Копія
Іменем України
Справа № 827/51/13-а
24.02.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Воробйової С.О.,
суддів Кобаля М.І. ,
Курапової З.І.
секретар судового засідання Жабенко І.М.
за участю сторін:
позивач - ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Франківським РВ УМВС України у Львівській області 29.08.1996 року;
представник відповідача, Державної організації «Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська» - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
представник відповідача, Міністерства оборони України - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
представник відповідача, Житлової комісії Севастопольського гарнізону Міністерства оборони України - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Кравченко М.М.) від 05.12.2013 року у справі № 827/51/13-а
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 99045)
до Державної організації «Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська» (вул. Хрустальова, 60, м. Севастополь, 99040),
Міністерства оборони України (пр. Повітрофлотський, 6, м. Київ 168, 03168),
Житлової комісії Севастопольського гарнізону Міністерства оборони України (вул. Соловйова, 12, м. Севастополь, 99003)
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 05.12.2013 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної організації «Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська», Міністерства оборони України, Житлової комісії Севастопольського гарнізону Міністерства оборони України про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
Не погодившись із вищевказаною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 05.12.2013 року та постановити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи.
У судовому засіданні 24.02.2014 року позивач підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі з підстав у ній викладених, просив її задовольнити, скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 05.12.2013 року та ухвалити нову постанову, якою його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідачів у судове засідання 24.02.2014 року не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Судова колегія, вислухавши пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної організації «Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська», Міністерства оборони України, Житлової комісії Севастопольського гарнізону Міністерства оборони України, уточнивши позовні вимоги у порядку статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України, про визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо забезпечення його житлом у встановлений законом дворічний строк; зобов'язання Міністерства оборони України виділити йому, як ветерану війни - інваліду війни, благоустроєну однокімнатну квартиру в межах м. Севастополя відповідно до встановлених санітарних та технічних вимог; визнання протиправною відмову відповідачів у наданні йому житлової площі у встановлений законом дворічний строк після його звільнення в запас; зобов'язання Державної організації «Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська» та Житлової комісії Севастопольського гарнізону Міністерства оборони України прийняти рішення про надання йому благоустроєної однокімнатної квартири в межах м. Севастополя відповідно до встановлених санітарних та технічних вимог. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 на підставі наказу першого заступника Міністра оборони України від 18.06.2009 року №82 звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я. За час проходження військової служби позивач перебував на квартирному обліку у Севастопольському гарнізоні у загальній черзі з 18.06.2005 року під №1762. Після звільнення зі Збройних Сил України рішенням житлової комісії від 04.08.2009 року ОСОБА_2 включений до черги на позачергове отримання квартири з 04.08.2009 року. На теперішній час позивач перебуває на квартирному обліку у загальній черзі під №1762, а у списку осіб на позачергове отримання житла під №403. ОСОБА_2 звертався до відповідачів із заявами про забезпечення житловою площею відповідно до пункту 18 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», але в порушення зазначених правових норм не був забезпечений житлом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку права позивача не порушені, а передумовою для виникнення обов'язку у відповідачів щодо реалізації права ОСОБА_2 на забезпечення житловим приміщенням є наявність житлової площі та наближення черги за списком осіб на отримання такого житла.
Судова колегія погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частини 1 статті 12 зазначеного Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 43 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що громадянам, що перебувають на обліку, потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.
З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.
Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Законодавством Української РСР окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.
Крім того, Наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 року №737 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.01.2012 року за №24/20337 (далі - Інструкція).
Згідно пункту 4.1. Інструкції військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які перебувають на квартирному обліку у ЗС України, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання в населеному пункті за місцем перебування їх на квартирному обліку згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень (додаток 10 до цієї Інструкції).
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції забезпечення жилим приміщенням здійснюється шляхом надання службових жилих приміщень військовослужбовцям та надання жилих приміщень для постійного проживання військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби.
Пунктом 1.7 Інструкції встановлено, що перелік житлових об'єктів, які передбачається фінансувати в поточному році за рахунок коштів Державного бюджету України, готується Департаментом капітального будівництва Міністерства оборони України та погоджується Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України, після чого затверджується наказом Міністра оборони України.
Згідно з пунктом 1.8 Інструкції, перелік доводиться до відома територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь (далі - ТКЕУ) ГКЕУ ЗС України в десятиденний строк з дня його затвердження Міністром оборони України. ТКЕУ доводять Перелік до відома підпорядкованих квартирно-експлуатаційних управлінь, квартирно-експлуатаційних відділів чи квартирно-експлуатаційних частин (районів) (далі - КЕВ (КЕЧ) районів).
На підставі отриманого Переліку КЕВ (КЕЧ) району спільно з начальником гарнізону та головою гарнізонної житлової комісії готують пропозиції до ГКЕУ ЗС України про кількість службових жилих приміщень та жилих приміщень для постійного проживання в кожному з жилих будинків, які будуть вводитися в експлуатацію в гарнізоні.
У десятиденний строк з дня отримання рішення Міністра оборони України видається наказ начальника гарнізону, погоджений з начальником КЕВ (КЕЧ) району, у якому вказується кількість службових жилих приміщень та жилих приміщень для постійного проживання, а також визначається відсоткове відношення постійного житла, що планується до розподілу поза чергою, у першу чергу і в порядку загальної черги, виходячи з кількості осіб, що перебувають на квартирному обліку, та кількості осіб, що потребують отримання службового житла.
Матеріали справи містять відомості про те, що наказом першого заступника Міністра оборони України від 18.06.2009 року №82 ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я) та направлено на військовий облік до Севастопольського ОМВК АР Крим (а.с.13).
Протоколом об'єднаної житлової комісії №6 від 04.08.2009 року позивача включено до позачергової черги військовослужбовців, які мають право на отримання жилих приміщень з 04.08.2009 року (а.с.12).
Згідно довідки Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської №9/12-1860 від 20.05.2013 року станом на 20.05.2013 року ОСОБА_2 перебуває на квартирному обліку у Севастопольському гарнізоні при ТРК «Бриз» з 18. 06.2005 року під №1763, у першочерговій черзі з 17.07.2009 року під №295, у позачерговій черзі з 04.08.2009 року під №402, складом сім'ї 1 особа (а.с.161).
Позивач звертався із заявами про забезпечення його житловим приміщенням до начальника Севастопольського гарнізону 18.11.2011 року та 19.11.2012 року (а.с.6, 7), а також до начальника Севастопольської КЕЧ морської 19.11.2012 року (а.с.8).
Проте, відповідями Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської №9/12-3848 від 28.02.2011 року, 9/12-3794 від 22.11.2012 року та №9/12-1812 від 17.05.2013 року, а також відповіддю Житлової комісії Севастопольського гарнізону №19/ГЖК від 07.12.2012 року та №2/ГЖК від 25.05.2013 року повідомлено ОСОБА_2 про те, що черга на отримання ним житла не надійшла, у зв'язку з чим житло йому не розподілялось. При надходженні на розподіл у Севастопольський гарнізон житла, питання забезпечення позивача постійним житлом буде розглянуто згідно з чинним законодавством (а.с.9, 10, 11, 157,158).
Відповідно до частини 1 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що вірним є висновок суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідачів при розгляді заяви позивача про виділення йому однокімнатної квартири та відсутністю у зв'язку з цим правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною 3 статті 24, статтями 160, 167, частиною 1 статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 05.12.2013 року у справі № 827/51/13-а - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 05.12.2013 року у справі № 827/51/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення виготовлений 03 березня 2014 р.
Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова
Судді підпис М.І. Кобаль
підпис З.І.Курапова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя С.О. Воробйова