"19" лютого 2014 р. м. Київ К/800/28390/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г.,
секретар судового засідання Фомін А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Ізобуд»
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року
у справі № 2а-17328/12/2670
за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Ізобуд»
про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, -
Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Ізобуд» (далі - відповідач) про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2013 року скасовано та постановлено нову, якою позовні вимоги задоволено. Зупинено видаткові операції на рахунках платника податків ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «Ізобуд».
В касаційній скарзі ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «Ізобуд», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2013 року.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Станом на дату звернення податковим органом до суду із вказаним позовом у ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «Ізобуд» обліковувався податковий борг у розмірі 1952866,94 грн., який утворився внаслідок несплати платником податків грошових зобов'язань, визначених згідно податкових повідомлень - рішень від 12 жовтня 2011 року №0001002304 та №0000992304, прийнятих ДПІ у Оболонському районі м. Києва за результатами перевірки ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «Ізобуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з платниками податків - ТОВ «БК «Стандарт плюс» за жовтень - грудень 2010 року, результати якої оформлені актом від 01 серпня 2011 року №377/2304-34427567.
За наслідками перевірки правомірності визначення розміру грошових зобов'язань у судовому порядку, постановою Окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року у справі №2а-18162/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року, у задоволенні позову ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «Ізобуд» про скасування податкових повідомлень - рішень від 12 жовтня 2011 року №0001002304 та №0000992304 було відмовлено (арк. справ 71-74).
У зв'язку з невиконанням платником податку обов'язку щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у строки, визначені податковим законодавством, 18 жовтня 2012 року податковим органом складено податкову вимогу № 2802 (арк. справи 13) та лист №2802 (арк. справи 15), якими директору ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «Ізобуд» було запропоновано у десятиденний термін від дати отримання цього листа надати перелік майна, яке перебуває у власності підприємства, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, з метою складання акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави.
22 жовтня 2012 року першим заступником начальника ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було прийняте рішення № 17919/10/19-107 про опис майна ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «Ізобуд» у податкову заставу (арк. справи 14).
15 листопада 2012 року податковим керуючим ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС - Скубою П.П. було складено акт про відмову ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «Ізобуд» від опису майна у податкову заставу (арк. справи 12).
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що податковим органом не було надано належних та допустимих доказів щодо дати отримання ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «Ізобуд» листа ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 18 жовтня 2012 року № 2802, тоді як обов'язковою умовою для задоволення позову про зупинення видаткових операцій платника податків є встановлення факту отримання платником податків податкової вимоги податкового органу про надання документів, необхідних для такого опису. Також, суд виходив з того, що податковим органом було порушено порядок реалізації своїх повноважень щодо податкової застави ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «Ізобуд», що є додатковою підставою для відмови в задоволенні позову про зупинення видаткових операцій платника податків.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позовні вимоги податкового органу про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків є обґрунтованими, оскільки ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «Ізобуд» не було надано переліку майна, яке перебуває у власності підприємства, з метою складення акту опису майна за наявності податкового боргу.
Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 20.1.15 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків) за наявності такої підстави як недопущення посадових осіб органів державної податкової служби до обстеження територій та приміщень, визначених у підпункті 20.1.11 цієї статті.
Підпунктами 88.1, 88.2 статті 88 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
За визначенням, наведеним у абзаці 1 підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
Виникнення права податкової застави врегульоване положеннями статті 89 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Абзацами 1, 3 пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 89.4 статті 89 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.
Порядок застосування податкової застави органами державної податкової служби був затверджений наказом Міністерства фінансів України від 11 жовтня 2011 року № 1273, відповідно до пункту 1.11 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повідомлення про виникнення права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається платнику податків відповідно до вимог статті 59 розділу II Кодексу.
Наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року № 1037 був затверджений Порядок направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, який визначає порядок формування, надсилання, вручення та відкликання податкових вимог органами державної податкової служби, відповідно до пункту 4.3 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після формування податкової вимоги та внесення даних до відповідного реєстру в той самий день податкова вимога передається структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, для вручення платнику податків.
Пунктом 4.6 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, який визначає порядок формування, надсилання, вручення та відкликання податкових вимог органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року № 1037 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог податковий орган посилався на те, що податкова вимога №2802 від 18 жовтня 2012 року, лист № 2802 від 18 жовтня 2012 року були надіслані ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «Ізобуд» рекомендованим листом № 0421304765777 та отримані товариством 05 листопада 2012 року (арк. справи 13).
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з вказаного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення неможливо встановити, які саме документи надсилались на адресу відповідача, вказане повідомлення не містить відміток об'єкта поштового зв'язку місця призначення щодо вручення (виплати), а також щодо того, кому саме було вручене таке відправлення (особисто, за довіреністю, уповноваженому), з урахуванням того, що вказане рекомендоване відправлення було передано об'єкту поштового зв'язку на відправлення лише 23 жовтня 2012 року, тобто з порушенням положень пункту 4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, який визначає порядок формування, надсилання, вручення та відкликання податкових вимог органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року № 1037 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки податковим органом не було надано належних та допустимих доказів щодо дати отримання ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «Ізобуд» листа ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 18 жовтня 2012 року № 2802, то відсутні підстави для задоволення позову про зупинення видаткових операцій платника податків.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Ізобуд» задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2013 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Н.Г. Пилипчук