Номер провадження № 22-ц/785/2831/14
Головуючий у першій інстанції Петренко В.С.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
20.02.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Таварткіладзе О.М.
суддів: Троїцької Л.Л., Фальчука В.П.
при секретарі: Швець В.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою, припинення спільної часткової власності та визнання права власності, -
У червні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду до ОСОБА_4 з позовом в подальшому уточненим про визначення порядку користування земельною ділянкою, припинення спільної часткової власності та визнання права власності, мотивуючи це тим, що їй на підставі договору купівлі-продажу належало 4/25 житлового будинку АДРЕСА_1. Між позивачкою та колишньою власницею 21/25 будинку ОСОБА_3 у 2007 році було досягнуто згоди щодо приватизації та визначення порядку користування земельною ділянкою площею 533,75 кв.м, відповідно до якої ОСОБА_2 мала право користування та приватизації земельної ділянки площею 125, 94 кв.м, а ОСОБА_3 - 407,81 кв.м. Даний порядок земельною ділянкою з вказівкою меж було сторонами погоджено в нотаріальному прядку. Згодом ОСОБА_3 здійснила відчуження приналежної їй частки домоволодіння відповідачу - ОСОБА_4 та в подальшому Київською районною адміністрацією Одеської міської ради було затверджено розрахунок ідеальних часток співвласників спірного домоволодіння з урахуванням прийнятих в експлуатацію прибудов, відповідно до якого частка ОСОБА_2 складає 18/100, а частка ОСОБА_4 82/100. Оскільки частка ОСОБА_2 збільшилася з 4/25 (тобто 16/100) до 18/100, позивачка вважає, що вона має право на одержання в користування більшої частини земельної ділянки, аніж було погоджено нею із попереднім власником ОСОБА_3 Окрім викладеного, позивачка вказує, що їй згідно свідоцтва про право власності належить 18/100 домоволодіння.
На підставі викладеного просила встановити між співвласниками домоволодіння новий порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 виходячи із розміру часток у спільній власності; визнати за нею право власності на її частку як на самостійний об'єкт нерухомості, що складається з житлового будинку під літ. „А": 2-1 житлова - 11,2 кв.м., 2-3 житлова - 12,9 кв.м., 2-2 кухні - 2,2 кв.м., 2-4 - санвузол - 2,1 кв.м., загальною площею 28,4 кв.м., житловою площею 24,1 кв.м., вбиральна під літ. „Д", сарай під літ. „Е", душ під літ. „Ж", ? огорожі 2,8 огорожа 4,7, мостіння під літ. „П", літньої кухні під літ. „З"; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 18 грудня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_2 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м.Одеси від 18 грудня 2013 року та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при постановленні рішення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Районним судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що:
- ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 02.08.1972 року належало 4/25 житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 50 );
- ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 23.10.2004 року належало 21/25 житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 50);
- 26.06.2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 склали та нотаріально посвідчили заяву, відповідно до якої надали одна одній згоду на приватизацію земельної ділянки та підтвердили встановлений між ними порядок користування земельною ділянкою площею 533,75 кв. м, згідно з яким ОСОБА_3 надається в користування 407,81 кв.м., а ОСОБА_2 - 125,94 кв. м. відповідно до схеми розподілу земельної ділянки, виконаної ПП «Землеустрій» (а. с. 50, 53);
- в подальшому ОСОБА_3 ввела в експлуатацію самочинні прибудови, здійснила перерахунок своєї ідеальної частки та 27.06.2012 року одержала у Виконавчому комітеті Одеської міської ради свідоцтво про право власності на 94/100 домоволодіння з надвірними спорудами за АДРЕСА_1 (а. с. 55 );
- 17.07.2012 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 зазначені 94/100 домоволодіння (а. с. 54, 55);
- 08.08.2012 року КП «ОМБТІ та РОН» видало довідку про розрахунок часток у домоволодінні АДРЕСА_1, якою визначило які приміщення та надвірні споруди перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а також визначило розмір часток ОСОБА_4 у домоволодінні - 82/100 та ОСОБА_2 - 18/100 (а. с. 92);
- 17.08.2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 нотаріально посвідчили заяву, якою не заперечували проти поділу домоволодіння згідно порядку фактичного користування, що склався між ними, виходячи з розміру їх часток 18/100 та 82/100 відповідно (а. с. 7);
- розрахунок ідеальних часток, виконаний КП «ОМБТІ та РОН», було затверджено розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 31.08.2012 року № 644 та запропоновано ОСОБА_2 та ОСОБА_4 оформити правовстановлюючі документи на їх ідеальні частки з урахуванням розрахунку та нотаріально посвідченої заяви (а. с. 8);
- 08.10.2012 року ОСОБА_2 одержала свідоцтво про право власності на 18/100 домоволодіння АДРЕСА_1. Свідоцтво видано на підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 3.1.08.2012 року, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією ДАБК 17.07.2012 року замість договору купівлі-продажу від 02.08.1972 року (а. с. 6);
- ОСОБА_4 правовстановлюючих документів на 82/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 після перерахунку ідеальних часток, не оформив.
