Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"25" лютого 2014 р. Справа № 911/5/14
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська обл., с. Мархалівка
приватного підприємства «Агрон», Тернопільська обл., с. Товстолуг
про стягнення 29711,10 грн.
за участю представників:
від позивача: Грищенко О.М. (дов. від 25.03.2013 р.);
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився.
Обставини справи:
товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач 1) та приватного підприємства «Агрон» (далі - відповідач 2), в якому просить суд солідарно стягнути з відповідача 1 та відповідача-2 7527,17 грн. інфляційних втрат та стягнути з відповідача-2 2100,88 грн. інфляційних втрат, 17063,68 грн. пені та 26385,86 грн. 30% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за угодою № 17/03-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 04.03.2013 р. до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» перейшло право вимоги виконання приватним малим підприємством «Агрон» зобов'язання щодо сплати розміру пені, 30% річних та інфляційних втрат, що виникли в результаті неналежного виконання останнім умов договору № ЗУФ-27/04/09 від 10.04.2009 р. купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» та приватним малим підприємством «Агрон». Позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 17/03-13 про заміну кредитора у зобов'язані від 04.03.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки № 11-03-2013-52 від 11.03.2013 р., відповідно до умов якого відповідач-1, відповідальність якого обмежується сумою 7527,17 грн., поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 щодо сплати інфляційних втрат.
20.01.2014 р. до господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшов відзив № 4 від 16.01.2014 р. на позовну заяву, в якому відповідач 2 просить суд позовну заяву відхилити повністю та прийняти відповідне рішення, посилаючись на те, що як свідчать платіжні доручення № 362 від 09.12.2009 р. на суму 36857,60 грн. та № 161 від 29.06.2010 р. на суму 100000,00 грн., ПП «Агрон» виконало всі грошові зобов'язання згідно договору № ЗУФ-27/04/09 купівлі-продажу насіння на умовах відстрочення платежу, який був укладений 10.04.2009 р. з ТОВ «Тридента Агро». Крім того, як зазначив відповідач 2, відповідно до листа № 30-2/06 від 30.06.2010 р. ТОВ «Тридента Агро» визнало повне погашення заборгованості з боку ПМП «Агрон» та відмовилось від будь-яких майнових претензій за договором № ЗУФ-27/04/09 від 10.04.2009 р. та за наказом господарського суду Тернопільської області у справі № 17/2-44 від 23.03.2010 р.
23.01.2014 р. до господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника ПП «Агрон».
23.01.2014 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про застосування судом повноважень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 83 ГПК України, в якому позивач просить суд визнати внесені зміни до договору № ЗУФ-27/04/09 від 10.04.2009 р. купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, котрі виразились в укладенні у спрощеному способі додаткової угоди у формі листа вих. № 30-2/06 від 30.06.2010 р., недійсними та протиправними, та визнати недійсним лист вих. № 30-2/06 від 30.06.2010 р., як форма внесення змін до договору № ЗУФ-27/04/09 від 10.04.2009 р. купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу. В обґрунтування зазначеного клопотання позивач посилається на те, що договором № ЗУФ-27/04/09 від 10.04.2009 р. не передбачена одностороння зміна договору, а існування листа вих. № 30-2/06 від 30.06.2010 р., як одностороння форма зміни умов (пунктів договору, котрі передбачають відповідальність за порушення взятих зобов'язань - пункти 8.2., 8.3., 8.4., 8.6.) без наявності вираження згоди іншої сторони, не відповідає ані нормам чинного законодавства України, ані умовам, котрі є обов'язковими до виконання договору № ЗУФ-27/04/09 від 10.04.2009 р.
23.01.2014 р. до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення позивача.
03.02.2014 р. до господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшов відзив на позов, в якому останній визнав позовні вимоги, які стосуються ТОВ «ПК Трейдсервісгруп», у повному обсязі та просив розглянути справу без участі його представника.
