Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 801/9871/13-а
24.02.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Воробйової С.О.,
суддів Курапової З.І. ,
Кобаля М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністра оборони України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючий суддя Кудряшова А.М.) від 21.11.2013 року у справі № 801/9871/13-а
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Міністра оборони України (пр. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 168, 03168)
про визнання незаконною бездіяльність, визнання незаконною відмову та спонукання до виконання певних дій,
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.11.2013 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністра оборони України про визнання незаконною бездіяльність, визнання незаконною відмову та спонукання до виконання певних дій задоволений частково.
Визнано протиправною бездіяльність Міністра оборони України щодо розгляду по суті та прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 06.06.2013 року.
Зобов'язано Міністра оборони України в порядку, передбаченому чинним законодавством України, вчинити дії спрямовані на виконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.09.2011 року по справі №2а-5159/11/0170/20, постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.11.2011 року по справі №2а-10485/11/0170/26, постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 року по справі №2а-2241/08/6/0170, постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 року по справі №2а-12507/12/0170/19 та відновлення порушених прав сім'ї ОСОБА_1 на житло і достатній життєвий рівень, гарантованих Конституцією України.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення по справі №801/9871/13-а Міністром оборони України, зобов'язавши Міністра оборони України надати звіт про виконання судового рішення протягом місяця з моменту набрання чинності рішенням по справі №801/9871/13-а.
Не погодившись із вищевказаною постановою суду, Міністр оборони України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.11.2013 року по справі № 801/9871/13-а в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання 24.02.2014 року сторони та їх представники не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Судова колегія, розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Міністра оборони України про визнання незаконною бездіяльність Міністра оборони України щодо відмови розгляду заяви від 06.06.2013 року за фактами зловживання органами та посадовими особами Міністерства оборони України, вчинення злочинних діянь з відмови виконувати постанови судів у справах №2а-5159/11/0170/20, №2а-2241/08/6/0170, №2а-10485/11/0170/26, незаконному розподілу житла в м. Сімферополі, відмови Міністра оборони України виконувати постанову суду у справі №2а-2104/09/9/0170, відновлення порушених прав сім'ї позивача на житло та достатній життєвий рівень, гарантованих Конституцією України; визнання незаконною відмову Міністра оборони України вчиняти дії спрямовані на виконання постанов судів у справах №2а-5159/11/0170/20, №2а-2241/08/6/0170, №2а-10485/11/0170/26, №2а-2104/09/9/0170 та відновлення порушених прав сім'ї позивача на житло та достатній життєвий рівень, гарантованих Конституцією України; зобов'язання Міністра оборони України в межах його повноважень вчинити дії спрямовані на виконання постанов судів у справах №2а-5159/11/0170/20, №2а-2241/08/6/0170, №2а-10485/11/0170/26, №2а-2104/09/9/0170 та відновлення порушених прав сім'ї позивача на житло та достатній життєвий рівень, гарантованих Конституцією України; визначення терміну для надання звіту в порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України. Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.06.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Міністра оборони України із заявою за фактами зловживань органами та посадовими особами Міністерства оборони України, вчинення злочинних діянь з відмови виконувати постанови судів у справах №2а-5159/11/0170/20, №2а-2241/08/6/0170, №2а-10485/11/0170/26, незаконного розподілу житла в м. Сімферополі, відмови Міністра оборони України виконувати постанову суду у справі №2а-2104/09/9/0170, відновлення порушених прав сім'ї позивача на житло та достатній життєвий рівень, гарантованих Конституцією України, однак відповіді на заяву не отримав, в той час як зазначена заява отримана відповідачем 10.06.2013 року. На думку позивача, у порушення своїх обов'язків Міністром оборони України зазначена заява ним проігнорована, злочинні діяння не припинені, рішення судів не виконані. Також, позивач зазначив, що відповідач неправомірно направив його звернення до органу, дії якого оскаржуються. Позивач вважає, що вказана бездіяльність відповідача порушує його конституційні права.
Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Закон України «Про звернення громадян» №393/96-ВР від 02.10.1996 року регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Згідно з частиною 1 статті 3 зазначеного Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Частиною 3 статті 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 7 цього ж Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Наказом Міністра оборони України від 03.12.2005 року №722 затверджено Інструкцію про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (далі - Інструкція), якою встановлено порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах центрального апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, у командуваннях видів Збройних Сил України, об'єднаннях, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - органи військового управління) та визначає порядок контролю за його дотриманням.
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції розгляд пропозицій (зауважень), заяв (клопотань), скарг і особистий прийом громадян є важливою ділянкою роботи органів військового управління, засобом отримання інформації про недоліки в роботі цих органів, однією з форм зміцнення і розширення зв'язків з широкими верствами населення, дієвим засобом у розвитку правової держави в Україні.