Відмовляючи у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою, припинення спільної часткової власності та визнання права власності, районний суд виходив з того, що 26.06.2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 склали та нотаріально посвідчили заяву, відповідно до якої підтвердили встановлений між ними порядок користування земельною ділянкою площею 533,75 кв. м, згідно з яким ОСОБА_3 надається в користування 407,81 кв. м, а ОСОБА_2 - 125,94 кв. м відповідно до схеми розподілу земельної ділянки, виконаної ПП «Землеустрій», що свідчить про те, що фактичний порядок землекористування склався між співвласниками домоволодіння за їхньою згодою і підстав для зміни встановленого порядку користування немає. До того ж, задоволення позовних вимог та виділення ОСОБА_2 ділянки пропорційно до її частки 18/100 у домоволодінні призведе до зменшення розміру земельної ділянки, яка перебуває у її фактичному користуванні з 125,94 кв. м до 92,16 кв. м., з урахуванням того, що співвласники домоволодіння мають право користування лише 512 кв. м, а не 533,75 кв. м.
ОСОБА_2 з приводу виділу її частки у самостійний об'єкт нерухомості у встановленому порядку до ОСОБА_4 ніколи не зверталась. Позивачем не надано жодного доказу ухилення відповідача від укладання договору в порядку передбаченому ч.3 ст. 367 ЦК України про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності.
В порушення Інструкціі щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 ОСОБА_2 ні до КП «ОМБТІ та РОН» (за висновком), ні до Київської районної адміністрації Одеської міської ради (яка уповноважена присвоїти нову поштову адресу) із відповідними заявами не зверталась, відразу подавши позов до суду до особи, з якою немає спору про право цивільне.
Такий висновок районного суду відповідає матеріалам справи та заснований на законі.
Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав,свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Виконкому Кагановичської райради народних депутатів трудящих від 03 травня 1957 року № 315 та відповідно до договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 21.11.1957 року ОСОБА_5 було надано у безстрокове користування земельну ділянку № 240 в районі 6-ої станції Чорноморської дороги площею 512 кв. м. (а. с. 89-91). Саме такий загальний розмір земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 за фактичним користуванням був зазначений при укладанні договору дарування між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 55), при цьому співвласники домоволодіння користуються земельною ділянкою площею 533,75 кв. м (ОСОБА_2 125,94 кв. м, ОСОБА_4 407,81 кв. м), тобто користування 21,75 кв. м здійснюється без належної правової підстави.
В засіданні судової колегії ОСОБА_2, пояснила, що зверталася до Одеської міської ради в особі Управління земельних ресурсів і написала заяву на приватизацію земельної ділянки. Там їй повідомили про необхідність розроблення технічної документації. Частину документів вона встигла зробити. Але потім вирішила звернутися до суду.
Відповідно до встановленого власниками домоволодіння АДРЕСА_1 порядку користування вбачається, що та фактична площа земельної ділянки, яка залишена у користуванні ОСОБА_2 - 125,94 кв. м. відповідає частці 24/100, в той час як частка ОСОБА_2 на час підписання нотаріальної заяви у 2007 році про встановлення порядку землекористування складала 16/100, а після перерахунку у 2012 році - 18/100 частин.
