13 лютого 2014 року м. Київ К/9991/14771/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Блажівської Н.Є.,
Усенко Є.А.
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Комунального багатопрофільного підприємства «Зеленхоз» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2012 року у адміністративній справі за позовом Контрольно-ревізійного управління в Луганській області до Комунального багатопрофільного підприємства «Зеленхоз»,
про зобов'язання виконати вимогу, -
У лютому 2011 року Контрольно-ревізійне управління в Луганській області (далі - КРУ) звернулося із адміністративним позовом до Комунального багатопрофільного підприємства «Зеленхоз» (далі - Підприємство) про зобов'язання виконати пункти 2, 3 вимоги КРУ №130-14/619 від 15.06.2010 року (далі - Вимога №130-14/619) в частині відшкодування зайво витрачених коштів, у розмірі 33 275,05 грн.
На обґрунтування позову зазначило, що Підприємством були зайво витрачені кошти на оренду автомобіля, у розмірі 24 000,00 грн., без отримання послуг оренди а також на бензин, у розмірі 9 275,05 грн.
9 листопада 2011 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2012 року, позов задоволений.
Зобов'язано Підприємство виконати пункти 2, 3 Вимоги №130-14/619.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що Підприємством були порушенні п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.,п. 7, 18, 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року.
Підприємство звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у період з 1.07.2008 року до 31.12.2009 року та з 1.01.2010 року до 31.12.2010 року КРУ здійснила ревізію фінансово-господарської діяльності Підприємства, за результатами якої 7.05.2010 року складений акт ревізії.
Відповідно до зазначеного акту Підприємство у період з 1.07.2008 року до 31.10.2009 року за оренду зазначеного автомобіля здійснило оплату 24 000,00 грн. ОСОБА_2, у розмірі без отримання послуг оренди автомобіля, оскільки використання автомобіля у господарській діяльності Підприємства було неможливим у зв'язку із зняттям його з реєстрації 23.04.2008 року для реалізації.
На оренду автомобіля Підприємством, відповідно до п. 7 договору від 14.12.2007 року, здійснило зайве списання 1 989,6 літрів бензину за період з 1.07.2008 року до 4.09.2009 року, на загальну суму 11 681,85 грн., порушило п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»,а також п.,п. 7, 18, 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року.
15 червня 2010 року КРУ надало Підприємству Вимогу №130-14/619 щодо усунення фінансових порушень і стягнення з винних осіб 24 000,00 грн., списаних на оплату оренди зазначеного автомобіля, а також 9 275,05 грн. на отримання бензину для службових поїздок на орендному автомобілі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.12.2007 року між ОСОБА_2 та Підприємством був укладений договір оренди автомобіля Mitsubishi Galant, державний номер НОМЕР_1, відповідно до якого ОСОБА_2 передав, а Підприємство з 14.12.2007 року до 13.12.2009 року прийняло за плату в користування зазначений автомобіль.
Відповідно до п. 5 укладеного договору оренди орендна плата повинна виплачуватись щомісячно, у розмірі 1 500,00 грн.
23.04.2008 року автомобіль Мitsubishi Galant, державний номер НОМЕР_1, був знятий з обліку для реалізації в межах України.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до п. 47 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 7.09.1998 року, на зняті з обліку транспортні засоби видаються номерні знаки для разових поїздок строком на 2 місяці.
Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що автомобіль Мitsubishi Galant, державний номер НОМЕР_1, міг використовуватися у господарській діяльності Підприємства тільки до 1.07.2008 року.
У зв'язку з цим, Підприємство у період з 1.07.2008 року до 31.10.2009 року не могло використовувати зазначений автомобіль у господарській діяльності були порушені п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункти 7, 18, 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року.
Підприємство в касаційній скарзі зазначило, що у господарській діяльності підприємства у період з 1.07.2008 року до 31.10.2009 року використовувався не автомобіль Мitsubishi Galant, державний номер НОМЕР_1, а автомобіль Subaru Legasy, державний номер НОМЕР_2, відповідно до договору оренди від 15.05.2008 року.
15 травня 2008 року між ОСОБА_2 та Підприємством був укладений догорів оренди автомобіля Subaru Legasy, державний номер НОМЕР_2, терміном з 15.05.2008 року до 20.11.2009 року з орендною платою 1 500,00 грн. на місяць.
Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що в бухгалтерському обліку Підприємства відсутні дані щодо використання у господарській діяльності Підприємства договору оренди автомобіля Subaru Legasy, державний номер НОМЕР_2, за період з 1.07.2008 року до 31.10.2009 року.
Відповідно до бухгалтерського обліку Підприємства використання зазначеного автомобіля Підприємством почалося з 3.11.2009 року.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» законні вимоги службових осіб держаної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що Вимога КРУ №130-14/619 підлягає виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам у справі дано вірно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Комунального багатопрофільного підприємства «Зеленхоз» відхилити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Блажівська Н.Є.
Усенко Є.А.