Пунктом 1.4 Інструкції визначено, що у роботі з письмовими та усними зверненнями громадян потрібно забезпечувати кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень громадян з метою оперативного розв'язання порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, реального поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням.
Згідно пункту 1.5. Інструкції до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, унаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина будь-які обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Інші питання, які належать до їх компетенції.
Письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця. Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів військового управління або їх заступниками відповідно до їх повноважень. (п. 2.2. Інструкції).
Пунктом 2.5.3. Інструкції визначено, що відповідь за результатами розгляду звернень в обов'язковому порядку дається тим органом військового управління, який отримав ці звернення і до компетенції якого входить вирішення порушених у зверненнях питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки згідно з письмовим наказом.
Згідно пункту 2.5.4. Інструкції рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на правову норму нормативного акта і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до пункту 2.5.5. Інструкції керівники органів військового управління особисто розглядають звернення і в першу чергу приймають Героїв України, Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни, повних кавалерів ордена Слави, осіб, нагороджених чотирма і більше медалями «За відвагу», жінок, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня».
Особлива увага приділяється розгляду звернень ветеранів війни та праці, інвалідів, непрацездатних осіб та осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, багатодітних сімей, одиноких матерів, інших осіб, які потребують соціального захисту та підтримки.
Згідно з пунктом 2.13 Інструкції керівник органу військового управління зобов'язаний ретельно розібратися в причинах повторного звернення громадянина. Якщо воно викликане порушенням установленого порядку розгляду, то до посадових осіб, які припустилися порушення прав громадянина, уживаються відповідні заходи реагування.
Щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до провадження; передати на вирішення до іншого органу військового управління; надіслати за належністю до іншого центрального органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів військового управління, про що одночасно повідомляється заявнику; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України «Про звернення громадян» (пункт 2.14 Інструкції).
Пунктом 3.1 Інструкції встановлено, що посадові особи органів військового управління у ході розгляду звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об'єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з'ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.
Відповідно до пункту 3.2 Інструкції рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.
Згідно з пунктом 3.3 Інструкції після первинного розгляду звернень громадян керівниками органів військового управління працівник підрозділу документального забезпечення (секретаріату, канцелярії): уносить до журналу реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян або реєстраційно-контрольної картки персонального комп'ютера резолюцію керівництва та встановлені терміни виконання доручень за зверненнями громадян; здійснює відправку звернень за належністю та відповідей - їх авторам; забезпечує оперативне доведення звернень громадян до виконавців. Звернення громадян, одержані органом військового управління для виконання, в обов'язковому порядку обліковуються в журналі обліку звернень цього органу військового управління або заводиться реєстраційно-контрольна картка.
Термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється з дня, наступного за днем, з якого починається строк (таким днем є день їх надходження та реєстрації в органі військового управління), до дня направлення заявнику відповіді на його звернення. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на неробочий день, то останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день (пункт 3.4. Інструкції).
Відповідно до пункту 3.5 Інструкції звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Пунктом 3.6 Інструкції визначено, що звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати перевірки звернення і прийняте рішення.
Відповідь за результатами розгляду звернення в обов'язковому порядку дається тим органом військового управління, який його отримав і до компетенції якого входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління (пункт 3.7 Інструкції).
Матеріали справи містять відомості про те, що 06.06.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Міністра оборони України із заявою про забезпечення у повному обсязі виконання постанов Окружного адміністративного суду АР Крим у справах №2а-5159/11/0170/20, №2а-2241/08/6/0170, № 2а-10485/11/0170/26; проведення перевірки та прийняття рішення про притягнення до відповідальності Директорів правового департаменту Міністерства оборони України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , начальників та заступників начальників Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України Прогонюка С.Т., ОСОБА_4 за відмову забезпечувати виконання рішень судів, яки набрали законну силу по справам №2а-5159/11/0170/20, №2а-2241/08/6/0170, № 2а-10485/11/0170/26; вжиття заходів до порушення кримінальних справ стосовно Міністрів оборони України ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , заступника Міністра оборони України Дибрової В.А., командира в/ч НОМЕР_1 , начальника КЕТ м. Сімферополя; проведення перевірки за фактами розграбування житлового фонду, що надійшов за договором №7/23-04 про пайову участь у будівництві житла і не надходження до Сімферопольський гарнізон житла в повному обсязі за період з 2008 року по теперішній час (а.с.10-13).
З матеріалів справи вбачається, що відповідь на зазначену заяву ОСОБА_1 безпосередньо Міністром оборони України не надана.
