33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"26" лютого 2014 р. Справа № 918/753/13
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої - судді Гудзенко Я.О. розглянувши позов відкритого акціонерного товариства «Рівненський завод тракторних агрегатів» до закритого акціонерного товариства «Завод «Технопривод», третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача дочірнє підприємство «Рівне - ТДК», третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Динеро-Капітал» про стягнення 215 983 грн. 11 коп. збитків.
За участю:
позивача: Павлюк І.А. дов. № 25 від 17.02.2014 р.;
відповідача: не з'явився;
ДП«Рівне - ТДК»: не з'явився;
ТОВ «Динеро-Капітал»: Губар В.Є. дов. від 26.10.2012 р.
ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ЗАТ «Завод «Технопривод» 215 983 грн. 11 коп. збитків, завданих внаслідок неналежного використання та утримання майна відповідачем з 25 березня 2011 року по 31 грудня 2012 року.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що майно - будівлю тросового виробництва, до складу якої входять комплекс, дільниця збирання тросів, дільниця термообробки, дільниця мехобробки (літ. А-2), їдальня (літ. Г-2), будівля управління (літ. В-3), було протиправно відчужено, що призвело до позбавлення позивача належно використовувати у своїй господарській діяльності зазначений об'єкт та отримувати прибутки. Покликаючись на ст.cт. 16, 22 ЦК України та ст.ст. 224-225 ГК України просить суд стягнути з відповідача 215 983 грн. 11 коп. збитків.
Ухвалою суду 22 травня 2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 918/753/13, розгляд справи призначено на 11 червня 2013 року.
У зв'язку з неявкою представника відповідача ухвалою суду від 11 червня 2013 року розгляд справи відкладено на 19 червня 2013 року.
Ухвалами від 19 червня, 25 червня, 17 липня 2013 року розгляд справи відкладався.
Ухвалою суду від 25 червня 2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Динеро-Капітал» та відкладено розгляд справи на 17.07.2013 року.
17 липня 2013 року через канцелярію суду надійшов відзив ТОВ «Динеро-Капітал» у якому товариство просить відмовити в задоволенні позову, оскільки ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» не є власником майна, з приводу заподіяння якому матеріальної шкоди ним заявлено позов.
Ухвалою суду від 22 липня 2013 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі до отримання судом висновку експерта.
Ухвалою суду від 12 лютого 2014 року поновлено провадження у справі, продовжено строк розгляду спору на 15 днів та призначено справу до розгляду на 20 лютого 2014 року.
Ухвалою суду від 20 лютого 2014 року розгляд справи відкладено на 26 лютого 2014 року.
26 лютого 2014 року позивачем подано клопотання про колегіальний розгляд справи, на тій підставі, що спір між сторонами у даній справі відноситься до категорії складних.
Стосовно вказаного клопотання суд зазначає, що статтею 15 Закону Україн "Про судоустрій України і статус суддів" від 07.07.2010 року визначено, що справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово або колегією суддів.
Питання щодо розгляду справ у місцевих господарських судах врегульовано ч. 1 статті 4-6 ГПК України, згідно приписів якої справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
Відповідно до ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
При цьому суд зазначає, що втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється законом. У разі ж незгоди з винесеним по справі рішенням чи ухвалою, сторона по справі не позбавлена можливості оскаржити постановлене по справі рішення чи ухвалу у порядку і строки, визначені чинним процесуальним законом.
З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що у заяві про призначення колегіального розгляду справи позивач не вказав обставини у зв'язку з якими він вважає, що дана справа є складною за своїм правовим характером, суд дійшов висновку про те, що заява про призначення колегіального розгляду справи є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні 26 лютого 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснювалась на підставі поданого третьою особою на стороні відповідача без самостійних вимог клопотання згідно ч. 7 ст. 81-1 ГПК України.
Відповідач та третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ДП «Рівне - ТДК» явки повноважних представників у судове засідання не забезпечили, відзиву та письмових пояснень не надали, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки та неможливості подати витребувані судом докази на адресу суду не направили, доказів витребуваних судом також не подали.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Динеро-Капітал» проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням господарського суду Рівненської області від 25 березня 2011 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16 серпня 2012 року, у справі № 2/37 визнано право власності за ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" на будівлю тросового - виробництва загальною-вартістю 4 944 900 грн., яка знаходиться в с. Городок Рівненського району Рівненської області, вул. Б. Штейнгеля, 4-а, до складу якої входять:
- комплекс, дільниця збирання тросів, дільниця термообробки, дільниця мехобробки ( літ. А-2), вартістю 4 270 300 грн., площею 5 4281,5 кв. м.;
- їдальня (літ. Г-2), вартістю 17 000 грн., площею 1 107,1 кв. м;
- будівля управління ( літ. В-3). вартістю 557 600 грн., площею 3 769,6 кв.м..
