їх виконання, до зустрічної звірки не надані.
За наслідками проведених заходів із зустрічної звірки встановлено, що різниця між плановою калькуляцією за статтею «Витрати на роботи, які виконують сторонні підприємства, установи і організації» за договорами від 29.08.2011 №44/41, №44/42, № 44/43, від 28.08.2012 № 44/44, № 44/45, № 44/46, від 22.11.2012 №44/48, від 03.12.2012 № 44/47 (на 2011-2012 роки) та фактичними витратами за цими договорами (на 2011-2012 роки) становить 156 200 гривень.
Зустрічною звіркою в Національному науковому центрі «Інституту механізації та електрифікації сільського господарства» Національної академії аграрних наук України встановлено факт не підтвердження первинними документами витрат, включених Центром до калькуляцій кошторисної вартості (фактичні витрати на відрядження Інституту механізації та електрифікації сільського господарства за договорами від 29.08.2011 № 85/10, від 29.08.2012 № 85/11 та від 29.08.2011 № 85/12 склали 8 237,93 грн., тоді як відповідно до калькуляцій кошторисної вартості за вказаними договорами планові витрати на оплату відряджень склали 22 700 гривень.)
Таким чином, Інститутом механізації та електрифікації сільського господарства завищено вартість робіт із створення науково-технічної продукції за вказаними договорами на загальну суму 14 462,07 грн., які Мінагрополітики України сплачені у повному обсязі.
Відповідно до п. 6.4.4 вказаних договорів Інститут механізації та електрифікації сільського господарства несе відповідальність за цільове використання бюджетних коштів та фактичні витрати відповідно до бухгалтерського обліку та згідно з чинним законодавством.
В акті ревізії фінансово-господарської діяльності Мінагрополітики України від 23.07.2013 № 07-21/45 (стор. 21-39) щодо використання бюджетних коштів за КПКВК 2801350, виділених на проведення науково-технічних досліджень, зафіксовано, що на порушення ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, пунктів 5, 38, 39, 40 Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.96 № 830, та додатка 4 калькуляції кошторисної вартості науково-дослідної та дослідно-конструкторської розробки до договорів, укладених Мінагрополітики України з виконавцями наукових робіт, виконавцями завищено вартість виконаних робіт зі створення науково-технічної продукції, (не підтверджено первинними документами), чим завдано державному бюджету в особі Мінагрополітики України збитків (2845500,98 грн.), а саме:
- Інститут сільського господарства Полісся НААНУ (за договорами від № 89 та № 90) на суму 88 000 грн;
- Інститут водних проблем і меліорації НААНУ (за договорами від 17.09.2012 № № 32 - 36) на суму 716 031,00 грн;
- ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського» (за договорами від 17.09.2012 № № 20 - 31 та № 68) на суму 256 094,37 грн;
- ДП «НВП «Плодвинконсерв» (за договорами від 17.09.2012 №№ 69, 70, 71 та 72) на суму 885 210 грн;
- Придністровська досліди станція садівництва Інституту садівництва НААНУ (за договорами від 17.09.2012 №№ 13, 14, 15 та 16) на суму 25 165,61 грн;
- Національний інститут винограду і вина «Магарач» (за договором від 17.09.2012 № 57) на суму 75 000 грн;
- ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» (за договорами від 17.09.2012 №№ 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66 та 67) на суму 800 000 гривень.
Зустрічною звіркою встановлено, що Інститутом сільського господарства Полісся до калькуляції кошторисної вартості науково-дослідних робіт за договорами від 17.09.2012 № 89 та №90, укладеними з Міністерством, включено витрати на роботи, які виконувалися сторонніми підприємства та установи після підписання Мінагрополітики України актів здачі-приймання науково-технічних робіт на загальну суму 88 000 гривень.
Роботи за договорами від 17.09.2012 № 89 та № 90 відповідно до актів здачі-приймання науково-технічної продукції були прийняті Міністерством 11.12.2012.
Отже, Інститутом сільського господарства Полісся завищено вартість робіт щодо створення науково-технічної продукції за вказаними договорами, на загальну суму 88 000 грн., які Міністерством сплачені у повному обсязі, чим порушено вимоги ч. 1 cm. 193 Господарського кодексу України, пунктів 5, 38, 39, 40 Положення № 830 та п. 4.6 додатку 4 калькуляції кошторисної вартості науково-дослідної та дослідно конструкторської розробки за договорами від 17.09.2012 № 89 та№ 90.