Таким чином, враховуючи вищенаведені правові норми, колегія суддів приходить до висновку про протиправність бездіяльності Міністра оборони України щодо розгляду по суті та прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 06.06.2013 року, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги як необґрунтовані доводи апеляційної скарги відповідача про те, що на адресу ОСОБА_1 надана відповідь ТВО начальника Головного КЕУ від 09.07.2013 року за вихідним №303/4/16/1256 (а.с.86), оскільки листи, які надходять до Міністерства (Міністра) оборони України, розглядаються Департаментом звернення громадян та за належністю направляються до окремих підрозділів Міністерства оборони України, враховуючи, що ОСОБА_1 , який є інвалідом 2 групи, звертався із заявою безпосередньо до Міністра оборони України, проте матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання Міністром оборони України відповіді на його заяву від 06.06.2013 року.
Крім того, відповідачем не надано й доказів повідомлення позивача про направлення його звернення для розгляду за належністю до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України та доказів отримання ним відповіді Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України на його заяву від 06.06.2013 року, яка взагалі адресована іншій особі - Міністру оборони України.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконною відмову Міністра оборони України вчиняти дії спрямовані на виконання постанов судів у справах №2а-5159/11/0170/20, №2а-2241/08/6/0170, №2а-10485/11/0170/26, №2а-20104/09/9/0170 та відновлення порушених прав сім'ї позивача на житло та достатній життєвий рівень, гарантованих Конституцією України колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.09.2011 року у справі №2а-5159/11/0170/20, залишеною без змін Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим від 29.05.2012 року, позовні вимоги ОСОБА_7 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до виконання певних дій, задоволено частково, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 забезпечити право ОСОБА_7 на піднайом житлового приміщення відповідно до вимог діючого законодавства, шляхом оренди житла для забезпечення ним ОСОБА_7 та членів його сім'ї, до виконання рішення суду щодо забезпечення ОСОБА_7 благоустроєним житловим приміщенням.
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.11.2011 року у справі №2а-10485/11/0170/26, яка набрала законної сили 05.06.2012 року, позовні вимоги ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до Міністерства Оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя про визнання незаконними дій та відмову задоволено частково, визнані протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя зі створення перешкод забезпеченні родини жилим благоустроєним приміщенням, визнані протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя з відмови в забезпеченні прав родини на жиле благоустроєне приміщення в м. Сімферополі, визнано протиправною відмову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя забезпечити родину жилим благоустроєним приміщенням в м. Сімферополі, зобов'язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополя розглянути питання можливості забезпечення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 жилим благоустроєним приміщенням в м Сімферополі розміром не менш 47,3 кв.м житлової площі і 72,5 кв.м загальної площі з урахуванням обов'язкової норми жилої площі на одну людину в розмірі 13,65 кв.м., визнано протиправною бездіяльність Міністерства Оборони України з відмови в забезпеченні родини жилим благоустроєним приміщенням в м. Сімферополі, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 року апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.11.2011 року у справі №2а-10485/11/0170/26 залишено без розгляду.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.10.2009 року у справі №2а-2241/08/6 в задоволенні позову ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 до Житлової комісії Сімферопольського гарнізону, Начальника Сімферопольського гарнізону, Начальника квартирно-експлуатаційного відділу Сімферопольського району, Військового прокуратура Сімферопольського гарнізону, Командуючого ВМС України, Постійно діючої комісії Міністерства Оборони України з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних сил України, Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, третя особа - Перший заступник Міністра Оборони України про визнання протиправним та скасування протоколів, рішень; визнання дій та бездіяльності протиправними; спонукання до виконання певних дій та утримання від виконання певних дій відмовлено повністю.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 року у справі №2а-2241/08/6/0170, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2012 року залишена без змін, апеляційні скарги ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь залишені без задоволення, апеляційні скарги ОСОБА_14 та ОСОБА_1 задоволено частково; скасовано постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.10.2009 року; прийнято постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_12 відмовлено, зобов'язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополя виділити ОСОБА_14 на склад родини з 2 осіб благоустроєне житлове приміщення у відповідності зі встановленими діючим законодавством нормами житлової площі, зобов'язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополя виділити ОСОБА_1 благоустроєне житлове приміщення у відповідності зі встановленими діючим законодавством нормами житлової площі, в задоволенні решти позову відмовлено (а.с. 36-40).