12.02.2014 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд солідарно стягнути з відповідача 1 та відповідача-2 4200,00 грн. інфляційних втрат та стягнути з відповідача-2 10304,10 грн. пені та 15207,00 грн. 30% річних.
Таким чином, господарським судом розглядаються позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача-2 4200,00 грн. інфляційних втрат та стягнення з відповідача-2 10304,10 грн. пені та 15207,00 грн. 30% річних, всього 29711,10 грн.
Представник позивача у судових засіданнях 24.01.2014 р. та 11.02.2014 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, а в судовому засіданні 25.02.2014 р. також з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача 1 в судові засідання 24.01.2014 р., 11.02.2014 р. та 25.02.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судових засідань відповідач 1 був повідомлений належним чином, що підтверджується наданим суду відзивом на позов, в якому відповідач 1 просить суд розглядати справу без участі його представника.
Представник відповідача 2 в судові засідання 24.01.2014 р., 11.02.2014 р. та 25.02.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судових засідань відповідач 2 був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомлення про вручення поштового відправлення № 41796748, № 41798872, № 42387728 та наданими суду відзивом на позовну заяву та клопотанням про розгляд справи без участі представника відповідача 2.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд
10.04.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (продавець) та приватним малим підприємством «Агрон», яке змінило найменування на приватне підприємство «Агрон», (відповідач 2, покупець) було укладено договір № ЗУФ-27/04/09 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу (договір).
Відповідно до п. 2.1. договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до договору, які є його невід'ємною частиною.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.
Згідно з п. 5.1. договору покупець здійснює оплату товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною договору. Оплата товару проводиться наступним чином: 100% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 31.10.2009 р. без виставлення рахунку-фактури (п. 5.3. договору).
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.03.2010 р., яке набрало законної сили, у справі № 17/2-44 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» до приватного малого підприємства «Агрон» про стягнення 188695,57 грн., встановлено, що ТОВ «Тридента Агро» відповідно до договору № ЗУФ-27/04/09 від 10.04.2009 р. було поставлено товар на суму 136857,60 грн., в порушення умов договору ПМП «Агрон» поставлений товар не оплатило, в зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 136857,60 грн.
Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.03.2010 р. у справі № 17/2-44 стягнуто з ПМП «Агрон» на користь ТОВ «Тридента Агро» 136857,60 грн. основного боргу, 8482,64 грн. курсової різниці, 4073,85 грн. пені, 5961,74 грн. 30% річних, 1505,43 грн. інфляційних втрат та 27371,52 грн. штрафу.
Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 Господарського кодексу України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
В обґрунтування заперечень проти позовних вимог відповідач-2 посилається на те, що ПП «Агрон» виконало всі грошові зобов'язання згідно договору № ЗУФ-27/04/09 купівлі-продажу насіння на умовах відстрочення платежу, що зокрема підтверджується листом № 30-2/06 від 30.06.2010 р., в якому ТОВ «Тридента Агро» визнало повне погашення заборгованості з боку ПМП «Агрон» та відмовилось від будь-яких майнових претензій за договором № ЗУФ-27/04/09 від 10.04.2009 р. та за наказом господарського суду Тернопільської області у справі № 17/2-44 від 23.03.2010 р.
Вказані твердження відповідача-2 не приймаються судом до уваги, оскільки з наявних в матеріалах справи банківської виписки від 09.12.2009 р. та платіжного доручення № 161 від 29.06.2010 р. вбачається, що відповідач-2 в повному обсязі розрахувався за отриманий товар лише 29.06.2010 р., що свідчить про те, що вказаний розрахунок було здійснено ним з порушенням встановленого п. 5.3. договору строку, наслідком чого є застосування до відповідача-2 передбачених договором штрафних санкцій.