Зустрічною звіркою в Інституті водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України на виконання договорів від 17.09.2012 №№ 32 - 36 на підставі цивільно-правових договорів залучалися сторонні організації та громадяни. При цьому, договори та акти здачі- приймання виконаних робіт із цими залученими організаціями та громадянами Інститутом водних проблем і меліорації укладалися після дати здачі-приймання науково-технічної продукції за договорами, укладеними з Міністерством, тобто після 11.12.2012.
Інститутом водних проблем і меліорації завищено вартість робіт щодо створення науково-технічної продукції за вказаними договорами, на загальну суму 716 031,00 грн, які Міністерством сплачені у повному обсязі.
Зустрічною звіркою в Національному науковому центрі «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського» встановлено, що протягом ревізійного періоду між Міністерством та Центром здійснювались розрахунки на підставі 13-ти договорів від 17.09.2012 № 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31 та 68 (далі - договори від 17.09.2012) про закупівлю послуг з виконання науково-дослідних робіт.
За договорами від 17.09.2012 встановлено, що фактичні витрати Інституту ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського відповідно до наданих до зустрічної звірки первинних документів склали 647 549,33 грн, тоді як згідно з калькуляцією їх кошторисна вартість становила 900 000 грн, витрати у сумі 252 450,67 грн документально не підтверджені. Інститутом ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського за договорами від 17.09.2012 № 22 та № 23 віднесено фактичні витрати з придбання канцелярських товарів на загальну суму 999,18 грн, що були придбані після підписання актів здачі-приймання науково-технічної продукції за вказаними договорами.
Аналогічно, за договорам від 17.09.2012 №№ 22, 26, 27, 28 не підтверджено фактичні витрати на відрядження на загальну суму 2 644,52 гривень.
Таким чином, Інститутом ґрунтознавства та агрохімії О.Н. Соколовського завищено вартість робіт щодо створення науково-нічної продукції за вказаними договорами, на загальну суму 256 094, 37, які Міністерством сплачені у повному обсязі.
Зустрічною звіркою в ДП «НЕП «Плодвинконсерв» встановлено, що договорами від 17.09.2012 №№ 69, 70, 71 та 72 на закупівлю послуг з виконання науково-технічних робіт за державні кошти на загальну суму 100 000 грн. не підтверджені фактичні витрати на роботи, які виконують сторонні підприємства, установи і організації на загальну суму 885 210 грн. 5 120 грн. +185 390 грн. +207 150 грн. +207 550 грн.).
ДП «НВП «Плодвинконсерв» завищено вартість робіт по створенню науково-технічної продукції на загальну суму 885 210 грн. за договорами які Міністерством сплачені у повному обсязі.
Зустрічною звіркою в Придністровській дослідній станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України встановлено, що протягом ревізійного періоду між Мінагрополітики України та Станцією здійснювались розрахунки на підставі договорів від 17.09.2012 №№ 13, 14, 15 та 16 (далі - договори від 17.09.2012) про закупівлю послуг з виконання науково-технічних робіт на загальну суму 400 000 гривень.
За договорами, від 17.09.2012 №№ 13, 14, 15, 16 не підтверджено фактичні витрат на загальну суму 25 165,61 грн., у тому числі на оплату палива та енергії для науково-виробничих цілей в сумі 23 875,00 грн. Первинних документів в підтвердження вказаних витрат до зустрічної звірки не надано.
Отже, Придністровською дослідною станцією садівництва завищено вартість робіт щодо створення науково-технічної продукції за вказаними договорами, на загальну суму 25 165,61 грн., які Міністерством сплачені у повному обсязі.
Зустрічною звіркою в Національному інституті винограду і вина «Магарач» встановлено, що протягом ревізійного періоду між Мінагрополітики України та Інститутом здійснювались розрахунки на підставі 21 договору від 17.09.2012 №№ 37 - 57 про закупівлю послуг з виконання науково-технічних робіт.
За договорами від 17.09.2012 встановлено, що фактичні витрати Національного інституту винограду і вина «Магарач» на заробітну плату адміністративно-господарського та загальногосподарського персоналу (далі -АУЛ та ЗГП) склали 60 103,72 грн., тоді як згідно калькуляції у загальній сумі накладних витрат витрати на заробітну плату АУП та ЗГП становили 482 800 грн. таким чином, витрати на заробітну плату АУП та ЗГП у сумі 422 696,28 грн документально не підтверджено.