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2009 року у справі №2а-2104/09/9/0170, яка набрала законної сили 30.10.2009 року, адміністративний позов ОСОБА_7 до Президента України, Секретаріату Президента України, Кабінету Президента України, Служби з питань звернення громадян, Міністру Оборони України, Начальника служби з питань звернення громадян Секретаріату президента України Кареліна О., Спеціалістів служби з питань звернення громадян Секретаріату президента України Безвербного В.Н., Спеціаліста служби з питань звернень громадян Секретаріату президента України Остафійчук С.Г. про визнання протиправною бездіяльність, спонукання до вчинення певних дій, стягнення моральної школи задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Міністра оборони України щодо не розгляду звернень ОСОБА_7 від 14.11.2005 року, від 10.03.2006 року, від 09.02.2007 року, від 01.03.2007 року, від 13.03.2007 року, від 29.04.2007 року та не надання відповідей на листи, спрямовані від Секретаріату Президента України від 24.11.2005 року, від 15.03.2006 року, від 15.02.2007 року, від 07.05.2007 року, від 25.06.2007 року, від 19.06.2008 року, зобов'язано Міністра оборони України розглянути питання, викладені у листах ОСОБА_7 від 14.11.2005 року, від 10.03.2006 року, від 09.02.2007 року, від 01.03.2007 року, від 13.03.2007 року, від 29.04.2007 року, що отримані Міністерством оборони України від Секретаріату Президента України 24.11.2005 року, 15.03.2006 року, 15.02.2007 року, 07.05.2007 року, 25.06.2007 року, 19.06.2008 року, та надати письмову відповідь автору, в решті позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 , у зв'язку з невиконанням вищезазначених судових рішень суду, звертався до Окружного адміністративного АР Крим із позовом до Головного квартирно-експлуатаційного Управління Збройних Сил України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь про визнання незаконними дій та бездіяльності, спонукання до виконання певних дій та стягнення.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2013 року у справі № 2а-12507/12/0170/19 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 року у справі №2а-12507/12/0170/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2013 року у справі №2а-12507/12/0170/19 задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2013 року у справі № 2а-12507/12/0170/19 скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволені частково, визнано протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя по виконанню постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 року у справі №2а-2241/08/6/0170, визнано протиправною бездіяльність Головного квартирно-експлуатаційного Управління Збройних Сил України по виконанню постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 року у справі №2а-2241/08/6/0170, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Водночас, судова колегія зазначає, що порядок виконання судових рішень в адміністративних справах встановлений статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 зазначеної статті визначено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Згідно з частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, закон надає право на примусове виконання рішення суду особі, на користь якої ухвалено рішення, в межах виконавчого провадження.
Можливість впливу на осіб, які не здійснюють виконання рішення суду або перешкоджають його виконанню закріплені нормами Закону України «Про виконавче провадження».
Наведене дає судовій колегії підстави для висновку про те, що особа, яка вважає, що протиправними діями боржника або державного виконавця при виконанні рішення порушуються її права, має право захищати свої права в порядку, встановленому чинним законодавством України, зокрема у порядку статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, чинне законодавство України не передбачає такого способу захисту права, як звернення до суду з позовом про зобов'язання виконати рішення суду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині та про зобов'язання Міністра оборони України в порядку, передбаченому чинним законодавством України, вчинити дії спрямовані на виконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.09.2011 року по справі №2а-5159/11/0170/20, постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.11.2011 року по справі №2а-10485/11/0170/26, постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 року по справі №2а-2241/08/6/0170, постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 року по справі №2а-12507/12/0170/19 та відновлення порушених прав сім'ї ОСОБА_1 на житло і достатній життєвий рівень, гарантованих Конституцією України.
Частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів вважає, що права позивача будуть захищені шляхом визнання протиправною бездіяльності Міністра оборони України щодо розгляду по суті та прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 06.06.2013 року та зобов'язання Міністра оборони України розглянути по суті та прийняти відповідне рішення за заявою ОСОБА_1 від 06.06.2013 року.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права.
Вказаним обставинам судом першої інстанції не дана належна оцінка, постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до частини 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 207 Кодексу адміністративного судочинства України, у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанцій зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням судового рішення по справі №801/9871/13-а Міністром оборони України та зобов'язати Міністра оборони України надати звіт про виконання судового рішення протягом місяця з моменту набрання чинності рішенням по справі №801/9871/13-а.
Керуючись частиною 3 статті 24, статтями 160, 167, частиною 1 статті 195, статтею 197, пунктом 3 частини 1 статті 198, статтями 202, 207, 212, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністра оборони України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.11.2013 року у справі № 801/9871/13-а - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.11.2013 року у справі № 801/9871/13-а - скасувати.
Прийняти нову постанову: адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Міністра оборони України щодо розгляду по суті та прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 06.06.2013 року - протиправною.
Зобов'язати Міністра оборони України розглянути по суті та прийняти відповідне рішення за заявою ОСОБА_1 від 06.06.2013 року.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення по справі №801/9871/13-а Міністром оборони України, зобов'язавши Міністра оборони України надати звіт про виконання судового рішення протягом місяця з моменту набрання чинності рішенням по справі №801/9871/13-а.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова
Судді підпис З.І.Курапова
підпис М.І. Кобаль
З оригіналом згідно
Головуючий суддя С.О. Воробйова