Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/837/14
Головуючий у суді І-ї інстанції Крімченко С.А.
Доповідач Мельник В. В.
04.03.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді: Мельника В.В.
суддів: Дьомич Л.М.; Єгорової С.М.
з участю секретаря: Лазаренко В.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кіровограді апеляційну скаргу ОСОБА_2, інтереси якого представляє ОСОБА_3 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.01.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення 5 804 931, 50 гривень,
У грудні 2013 року ОСОБА_2, інтереси якого представляє ОСОБА_3, звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути на його користь з відповідача грошові кошти у розмірі 4 000 000, 00 грн., та відсотки у розмірі 1 804 931, 50 грн., посилаючись на те, що між ним та відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу та будівництва нерухомості, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, на виконання якого він передав відповідачу грошові кошти у розмірі 16 000 000,00 грн. Про одержання грошових коштів ОСОБА_4 були складені відповідні письмові розписки. Відповідно до даних однієї із розписок, відповідач одержав від позивача у борг 4 000 000, 00 грн. та зобов'язався виконати умови попереднього договору купівлі-продажу та будівництва об'єкта нерухомості.
Представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, в межах позовних вимог на суму 5 804 931, 50 гривень.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначав, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.11.2011 року належить 73,4% багатофункціонального комплексу, що знаходиться за адресою в АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідач з березня 2012 року по 31 січня 2013 року відчужив 26,6 % багатофункціонального комплексу третім особам, а також має намір відчужити інші частки вказаного нежитлового приміщення, а тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.01.2014 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду про відмову у забезпеченні позову, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати зазначену ухвалу та постановити нову ухвалу про задоволення заяви щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4 на праві приватної власності в межах позовних вимог на суму 5 804 931, 50 гривень.
Вказував, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини, які мають значення для справи та неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до постановлення необґрунтованої та незаконної ухвали.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, пояснення представника відповідача, який заперечував щодо задоволення скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ч. 2 ст. 151 ЦПК України, оскільки в заяві не зазначено інші відомості, які потрібні для забезпечення позову, а саме на яке рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу необхідно накласти арешт та де знаходиться таке майно.
Проте, такого висновку суд першої інстанції дійшов передчасно.
З виділених судом першої інстанції матеріалів справи убачається, що 05.12.2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення 5 804 931, 50 грн. (а.с. 2-3). Ухвалою судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.12.2013 року відкрито провадження у справі (а.с. 40). 23.01.2014 року представник позивача звернувся з заявою про забезпечення позову (а.с. 60-61).
Згідно ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 8 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Колегія суддів приходить до висновку, що подана ОСОБА_2 заява про забезпечення позову за своєю формою та змістом не в повному обсязі відповідала вимогам ч. 2 ст.151 ЦПК України, оскільки у ній не вказано обґрунтування та причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов та інші відомості, потрібні для забезпечення позову, зокрема, яке саме конкретно рухоме та нерухоме майно зареєстроване на праві приватної власності за відповідачем, а також в яких банках або інших установах відкриті рахунки на ім'я відповідача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції порушив порядок, який встановлений для розгляду заяв про забезпечення позову, а тому на підставі п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову, суду першої інстанції необхідно перевірити відповідність поданої заяви вимогам ст. 151 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 307, 312, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, інтереси якого представляє ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.01.2014 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий-суддя: Мельник В.В.
Суддя: Єгорова С.М.
Суддя: Дьомич Л.М.