При цьому, твердження позивача про те, що лист вих. № 30-2/06 від 30.06.2010 р. є односторонньою формою зміни умов (пунктів договору, котрі передбачають відповідальність за порушення взятих зобов'язань - пункти 8.2., 8.3., 8.4., 8.6.), яка не відповідає ані нормам чинного законодавства України, ані умовам, котрі є обов'язковими до виконання договору № ЗУФ-27/04/09 від 10.04.2009 р., в зв'язку з чим він на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 83 ГПК України має бути визнаний господарським судом недійсним, також не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 651 та ст. 654 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін та вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, тобто в даному випадку лист вих. № 30-2/06 від 30.06.2010 р. не являється зміною умов договору № ЗУФ-27/04/09 від 10.04.2009 р., оскільки він вчинений не у формі єдиного документа та не підписаний сторонами, як це передбачено п. 10.1. договору.
12.01.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (первісний кредитор) та ФОП Грищенком О.М. (новий кредитор) укладено угоду № 14-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання приватним малим підприємством «Агрон» (боржник, відповідач 2) зобов'язання, набутого первісним кредитором на підставі договору № ЗУФ-27/04/09 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 р., а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов угоди (п. 1.1. угоди).
Згідно з п. 1.2. угоди новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1. угоди.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. угоди вартість зобов'язання, що відступається за угодою, становить 42441,63 грн. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору № ЗУФ-27/04/09 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 р., є загальною сумою (розміром) штрафних санкцій (пені, 30% річних, інфляційних втрат), котрі нараховані ТОВ «Тридента Агро» відповідно до умов та норм чинного законодавства України.
В пункті 2.3. угоди зазначено, що первісним кредитором нараховано, а новим кредитором перевірено та погоджено розмір нарахувань виходячи з наступного: сума пені становить 14101,96 грн., 30% річних - 20812,50 грн., інфляційних втрат - 7527,17 грн.
Згідно з п. 4.3. угоди первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступку права вимоги.
Відповідно до п. 6.1. угоди угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за угодою.
12.01.2011 р. первісний кредитор за актом прийому-передачі документів передав новому кредитору передбачені п. 4.1. угоди документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору.
29.03.2013 р. на виконання угоди № 14-ТА від 12.01.2011 р. про заміну кредитора у зобов'язанні ТОВ «Тридента Агро» направило на адресу ПМП «Агрон» повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується фіскальними чеками № 7747, № 7748 від 29.03.2013 р. та описами вкладення у цінний лист від 29.03.2013 р.
04.03.2013 р. між фізичною особою-підприємцем Грищенком О.М. (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» (новий кредитор, позивач) укладено угоду № 17/03-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання приватним малим підприємством «Агрон» (боржник, відповідач 2) зобов'язання щодо сплати розміру пені, 30% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № ЗУФ-27/04/09 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 р. та згідно угоди № 14-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 12.01.2011 р., у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № ЗУФ-27/04/09 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 р. (п. 1.1. угоди).
Згідно з п. 1.2. угоди новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, 30% річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору ЗУФ-27/04/09 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 р.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. угоди вартість зобов'язання, що відступається за угодою, становить 42441,63 грн. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору № ЗУФ-27/04/09 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 р., є загальною сумою (розміром) пені, 30% річних, інфляційних втрат, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України.
В пункті 2.3. угоди зазначено, що первісним кредитором нараховано, а новим кредитором перевірено та погоджено розмір нарахувань виходячи з наступного: сума пені становить 14101,96 грн., 30% річних - 20812,50 грн., інфляційних втрат - 7527,17 грн.
Згідно п. 4.3. угоди первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступку права вимоги.
Відповідно до п. 6.1. угоди угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за угодою.
04.03.2013 р. первісний кредитор за актом прийому-передачі документів передав новому кредитору передбачені п. 4.1. угоди документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору.
22.11.2013 р. на виконання угоди № 17/03-13 від 04.03.2013 р. про заміну кредитора у зобов'язанні ФОП Грищенко О.М. направив на адресу ПМП «Агрон» повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується фіскальними чеками № 3806, № 3807 від 22.11.2013 р. та описами вкладення у цінний лист від 22.11.2013 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, право вимоги первісного кредитора до відповідача 2 було передано позивачеві 04.03.2013 р.
