Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 765/6413/13-а
24.02.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Воробйової С.О.,
суддів Кобаля М.І. ,
Курапової З.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Нахімовського районного суду м. Севастополя (суддя Лемешко А.С.) від 31.10.2013 року у справі № 765/6413/13-а
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Качинської селищної ради Нахімовського району м. Севастополя (вул. Нестерова, 5, смт. Кача, м. Севастополь, 99804)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 31.10.2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Качинської селищної ради Нахімовського району м. Севастополя про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погодившись із вищевказаною постановою суду, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Нахімовського районного суду м. Севастополя від 31.10.2013 року у справі 765/6413/13-а та задовольнити позовні вимоги, заявлені в адміністративному позові у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання 24.02.2014 року позивач не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, надала до суду заяву, у якій просила розглянути справи у її відсутність, апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 24.02.2014 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Судова колегія, розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 звернулась до Нахімовського районного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Качинської селищної ради Нахімовського району м. Севастополя про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо порушення процедури розгляду її клопотання про виділення та передачу у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,10 га в межах Качинської селищної ради поблизу с. Орлівка АР Крим; зобов'язання відповідача винести на засідання найближчої сесії Качинської селищної ради та розглянути її клопотання про виділення та передачу у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у межах Качинської селищної ради поблизу с. Орлівка АР Крим орієнтовною площею 0,10 га без її погодження у порядку і в строки встановлені чинним законодавством України та надати мотивовану відповідь за результатами розгляду даного клопотання. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2, реалізуючи своє конституційне і законне право, звернулась до Качинської селищної ради із клопотанням та доданими до нього графічними матеріалами для отримання безоплатно у власність земельної ділянки, а саме: визначення та виділення їй у власність земельної ділянки без її погодження, орієнтовною площею 0,10 га в межах Качинської селищної ради поблизу с. Орлівка АР Крим з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва. Проте, в порушення вимог статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 118 Земельного кодексу України відповідачем не розглянуто на сесії Качинської селищної ради Нахімовського району вищевказане клопотання позивача та відповідно не прийнято рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи в його обґрунтованій відмові. Ані рішення, ані листа про розгляд її клопотання від Качинської селищної ради ОСОБА_2 не отримувала. На думку позивача, така бездіяльність відповідача не відповідає діючому законодавству та є порушенням її законних прав на отримання земельної ділянки.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на те, що відповідач не надав їй відповіді спростовуються матеріалами справи, оскільки рішенням 26 сесії 6 скликання Качинської селищної ради №869 від 30.07.2013 року, ОСОБА_2 відмовлено у наданні земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків в с. Кача, у зв'язку з тим, що до заяви не додані матеріали, визначені статтею 118 Земельного кодексу України, тому підстав для визнання бездіяльності відповідача протиправною у суду не має. При цьому, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача розглянути на сесії клопотання про передачу земельної ділянки у власність не підлягають задоволенню оскільки, позивачем не визначена конкретна земельна ділянка або її орієнтоване розташування, тому відповідач позбавлений можливості надати дозвіл на розроблення проекту відводу земельної ділянки, оскільки її місце знаходження не конкретизовано.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 року відповідно до Конституції України визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Частинами 1 та 3 статті 24 зазначеного Закону визначено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.
Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад та вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 12 Земельного Кодексу України, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Аналізуючи зазначену норму законодавства, судова колегія зазначає, що обов'язковим в клопотанні щодо виділення та передачі у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку є зазначення цільового призначення витребуваної земельної ділянки, її орієнтованого розміру, а також до клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, оскільки процедура вибору земельної ділянки здійснюється з метою встановлення можливості відведення тієї чи іншої земельної ділянки для цілей, що вказані в заяві, її граничних розмірів та площі, правового режиму та вимог щодо відведення земельної ділянки.
Матеріали справи містять відомості про те, що 08.05.2013 року ОСОБА_2 звернулась до Качинської селищної ради із клопотанням в порядку статті 118 Земельного кодексу України, згідно якого просила в порядку реалізації гарантованого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, визначити без її погодження та виділити їй земельну ділянку орієнтовним розміром до 0,10 га в межах с. Орлівка Нахімовського району АР Крим з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва та розглянути це питання на сесії ради у встановлений законодавством місячний термін з прийняттям об'єктивного і обґрунтованого рішення, до якого нею також були додані графічні матеріали (а.с.5-6, 7).
Разом з тим, при звернені до Качинської селищної ради з відповідним клопотанням, позивачем надано графічні матеріали поблизу населеного пункту с. Орлівка, з яких не вбачається можливим визначити місцезнаходження та межі витребуваної земельної ділянки.
Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Також, з матеріалів справи вбачається, що рішенням 26 сесії 6 скликання Качинської селищної ради №869 від 30.07.2013 року, ОСОБА_2 відмовлено у наданні земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків в с. Кача, у зв'язку з тим, що до заяви не додані матеріали, визначені статтею 118 Земельного кодексу України (а.с.28, 28 зв.).
Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, зазначення на графічному матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки покладено саме на громадянина, який виявив бажання отримати у власність земельну ділянку. Відсутність зазначеного місця розташування земельної ділянки позбавляє відповідача можливості визначити земельну ділянку та перевірити її на відповідність вимогам земельного законодавства, містобудівної документації, прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.
При цьому, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що про розгляд її клопотання та його результати позивача не було повідомлено Качинською селищною радою, спростовуються матеріалами справи, оскільки листом Качинської селищної ради Нахімовського району м. Севастополя №819 від 13.06.2013 року ОСОБА_3, якого позивач договором доручення №19/05/13-зд від 08.05.2013 року уповноважила на реалізацію її прав щодо отримання земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, було повідомлено про розгляд заяви ОСОБА_2 на черговій сесії селищної ради (а.с.14-15, 29). Крім того, прийняте рішення було направлено відповідачем на адресу ОСОБА_3 для інформування довірителя, про що повідомлено у листі Виконавчого комітету Качинської селищної ради Нахімовського району м. Севастополя №1107 від 02.08.2013 року (а.с.30).
З урахуванням викладеного, колегія судів вважає, що оскаржуване рішення Качинської селищної ради Нахімовського району м. Севастополя прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Враховуючи усе вищевикладене у сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною 3 статті 24, статтями 160, 167, частиною 1 статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Нахімовського районного суду м. Севастополя від 31.10.2013 року у справі № 765/6413/13-а - залишити без задоволення.
Постанову Нахімовського районного суду м. Севастополя від 31.10.2013 року у справі № 765/6413/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова
Судді підпис М.І. Кобаль
підпис З.І.Курапова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя С.О. Воробйова