У вказаному рішенні суд зазначив: «без відома засновника - ВАТ "РЗТА", розпорядника майна ВАТ "РЗТА" Гонтар Н.Б. та Фонду державного майна України, в порушення ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п.п. 140,142 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18.05.2000 року директором ДП "Рівне-ТДК" укладено із ЗАТ "Завод "Технопривод" договір обміну нерухомості на цінні папери від 01.06.05 р. та додаткову угоду до нього, відповідно до яких у власність заводу перейшла споруда тросового виробництва: комплекс, дільниця збирання тросів, дільниця термообробки, дільниця мехобробки ( літ. А-2), площею 54171,5 кв. м.; їдальня (літ. Г-2), площею 1128,5 кв. м; будівля управління ( літ. В-3), площею 3769,0 кв.м.
У власність ДП "Рівне-ТДК" передано прості іменні акції в кількості 4 958 000 штук, номінальною вартістю 1 грн. за 1 шт., на загальну суму 4 958 000 грн., чим, відповідно до листа Фонду державного майна України №10-17-16224 від 09.11.09р. акціонерам ВАТ "РЗТА", у тому числі і держави, завдано шкоду у вигляді втрати виробничих корпусів вартістю 4 944 900 грн.
03.06.05р. вищевказане нерухоме майно на праві власності зареєстровано в КП "РОБТІ" за ЗАТ "Завод "Технопривод".
Крім того, з метою оцінки номінальної вартості та ринкової вартості пакета акцій ЗАТ "Завод "Технопривод" в кількості 14 965 756 штук на загальну суму 14 965 756 грн. станом на 30.05.05р. на замовлення УПМ ДПА в Рівненській області незалежним оцінювачем ПП "Б.З." виконано звіт про оцінку майна пакета акцій ЗАТ "Завод "Технопривод", яким встановлено, що станом на момент відчуження будівель тросового виробництва, тобто на 31.05.05р., ринкова вартість об'єкта оцінки без урахування. ПДВ становить 2 553 331 грн., тобто ринкова вартість однієї акції становить: 2 553 331 грн. : 14 965 756 грн. = 0,17 грн., що менше її номінальної вартості на 1 грн. - 0,17 грн. = 0,83 грн. Суд дійшов висновку про те, що споруду тросового виробництва ВАТ "РЗТА" незаконно відчужено шляхом обміну на акції за заниженою ціною".
Таким чином, при розгляді справи № 2/37 судом встановлено, що як ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА" так і ЗАТ "Завод "Технопривод" право власності на будівлю тросового виробництва набули неправомірно.
За приписами ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
31 серпня 2012 року комісією ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» у складі голови комісії - керуючої санацією Гонтар Н.Б., головного енергетика Черкасова О.В., техніка 1 категорії Селецької Г.П., фрезерувальника Литовець В.Й. проведено огляд технічногостану будівлі тросового виробництва в результаті якого складено акти №№ 1, 2, 3 у яких зазначено, що технічний стан:
Комплекс, дільниця збирання тросів, дільниця термообробки, дільниця мехобробки, літ. "А-2" знаходиться в незадовільному технічному стані: тріщини в цокольній частині будівлі, значна вогкість в нижній частині стін; тріщини та вибоїни на поверхні залізобетонних панелей, порушення фактурного шару, масове порушення герметизації швів панелей, сліди протікання через стикі всередині будівлі, тріщини на поверхні та в місцях примикання перегородок до суміжних конструкцій, вибоїни, окремі перегородки значно осіли, частина перегородок зруйновані; тріщини в розтягнутій зоні, відколи та вибоїни бетонної поверхні колон; відколи та вибоїни кладки цегляних вставок та внутрішніх стін, значне вивітрювання розчину зі швів, місцями порушення кладки карнизів, наскрізні отвори, висоли та сліди затікань по всій висоті стін, значна вогкість в нижній частині стін, відхилення кладки по вертикалі, порушення примикань, значне стесування поверхні цегляної кладки; тріщини на поверхні та в місцях примикання перегородок до суміжних конструкцій, вибоїни, окремі перегородки значно осіли, частина перегородок зруйновані; зміщення плит одна відносно іншої, пробоїни та незакриті технологічні отвори в плитах, відшарування та відпадання вирівнювального шару в швах, сліди значних протікань, відпадання захисного шару з оголенням арматури, корозійні процеси арматури; відколи кутів на поверхні балок, окремі тріщини в розтягнутій зоні балок покриття, поверхневі відколи; значне руйнування верхнього покриття та частини нижніх шарів рулонної покрівлі та звисів, значні протікання, водозливні пристрої відсутні, частково відремонтовано 36% покрівлі над діючими цехами.