11.03.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель, відповідач 1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (кредитор, позивач) укладено договір поруки № 11-03-2013-52, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку приватним малим підприємством «Агрон» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 договору.
Згідно з п.п. 2.1., 3.1. договору поруки під основним договором в договорі розуміють угоду № 17/03-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 04.03.2013 р., укладену згідно договору № ЗУФ-27/04/09 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 р. Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру інфляційних втрат у сумі 7527,17 грн.
Відповідно до п. 4.1. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.
Пунктом 6.1. договору поруки передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.
Позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою № 15-52/03 від 15.03.2013 р., в якій просив відповідача 1 виконати зобов'язання відповідно до договору поруки № 11-03-2013-52 від 11.03.2013 р., яка 15.03.2013 р. була отримана директором товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» Назаркевичем О.В., що підтверджується його підписом на вказаній вимозі.
18.03.2013 р. відповідач 1 звернувся до позивача з відповіддю на вимогу № 15-52/03 від 15.03.2013 р., в якій повідомив позивача, що зобов'язання за договором поруки № 11-03-2013-52 від 11.03.2013 р. будуть виконані в строк до 31.08.2013 р.
Проте, станом на момент прийняття рішення ні відповідачем 1, ні відповідачем 2 заборгованість по сплаті інфляційних втрат сплачена не була.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
В силу ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як встановлено господарським судом, до позивача згідно угоди № 17/03-13 від 04.03.2013 р. про заміну кредитора у зобов'язанні та договору поруки № 11-03-2013-52 від 11.03.2013 р. перейшло право вимоги до відповідачів, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ-27/04/09 від 10.04.2009 р.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом першим статті 193 ГК України та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що оплата отриманого відповідачем 2 за договором № ЗУФ-27/04/09 від 10.04.2009 р. була здійснена ним з прострочення встановленого п. 5.3. договору строку, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідача 1 та відповідача-2 4200,00 грн. інфляційних втрат та стягнути з відповідача-2 15207,00 грн. 30% річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить суд солідарно стягнути з відповідача 1 та відповідача-2 4200,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих на прострочену заборгованість відповідача 2 за договором № ЗУФ-27/04/09 від 10.04.2009 р. у сумі 100000,00 грн. за період грудень 2009 р.-червень 2010 р.
Як вбачається зі змісту рішення господарського суду Тернопільської області від 02.03.2010 р. у справі № 17/2-44, з ПМП «Агрон» на користь ТОВ «Тридента Агро» було стягнуто 1505,43 грн. інфляційних втрат, 5961,74 грн. 30% річних та 4073,85 пені, нарахованих на заборгованість за договором № ЗУФ-27/04/09 від 10.04.2009 р. у сумі 136857,60 грн. за листопад 2009 р., за період з 03.11.2009 р. по 25.12.2009 р. та за період з 02.11.2009 р. по 25.12.2009 р. відповідно.
Отже, враховуючи те, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача-2 4200,00 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Позивач просить суд стягнути з відповідача-2 15207,00 грн. 30% річних, нарахованих на прострочену заборгованість відповідача 2 за договором № ЗУФ-27/04/09 від 10.04.2009 р. у сумі 100000,00 грн. за період з 26.12.2009 р. по 28.06.2010 р.
Пунктом 8.6. договору встановлено, що сторони згідно п. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.
Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за період з 26.12.2009 р. по 28.06.2010 р. на прострочену заборгованість у сумі 100000,00 грн., сума 30% річних становить 15205,48 грн., в зв'язку з чим вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача-2 10304,10 грн. пені.
Згідно з п. 8.2. договору за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Пунктом 8.3. договору встановлено, що сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за договором здійснюється протягом п'яти років.