Районний суд правильно вважав, що позивач взагалі не довела яким чином відповідачем, який придбав частину домоволодіння з вже встановленим порядком користування земельною ділянкою між попередніми співвласниками домоволодіння, порушено її права і які є підстави для встановлення нового порядку землекористування.
Сама по собі зміна часток у домоволодінні у зв'язку із введенням в експлуатацію будівель та споруд вже після встановлення між співласниками домоволодіння порядку користування земельною ділянкою, не є підставою для встановлення нового порядку землекористування.
Крім того, районний суд вірно визначив, що фактично у користуванні сторін знаходяться 533,75 кв. м., в той час як по документам - 512 кв. м., тобто користування 21,75 кв. м. здійснюється без належної правової підстави.
При таких обставинах неможливо вирішувати спір між землекористувачами щодо зміни порядку користування земельною ділянкою без розроблення земельно-кадастрової документації, без залучення Одеської міської ради або власників (користувачів) суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 тощо, оскільки незрозуміло за рахунок чого відбулося збільшення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.
Тому суд прийшов до правильного остаточного висновку про відмову позивачу у задоволенні позову в частині вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою.
Також судова колегія погоджується з висновком районного суду, що позивач всупереч Інструкціі щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 до КП «ОМБТІ та РОН» (за висновком), ні до Київської районної адміністрації Одеської міської ради (яка уповноважена присвоїти нову поштову адресу) із відповідними заявами не зверталась, відразу подавши позов до суду до особи, з якою немає спору про право цивільне.
Доводи апеляційної скарги про наявність спору з новим співвласником домоволодіння з приводу зміни порядку користування, встановленого між позивачем і попереднім співвласником домоволодіння в нотаріальному порядку за фактичним користуванням та про необхідність призначення судової будівельно-технічної експертизи не спростовують правильність остаточного висновку районного суду, не відповідають встановленими у справі обставинам та не засновані на законодавстві.
Позивачем при постановці питання про встановлення нового порядку землекористування не залучено до участі у справі Одеську міську раду та суміжних землекористувачів за рахунок яких відбулося збільшення площі земельної ділянки при домоволодінні АДРЕСА_1. В той же час законом при вирішенні питання про приватизацію земельної ділянки, яку розпочала позивач поданням відповідної заяви, передбачено виготовлення земельно-кадастрової документації, яка на час звернення до суду із даним позовом, відстутня.
У суду апеляційної інстанції відсутня процесуальна можливість залучення до участі у справі осіб, які не залучені під час розгляду справи в суді першої інстанції у якості відповідачів або третіх осіб, в тому числі з самостійними вимогами на предмет спору.
Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верхового суду України від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодаства при розгляді цивільних справ» суд не може відмовити в позові або закрити провадження у справі про встановлення порядку користування земельною ділянкою з тих підстав, що його визначено угодою сторін. Якщо при вирішенні спору суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку.
У резолютивній частині рішення в такій справі суд залежно від її обставин повинен вказати розміри й межі тих ділянок, які має використовувати кожна зі сторін, і тих, які виділено для спільного користування, а також зазначити, як сторони мають проходити до будинку, будівель, споруд та на вулицю.
Набувши правильного висновку про те, що співвласники домоволодіння визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, районний суд не ухвалив рішення про встановлення саме такого порядку.
Втім зміні підлягає рішення суду першої інстанції лише у разі, якщо процесуальні недоліки рішення або формулювання процесуальної дії неможливо усунути ухваленням додаткового рішення.
В даній справі така можливість не втрачена і суд першої інстанції має за заявою сторін або з власної ініціативи вирішити питання в порядку передбаченому ст. 220 ЦПК України та з урахуванням вимог п. 22 Постанови Пленуму Верхового суду України від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодаства при розгляді цивільних справ» .
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення або зміни рішення, при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою суду.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Л.Л. Троїцька
В.П. Фальчук