Їдальня, літ. "Г-2" знаходиться в незадовільному технічному стані: значні тріщини в цокольній частині будівлі, вогкість в нижній частині стін; тріщини та вибоїни на поверхні залізобетонних панелей, порушення фактурного шару, масове порушення герметизації швів панелей, сліди протікання через стикі всередині будівлі; тріщини в розтягнутій зоні, відколи та вибоїни бетонної поверхні колон; тріщини на поверхні та в місцях примикання перегородок до суміжних конструкцій, вибоїни, окремі перегородки значно осіли; зміщення плит одна відносно іншої, пробоїни та незакриті технологічні отвори в плитах, відшарування та відпадання вирівнювального шару в швах, сліди значних протікань, висоли, відпадання захисного шару з оголенням арматури, корозійні процеси арматури; відколи кутів на поверхні балок, окремі тріщини в розтягнутій зоні балок покриття, поверхневі відколи; масове відшарування та відпадання шару штукатурки та пофарбування; плитка масово розбита, місцями повідпадала.
Будівля управління, літ. "В-3" знаходиться в задовільному технічному стані: тріщини в цокольній частині будівлі, вогкість в нижній частині стін; тріщини та вибоїни на поверхні залізобетонних панелей, порушення фактурного шару, порушення герметизації швів панелей, сліди протікання через стикі всередині будівлі; зміщення плит одна відносно іншої, відшарування та відпадання вирівнювального шару в швах, сліди значних протікань; відколи кутів на поверхні балок, окремі тріщини в розтягнутій зоні балок покриття, поверхневі відколи: тріщини в розтягнутій зоні, відколи та вибоїни бетонної поверхні колон. Потребує закінчення ремонтних робіт.
Комісією складено Дефектні акти на ремонт даних будівель для можливості їх подальшої експлуатації на повну потужність.
Позивач зазначає, що станом на 31 грудня 2012 року початкову суму вартості ремонтних робіт (збитків завданих ЗАТ «Завод «Технопривод» за період незаконного володіння приміщенням ливарного цеху (з 25.03.2011 р. по 31.12.2012 р.) можна визначити сумою амортизаційних відрахувань, які проводилися підприємством та мали спрямовуватися на підтримання в належному стані вищевказаних будівель. Так, згідно розрахунку, проведеного бухгалтерією ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів», сума амортизаційних відрахувань за період з 25 березня 2011 р. по 31 грудня 2012 року становить 215 983 грн. 11 коп.
Позивач вважає, що незаконними діями відповідача, саме неналежним використанням та утриманням майна, що підтверджується актом технічного огляду, йому завдано збитків, які ним визначені у розмірі 215 983, 11 грн.
Згідно з приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Положення ч. 1 ст. 225 ГК України кореспондуються із ч. 2 ст. 22 ЦК України, яка визначає в якості збитків втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) розміру збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №3-56гс від 20.06.2011р.).
Обов'язок доказування відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.
Під збитками розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Позивач у позовній заяві зазначає, що протиправне відчуження майна призвело до погрішення стану будівель, позбавлення можливості належно використовувати позивачем у своїй господарській діяльності будівлю тросового виробництва та відповідно отримувати прибутки.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання.
Судом встановлено, що позивач при розрахунку суми збитків виходив лише з вартості суми амортизаційних відрахувань за період з 25 березня 2011 року по 31 грудня 2012 року.
Крім того судом встановлено, що станом на 03.07.2013 року власником будівель є ТОВ "ЮРІТЕ ЛТД" (а.с. 119-123) і останнє володіє ними на підставі договору купівлі-продажу від 25.03.2013 року. Протилежного сторонами не доведено.
Також суд зазначає, що на вирішення експерта за клопотанням позивача судом було поставлено питання, визначені позивачем, - який розмір матеріальної шкоди, завданої власнику - ВАТ "РЗТА" приміщень комплексу дільниці збирання тросів, дільниці термообробки, дільниці мехобробки (літ. А-2), їдальні (літ. Г-2), будівлі управління (літ. В-3), розташованих за адресою: Рівненська область. Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4а внаслідок, неналежного використання об'єкта ЗАТ "Завод "Технопривод" з 03 червня 2005 року по 07 червня 2011 року.