Тобто, з вищевикладеного вбачається, що сторони скористалися наданим їм ч. 6 ст. 232 ГК України правом та встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за договором здійснюється протягом п'яти років.
Таким чином, враховуючи те, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 10304,10 грн. пені підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд пропорційно стягнути із відповідача 1 та відповідача 2 адвокатські витрати у сумі 4000,00 грн. на підставі договору № 25-1/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.03.2013 р.
На підтвердження факту отримання послуг адвоката позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 25-1/03 від 25.03.2013 р., акт прийому-передачі документів від 25.03.2013 р., акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 27.11.2013 р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 р. та платіжне доручення № 211 від 29.03.2013 р. на суму 4000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р. передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013р.).
25.03.2013 р. між позивачем (замовник) та адвокатом Грищенко О.М. (виконавець) був укладений договір № 25-1/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги). Відповідно до умов цього договору виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ПМП «Агрон» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» - далі за текстом договору «Боржники», які виникли на підставі договору № ЗУФ-27/04/09 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 р., угоди № 17/03-13 про заміну кредитора у зобов'язанні від 04.03.2013 р. та на підставі договору поруки № 11-03-2013-52 від 11.03.2013 р., надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із боржника обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру пені, 30% річних, інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржниками перед замовником зобов'язання щодо договору № ЗУФ-27/04/09 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 р., угоди № 17/03-13 про заміну кредитора у зобов'язанні від 04.03.2013 р. та на підставі договору поруки № 11-03-2013-52 від 11.03.2013 р., консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавця за даним договором (п. 1.1. договору)
Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за цим договором становить 4000,00 грн.
Відповідно до п. 3.2. договору суму, зазначену в п. 3.1. договору, замовник повинен сплатити в строк до 30.04.2013 р.
Розрахунки за цим договором здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п.3.4. договору).
27.11.2013 р. позивачем та Грищенком О.М. підписано акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), відповідно до якого виконавець передав, а замовник прийняв виконані роботи та надані послуги, передбачені п. 2.1. договору № 25-1/03 від 25.03.2013 р., загальною вартістю 4000,00 грн.
Позивач сплатив адвокату Грищенку О.М. 4000,00 грн. за договором № 25-1/03 від 25.03.2013 р., що підтверджується платіжним дорученням № 211 від 29.03.2013 р., яке наявне в матеріалах справи, та з якого вбачається, що одержувачем коштів є Грищенко О.М., призначення платежу: «оплата за послуги згідно договору № 25-1/03 від 25.03.2013 р.».
Враховуючи те, що позивачем надано суду належні докази на підтвердження отримання послуг адвоката, однак сума оплати вказаних послуг позивачем не є співрозмірною з ціною позову, зазначеній в заяві про зменшення розміру позовних вимог, то суд дійшов висновку, що вказані витрати позивача відносяться до судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України та підлягають стягненню з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2000,00 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) та приватного підприємства «Агрон» (47742, Тернопільська обл., Тернопільський район, с. Товстолуг, вул. Промислова, 1, код 30362920) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) 4200,00 грн. (чотири тисячі двісті грн. 00 коп.) інфляційних втрат, 282,74 грн. (двісті вісімдесят дві грн. 74 коп.) витрат з оплати послуг адвоката та 243,21 грн. (двісті сорок три грн. 21 коп.) судового збору.
Стягнути з приватного підприємства «Агрон» (47742, Тернопільська обл., Тернопільський район, с. Товстолуг, вул. Промислова, 1, код 30362920) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) 15205,48 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті п'ять грн. 48 коп.) 30% річних, 10304,10 грн. (десять тисяч триста чотири грн. 10 коп.) пені, 1717,26 грн. (одну тисячу сімсот сімнадцять грн. 26 коп.) витрат з оплати послуг адвоката та 1477,20 грн. (одну тисячу чотириста сімдесят сім грн. 20 коп.) судового збору.
2. В іншій частині позову відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Рябцева О.О.
Рішення підписано 05.03.2014 р.