Отже, Національним інститутом винограду і вина «Магарач» завищено вартість робіт щодо створення науково-технічної продукції за вказаними договорами, на загальну суму 75 000 грн, які Міністерством сплачені у повному обсязі.
Зустрічною звіркою в Національному науковому центрі «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» встановлено, що протягом ревізійного періоду між Міністерством та Інститутом здійснювались розрахунки на підставі 10-ти договорів на проведення вауково-дослідних робіт, а саме: договори від 17.09.2012 №№ 58, 59, 60, 61, 63, 64, 65, 66 та 67 на загальну суму 3 400 000,00 гривень.
При цьому, Інститутом виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова на виконання договорів від 17.09.2012 №№ 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66 та 67 на підставі цивільно-правових договорів залучалися сторонні організації. Договори на виконання таких робіт із цими залученими організаціями Інститутом виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова укладалися після дати здачі-приймання науково-технічної продукції за договорами, укладеними з Міністерством, тобто після 11.12.2012.
Отже, Інститутом виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова, завищено вартість робіт щодо створення науково-технічної продукції за вказаними договорами, на загальну суму 800 000 грн., які Міністерством сплачені у повному обсязі.
Згідно з вимогами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.
Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з не підтвердженням первинними документами за наслідками проведення зустрічних звірок із суб'єктами господарювання, з якими Міністерством було укладено договори, понесених витрат із державного бюджету та встановленням факту завищення таких витрат, колегія суддів погоджується з висновками відповідача про порушення позивачем вимог ч. 1 cт. 193 Господарського кодексу України, пунктів 5, 38, 39, 40 Положення № 830.
Порядок формування і виконання замовлення на проведення фундаментальних наукових досліджень, прикладних наукових досліджень та виконання науково-технічних (експериментальних) розробок за рахунок коштів державного бюджету затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1084 (далі - Порядок).
Згідно з п. 8 Порядку замовлення виконується за договором (угодою), що укладається між замовником та виконавцем. Замовлення на виконання наукових досліджень і науково-технічних розробок установами, що належать до сфери управління головного розпорядника бюджетних коштів, здійснюється згідно із затвердженим замовником порядком. Невід'ємною складовою зазначеного договору (угоди), порядку, є завдання (технічні завдання), в яких детально визначаються вимоги до результатів виконання замовлення, а також до порядку перевірки застосування та обліку науково-технічних розробок суб'єктами господарювання.
Договорами (угодами) також визначаються обсяги, строки виконання замовлення, порядок фінансування, звітування про виконання, відповідальність сторін за взяті зобов'язання.
Пунктом 9 Порядку передбачено, що фінансове забезпечення виконання замовлення здійснюється за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідні цілі.
У разі потреби виконавці замовлення, а також підприємства, установи та організації, інші інвестори, заінтересовані в проведенні додаткових наукових досліджень, проектних і конструкторських робіт, можуть інвестувати власні кошти у виконання замовлення.
Кошти, виділені на виконання замовлення з державного бюджету, є цільовими асигнуваннями і не можуть бути використані виконавцями замовлення на інші цілі.
Механізм фінансування кожного завдання визначається замовником виходячи з умови максимально ефективного використання виділених коштів, реального складу виконавців та їх матеріально-технічних можливостей, змісту і строків виконання замовлення.
Відповідно до п. 10 Порядку Замовники щороку готують пропозиції до проекту Державного бюджету на наступний рік стосовно обсягів фінансування замовлення (за погодженням з Мінекономрозвитку) та тематики, погодженої з МОН, та подають їх Мінфіну.
Як вбачається з матеріалів ревізії, проведеними зустрічними звірками у суб'єктів господарювання виявлено, що лише частина коштів спрямована на фінансування науково-технічних досліджень та здійснення розробок у виноградарстві, садівництві і хмелярстві та фактично використана на вказані цілі, оскільки підтверджується первинними документами, а використання коштів в розмірі 2 845 500,98 грн. на наукові цілі не підтверджується, що свідчить про порушення позивачем вимог п. 9 Порядку.
Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком відповідача, що дії позивача щодо оплати послуг за договорами про створення науково-технічної продукції вчинені відповідно з порушенням законодавства, а тому п. 2 оскаржуваної вимоги, яким вимагалося усунути виявлені в ході ревізії порушення, винесено контролюючим органом законно та обґрунтовано.
Перевіряючи законність та обґрунтованість п. 3 спірної вимоги відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Ревізією стану укладання та виконання господарських договорів встановлено, що на порушення пп. 5 та пп. 6 п. 5 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 500/2011, п. 6.3.2 та п. 6.2.4 договору від 19.09.2011 року № 24Г, розділу ІІ «Якість послуг» зазначеного договору та додатку 2 до договору, посадовими особами Мінагрополітики України не забезпечено здійснення належного контролю за виконання умов цього договору, що призвело до порушення ч. 2 ст. 527 ЦК України, ч. 1 ст. 26 Бюджетного кодексу України, в частині здійснення належного контролю за ефективним і результативним управлінням бюджетними коштами, внаслідок чого державному бюджету в особі Міністерства завдано збитків на суму 376 421,9 грн.
Виходячи з цього, контролюючий орган вимагає від позивача стягнути із ДП «Агроінвест» та перерахувати до державного бюджету збитки на загальну суму 376 421,0 грн., завдані державному бюджету в особі Міністерства внаслідок завищення вартості послуг з транспортного обслуговування за договором від 19.09.2011 № 24 Г.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.10.2010 № 621 «Про створення ДП «Агроінвест» було створено Державне підприємство «Агроінвест».
19.09.2011 року між ДП «Агроінвест» та Міністерством аграрної політики України був укладений договір № 24 Г про надання послуг з транспортного обслуговування центрального апарату Мінагрополітики України (надалі по тексту Договір № 24).
У відповідності до умов Договору № 24, сума автотранспортних послуг за договором становила 820 000,00 грн.
ДП «Агроінвест» деякий час надавало автотранспортні послуги за власний рахунок, а саме на період проведення тендерних закупівель та укладення договору, з подальшим відшкодуванням витрат за надані послуги.
У зв'язку з цим ДП «Агроінвест» понесені витрати на автотранспортні послуги фактично за період з 01 квітня по 31 грудня 2011 року, а договір № 24 Г був укладений 19 вересня 2011 року.
Оплата за транспортні послуги проводилась відповідно до Договору та актів виконаних робіт, згідно з якими проводилось відшкодування фактичних витрат.
За КПКВК 2801010 «Загальне керівництво та управління у сфері агропромислового комплексу» в 2011 році була проведена процедура закупівлі послуг в одного учасника, вартість яких погоджена Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
Перевіркою дотримання Мінагрополітики України вимог законодавства під час здійснення закупівлі послуг з перевезення пасажирів наземним транспортом (послуги з транспортного обслуговування підприємства) встановлено, що рішення про застосування цієї процедури оформлене протоколом засідання комітету з конкурсних торгів Замовника від 24.02.2012 № 5.
У п. 5 обґрунтування застосування процедури закупівлі в одного учасника зазначено, що умовою застосування процедури є п. 2 ч.2 ст. 39 Закону України «Про здійснення державних закупівель», а саме: відсутність конкуренції (у тому числі з технічних причин) на товари, роботи та послуги, які можуть бути поставлені, виконані чи надані певним постачальником (виконавцем) за відсутністю при цьому альтернативи.
Замовником не надано документів, які б підтверджували відсутність конкуренції на послуги з перевезення, а тому колегія суддів погоджується з висновками відповідача про те, що процедура закупівлі послуг з перевезення у ДП «Агроінвест» є такою, що проведена з порушенням п. 2 ч.2 ст. 39 Закону України «Про здійснення державних закупівель».
Відповідач в акті ревізії (а.с. 107) зазначає про порушення позивачем при укладенні договору від 19.09.2011 року вимог Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» у зв'язку з відсутністю у ДП «Агроінвест» ліцензії на здійснення пасажирських перевезень.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про здійснення державних закупівель» члени комітету з конкурсних торгів несуть персональну відповідальність за прийняті ними рішення відповідно до Законів України.
У зв'язку з правовідносинами, які склалися між Мінагрополітики та ДП «Агроінвест» контролюючий орган зазначає про порушення позивачем вимог пп. 5 та пп. 6 п. 5 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 500/2011 у зв'язку з не проведенням позивачем належного контролю за виконанням умов договору.
Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Частиною 1. ст. 26 Бюджетного кодексу України встановлено, що контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує:
1) оцінку управління бюджетними коштами (включаючи проведення державного фінансового аудиту);
2) правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звітності;
3) досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень;
4) проведення аналізу та оцінки стану фінансової і господарської діяльності розпорядників бюджетних коштів;
5) запобігання порушенням бюджетного законодавства та забезпечення інтересів держави у процесі управління об'єктами державної власності;
6) обґрунтованість планування надходжень і витрат бюджету.
Відповідно до пп. 5 та пп. 6 п. 5 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом резидента України від 23.04.2011 № 500/2011 Мінагрополітики України з метою організації своєї діяльності: організовує планово-фінансову роботу в апараті Мінагрополітики України, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до укладеного Договору № 24Г ДП «Агроінвест» надавало Міністерству послуги з перевезення пасажирів наземним транспортом без ліцензії на надання таких послуг, процедура закупівлі зазначених послуг була проведена з порушенням вимог законодавства з державних закупівель.
Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з доводами фінансової інспекції про правомірність п. 3 оскаржуваної вимоги у зв'язку з не забезпеченням посадовими особами Мінагрополітики України здійснення належного контролю за виконання вимог законодавства при укладанні та виконанні договору № 24 Г про надання послуг з транспортного обслуговування центрального апарату Мінагрополітики України.
Перевіряючи законність та обґрунтованість п. 8 оскаржуваної вимоги відповідача, колегія суддів виходить з такого.
В акті ревізії виконання Міністерством функцій з управління об'єктами державної власності встановлено, що на порушення вимог абз. 2, п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593 та п. 4 наказу Міністерства від 08.09.2010 № 549 Міністерством не вжито заходів щодо включення ПАТ «Державної продовольчо-зернової корпорації» до Переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, визначеного Законом України від 07.07.99 №847-ХІV, у зв'язку з чим вимагається відповідно до п. 3 Положення про порядок подання пропозицій щодо внесення змін до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Фонду державного майна України, Державного комітету статистики України від 26.06.2007 № 200/1047/180 та розпорядженням Антимонопольного комітету України від 26.06.2007 № 287-р, подати до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Фонду державного майна України та Антимонопольного комітету України пропозиції стосовно включенням ПАТ «Державної продовольчо-зернової корпорації» до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».
Абзацом 2 п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 «Про заходи з утворення державного публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» доручено Міністерству аграрної політики та продовольства здійснити в установленому порядку заходи, пов'язані з утворенням товариства, його державною реєстрацією та включенням до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
Пунктом 4 наказу Мінагрополітики від 8 вересня 2010 року N 549 «Про утворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» Департаменту економіки та управління державною власністю (Леурдо Ю. М.) спільно з Департаментом розвитку аграрного ринку доручено подати у двомісячний строк до Кабінету Міністрів України законопроект про включення ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, та виключення з цього переліку ДАК "Хліб України".
Приймаючи рішення про скасування п. 8 оскаржуваної вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що повноваження позивача щодо включення ПАТ «Державної продовольчо-зернової корпорації» до Переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, визначеного Законом України від 07.07.99 №847-ХІV є дискреційними, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року N 500/2011, Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінагрополітики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави.
Згідно з п. 3 Положення основними завданнями Мінагрополітики України є формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, спрямованої на розвиток агропромислового комплексу та забезпечення продовольчої безпеки держави.
Відповідно до п. 8 Положення Мінагрополітики України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.
З матеріалів справи вбачається, що Мінагрополітики в порушення абз. 2 п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 «Про заходи з утворення державного публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та п. 4 наказу Мінагрополітики від 8 вересня 2010 року N 549 «Про утворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» не виконано обов'язку щодо включення до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, державного публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».
Виходячи з цього, оскаржуваний п. 8 спірної вимоги відповідача, відповідно до якого до вимагалося подати до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Фонду державного майна України та Антимонопольного комітету України пропозиції стосовно включенням ПАТ «Державної продовольчо-зернової корпорації» до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», враховуючи необхідність збереження державних активі та ресурсів, є законним та обґрунтованим.
Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.
Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат зі сплати судового збору.
постановила:
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2013 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позову Міністерства аграрної політики та продовольства України до Державної фінансової інспекції України відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.