У висновку № 8022-8026, який складений 29 січня 2014 року, експерт зазначив, що загальний розмір матеріальної шкоди, завданої ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» за період незаконного користування ЗАТ «Завод «Технопривод» (з 03 червня 2005 року по 07 червня 2011 року) приміщеннями комплексу дільниці збирання тросів, дільниці термообробки, дільниці мехобробки (літ. А-2), будівлі їдальні (літ. Г-2) та будівлі управління (літ. В-3), розташованих за адресою: Рівненська область. Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4а відповідає загальній вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт будівлі комплексу дільниці збирання тросів, дільниці термообробки, дільниці мехобробки (літ. А-2), будівлі їдальні (літ. Г-2) та будівлі управління (літ. В-3), розташованих за адресою: Рівненська область. Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4а і складає 5 585 420 грн. 00 коп.
Однак, позивачем не надано доказів, що у період з 25 березня 2011 року по 31 грудня 2012 року ЗАТ «Завод «Технопривод» користувалось приміщеннями комплексу дільниці збирання тросів, дільниці термообробки, дільниці мехобробки (літ. А-2), будівлі їдальні (літ. Г-2) та будівлі управління (літ. В-3), розташованих за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4а. У матеріалах справи наявні копії витягів про державну реєстрацію прав від 20 серпня 2012 року з яких вбачається, що на підставі рішення господарського суду Рівненської області у справі № 2/27 від 25 березня 2011 року та ухвали господарського суду Рівненської області у справі № 2/27 від 16 серпня 2012 року позивач є власником зазначених вище приміщень.
Позивачем також не надано доказів як у підтвердження того в якому стані передавались ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" дочірньому підприємству в управління комплекс, дільницю збирання тросів, дільницю термообробки, дільниця мехобробки (літ А-2), їдальня (літ. Г-2) та будівлю управління (літ. В-3), що розташовані за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н., с. Городок, вул. Штейнгеля барона, буд. 4а, так і доказів стану приміщень при передачі дочірнім підприємством закритому акціонерному товариству. Відповідачем відповідні докази також не подані.
У висновку експерта зазначено, що загальний розмір матеріальної шкоди, завданої ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» відповідає загальній вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт приміщень і складає 5 585 420 грн. 00 коп. Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що саме внаслідок дій відповідача вказані будівлі потребують відновлювальних ремонтно-будівельних робіт на суму 5 585 420 грн. 00 коп.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги про стягнення з ЗАТ «Завод «Технопривод» 215 983 грн. 11 коп. збитків, завданих внаслідок неналежного використання та утримання майна відповідачем з 25 березня 2011 року по 31 грудня 2012 року. Вказаний розмір збитків визначений згідно до розрахунку проведеного бухгалтерією позивача і становить суму амортизаційних відрахувань за період з 25 березня 2011 року по 31 грудня 2012 року.
Заяви про зміну позовних вимог з доказами доплати судового збору (з урахуванням проведеної експертизи) від позивача до суду не надходило.
Суд вважає, що надані позивачем акти обстеження технічного стану будівель та довідка від 22 травня 2013 року про суму амортизації будівель за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року, в обґрунтування розміру позовних вимог є неналежними доказами, що підтверджують розмір збитків.
Акти обстеження технічного стану будівель № 1, № 2 та № 3 від 31 серпня 2012 року, складені комісією позивача не підтверджують факту використання та утримання майна відповідачем з 25 березня 2011 року по 31 грудня 2012 року і, до того ж, складені в односторонньому порядку зацікавленою особою - позивачем.
Довідка від 22 травня 2014 року свідчить про суму амортизації будівель за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року, але позивачем не обгрунтовано, чому саме цією сумою визначається розмір збитків.
Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України). Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення шкоди, обґрунтувати в чому полягає завдана шкода, а також її розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна дія або бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі - наслідком такої протиправної поведінки.
В порушення статей 33, 34 ГПК України позивач не надав суду належних доказів протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, завдання збитків в сумі 215 983 грн. 11 коп., наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою.
В порядку ст. 38 ГПК України позивач не заявляв суду клопотань про витребування доказів.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні достовірні докази, які б підтверджували наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відкритому акціонерному товариству «Рівненський завод тракторних агрегатів» у задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 05.03.2014 року
Суддя Гудзенко Я.О.